Вулиця Коперника (Львів)

Ву́лиця Копе́рника — одна із центральних вулиць Львова, знаходиться у Галицькому районі міста. Починається від проспекту Свободи, а закінчується біля підніжжя Познанського (Пелчинського) пагорбу Цитаделі, на перетині вулиць: Дмитра Вітовського, Героїв Майдану та Андрія Сахарова. Вулиця Коперника паралельна до вулиці Петра Дорошенка, а також утворює перехрестя з вулицями Словацького та Стефаника. Прилучаються вулиці Вербицького, Грабовського, Бандери, Колесси, Ліста, Банківська.

Вулиця Коперника
Львів
Палац Потоцьких на вул. Коперника
Палац Потоцьких на вул. Коперника
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Миколая Коперника
Колишні назви
Сокільницька, Широка, Святого Лазаря (Сент Лазарусґассе),
Брайте Ґассе, Вулькервег (Вулькаштрассе),
Коперніка, Копернікусштрассе, Коперника,
Святого Лазаря, Коперніка (част.), Томіцького,
Томасґассе, Сєрова, Коперника
польського періоду (польською) Sokolnicka, Szeroka, Sw. Lazarza, Kopernika, Tomickiego
радянського періоду (українською) Коперника, Томіцького, Сєрова, Коперника
радянського періоду (російською) Коперника, Томицкого, Серова, Коперника
Загальні відомості
Протяжність 1 100 м
Координати початку 49°49′57″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.8325556° пн. ш. 24.0184306° сх. д. / 49.8325556; 24.0184306Координати: 49°49′57″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.8325556° пн. ш. 24.0184306° сх. д. / 49.8325556; 24.0184306
Координати кінця 49°50′21″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.8393444° пн. ш. 24.0286694° сх. д. / 49.8393444; 24.0286694
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Автобуси № 9, 45, 3Н[2]
Трамваї № 1, 2[2]
Маршрутні таксі № 21, 24, 42, 43, 48; приміські — № 114[2]
Зупинки громадського транспорту «вул. Академіка Сахарова», «вул. Грабовського (Цитадель)», «Головна пошта»[2]
Рух двосторонній (част.), односторонній (част.)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1, 3, 4, 5, 9, 11, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 27, 30, 31, 35, 36, 37, 39, 40а, 44, 46, 50, 54, 60, 62[3]
Пам'ятники Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові;
Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу
Державні установи Управління Національного банку України у Львівській області
Навчальні заклади Державна академічна хорова капела Дударик;
ЛСЗОШ № 9;
Дитяча музична школа № 2
Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Медичні заклади клініка Ярослава Заблоцького
Заклади культури Львівський палац мистецтв;
Львівська галерея мистецтв;
Музей української книги;
Музей Русалки Дністрової;
Кінотеатр «Коперник»
Поштові відділення ВПЗ № 1 (вул. Словацького, 1)[1]
Аптеки Фарм-Сервіс
Забудова бароко, класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм 1930-1950-х років
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Коперника у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

У XVI столітті по теперішній вулиці Коперника проходила «Сокільницька дорога», яка вела до села Сокільники (назва відома з 1560 року). У XVI—XVIII століттях Сокільницька дорога забудовувалася, і з того часу дотепер збереглися Шпиталь святого Лазаря та дзвіниця церкви Святого Духа Української греко-католицької семінарії (заснована у 1783 році). З часом верхня частина дороги, приблизно до вулиці Бандери, стала називатися «Сокільницькою вулицею» (від 1690 — вулиця Широка[4].

 
Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові де була семінарія
 
Вид на вул. Коперника від початку вул. Степана Бандери

У 1871 році вулицю було названо на честь великого польського астронома — Миколая Коперника. Наприкінці XIX століття вулиця Коперника стала центральною, на ній з'явились багатоповерхові будинки, дорогі магазини. Відносна віддаленість від шуму міста, густа зелень сприяла поселенню на цій вулиці еліти. У XX столітті у більшій частині будівель на вулиці вже розміщувались невеликі підприємства та майстерні.

У 1941 році під час німецької окупації вулиця мала назву Копернікусштрассе. У 1944 році вулиці повернена довоєнна назва — вулиця Коперника.

У 1894 році від пошти до кінця вулиці проклали лінію електричного трамваю. До березня 1970 року у верхній частині вулиці Коперника курсував трамвай № 12 за маршрутом від трамвайного депо через центр на Високий Замок. Нині цією вулицею курсує більшість маршрутів громадського пасажирського транспорту, що прямує через центральну частину міста[2].

Пам'ятки архітектуриРедагувати

Поруч з тротуаром, на схилі монастирського пагорба біля костелу та шпиталю святого Лазаря, є напівкругла, викладена цеглою ніша — фонтан «Криниця з левами», що з'явився на цьому місці у середині ХІХ століття. Нішу прикрашають два кам'яні леви з гербами родин патриціїв Шольц-Вольфовичів та Кампіанів (скульптор Бернард Дікембош), які свого часу прикрашали стару львівську ратушу, що були встановлені тут значно пізніше, ніж була облаштована сама криниця. До криниці вода була проведена з джерела і з часом вода перестала текти, бо джерела замулились. Колодязь діяв до середини 1950-х років і відтоді аж до 2017 року ванна колодязя слугувала квітником[5].

Реставрацію криниці розпочало 2017 року ПП «Оберіг Груп», зокрема, біля фонтану було перемуровано підпірну стінку, бо через потрапляння ґрунтових вод вона фактично була зруйнована, а також розчищено саму криницю. Старовинні фігури левів, що стояли по обидвох боках колодязя, очистили в майстерні від забруднень. 31 липня 2018 року було встановлено дві відреставровані фігури левів та запущено в дію фонтан. Залишається лише замостити невеличку ділянку тротуару бруківкою, який розкопали під час підведення води. Фонтан буде працювати лише у літню пору, а на зиму його закриватимуть[6].

ЗабудоваРедагувати

  • № 1. На місці цієї будівлі у 1828 році було відкрито аптеку «Під золотою зіркою». Тут у 1853 році львів'яни Ігнатій Лукасевич і Ян Зег винайшли гасову лампу. У 18981901 роках будівничою фірмою Івана Левинського за проектом Івана Левинського та Альфреда Захаревича споруджений «Пасаж Миколяша» — торгова галерея, через яку можна було перейти від вул. Коперника до тодішньої вулиці Крутої (нинішня вулиці Вороного) з відгалуженням до вулиці Лінде (нинішня вулиця Ференца Ліста) та був накритий ажурною заскленою металевою конструкцією. У пасажі були десятки крамниць, два кінотеатри, кав'ярні та різні офіси, зокрема, тут працювало консульство Югославії[7]. На початку другої світової війни, у 1939 році, під час бомбардування міста німецькою авіацією, одна з авіабомб впала на пасаж та зруйнувала його. До початку реконструкції приміщення на першому поверсі будівлі у 2010 році тут функціонувала центральна аптека міста Львова. Після реконструкції у 2017 році в приміщенні колишньої аптеки відкрився інтерактивний музей-кондитерська «Під золотою зіркою» родини Іонових. Власники закладу також планують відновити історичний пасаж Міколяша[8].
  • № 2. На початку XX століття на першому поверсі будинку містилися цукерня Яна Гефлінґера, крамниця Артура Бартоша з продажу ламп, залізних, латунних і садових меблів, порцеляни та скляних виробів[9], а також «Оптика» Бенедикта Мюнца[10].
  • № 3. Будинок збудовано у стилі модернізму у 19081910 роках на місці давньої кам'яниці міщанина Яна Марішлера. Замовником виступала італійська страхова компанія «Assicurazioni Generali»[it]. Архітектор Альфред Захаревич. Фасад оздоблено маскаронами та увінчано чотирма скульптурами роботи Зигмунта Курчинського. Між другим-третім поверхами, над входом — горельєф «Піклування», виконаний Тадеушем Блотницьким. Вітражі сходової клітки виготовлені за картонами Захаревича на фабриці Станіслава Ґабріеля Желенського. На першому поверсі у 19111914 роках діяло кабаре «Вулик» (пол. Ul). До 1939 року тут містилися бюро морських подорожей лінії «Ґдиня-Америка», «Реставрація Скаврона» М. Рудека,[7] «Дивани Живецькі» Марцина Тремського[11]. За радянських часів у будинку містився фінансовий технікум (нині — львівська державна фінансова академія)[12]. 6 жовтня 2016 року, у рамках проекту «Львів дипломатичний», на будинку міський голова Львова Андрій Садовий разом із Надзвичайним та Повноваженим Послом Королівства Данії в Україні Крістіаном Донсом Крістенсеном відкрили інформаційну таблицю почесного консульства Королівства Данії, яке працювало тут у 1918—1924 роках[13].
  • № 4. П'ятиповерховa будiвля споруджена у 19121914 роках за проектом архітекторів Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича для колишньої Земської кредитної спілки[14]. Будівля прикрашена двома монументальними скульптурами крилатого Меркурія, створених Зиґмунтом Курчинським, а з боку від вулиці Банківської оздоблена вгорі скульптурними зображеннями кінських голів. Нижні вікна оздоблені вишуканим мереживом залізних ґрат. Інтер'єр банку прикрашений розписами Каетана Стефановича та Зигмунта Розвадовського[15]. За Польщі цю адресу мали склад кіно-фототехніки та матеріалів Яна Буяка[16], фабричний відділ акціонерного товариства закладів Жирардовських[pl][17]. За радянських часів тут містилося львівське міське управління та львівська обласна контора Держбанку СРСР[18]. Будівля використовується банками й донині — управління НБУ у Львівській області.
  • № 5. Колишній прибутковий дім Ізидори Шутц, збудований близько 1911 року за проєктом Романа Фелінського. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського[19]. За Польщі тут містилися склад та представництво фабрики шоколаду Е. Ведель[17]. В цьому будинку до 1943 року мешкав галицький український політичний і військовий діяч, полковник армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції), правник, один із засновників української артилерії Роман Дашкевич[20]. У будинку від грудня 1944 року міститься львівська державна музична школа № 2 імені Миколи Колесси), що була заснована у 1939 році, як музична вечірня школа для дорослих[21]. З 1926 роках тут містився салон, що виробляв та продавав музичні інструменти. Від 1960-х років й донині перший поверх будинку займає крамниця музичних інструментів «Трембіта», яка у 2021 році за «найтриваліший період незмінного місцезнаходження» увійшла до Книги рекордів України[22].
  • № 9. Кам'яниця збудована у 1912 році за проектом архітектора Казимира Теодоровича. Від часу побудови на першому поверсі будівлі діє кінотеатр «Коперник» (початкова назва — «Санс-Рівал»), один із найстаріших кінотеатрів міста[23]. До початку 1960-х років у будинку був також готель.
  • № 10. За Польщі тут містилася крамниця з продажу нафти та фабрика пасти до взуття О. Келлера. Також до 1939 року в будинку працювала чоловіча кравецька майстерня Марека Тейга[24].
  • № 11. За цією адресою за Польщі працювала крамниця з продажу музичних інструментів Конрада Хаїма і сина[16].
 
Музей «Русалка Дністровая»
 
Кам'яниця (вул. Коперника, 16)
  • № 16. Близько 1888 року органмістр Ян Слівінський викупив цей будинок для потреб власної фабрики органів. Перебудувала для Слівінського цю кам'яницю фірма Івана Левинського, ймовірно за проєктом Яна Томаша Кудельського. Фасад будинку барельєфами жінок-музикантів оздобив, ймовірно, львівський скульптор Петро Гарасимович[25]. Кам'яниця мала величезне внутрішнє подвір'я, що, дозволяло майстрові зберігати в себе на фірмі велику кількість необхідних для виготовлення органів матеріалів та різноманітних пристроїв, заготовки з різних порід дерев, запасні частини тощо. Виробничі площі фабрики розташовувалися вглибині будинку. Від 1892 року й до трагічної смерті майстра у 1903 році його фірма діяла за цією адресою[26].
  • № 18. За цією адресою за Польщі працювала крамниця фотоапаратів та приладів Станіслава Барвіка[16].
  • № 19. За цією адресою працювала фабрика корків Мюльштайна. Будинок реконструйовано фірмою Едмунда Жиховича за проєктом 1908 року авторства Петра Тарнавецького[28].
  • № 20. Будинок збудований за проєктом архітектора Фридерика Баумана у 1820-х роках. Спочатку тут працювала друкарня Гоявічинського, пізніше будинок належав віце-губернатору Галичини Францу Краусу. У 1839 році мешкав ерцгерцог Франц Карл Йосип Габсбург (1802—1878), батько майбутнього австрійського імператора Франца Йосифа I. У 1920-х роках в подвір'ї будинку містилася майстерня з виготовлення спортивного взуття Адольфа та Рудольфа Дасслерів. Згодом Дасслери відкрили ще кілька майстерень в районі сучасної вулиці Жовківської. Саме тут зародилася «Фабрика взуття Дасслера», яку офіційно вважають засновницею торгової марки Adidas[29].
  • № 23. У цьому будинку до 1939 року містилися інженерно-архітектурне бюро будівничого Зиґмунта Шлагера[31], аптека Хайльмана[32].
  • № 26. Неоренесансний будинок, споруджений 1885 року для адвоката Феліціана Яцковського. На його фасаді поміщено погруддя Коперника, авторства, ймовірно, Юліуша Белтовського[30].
 
Костел святого Лазаря
  • № 27. Колишній шпиталь святого Лазаря — комплекс будівель, що відносяться до XVII—XIX століть і мають статус пам'яток архітектури. Серед них костел святого Лазаря, освячений у 1639 році, пам'ятка епохи ренесансу з елементами готики. Архітектор Амвросій Прихильний, який помер 1640 року і був похований у крипті костелу. 1872 року проведено капітальний ремонт. У радянський час більшість творів мистецтва, що зберігалися в храмі, зникли. Будівлі було передано військовим. 1989 року храм і прилеглі шпитальні будинки передали Державній академічній хоровій капелі «Дударик». Нині в храмі також почергово проводяться богослужіння громад Української греко-католицької церкви та Православної церкви України.
  • № 28. У 19081914 роках в будинку містилася філія фотоательє «Геліос» Макса Апісдорфа, головний офіс ательє містився в будинку на вул. Асника, 4 (нині — вул. Богомольця)[33].
  • № 30. Будинок збудований 1907 року в стилі неоготики за проектом архітектора Яна Шульца. Скульптурна орнаментика Петра Гарасимовича[34]. До 1939 року в будинку містилося бюро Францішека Іжика, що спеціалізувалося на монтажі та ремонті систем центрального опалення закладів охорони здоров'я[17].
 
Будинок № 36
 
Пам'ятник М. Шашкевичу у Львові біля музею «Русалки Дністрової»
  • № 38. За цією адресою за Польщі працювала майстерня Яна Ортнера з виготовлення меблів[35], також жіночий загальноосвітній гуманітарний та математично-фізичний ліцей Ольги Філіпі-Жихович[36]. Нині цієї адреси не існує.
 
Палац Сапігів
  • № 40. В будівлі міститься львівська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 9 з поглибленим вивченням інформаційних технологій[37].
  • № 40а. Палац князів Сапігів. Палац, збудований 1868 року у стилі французького бароко за проектом архітектора Адольфа Куна. У радянські часи у вцілілій після війни частині палацу містилася бібліотека та актова зала львівської середньої загальноосвітньої школи № 9, пізніше тут розташували львівську обласну організацію Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Вздовж вул. Коперника біля будівлі збереглися залишки палацового парку.
  • № 42. Палац Бєльських було перебудовано у 1921—1923 роках архітектором професором Іваном Багенським для графів Бєльських у стилі неокласицизму. Від радянських часів й понині тут міститься Львівський обласний будинок вчителя, при якому функціонує педагогічний музей[38].
  • № 56. За Польщі в будинку містилася першокласна майстерня чоловічого, жіночого і дитячого взуття та ремонту калошів і валянків М. Зубрицького.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  2. а б в г д Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  3. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  4. Ілько Лемко Вулиця Коперника // Львівська газета. — 2008. — 25 травня.
  5. Старовинні леви з давньої ратуші біля криниці на вул. Коперника
  6. На Коперника запрацював відреставрований фонтан «Криниця з левами». Фото, відео. tvoemisto.tv. Твоє Місто. 31 липня 2018. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  7. а б Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 13.
  8. У Львові на місці історичної аптеки відкрили інтерактивний музей-кондитерську (фото, відео). 032.ua. 21 липня 2017. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  9. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 560, 570, 582, 592.
  10. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 578.
  11. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 55.
  12. Бірюльов Ю. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 235—239. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  13. Орися Шиян (6 жовтня 2016). У Львові відкрили інформаційну таблицю консульства Данії початку XX ст.. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  14. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 51.
  15. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Коперника, 04 — будинок банку. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  16. а б в Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 56.
  17. а б в Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 54.
  18. Львов: справочник, 1949, с. 140.
  19. Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 34—36. — ISBN 978-83-7543-003-5.
  20. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 22.
  21. Львов: справочник, 1949, с. 122.
  22. 95 років історії: магазин «Трембіта» у Львові увійшов у Книгу рекордів України. zahid.espreso.tv. Еспресо TV. 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  23. Павло Кучерський, Оксана Лепак. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Коперника, 09 — кінотеатр «Кінопалац-Коперник». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  24. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 58.
  25. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 164. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  26. Мацелюх О. Ян Слівінський і його фабрика органів у Львові // Українська музика. — 2017/2 (24). — С. 59—67.
  27. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60.
  28. Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski. — Lwów, 2002. — S. 68. — ISBN 966-7022-27-7.
  29. А вы знали, что фирма ADIDAS зародилась во Львове?. alexcity.com.ua (ru). 12 жовтня 2018. Процитовано 14 лютого 2020. 
  30. а б Biriulow J. Rzeźba… — S. 135.
  31. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 28.
  32. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 21.
  33. Ірина Котлобулатова, Христина Харчук, Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Академіка Богомольця, 04 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 7 березня 2020. 
  34. Biriulow J. Rzeźba… — S. 167.
  35. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 59.
  36. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 17.
  37. Офіційний сайт ЛСЗОШ № 9. shkola9-lv.at.ua. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  38. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Коперника, 42 — будинок вчителя. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 10 жовтня 2021. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати