Відкрити головне меню

Дмитро́ Миха́йлович Дяче́нко (26 серпня (7 вересня) 1887, Таганрог, Російська імперія — 21 травня 1942(1942-05-21), Саратовська область, Росія) — російський та український радянський архітектор і громадський діяч, засновник стилю українського необароко. Професор, член-кореспондент Академії архітектури СРСР (1935).

Дмитро Михайлович Дяченко
Дяченко Дмитро Михайлович.jpg
Народження 26 серпня (7 вересня) 1887Таганрог, Російська імперія
Смерть 21 травня 1942(1942-05-21) (54 роки)Саратовська область, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Навчання Петербурзький інститут цивільних інженерів
Діяльність архітектор
Праця в містах Полтава (1915-1917), Київ (1917-1937), Москва (1937-1941)
Архітектурний стиль Українське необароко, конструктивізм
Найважливіші споруди Національний університет біоресурсів і природокористування України

Жертва сталінського терору.

БіографіяРедагувати

Народився в місті Таганрог в багатодітній родині швеця, котрий переїхав на Дон з села Патлаївки на Полтавщині.

У 1907 році закінчив Таганрозьке 8-класне технічне училище і вступив до Академії художеств та Інституту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. 1909-го очолив місцеву студентську «Громаду», зусилями котрої в 1912-му році було організовано першу в Російській імперії професійну виставку української архітектури.

Після успішного закінчення Інституту цивільних інженерів (1913), працював земським інженером спочатку Полтавської, потім Київської губернії.

До 1918-го жив у Полтаві, потім перебрався до Києва[1]. 1918 року став головою Товариства українських архітекторів (191819).

Д. М. Дяченко — фундатор і ректор Українського архітектурного інституту в Києві (191822), професор Української сільськогосподарської академії, Київського художнього інституту, провадив велику громадську роботу. 1924-го року у родині Дмитра Михайловича народився син Василь — майбутній відомий антрополог. До 1937 року продовжував займатися педагогічною діяльністю.

У 1926 і 1930 роках архітектор розробив і видав альбоми типових проектів колгоспного житла для УСРР.

У 1930-х роках праці Дяченка засуджені більшовицькою критикою як вияв українського націоналізму. Сміливі виступи та стійкість творчих переконань — різкої критики за використання історичного стилю українського бароко зазнав комплекс споруд у місцевості Голосіїв — зробили неможливим його перебування в Києві. Відтак, під загрозою арешту 1937 року Дмитро Дяченко з родиною утік до Москви, де працював у різних проектних організаціях, але не уникнув арешту.

1 липня 1941 року Дяченко Дмитро Михайлович викрадений спецгрупою НКВД СССР, а у травні 1942 року він загинув у саратовському концтаборі ГУЛАГ, причиною смерті кати вказали якусь хворобу.

РоботиРедагувати

 
Корпус Лісотехнічного інституту (192527) в Києві

Головні роботи Дмитра Дяченка:

ПриміткиРедагувати

  1. Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.207

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати