Відкрити головне меню

Український архітектурний модерн

Будинок Полтавського земства, 1903 рік, проект Василя Кричевського. Перший будинок, збудований у новому українському стилі, що згодом отримає назву Український архітектурний модерн.

Украї́нський архітекту́рний моде́рн, УАМ — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже 40 років (з 1903 по 1941 роки). В основі УАМ лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової (див. українське бароко), вплив якої, починаючи з 1910 року був помітним і навіть зростаючим. Сильним був також вплив європейського модерну.

Назва стилюРедагувати

 
Житловий будинок І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а в Києві, 1907–1908 pp. Архіт. В. Г. Кричевський та ін.

На початкових етапах появи і розвитку стиль мав різні найменування: «український стиль», «український архітектурний стиль», «український народний стиль», «новий український стиль» та інші. Ці назви не є точними, адже самі поняття «Українська архітектура» і «український стиль» (точніше українські стилі) мають значно ширші значення, а УАМ як окремий стиль мав свої внутрішні течії. Щодо цього В. В. Чепелик зазначає: «В історії української архітектури жодне інше стильове явище не відзначалося такою розмаїтістю, різнохарактерністю і суперечливістю у назві, як УАМ. Починаючи з перших публікацій на цю тему у 1900-ті роки і закінчуючи роботами істориків останніх літ, здійснюється пошук оптимальної назви, котра здатна найповніше розкрити характер і особливості досліджуваного явища».

Цікаво, що у 1903 році, коли В. Г. Кричевський запропонував на конкурс з розробки архітектури будинку Полтавського губернського земства свій проект, стиль його проекту був віднесений до псевдо-мавританського стилю, тому що він мав незнайомі архітектурні форми.

У назвах, що стосувалися УАМ, відбивались характерні погляди чи світоглядні орієнтації тих, хто їх вживав. Першим називати новий стиль «модернізований український стиль» почав, ймовірно, видатний митець у стилі УАМ Є. Н. Сердюк, за ним термін «український модерн» уводить Г. О. Коваленко.[1] За інформацією В. В. Чепелика, найбільш часто вживаною у літературі назвою стилю є український модерн або її варіанти.

Історія УАМРедагувати

 
Будинок колишньої електростанції (тепер спортивна школа)

В основі УАМ лежать форми української народної хатньої і церковної архітектури. З цього приводу варто відзначити, що вперше елементи української народної архітектури почали використовувати професійні архітектори ще у XIX ст. (будинок Ґалаґана у Лебединцях).

Досягнення етнографічної науки і дослідження народної архітектури і народних будівельних традицій привели до зародження серед архітекторів думки про створення власного архітектурного стилю, народного по своїй суті. Першим цю ідею у 1903 році реалізував В. Г. Кричевський у проекті будинку Полтавського губернського земства (19031908 роки), що став першим твором у стилі УАМ. Майже одночасно з ним у цьому новому стилі були збудовані школа ім. Ш. П. Котляревського у Полтаві (19031908 роки, архітектори Є. Н. Сердюк і М. В. Стасюков) і церква в селі Плішивці (19021906 роки, архітектор І. С. Кузнєцов), архітектура якої відноситься дослідниками до УАМ. Це були перші три об'єкти, побудовані у стилі, що отримає згодом назву УАМ. З приводу цих трьох об'єктів В. В. Чепелик пише: «Ці три пам'ятки започаткували три найважливіші, майже різновекторні, напрями художніх пошуків УАМ: Покровська церква намітила майбутній розвиток необарокових тенденцій, будинок Полтавського земства був скерований на ствердження декоративно-романичного напряму, який почали називати народним стилем, школа ім. І. П. Котляревського націлена у бік раціоналістичних пошуків».[2] Успішний початок викликав рух за створення рідного стилю. Розвиток архітектури УАМ відбувався майже одночасно в усіх регіонах України.

З 1903 на перше місце в розробці теорії УАМ виходить О. Г. Сластіон. Він сформулював принципи морфології УАМ і всіляко сприяв розповсюдженню і утвердженню цього стилю. З'являються гуртки з вивчення української народної архітектури. Так, студенти ПІГІ, в майбутньому видатні діячі УАМ, у 1905 — у році організовують нелегальний гурток з вивчення української архітектури, кожне літо вони ходять по селах і роблять замальовки хат, хлівів, церков і дзвіниць. У Харкові при Літературно-художньому гуртку виникає Український художньо-архітектурний відділ, який ставить собі за мету «розповсюження українського стилю» і українського мистецтва взагалі, а також «збереження інших пам'яток України і відродження українського зодчества». Почесним головою гуртку був І. Ю. Рєпін, головою С. І. Васильківський. З'являються численні публікації у спеціалізованих і популярних журналах. Відзначалося своєрідність стилю і відповідність сучасному життю і новим запитам.

Окрім стилю УАМ в Україні були розповсюджені і інші стилі модерну, що походили з європейської традиції.[3] Порівняно з європейським модерном УАМ відзначається більшою тяглісттю у часі: 38 років замість 20. Це обумовлено несприятливими умовами розвитку, вимушеними перервами.

Етапи розвитку УАМРедагувати

В. Чепелик виділяє три етапи у розвитку українського архітектурного модерну

  1. 1903 — 1917 — період бурхливого розвитку УАМ. Два різновиди — народний стиль (романтизм) і раціоналістичний модернізм (більш стриманий). Декор у архітектурі будівель був інтенсивний, мальовничий, у ньому були розвинені народні теми, збагачені мотивами, що прийшли від європейської архітектурної традиції.
  2. Постреволюційний час. Після окупації України більшовиками, багато-хто з діячів УАМ опинилися в еміграції. Багато-хто підпадав під арешти і цькування з політичними обвинуваченнями. Під загрозою розправи дехто відмовлявся від своїх поглядів на УАМ. Магістральними напрямами розвитку архітектури 1920-1930-х pp. стають раціоналізм та конструктивізм. УАМ має значно менше поширення, але і в ньому на цей час триває велика робота з пошуку нових типів жител й громадських споруд.
  3. 1934 — 1941 роки. Певне пожвавлення у розвитку УАМ, але утиски продовжилися. Утиски стали одним з факторів, що припинили розвиток УАМ.

Після 19411945 років елементи УАМ використовувалися окремими архітекторами, але їхні роботи нечисленні і маловідомі.

Центри розвитку УАМРедагувати

Виділилося кілька центрів розвитку УАМ.

Київський центрРедагувати

Першим будинком, спорудженим у Києві у стилі УАМ, стає дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (19071908 pp.). Цей рядовий двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.[4]

Саме у Києві було вперше побудовано споруду інженерного призначення у стилі УАМ — будинок міської очищувальної станції на Саперній слобідці (архітектор М. О. Даміловський).

Для архітектури Київського центру характерним є те, що тут більш розвинутий раціоналістичний напрям УАМ.

Полтавський центрРедагувати

 
Школа ім. І. П. Котляревського

Перші три будинки в стилі українського модерну були побудовані саме на Полтавщині.

У 19031908 рр. з'являється перший будинок УАМ — будинок Полтавського губернського земства, який був спроектований архітектором В. Г. Кричевським.

У 19021906 рр. архітектор-художник І. С. Кузнецов побудував Покровську церкву в селі Плішивець Гадяцького повіту.

У 19031905 рр. архітектори Є. Н. Сердюк та М. Ф. Стасюков побудували школу ім. І. П. Котляревського у Полтаві.[5]

Пізніше, 1916 року, за проектом Василя Кричевського та технолога-кераміста Юрія Лебіщака було збудовано Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт Полтавського губернського земства.[6]

Найцікавіше, напевне, УАМ проявився в проекті земських шкіл, реалізованому Опанасом Сластіоном. На сьогодні відомо 53 школи, що лишилися на території колишнього Лохвицького земства ( тепер - Чорнухинського,Лохвицького, Пирятинського районів Полтавщини, Роменського Сумської, Варвинського Чернігівської області). Їх досліджує громадський проект «Школи Лохвицького земства».

Харківський центрРедагувати

Ідея створення нового українського архітектурного стилю зародилася у середовищі харків'ян. Цю ідею першим реалізував харківський архітектор-художник В. Г. Кричевський в будинку Полтавського губернського земства, а харків'яни С І. Васильківський, М. С Самокиш та М. М. Уваров виконали в його інтер'єрі розписи.

Саме в Харкові Євген Сердюк і Маріан Харманський споруджують в формах УАМ перший комплекс будівель науково-дослідного призначення — Харківську сільськогосподарську селекційну станцію (Московський просп., 142, 1909–1911 pp.). Тепер НДІ рослинництва, селекції і генетики.

Тут існували різні течії УАМ. Об'єкти у стилі УАМ були збудовані як у Харкові так і у його околицях і на Кубані.

Харківський центр УАМ зробив значний внесок у розвиток стилю УАМ як за кількістю споруд так і за теоретичними розробками стилю.

Львівський центрРедагувати

 
Колишня клініка Солецького, в архітектурі якої використовувалися народні гуцульські та закопанські мотиви, архітектор Олександр Лушпинський

Львівські архітектори вироблювали місцеві варіанти УАМ, в якому регіональні особливості передували тим, що долинали зі сходу України. Разом з тим досить красномовним стає бажання львівських митців хоча б частково підхопити та розвинути деякі характерні форми народностильової архітектури Наддніпрянщини зокрема трапеційні прорізи у порталах та вікнах, хоча ці теми в Галичині так і не стали настільки панівними, як це ми бачимо в Центральній та Східній Україні.

Найвідомішою спорудою в цьому стилі у Львові є будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), споруджений за проектом архітектора Івана Левинського.

УАМ у КатеринославіРедагувати

Окремі будинки УАМ були побудовані також у Катеринославі.

Перший будинок у стилі УАМ в Катеринославі було споруджено 1908 року — дім на Кавалерійській вулиці, 22 (проект інженера І. М. Труби). В цьому рядовому двоповерховому будинку було кілька житлових квартир.

Значно більш претензійним здається будинок на Пороховій вулиці (сучасна Кавалерійська вулиця), 22, що розташовано в глибині двору, але на головному фасаді має досить багату цегляну орнаментацію. У сільській місцевості Катеринославщини одним з перших будинків, збудованих у народностильовій архітектурі стає будинок Просвіти у селі Мануйлівка (1909 рік, проект І. М. Труби).

Серед катеринославських будинків початку XX ст. найвизначнішою пам'яткою, що увібрала народні мотиви, став величний будинок інженера В. М. Хреннікова.[7][8] Будинок Хреннікова одразу увійшов до числа видатних споруд міста, він, ще не закінчений будівництвом, на початку 1913 р. потрапив до розділу «Достопримечательности города» у книзі «Весь Екатеринослав» (1913, с 126).

УАМ в інших регіонах УкраїниРедагувати

  • В Одесі у стилі УАМ збудований житловий комплекс на вул. Пироговській, 3 (19111916 роки, архітектор Я. М. Пономаренко). Шість будинків цього комплексу утворюють певний ансамбль. Це перший ансамбль житлових будинків у стилі УАМ.
  • В Умані на вул. Мало-фонтанній, 25 на початку ХХ-го століття було побудовано гімназію, яка має характерні ознаки стилю українського модерну.
  • Тульчин Будинок рад, арх. М. І. Шпандель, інж. Гроздовський, 1927 р., вул. Леніна 51
  • У Чернігові і на Чернигівщині у стилі УАМ також збудовано кілька будинків, зокрема школи.[9]

УАМ на КубаніРедагувати

На Кубані у стилі УАМ збудовано більшість залізничних станцій на Кубано — Чорноморській залізниції (Албаши, Ведмідівка, Мишастівка, Титарівка тощо) і численні об'єкти при них — житлові будинки для залізничників, школи для дітей залізничників (19101916 роки).

Найвідоміші діячі УАМРедагувати

Дерев'яна архітектура доби сецесії в УкраїніРедагувати

Довгий час дерев'яна архітекутра доби сецесії залишалась невідомою навіть для фахівців. Коротка доба сецесії не сприяла створенню значної кількості дерев'яних сакральних і світських споруд в подібній стилістиці, але вони були. Частка з них поруйновані в роки громадянської війни і в роки 2-ї світової. Серед них — * дерев'яна Земська лікарня в селі Мошни в Черкаському районі Черкаської області (арх. Городецький Владислав Владиславович).

  • дачні будинки в Харківській обл.
  • міські помешкання міщан і небагатих дворян

Композиція і морфологія УАМРедагувати

Спадщина УАМРедагувати

За роки розвитку УАМ було збудовано понад 500 об'єктів у цьому стилі. Спадщина УАМ збереглася неповністю. Багато чого знищено у роки Першої світової війни, війни УНР з більшовицькою Росією і Польщею, Другої світової війни. Велику роль у недостатньому збереженні об'єктів УАМ відіграло відношення до них радянської влади, в період якої багато з них або знищувались, або зазнавали неправильної реставрації. Імена багатьох архітекторів, що працювали у стилі УАМ, в радянський час знаходились під забороною. Протягом десятиріч штучного забуття роботи і долі цих архітекторів були невідомі навіть фахівцям. У 1970-х роках деякі історики архітектури і краєзнавці за власною ініціативою і без найменшого розголосу почали непомічений тоді владою пошук і вивчення пам'яток, доробку значних майстрів, навіть намагалися піднятись до певних узагальнень, публікувати свої роботи, де тільки щастило — від районних газет до збірників тез наукових конференцій в обласних центрах. Продуктивніше вивчення УАМ почалося лише у 1990—му році. Одним з найвідоміших дослідників УАМ є В. Чепелик

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати