Чарльз Ренні Макінтош

Чарльз Ренні Макінтош
Чарльз Ренні Макінтош
Charles Rennie Mackintosh
	фотопортрет, 1893 року
При народженні	Charles Rennie Mackintosh
Народження	7 червня 1868; Глазго, Шотландія, Англія
Смерть	10 грудня 1928 (60 років)
	Лондон; (tongue cancerd)
Національність	шотландець
Країна	Велика Британія
Жанр	пейзаж, натюрморт, проєкти інтер'єрів, проєкти церков та нової будівлі
Навчання	Школа мистецтв у Глазго
Діяльність	архітектор, художник, дизайнер, скульптор, дизайнер інтер'єрів, ремісник, графік, furniture designer
Напрямок	модерн, югендстиль
Роки творчості	1888—1927
Твори	Willow Tearoomsd, Школа мистецтв Глазго, Церква Квінс Кросс, Глазго, Scotland Street School Museumd і Хілл Хаус, Геленсбург
У шлюбі з	Маргарет Макдональд Макінтош
Роботи в колекції	Художній інститут Чикаго, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Музей мистецтва Метрополітен, Хантеріанський музей та картинна галереяd і Музей Бойманса - ван Бенінгена
	Чарльз Ренні Макінтош у Вікісховищі

Чарльз Ренні Макінтош (англ. Charles Rennie Mackintosh; 7 червня 1868, Глазго — 10 грудня 1928, Лондон) — засновник стилю модерн у мистецтві Шотландії, архітектор, художник, дизайнер.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макінтош.

Життєпис

Народився в Глазго. Він був четвертою дитиною з п'яти в родині. По закінченню коледжу у 1877—1884 роках навчався на вечірніх курсах Школи мистецтв у Глазго.

Архітектурні навички опановував під керівництвом архітектора Джона Хатчінсона. З 1889 року працював у креслярній фірмі «Джон Хонеман і Кеппі» в Глазго. З 1904 року став співвласником цієї фірми. Економічна скрута спонукала покинути фірму пізніше і відкрити власну студію. Успіху проєкт не мав і родина почала спеціалізуватися на дизайні текстилю.

Худ. Ч. Р. Макінтош. Фортеця, бл. 1926 р.

Учасник декількох міжнародних виставок на континенті. Участь у виставці Віденська сецесія у 1900 році принесла майстру міжнародну славу.

У 1900 році взяв шлюб з Маргарет Макдональд, що теж навчалась у Школі мистецтв у Глазго. Разом з дружиною займалися архітектурою. Також вони обставляли готельні номери та приватні особняки, створювали для них меблі за власними ескізами, предмети та елементи декору, візерунки для шпалер та мотиви для художніх робіт, які теж виконували.

Великий вплив на творчу манеру Макінтоша мало японське мистецтво, яке відкрилося світу після закінчення ізоляційної політики Японії. Він захоплювався цим стилем через його стриманість, а не невиправдану демонстрацію накопичення та розкоші, його простих форм, натуральних матеріалів, використання текстури, світла і тіні. Макінтош використовував ці риси не тільки в художніх роботах, але особливо в дизайні меблів та інтер'єрів, де вирішальним для нього була простота та функціональність.

Подружжя працювало над проектуванням та створенням приватних будинків, комерційних будівель, церков, а також виконувало внутрішні ремонтні роботи та оновлення інтер'єрів. Їхні роботи вплинули на європейський дизайн, були популярні в Австрії та Німеччині та отримали визнання після показу на виставці Віденського сецесіону у 1900 році.^[4]

У 1925—1927 роках жив на півдні Франції, де був приємний, теплий клімат і дешеве житло. Захворів на рак горла і через це повернувся до Лондону.

В останні роки життя покинув архітектурну практику і зосередився на живописі. Помер у віці 60 років.

Архітектурні споруди

Школа мистецтв, портал, Глазго
Школа мистецтв], бічний фасад, Глазго
Школа мистецтв, сучасний стан
Церква Квін Кросс Чорч, фасади
Церква Квін Кросс Чорч, інтер'єр
Рахілл Чорч біля каналу
Хілл Хаус, Геленсбург

Замальовки квітів

Квіти зігокактусу
Рожеві гвоздики
Анемони

Дизайнерські проєкти

Обкладинка до Шотландського музичного ревю за 2 пенси, 1896 р.
Архітектурна модель, Музей освіти доби вікторіанства.

Меблі

Школа, проєкт Ч. Р. Макінтоша , перетворена на Музей освіти доби вікторіанства, Глазго
інтер'єр спальні
Бенкетна зала інтер'єр,проєкт Ч. Р. Макінтоша. Будинок прихильників мистецтв, Глазго.
Овальна зала Будинку прихильників мистецтв, Глазго
Їдальня, інтер'єр. Будинок прихильників мистецтв, Глазго.

Див. також

Джерела

(англ.)

Tim Barringer: The Pre-Raphaelites, London 1998
Michel Gibson: Symbolismus, Köln 2006
Klaus-Jürgen Sembach: Jugendstil, Köln 2007.
David Stark Charles Rennie Mackintosh and Co. 1854 to 2004 (2004) ISBN 1-84033-323-5
Tamsin Pickeral; Mackintosh Flame Tree Publishing London 2005 ISBN 1-84451-258-4
Alan Crawford Charles Rennie Mackintosh (Thames & Hudson)
John McKean Charles Rennie Mackintosh, Architect, Artist, Icon (Lomond, 2000 second edition 2001) ISBN 0-947782-08-7
David Brett Charles Rennie Mackintosh: The Poetics of Workmanship (1992)
Timothy Neat Part Seen Part Imagined (1994)
John McKean Charles Rennie Mackintosh Pocket Guide (Colin Baxter, 1998 and updated editions to 2010)
ed. Wendy Kaplan Charles Rennie Mackintosh (Abbeville Press 1996)
John McKean, «Glasgow: from 'Universal' to 'Regionalist' City and beyond — from Thomson to Mackintosh», in Sources of Regionalism in 19th Century Architecture, Art and Literature, ed. van Santvoort, Verschaffel and De Meyer, (Leuven, 2008)