Відкрити головне меню

Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської — державний заклад культури, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та показ творів театрального мистецтва. Розміщується у будинку міського театру Чернівців.

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської
Логотип Чернівецького театру.png

48°17′30″ пн. ш. 25°55′51″ сх. д. / 48.29176000002777158° пн. ш. 25.93085000002777818° сх. д. / 48.29176000002777158; 25.93085000002777818Координати: 48°17′30″ пн. ш. 25°55′51″ сх. д. / 48.29176000002777158° пн. ш. 25.93085000002777818° сх. д. / 48.29176000002777158; 25.93085000002777818
Країна Україна Україна
Місто
Адреса
Підпорядкування Управління культури Чернівецької ОДА
Назва на честь
(епонім)
  • Кобилянська Ольга Юліанівна
  • Архітектор Бюро Фельнер & Гельмер
    Місткість залу міського театру - 813
    Тип театр[1] і Оперний театр
    Відкрито 1877-будівництво першого міського театру в Чернівцях
    1905-будівництво нового Чернівецького міського театру
    1940-заснування Чернівецького обласного театру
    dramtheater.cv.ua


    Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської у Вікісховищі?

    Заснований у 1940 році на базі Харківського державного театру революції як «Чернівецький державний український драматичний театр». З 1954 року — «Чернівецький обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської». 22 липня 2008 року театр отримав статус «Академічного».

    ІсторіяРедагувати

    Велике театральне мистецтво почало з'являтись у Чернівцях наприкінці XVIII ст., коли частину Буковини було включено до Габсбурзької монархії. Першу театральну постановку чернівчани побачили 1784-го р., коли у місті гастролював італійський театр тіней. Спеціалізованого театрального приміщення у столиці Герцогства Буковина не існувало, тому вистави проводились у пристосованих місцях. 1876-го р. у місті був збудований перший стаціонарний, щоправда дерев'яний, театр, який прослужив за призначенням до 1904 року.[2]

    Урочисте відкриття нового міського театру відбулося 3 жовтня 1905 року постановкою п'єси Франца Шьонтана[de] «Марія Терезія».[3]

    На сцені місцевого театру демонструвалися опери, оперети, драматичні та комедійні вистави, зінгшпілі західноєвропейських класиків Джузеппе Верді, Ріхарда Вагнера, Йоганна-Фрідріха Шиллера тощо, виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Александр Моіссі[de] та багато інших.

    Історія театральної трупиРедагувати

    Приміщення театру в Чернівцях використовувалось лише для гастрольних вистав європейських колективів.[4] Тільки після звільнення Північної Буковини від румунської окупації та утворення Чернівецької області у складі УРСР, у місті з'явилась місцева театральна трупа, близько третини якої складали місцеві актори, зокрема Сидір Терлецький. У грудні 1940 р. за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР творчий колектив Харківського державного театру революції був перебазований на постійну роботу до Чернівців. Художнім керівником театру було призначено заслуженого артиста УРСР Івана Юхименка.

    14 січня 1941 року чернівецькій публіці було презентовано прем'єру невмирущої «Лісової пісні» Лесі Українки. Свій перший сезон в Чернівцях театр закінчив 28 травня прем'єрою вистави «Украдене щастя» Івана Франка. Накресливши репертуарний план на майбутній сезон, колектив 1 червня 1941 року розпочав літні гастролі у місті Станіславові, які проходили з шаленим успіхом, але були перервані початком нацистсько-радянської війни.

    Наприкінці червня колектив повернувся до Чернівців, звідки більша частина евакуювалась до Харкова, а велика група акторів і працівників театру (45 чоловік, серед яких Віктор Мізиненко) були мобілізовані до діючої армії. Восени 1941 року театр був евакуйований у Краснодарський край (Армавір), звідти в Кисловодськ, потім — Гудермес, Грозний, Дагестан, Оренбурзьку область, Татарську АРСР, Марійську АРСР. За цей період було показано глядачам 115 вистав, дано 20 шефських концертів у військових частинах, шпиталях, військкоматах.

    З жовтня 1943 року художнім керівником і директором театру став один з провідних українських режисерів, учень і послідовник Миколи Садовського, Марії Заньковецької, Леся Курбаса — народний артист СРСР Василь Василько.

    Перший сезон у визволених Чернівцях театр відкрив 4 листопада 1944 року виставою «Чому не гаснуть зорі» Олександра Копиленка (режисер В.Василько).

    З ініціативи керівника колективу Василя Василька з 1945 року театр став іменуватися: «Чернівецький державний український музично-драматичний театр». При ньому було створено театральну студію, що відкрила шлях у велике мистецтво цілій плеяді митців — народному артисту СРСР Дмитру Гнатюку, народному артисту Молдавської РСР Борису Раїсову[ru]. Вихованцями студії були заслужені артисти України Омелян Савка, Дарій Ластівка, та інші артисти.

    За роки мистецької діяльності на сцені театру було здійснено понад 500 постановок за творами вітчизняних та зарубіжних драматургів. Але найбільшим досягненням Чернівецького театру стала постановка «Землі» Ольги Кобилянської (режисер В.Василько). Вистава мала шалений успіх не лише на Буковині, а й в усіх куточках великої держави: Києві, Харкові, Львові, Москві, Ленінграді, Кишиневі, Одесі, Сімферополі, Донецьку тощо. Фактично цією виставою Василь Василько зініціював створення театрального літопису Буковини і започаткував на українській сцені театр О.Кобилянської, завдяки чому через кілька років (Указ ВР УРСР від 21 червня 1954 року) «Чернівецькому державному українському драматичному театрові» було присвоєно ім'я славетної буковинської письменниці.

    Крім «Землі» О.Кобилянської, також було інсценізовано «У неділю рано зілля копала» та «Вовчицю». Також у репертуарі театру були: комедії Степана Васильченка «На перші гулі», Марка Кропивницького «Біда не кожному біда — іншому талан», «Українські вечорниці», історична драма «Лукіян Кобилиця» Я.Балковенка та Г.Мізюна; з світового репертуару — «Отелло» Вільяма Шекспіра; з тогочасного радянського («Весняний потік» З.Прокопенка, «Вода з отчої криниці» Василя Фольварочного) тощо. Справжнім виявом акторської та режисерської майстерності стали вистави за творами сучасних для 1960-х-1980-х років драматургів: Михайла Стельмаха, Нодара Думбадзе та інших, за які творчий колектив неодноразово отримував нагороди на чисельних фестивалях та конкурсах.

    Географія гастрольних маршрутів театру сягала найвіддаленіших куточків колишнього Радянського Союзу, зокрема Новосибірську. Його виступи бачили практично в усіх радянських республіках, багатьох країнах соцтабору. Творчість отримувала позитивну оцінку глядачів, критики, громадських та державних організацій України, Білорусі, Молдови, Росії, Польщі, Румунії та багатьох інших країн.[5]

    КолективРедагувати

    Після Василя Василька, головними режисерами були: Борис Борін, Костянтин Артеменко, Володимир Грипич, Володимир Опанасенко, Костянтин Пивоваров, Петро Колісник, Анатолій Литвинчук, Василь Селезінка, Роман Валько, Олег Мосійчук. Також плідно працювали режисери: Євген Степанов, Євгенія Золотова та інші.

    У розвиток театрального мистецтва на Буковині свій внесок зробили актори:

    Олександр Ананьєв, Валентина Безпольотова, Валентина Галл-Савальська, Лідія Жук-Вовкун, Валентина Зимня, Ольга Ільїна, Юрій Козаковський, Василь Лещик, Петро Міхневич, Петро Нікітін, Ольга Рудницька, Омелян Савка, Микола Сіренко, Володимир Сокирко, Прокіп Столяренко-Муратів, Валерій Шептекіта, Микола Шутько, Ганна Янушевич, Борис Яроцький, Юлія Розумовська, Нонна Фіалко та інші.

    Художниками театру були: Валентин Лассан, Петро Магратій, Михайло Молдаван, Данило Нарбут, Олександр Плаксій, Яків Січкар.

    Адміністративно-творче керівництвоРедагувати

    АкториРедагувати

    Народні артисти УкраїниРедагувати
    Заслужені артисти УкраїниРедагувати

    Діна Анепська, Богдан Братко, Валентина Головко, Наталя Гунда, Андрій Піддубний, Лариса Попенко, Катерина Чумакова, Крістіна Зборлюкова.

    Артисти драмиРедагувати

    Віктор Барановський, Вадим Глазнєв, Микола Гоменюк, Наталія Губко, Крістіна Зборлюкова, Оксана Івахнюк, Назар Кавулич, Максим Калінчук, Ольга Кільчицька-Дудка, Дмитро Леончик, Ксенія Максимчук, Петро Мегера, Анна Моргунова, Олексій Надкерничний, Марічка Романова, Григорій Руденко-Краєвський, Вячеслав Стаханов, Яна Тараненко, Марина Тимку, Люсьєна Шутко.

    БалетРедагувати

    Марина Дадус, Юрій Кзьонзик, Ірина Кошман, Олег Крупа, Олександра Кучерява, Денис Орновицький, Вікторія Приходько, Марія Циба.

    ОркестрРедагувати

    Марина Бурдейна, Іван Бурик, Віктор Головко, Юлія Даньків, Мар'ян Зубжицький, Валерій Карп'як, Любов Морараш, Тетяна Підлипчак, Михайло Піта, Віра Пожога, Степан Рихло, Віктор Рошка, Тетяна Савенко, Валерій Столярчук, Дмитро Філіпчук, Павло Цепілован, Генадій Юрій.

    Репертуар театруРедагувати

    Загальний репертуарРедагувати

    Останні прем'єриРедагувати

    Вистави для дітейРедагувати

    • «Весела валіза» за А.Богачовою (пєса-казка, тривалість — 1 год.)
    • «День народження кота Леопольда» за Аркадієм Хаятом[ru] (музична казка, тривалість — 1 год. 20 хв.)
    • «Жила собі сироїжка» за В.Зиміним (музична казка, тривалість — 1 год.)
    • «Зачарована фея» за Воймілом Рабаданом[hr] (казка, тривалість — 1 год.)
    • «Золоте курча» за Володимиром Орловим (казка, тривалість — 1 год. 10 хв.)
    • «Карлсон, який живе на даху» за Астрід Ліндгрен (музична казка, тривалість — 1 год. 20 хв.)
    • «Снігова королева» за Євгеном Шварцом (казка, тривалість — 1 год. 20 хв.)
    • «Як Настуня ледь не стала марою» за Володимиром Ілюховим (музична казка, тривалість вистави — 1 год. 20 хв.)
    Останні прем'єриРедагувати
    • «Ще раз про Червону Шапочку» за Юлієм Кімом (дитячий мюзикл, тривалість — 1 год. 15 хв., прем'єра 16.09.2012 р.)
    • «Кішчин дім» за Самуїлом Маршаком (музична казка, тривалість — 1 год. 10 хв., прем'єра 01.01.2012 р.)

    ФестиваліРедагувати

    Починаючи з 2005 року кожного жовтня в Чернівцях проходить щорічний регіональний фестиваль комедії «Золоті оплески Буковини», у якому беруть участь провідні театральні колективи України, Білорусі, Росії, Румунії тощо.

    У свою чергу Чернівецький музично-драматичний театр ім. О.Кобилянської регулярно бере участь, і досить вдало, у фестивалях театрального мистецтва, що відбуваються як в Україні так і за кордоном.
    На фестивалі «Прем'єри сезону-2011» у Івано-Франківську молодий чернівецький актор Григорій Руденко-Краєвський здобув перемогу у номінації «найкращий дебют» (за роль Лейбла у виставі «Мандрівні зорі, або Життя-Театр» за Шолом-Алейхемом).
    За резульатами 6-го Міжнародного театрального фестивалю «HOMO LUDENS» («Людина, що грає») у Миколаєві Чернівецький муздрамтеатр отримав спеціальний диплом «За громадянську позицію, майстерність і творче натхнення», а вистава «Лавина» (за Тунджером Джудженоглу) перемогла в чотирьох номінаціях: «найкращий акторський дует» (Анна Моргунова і Олексій Надкерничний), «найкраща режисерська робота» (Людмила Скрипка), «найкраща чоловіча роль другого плану» (Богдан Братко), «найкраща молода артистка» (Анна Моргунова).[6][7]

    Театральна студіяРедагувати

    З вересня 2013 року при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської організовано «театральну студію», у які навчаються діти, віком від 8 до 15 років.

    У програмі навчання: розвиток уваги та уяви, сценічна мова та голос, пластична свобода, акторська майстерність, практика на сцені та участь у виставах.

    ПартнериРедагувати

    Творчі колективи Чернівецького театруРедагувати

    ГалереяРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. archINFORM — 1994.
    2. Ігор Чеховський. Путівник «Прогулянка Чернівцями та Буковиною». — Київ : Балтія-Друк, 2008. — С. 180-184. — ISBN 966-8137-38-8.
    3. Історія побудови Чернівецького театру. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013. 
    4. Це міф совєтської пропаганди. Театр завжди мав свій творчий колектив. Див. нижче старі фото творчих колективів Чернівецького театру з 1906 року
    5. Історія акторської трупи Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013. 
    6. Наш актор найкраще дебютував на фестивалі «Прем'єри сезону-2011» у Івано-Франківську. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013. 
    7. Тріумфальні гастролі: актори чернівецького театру підкорили основне та альтернативне журі міжнародного фестивалю «HOMO LUDENS». Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013. 

    ДжерелаРедагувати