Відкрити головне меню

Юліян Шеліґа Марковський (*1846, Львів, Австрійська імперія — †13 січня 1903, Львів, Австро-Угорщина) — львівський скульптор доби історизму та сецесії (ар нуво) в Україні. Автор монументів, алегоричних скульптур, надгобків. Онук львівського скульптора Йогана-Баптіста Шімзера.

Юліан Марковський
Народження 1846(1846)
Львів, Австрійська імперія
Смерть 13 січня 1903(1903-01-13)
  Львів, Австро-Угорщина
  • пневмонія
  • Поховання
    Національність українець польського походження
    Громадянство Австрія АвстріяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
    Навчання Академія образотворчих мистецтв (Відень)
    Діяльність скульптор
    Напрямок реалізм, модерн
    Роки творчості 1871 — 1902
    Твори монументи, портрети, алегоричні скульптури, надгробки

    Юліан Марковський у Вікісховищі?

    Зміст

    БіографіяРедагувати

    Молоді рокиРедагувати

    В молоді роки шукав своє місце у світі — виступав актором мандрівного театру, узяв участь у польському повстанні 1863–1864 рр. на території «конгресової» Польщі, але не потрапив на заслання.

    Нове спрямування зусильРедагувати

    Артур Ґроттґер переконав його успадкувати родинний фах — скульптуру. Його львівський вчитель — скульптор Парис Філіппі (1866–1867). Завдяки фінансовій підтримці графа Володимира Дідушицького на навчання Марковський відбув до Відня, де у 1867–1868 роках опановував скульптуру в Академії мистецтв.

    Львів і перші успіхиРедагувати

    Повернувся до Львова, де у 1870 році відкрив скульптурну майстерню поблизу Личаківського цвинтаря — у Львові тої пори було мало замовлень на скульптури, винятком були лише надгробки.

    Взяв участь у конкурсі на створення монументу класикові польської літератури — Северинові Ґощинському (1876). Це був перший серйозний успіх молодого митця. Пам'ятник С.Гощинському був завершений у 1880 році, встановлений на Личаківському цвинтарі.

    Львів був втягнутий в бурхливу розбудову в часи капіталізму, тому Марковський почав отримувати замовлення на алегоричні скульптури для оздоблення будинків, монументи, а не тільки на надгробки.

    Перелік деяких творівРедагувати

     
    Надгробок Йозефи Марковської
    • Постамент монумента Яну ІІІ Собеському(перевезено до міста Гданськ, Польща)
    • Монумент Янові Кілінському в Стрийському парку (нині у Львові)
    • Монумент Бартошеві Ґловацькому на Личаківській рогатці (нині у Львові)
    • алегорична скульптурна група « Фортуна вінчає Працю», (нині у Львові, Музей етнографії на проспекті Свободи)
    • Муза Полігімнія (1899, нині у Львові, фасад Львівського театру опери та балету)
    • Надгробок політику отцю Качалі Степану (1900 року) на цвинтарі в с. Шельпаки, нині Підволочиського району Тернопільської області[2]
    • Лише на Личаківському цвинтарі нарахували близько 60 надгробків майстерні скульптора, 30 серед яких мали фігури. Скульптор працював також по замовленням, що надходили з Чернівців, Тернополя, Снятина, Станіславова (нині Івано-Франківськ) та інших міст, сіл Галичини.

    Надгробок Людвіка й Йозефи Марковських (1887)Редагувати

    Цей надгробок визнавали шедевром майстра ще за життя скульптора. На важкому ліжку подано сумну сплячу жіночу фігуру, смуток якої підкреслювали розбурхані зморшки простирадл та Янгол Болю, що стояв в головах надгробка. Популярність надгробка була такою шаленою, що Янгола Болю викрали до 1914 року.

    СмертьРедагувати

    Скульптор помер 13 січня 1903 р. Стверджують, що через ускладнення від запалення легенів. Похований у на Личаківському цвинтарі, пам'ятник скромний.

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. Личаківський некрополь — С. 157.
    2. І. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с. — C. 135.

    ДжерелаРедагувати

    • Львівська «Газета», 2004–2007 рр.
    • Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — ISBN 966-7022-44-7.
    • Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy (Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму, середина XVIII ст. — 1939 р.). — Warszawa: Neriton, 2007. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)

    ПосиланняРедагувати