Малаков Дмитро Васильович

український краєзнавець та історик

Дмитро́ Васи́льович Мала́ков (13 жовтня 1937, Київ — 9 січня 2019, Київ) — український краєзнавець-києвознавець, мистецтвознавець та історик архітектури, член Національної спілки краєзнавців України. Лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2012). Брат українського графіка Георгія Малакова.

Малаков Дмитро Васильович
Дмитро Малаков, 2011 рік
Народився 13 жовтня 1937(1937-10-13)
м. Київ
Помер 9 січня 2019(2019-01-09) (81 рік)
м. Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність краєзнавство
Alma mater Київський інженерно-будівельний інститут
Знання мов українська[1][2]
Батько Малаков Василь Федорович
Мати Малакова (Паппадопуло) Євгенія Костянтинівна
У шлюбі з Малакова Ірина Магомедівна
Діти Малакова-Білоус Ольга Дмитрівна, Малаков Кирило Дмитрович
Нагороди Премія імені Дмитра Яворницького

Біографічні відомості ред.

Народився у родині службовців Василя Федоровича Малакова (1902—1988) та Євгенії Костянтинівни Малакової (до шлюбу Паппадопуло) (1908—1994). Мешкали в комунальній квартирі на шостому поверсі по вул. Круглоуніверситетська, 7. Коли почалася війна, перейшли до бабусі на Інститутську, а коли став вибухати і горіти Хрещатик, – до знайомих. Згодом як погорільці отримали квартиру на вулиці Ю. Коцюбинського, 34-а.

Під час окупації міста перебував у дитячих будинках на Солом'янці, Керосинній та у Ворзелі. 1945 року пішов до школи № 24 на вул. Воровського.

1960 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині Київський національний університет будівництва і архітектури). У 1960—1964 роках працював у системі Київенерго, у 1964—1977 роках — на київському заводі «Арсенал», у 1977—1992 роках — у Київському науково-дослідному і проектному інституті містобудування, у 1992—2012 роках — в Музеї історії Києва. Публікації в періодиці від 1965 року[3], від 1970 — на теми краєзнавства та охорони пам'яток історії та культури; в наукових збірках — від 1993 року.

Дмитро Малаков був першим, хто розвінчав автентичність спогадів Ірини Хорошунової про період окупації Києва, вважаючи їх фальшивкою[4].

Друковані праці ред.

Автор

  • путівників:
  • навчального посібника «Нариси з історії Києва» (2002 — у співавторстві з М. Кальницьким та О. Юрковою);
  • альбомів:
    • «Георгій Малаков» (1984),
    • «Киев Михаила Булгакова» (1990, 1993 — у співавторстві з Анатолієм Кончаковським),
    • «Золотоверхий Київ» (підтекстівки — 1995),
    • «Печерськ» (під псевдо — 1996),
    • «Книжкові знаки Георгія Малакова» (1998),
    • «Київ. 1941—1943» (2000),
    • «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги» (2004),
    • «Київ. 1939—1945» (2005),
    • «Немирів у малюнках Георгія Малакова» (2008),
    • «Минувшина Немирова» (2008),
    • «Городецький. Виклик будівничого» (текст — 2008);
    • «Київ. 1939—1945. Постскриптум» (2009),
    • «Ніби й не було війни…» (2009),
    • «У Києві 50-х» (2011),
    • «Мальовнича Україна» (2011),
    • «Георгій Малаков. Життя і творчість» (2016 — у співавторстві із Наталією Белічко),
    • «Георгій Малаков. Життя в малюнках і спогадах» (2016),
    • «На Львівській площі Києва» (2016).
    • «Весла і колеса киян Подборських», фотоальбом (грудень 2018), Видавництво "Київ - Париж - Дакар".
    • «У Києві 60-х» (2020 — у співавторстві з Іриною Малаковою),
  • монографій:
    • «Архітектор Городецький. Архівні розвідки» (перше видання — 1999, друге видання, розширене і доповнене — 2013),
    • «Особняки Києва» (2004 — у співавторстві з Ольгою Друг);
    • «Прибуткові будинки Києва» (2009),
    • «Архітектор Григор'єв. Київський спадок» (2010),
    • «Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність» (2012),
    • «Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика» (2013),
    • «Архітектор Шехонін. Три епохи» (2017)
  • спогадів:
    • «Оті два роки… У Києві при німцях» (2002),
    • «Кияни. Війна. Німці» (2008, 2010).
    • «Повоєння. Спогади Киянина» (2013).
    • «Долі киян (1941—1943)» (2017).
    • «Про киян відомих і призабутих» (2019)

Підготовлено до друку і очікує на спонсорів:

    • «Декамерон» в ілюстраціях Георгія Малакова" (альбом).

Примітки ред.

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Catalog of the German National Library
  3. Краєзнавці Київщини. Дмитро Малаков: бібліографічний покажчик. — К., 2012. — С. 23.
  4. Розсекречена історія. Хто і чому знищив Хрещатик і Успенський собор?. YouTube. UA:Перший. 9 грудня 2018. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 3 червня 2021. 

Література ред.

  • Дмитро Малаков: бібліографічний покажчик / упоряд. В. Г. Нестеренко, І. І. Тіщенко, Л. Є. Герасименко; відп. ред. Г. П. Савченко. К., 2012. 146 с. (Краєзнавці Київщини)
  • Гончаренко М. Малаков Дмитро Васильович // Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Т. 1. — Київ — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 134.

Посилання ред.