Ґалаґан Григорій Павлович

Григо́рій Па́влович Ґалаґа́н (15 [27] серпня 1819(18190827), село Сокиринці, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 25 вересня [7 жовтня] 1888, там само) — громадський діяч, українофіл, меценат, великий поміщик на Полтавщині і Чернігівщині, представник відомого старшинсько-дворянського роду Ґалаґанів.

Григорій Павлович Ґалаґан
Народився 15 (27) серпня 1819
Сокиринці, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 25 вересня (7 жовтня) 1888 (69 років)
Сокиринці, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність етнолог
Відомий завдяки громадський діяч
Посада член Державної ради Російської імперії[d]
Рід Ґалаґани
Батько Pavel Galagand
Мати Kateryna Galagand
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святої Анни II ступеня
Герб
Герб

Біографія

ред.

Народився в селі Сокиринці (нині Срібнянський район, Чернігівська область, Україна) у дворянській родині. Отримавши початкову домашню освіту, слухав лекції в Санкт-Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Після закінчення університету два роки подорожував Західною Європою. Повернувшись до Росії, вирішив зайнятися сільським господарством, для чого оселився у своєму маєтку в селі Сокиринцях у Полтавській губернії. З 1847 року був головою дворянства Борзнянського повіту Чернігівської губернії. У 1850 році взяв на себе обов'язки опікуна чернігівської гімназії та совісного судді та займав ці посади до 1853 року. У 1858 році Ґалаґана призначено членом чернігівського губернського комітету із селянських справ.

Працював у палаті державного майна на Чернігівщині. Після цього він обіймає ще низку громадських посад і врешті стає членом чернігівського комітету з поліпшення життя селянства. Ще під час роботи в палаті державного майна Ґалаґан виявив прихильність до селянства як верстви, організувавши допомогу постраждалим від неврожаю, а в 1850-х роках заявляє про себе як про активного прихильника скасування кріпацтва, внаслідок чого його в 1858 році запрошують до «редакційної колегії», яка працювала над підготовкою майбутньої селянської реформи. Послідовний захист прав селянства спричинив чимало конфліктів Ґалаґана з місцевими поміщиками[1]. Надалі Григорій Ґалаґан неодноразово обіймав посади в різних комісіях, які працювали над проєктами рішення «селянського питання», виступаючи з позицій повного звільнення вчорашніх кріпаків від залишків феодальних тягарів та громадянських обмежень.

З 1865 року — земський діяч-меценат: за його ініціативою й при його матеріальній підтримці відкрито гімназію в Прилуках (1874) й багато народних шкіл — а також колегію (названу іменем його передчасно померлого сина Павла) в Києві (1871). Матеріально підтримував журнал «Киевская старина».

Ґалаґану було доручено дослідити положення селян, потерпілих від неврожаїв, та дати допомогу хлібом і коштами найбільш потерпілим, — що й дало початок у 1871 році першому в Україні ощадно-позичковому товаристві.

У 18731875 роках — голова Південно-західного відділу Російського географічного товариства.

Був особисто знайомий і листувався з Шевченком, Максимовичем, Кулішем, Антоновичем та іншими. Був одним з засновників бібліотеки, яка нині відома як Національна парламентська бібліотека України.

Вшанування пам'яті

ред.

У Києві є вулиця Ґалаґанівська.

У місті Прилуки є вулиця Галаганівська.

9 серпня 2022 року у місті Заводське вулицю Правди перейменували на вулицю Григорія Ґалаґана.

У селі Гоголів Київської області вулицю Некрасова перейменували на вулицю Григорія Галагана.

Примітки

ред.

Посилання

ред.

Джерела

ред.