Кричевський Василь Григорович

Васи́ль Григо́рович Криче́вський (31 грудня 1872 (12 січня 1873)(18730112), с. Ворожба, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 15 листопада, 1952, Каракас, Венесуела) — український маляр, архітектор, графік.

Василь Григорович Кричевський
Василь Кричевський
Народження	31 грудня 1872 (12 січня 1873)(1873-01-12) с. Ворожба, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	15 листопада 1952(1952-11-15) (79 років)
	Каракас, Венесуела
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Національність	українець
Країна	Російська імперія→  УНР→  СРСР→  Венесуела
Жанр	малярство, архітектура, графіка, кіно
Навчання	Залізнично-технічне училище, Харків
Діяльність	архітектор, графічний дизайнер, художник
Напрямок	імпресіонізм, Український архітектурний модерн
Роки творчості	1900—1951
Вчитель	Бекетов Олексій Миколайович
Твори	Будинок Полтавського губернського земства, Шевченківський музей
Брати, сестри	• Кричевський Федір Григорович
Нагороди
Кричевський Василь Григорович у Вікісховищі

Був патріархом великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Батько художників Василя та Миколи, митців, які здобули собі розголос особливо за свої праці аквареллю. Дід мисткині Катерини Василівни Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського — видатного митця і педагога.

Побіч малярства, у якому Василь Кричевський був типовим представником ліричного «українського імпресіонізму», графіки, де він пов'язував сучасність із здобутками книжкових прикрас 17—18 століть, виконавши в цьому дусі, між іншими цінними працями, проєкт прийнятого Центральною Радою українського державного герба, його вважають творцем нового українського стилю в архітектурі.

Життєпис

Народився в 1873 в селі Ворожба на Слобожанщині. Він був найстаршим з 8 дітей міщанина, повітового земського фельдшера Григора Якимовича Кричевського та його дружини Прасковії Григорівни. Навчався у школі в рідному селі. У 1880-1882 р. навчався у двокласній школі в селі Верхня Сироватка. Потім навчався в місті Харкові в залізнично-технічному училищі. По закінченні був помічником міського архітектора.

У 1903 одержав першу нагороду на конкурсі будинку Полтавського Земства, який був побудований за його планами і став зразком нового архітектурного стилю (Український архітектурний модерн) (УАМ), опертого на спадщину українського народного будівництва. Між 1904—1908 роками брав участь у керівництві будівництвом та художньому оформленні цього будинку. Професор Микола Дьомін відносить Г. Кричевського до майстрів класичного (традиційного) напрямку архітектури.

У 1912—1913 керував майстернями килимів Ханенків у селі Геленівці Васильківського повіту Київської губернії і керамічною школою в Миргороді. На замовлення відомого мецената-мільйонера Богдана Ханенка Василь Кричевський виконав картони (ескізи) килимів на теми українського народного мистецтва. Оленівська майстерня виткала ті килими для подружжя Ханенків.

За української влади його обрали першим ректором Державної Академії Мистецтва в Києві, а пізніше був професором Архітектурного Інституту і Мистецького Інституту в Києві, який большевицька адміністрація переорганізувала з Державної Академії Мистецтва. Серед учнів — Йосип Каракіс, який навчався у Василя Кричевського «Інтер'єру житлових і громадських будівель» і техніці живопису.

Керував мистецькою частиною у виробництві великих українських фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило». «Борислав сміється» та «Звенигора» в 1925—1927. У 1935—1936 оформив фільм «Назар Стодоля», а в 1937 — перший в Україні кольоровий фільм «Сорочинський ярмарок». У 1940 у Києві була влаштована велика індивідуальна виставка його праць, яка мала 1055 експонатів.

Під час війни покинув Київ і виїхав спочатку до Львова, де був ректором Вищої образотворчої студії. Потім викладачі та студенти переїхали на Лемківщину (Криниця; село Лабова, у якому розписували церкву, зокрема, одним з студентів був Володимир Воронюк ). Пізніше переїхав до Німеччини, 1949 року — на постійне місце проживання до Каракасу (Венесуела), де й помер 15 листопада 1952 року. Через деякий час відбулося перепоховання Митця на українському цвинтарі св. Андрія в м. Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.

Багато років збирав предмети української народної творчості і, будучи тонким знавцем української етнографії, зумів укомплектувати одну з найбагатших колекцій того типу в Україні. На жаль, збірка Василя Кричевського, що містилася в будинку Михайла Грушевського, згоріла під час артилерійського обстрілу, який вчинили більшовики 1918 року.

Малярство

Частина робіт художника перебуває за кордоном, найбільша — в Українському музеї Нью-Йорка. У 2003 онука Василя Кричевського Оксана де Лінде передала приблизно 300 робіт Кричевського від його доньки Галини Кричевської-Лінде, що мешкає у Венесуелі, до Харкова, Полтави, Лебедина, Києва в дарунок українським музеям. Зокрема, до 40 творів містяться в колекції Харківського художнього музею. Унікальна колекція картин художника зберігається в Музеї української діаспори в Києві. Творчість художника представлена в Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку.

Архітектура

Будинок І. І. Щітківського (1907—1908)

Першим будинком, спорудженим у Києві у стилі Український архітектурний модерн, стає дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907—1908 pp.). Цей рядовий двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.

Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт (1916—1919)

Будівлю Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства в стилі українського модерну збудовано 1916 року за проєктом Василя Кричевського та за діяльної участі інструктора гончарного виробництва з Галичини Юрія Лебіщака.

Меморіальний будинок-музей Шевченка в Києві (1923—1924)

У 1923—1924 рр. Кричевський з'ясував, що в будинку на Хрещатицькому завулку, 8 у 1846 р. проживав Тарас Шевченко. Василю Кричевському належить не тільки постановка питання про реставрацію, а й художнє керівництво оформленням будинку-музею, складання художніх проєктів кімнат, майстерні й саду.

Надгробок на могилі Михайла Грушевського

За проєктами В. Кричевського в Києві були побудовані:

• Прибутковий будинок (вул. Стрілецька, 28)
• Школа (вул. Кирилівська, 164)

• 

  Будинок Полтавського губернського земства

• 

  Будинок Полтавського губернського земства. Вестибюль першого поверху

• 

  Житловий будинок І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а в Києві, 1907—1908 pp. Архіт. В. Г. Кричевський та ін.

• 

  Будинок Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства

• 

  Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка в Києві

• 

  Будинок письменників «Роліт» у Києві склав В. Г. Кричевський разом зі П. Костирком. 1932–1939

• 

  Літературно-меморіальний музей Шевченка на Тарасовій горі (1934–1937). Архітектори В. Г. Кричевський, П. Ф. Костирко

• 

  Прибутковий будинок вул. Стрілецька, 28

Графіка

22 березня 1918 р. Центральна Рада затвердила проєкти В. Кричевського, зокрема, герб, розроблений ним на основі Володимирового Тризуба.

• 

  Малий державний герб УНР В. Кричевського

• 

  Великий державний герб УНР за проєктом В. Кричевського. 1918

• 

  Велика державна печатка УНР В. Кричевського. 1918

• 

  Державний кредитовий білет УНР В. Кричевського. 1918. Лицева сторона.

• 

  Державний кредитовий білет УНР за проєктом Кричевського. 1918. Зворотна сторона.

Кіно

Василь Кричевський був фактично першим українським митцем, що розпочав працювати в кіно на студії в місті Одеса. Він узяв участь як художник у створенні фільмів:

• «Тарас Шевченко» (режисер Петро Чардинін) 1925—1926
• «Маленький Тарас» 1925—1926
• «Тарас Трясило» 1926—1927
• «Два дні» 1926—1927
• «За стіною» («Мова стін») 1927—1928
• «Людина з лісу» 1927—1928
• «Борислав сміється» 1925—1927
• «Звенигора» (режисер Олександр Довженко). 1925—1927
• «Повість про гаряче серце» 1936
• «Назар Стодоля» 1936—1937
• «Кармелюк» 1937—1938
• «Сорочинський ярмарок» 1937

Після вимушеної еміграції митця за кордони СРСР більшість кінострічок знищила радянськацензура. Відомості про працю Кричевського зберігає музей кіностудії в Одесі.

Пам'ятники

• 

  Надгробок Василя Виноградова у вигляді георгіївського хреста в Києві на Лук'янівському цвинтарі

• 

  Меморіальна дошка. Київ, вул. Стрілецька, 28

• 

  Надгробок на могилі Михайла Грушевського на Байковому кладовищі біля Вознесенської церкви в Києві.

Вшанування пам'яті

• У 1974 р. в Нью-Йорку надрукована книга про Василя Кричевського «Життя й робота» (автор Вадим Павловський).
• У 1997 р. в Україні випущена марка з портретом Василя Кричевського.

• 21 серпня 2008 р. вiдкрита меморіальна дошка Кричевському в Харкові на будинку радіотехнічного технікуму, вулицi Сумська, 18/20. Василь Григорович є розроблювачем ескізів ліпнини, які прикрашають будинки міста дотепер: автотранспортний технікум, будинок 28, і Будинок техніки, будинок 26, колишні Земельний та Торговий банки на площі Конституції, радіотехнічний технікум на вулицi Сумській, будинок 18/20, колишній Будинок Ради з'їзду гірничопромисловців півдня Росії, тощо.

• 10 січня 2013 року засновано Музей мистецької родини Кричевських в Опішні.

• 2014 року присвоєно ім'я Василя Григоровича Кричевського Колегіуму мистецтв у Опішні, на стіні колегіуму встановлено меморіальну дошку.

• 20 травня 2016 року в Броварах з'явилось вулиця, названа на честь Василя Кричевського.

• Восени 2016 року в Харкові видано книжку «Василь Григорович Кричевський: хрестоматія. Том І. 1891—1943 рр.» (Видавець Савчук О. О.).

• Пам'ятний знак Василю Кричевському встановлено 28 вересня 2020 року в Верхня Сироватка, на території школи.

• 

  Поштова марка 1997 р. на честь В. Г. Кричевського

• 

  Меморіальна дошка в Харкові

• 

  Меморіальна дошка на честь Василя Кричевського на стіні колегіуму

• 

  Стіна гончарної слави України. Музей мистецької родини Кричевських

• 

  село Верхня Сироватка пам'ятний знак Василю Кричевському

Джерела та література

• Василь Григорович Кричевський [Текст] : хрестоматія [текст. пр. В. Г. Кричевського, вибр. розвідки про нього, автобіогр. спадщина]: в 2 т. — Харків: Савчук О. О., 2016—    . — 30 см. — (Серія «Слобожанський світ», ISBN 978-966-2562-03-3 ; вип. 10). — Т. 1 : 1891—1943 рр. / [передм. І. О. Ходак ; упоряд. О. О. Савчук] . — 2016. — 531 с. : іл., портр.
• Павловський Вадим. Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість. — Нью-Йорк: Вид. Укр. Вільною Акад. Наук у США, 1974. — 224 с.: іл.
• Ясієвич В. Є. Василь Кричевський — співець українського народного стилю // Українське мистецтвознавство: Міжвідом. зб. наук. праць / ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН України. — Київ: Наукова думка, 1993. — Вип. 1. — С. 117—126.
• М. Ф. Дмитрієнко, Д. В. Грузін. Кричевський Василь Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 398. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.

• Мемориальную доску архитектору В. Кричевскому планируется открыть в Харькове^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (рос.)
• Мемориальная доска В. Кричевскому открыта в Харькове на фасаде радиотехникума (рос.)
• Ковальчук О. Василь Григорович Кричевський. Митець і педагог (1873—1952) (До 130-річчя з дня народження) // Народна творчість та етнографія. — 2003.- № 1-2. — С. 42 — 46.
• Професори НАОМА (1917—2007) //Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К. — 2007. Спецвипуск.
• Цалик С. М., Селігей П. О. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — Київ: 2010. — С. 16-31.
• Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. — К. : Криниця, 2004.
• [2]^{[недоступне посилання з квітня 2019]} інтерв'ю з онуком митця.
• Наталя Дмитренко. 'Художня династія Кричевських' // «Україна Молода». 6 серпня 2010 р., С. 20-21.
• Юнаков О. Архитектор Иосиф Каракис. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — ISBN 978-1-68082-000-3.
• Пучков А. Птахам наснаги зичити: Володимир Ясієвич про історію й теорію архітектури, український архітектурний стиль і про Василя Кричевського // Пучков А. Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво). — Київ: Дух і Літера, 2018. — С. 265—328.
• Кричевський, Василь. Нарбут в Українській Академії Мистецтв / Василь Кричевський // Образотворче мистецтво. — 1997. — Число 1. — С. 55–59.
• Маричевська, Оксана. Український архітектурний модерн Василя Кричевського / Оксана Маричевська // Образотворче мистецтво. — 2003. — № 4. — С. 56–57.

Посилання

• Кричевський Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 769. — 1000 екз.
• Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 89. Василь Кричевський і український модерн в архітектурі
• Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 91. Василь Кричевський: малярство, графіка, сценографія, прикладне мистецтво
• Музей мистецької родини Кричевських
• Корифей української культури (До 135-річчя від дня народження В. Г. Кричевського).
• Василь Григорович Кричевський. Ювілейна виставка. Каталог. Нью-Йорк, 1973.
• Мистецька спадщина Кричевських на Сумщині.
• Вадим Павловський. Василь Григорович Кричевський. Життя і творчість. Монографія. Нью-Йорк, Вільна Академія Наук у США, 1974.
• ГРИВНА, ГЕРБ И КОВРЫ ВАСИЛИЯ КРИЧЕВСКОГО