Відкрити головне меню

Вулиця Коперника (Львів)

Ву́лиця Копе́рника — одна із центральних вулиць Львова, знаходиться у Галицькому районі міста. Починається від проспекту Свободи, а закінчується біля підніжжя Познанського (Пелчинського) пагорбу Цитаделі, на перетині вулиць: Дмитра Вітовського, Героїв Майдану та Андрія Сахарова. Вулиця Коперника паралельна до вулиці Петра Дорошенка, а також утворює перехрестя з вулицями Словацького та Стефаника. Прилучаються вулиці Вербицького, Грабовського, Бандери, Колесси, Ліста, Банківська.

Вулиця Коперника
Львів
Палац Потоцьких на вул. Коперника
Палац Потоцьких на вул. Коперника
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Миколая Коперника
Колишні назви
Сокільницька, Широка, Святого Лазаря (Сент Лазарусґассе),
Брайте Ґассе, Вулькервег (Вулькаштрассе),
Коперніка, Копернікусштрассе, Коперника,
Святого Лазаря, Коперніка (част.), Томіцького,
Томасґассе, Сєрова, Коперника
польського періоду (польською) Sokolnicka, Szeroka, Sw. Lazarza, Kopernika, Tomickiego
радянського періоду (українською) Коперника, Томіцького, Сєрова, Коперника
радянського періоду (російською) Коперника, Томицкого, Серова, Коперника
Загальні відомості
Протяжність 1 100 м
Координати початку 49°49′57″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.8325556° пн. ш. 24.0184306° сх. д. / 49.8325556; 24.0184306Координати: 49°49′57″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.8325556° пн. ш. 24.0184306° сх. д. / 49.8325556; 24.0184306
Координати кінця 49°50′21″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.8393444° пн. ш. 24.0286694° сх. д. / 49.8393444; 24.0286694
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Автобуси № 9, 45, 3Н[2]
Трамваї № 1, 2[2]
Маршрутні таксі № 21, 24, 42, 43, 48; приміські — № 114[2]
Зупинки громадського транспорту «вул. Академіка Сахарова», «вул. Грабовського (Цитадель)», «Головна пошта»[2]
Рух двосторонній (част.), односторонній (част.)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1,3,4,5,9,11,12,14,15,
16,18,20,27,30,31,35,36,37,
39,40а,44,46,50,54,60,62[3]
Пам'ятники Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові;
Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу
Державні установи Управління Національного банку України у Львівській області
Навчальні заклади Державна академічна хорова капела Дударик;
Середня школа № 9;
Дитяча музична школа № 2
Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Медичні заклади клініка Ярослава Заблоцького
Заклади культури Львівський палац мистецтв;
Львівська галерея мистецтв;
Музей української книги;
Музей Русалки Дністрової;
Кінотеатр «Коперник»
Поштові відділення ВПЗ № 1 (вул. Словацького, 1)[1]
Аптеки Фарм-Сервіс
Забудова бароко, класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм 1930-1950-х років
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Коперника (Львів) на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

У XVI сторіччі по теперешній вулиці Коперника проходила «Сокільницька дорога», яка вела до Сокільник (назва відома з 1560 року). У XVI—XVIІІ століттях Сокільницька дорога забудовувалася, і з того часу дотепер збереглися Шпиталь святого Лазаря та дзвіниця церкви Святого Духа Української греко-католицької семінарії (заснована у 1783 році). З часом верхня частина дороги, приблизно до вулиці Бандери, почала називатися «Сокільницькою вулицею» (від 1690 — вулиця Широка.[4])

 
Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові де була семінарія
 
Вид на вул. Коперника від початку вул. Степана Бандери

У 1871 році вулицю було названо на честь великого польського астронома — Миколая Коперника. Наприкінці XIX сторіччя вулиця Коперника стала центральною, на ній з'явились багатоповерхові будинки, дорогі магазини. Відносна віддаленість від шуму міста, густа зелень сприяла поселенню на цій вулиці еліти. У XX столітті у більшій частині будівель на вулиці вже розміщувались невеликі підприємства та майстерні.

У 1941 році під час німецької окупації вулиця мала назву Копернікусштрассе. У 1944 році вулиці повернуто довоєнну назву — Вулиця Коперника.

У 1894 році від пошти до кінця вулиці проклали лінію електричного трамваю. До березня 1970 року у верхній частині вулиці Коперника курсував трамвай № 12 за маршрутом від трамвайного депо через центр на Високий Замок. Нині цією вулицею курсує більшість маршрутів громадського пасажирського транспорту, що прямує через центральну частину міста.[2]

Пам'ятки архітектуриРедагувати

Поруч з тротуаром, на схилі монастирського пагорба біля костелу та шпиталю святого Лазаря, є напівкругла, викладена цеглою ніша — фонтан «Криниця з левами», що з’явився на цьому місці у середині ХІХ століття. Нішу прикрашають два кам'яні леви з гербами родин патриціїв Шольц-Вольфовичів та Кампіанів (скульптор Бернард Дікембош), які свого часу прикрашали стару львівську ратушу, що були встановлені тут значно пізніше, ніж була облаштована сама криниця. До криниці вода була проведена з джерела і з часом вода перестала текти, бо джерела замулились. Колодязь діяв до середини 1950-х років і відтоді аж до 2017 року ванна колодязя слугувала квітником.[5]

Реставрацію криниці розпочало 2017 року ПП «Оберіг Груп», зокрема, біля фонтану було перемуровано підпірну стінку, бо через потрапляння ґрунтових вод вона фактично була зруйнована, а також розчищено саму криницю. Старовинні фігури левів, що стояли по обидвох боках колодязя, очистили в майстерні від забруднень. 31 липня 2018 року було встановлено дві відреставровані фігури левів та запущено в дію фонтан. Залишається лише замостити невеличку ділянку тротуару бруківкою, який розкопали під час підведення води. Фонтан буде працювати лише у літню пору, а на зиму його закриватимуть.[6]

ЗабудоваРедагувати

  • № 1. На місці цієї будівлі у 1828 році було відкрито аптеку «Під золотою зіркою». Тут у 1853 році львів'яни Ігнатій Лукасевич і Ян Зег винайшли гасову лампу. У 18981901 роках будівничою фірмою Івана Левинського за проектом Івана Левинського та Альфреда Захаревича споруджений «Пасаж Миколяша» — торгова галерея, через яку можна було перейти від вул. Коперника до тодішньої вулиці Крутої (нинішня вулиці Вороного) з відгалуженням до вулиці Лінде (нинішня вулиця Ференца Ліста) та був накритий ажурною заскленою металевою конструкцією. У пасажі були десятки крамниць, два кінотеатри, кав'ярні та різні офіси, зокрема, тут працювало консульство Югославії.[7] На початку другої світової війни, у 1939 році, під час бомбардування міста німецькою авіацією, одна з авіабомб впала на пасаж та зруйнувала його. До початку реконструкції приміщення на першому поверсі будівлі у 2010 році тут функціонувала центральна аптека міста Львова. Після реконструкції у 2017 році в приміщенні колишньої аптеки відкрився інтерактивний музей-кондитерська «Під золотою зіркою» родини Іонових. Власники закладу також планують відновити історичний пасаж Міколяша.[8]
  • № 3. Будинок збудовано у стилі модернізму у 19081910 роках на місці старої кам'яниці Я. Марішлера. Замовником виступала італійська страхова компанія «Assicurazioni Generali»[it]. Архітектор Альфред Захаревич. Фасад оздоблено маскаронами та увінчано чотирма скульптурами роботи Зигмунта Курчинського. Між другим-третім поверхами, над входом — горельєф «Піклування», виконаний Тадеушем Блотницьким. Вітражі сходової клітки виготовлені за картонами Захаревича на фабриці С. Г. Желенського. На першому поверсі у 19111914 роках діяло кабаре «Вулик» (пол. Ul). До 1939 року тут містилися бюро морських подорожей лінії «Ґдиня-Америка», «Реставрація Скаврона» М. Рудека,[7] «Дивани Живецькі» Марцина Тремського.[9] За радянських часів у будинку містився фінансовий технікум (нині — львівська державна фінансова академія).[10]. 6 жовтня 2016 року, у рамках проекту «Львів дипломатичний», на будинку міський голова Львова Андрій Садовий разом із Надзвичайним та Повноваженим Послом Королівства Данії в Україні Крістіаном Донсом Крістенсеном відкрили інформаційну таблицю почесного консульства Королівства Данії, яке працювало тут у 1918-1924 роках.[11]
  • № 4. П'ятиповерховa будiвля споруджена у 1912 — 1914 роках за проектом архітекторів Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича для колишньої Земської кредитної спілки.[12] Будівля прикрашена двома монументальними скульптурами крилатого Меркурія, створених Зиґмунтом Курчинським, а з боку від вулиці Банківської оздоблена вгорі скульптурними зображеннями кінських голів. Нижні вікна оздоблені вишуканим мереживом залізних грат. Інтер'єр банку прикрашений розписами Каетана Стефановича та Зигмунта Розвадовського.[13] За Польщі цю адресу мали склад кіно-фототехніки та матеріалів Яна Буяка,[14] фабричний відділ акціонерного товариства закладів Жирардовських[pl][15] За радянських часів тут містилося львівське міське управління та львівська обласна контора Держбанку СРСР.[16] Будівля використовується банками й до нині — управління НБУ у Львівській області.
  • № 5. Колишній прибутковий дім Ізидори Шутц, збудований близько 1911 року за проектом Романа Фелінського. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.[17] За Польщі тут містилися склад та представництво фабрики шоколаду Е. Ведель.[15] В цьому будинку до 1943 року мешкав галицький український політичний і військовий діяч, полковник армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції), правник, один із засновників української артилерії Роман Дашкевич.[18] У будинку від грудня 1944 року міститься львівська державна музична школа № 2 ім. Миколи Колесси), що була заснована у 1939 році, як музична вечірня школа для дорослих.[19] У 1920-1930-х роках тут містився заклад, що виробляв та продавав музичні інструменти. До 2014 року була крамниця музичних інструментів «Трембіта».
  • № 9. Кам'яниця збудована у 1912 році за проектом архітектора Казимира Теодоровича. Від часу побудови на першому поверсі будівлі діє кінотеатр «Коперник» (початкова назва — «Санс-Рівал»), один із найстаріших кінотеатрів міста.[20] До початку 1960-х років у будинку був також готель.
  • № 10. За Польщі тут містилася крамниця з продажу нафти та фабрика пасти до взуття О. Келлера. Також до 1939 року в будинку працювала чоловіча кравецька майстерня Марека Тейга.[21]
  • № 11. За цією адресою за Польщі працювала крамниця з продажу музичних інструментів Конрада Хаїма і сина.[14]
  • № 12/14. Будинки споруджено у 1908 році за проектом архітекторів Едмунда Жиховича та Міхала Лужецького.
 
Музей «Русалка Дністровая»
 
Палац Сапєг
  • № 20. Будинок збудований за проектом архітектора Фридерика Баумана у 1820-х роках. Спочатку тут працювала друкарня Гоявічинського, пізніше будинок належав віце-губернатору Галичини Францу Краусу. У 1839 році мешкав ерцгерцог Франц Карл Йосип Габсбург (1802—1878), батько майбутнього австрійського імператора Франца Йосифа I.
  • № 22. У цьому будинку діяла майстерня скульптора Юліуша Белтовського.[25]
  • № 23. У цьому будинку до 1939 року містилися інженерно-архітектурне бюро будівничого Зиґмунта Шлагера,[26] аптека Хайльмана.[27]
  • № 26. Неоренесансний будинок, споруджений 1885 року для адвоката Феліціана Яцковського. На його фасаді поміщено погруддя Коперника, авторства, ймовірно, Юліуша Белтовського.[25]
 
Костел святого Лазаря
  • № 27. Колишній шпиталь святого Лазаря — комплекс будівель, що відносяться до XVIІ—XIX століть і мають статус пам'яток архітектури. Серед них костел святого Лазаря, освячений у 1639 році, пам'ятка епохи ренесансу з елементами готики. Архітектор Амвросій Прихильний, який помер 1640 року і був похований у крипті костелу. 1872 року проведено капітальний ремонт. У радянський час більшість творів мистецтва, що зберігалися в храмі, зникли. Будівлі було передано військовим. 1989 року храм і прилеглі шпитальні будинки передали Державній академічній хоровій капелі «Дударик». Нині в храмі також почергово проводяться богослужіння Греко-католицької, та Української автокефальної православної церков.
  • № 30. Будинок збудований 1907 року в стилі неоготики за проектом архітектора Яна Шульца. Скульптурна орнаментика Петра Гарасимовича.[28] До 1939 року в будинку містилося бюро Францішека Іжика, що спеціалізувалося на монтажі та ремонті систем центрального опалення закладів охорони здоров'я.[15]
 
Будинок № 36
  • № 36. У 1729 році на цьому місці було збудовано жіночий монастир ордену домініканок. У 1783 році його закрили, а у будівлі розташувалась греко-католицька духовна семінарія (згодом — духовна академія). У радянські часи будівля старих «музеїв» або семінарський гуртожиток використовувся як студентський гуртожиток Львівського університету імені Івана Франка, але наприкінці 1970-их років будівлю знесено і на її місці побудували сучасну прямокутну будівлю (нинішня адреса — вул. Дорошенка, 43), яку займають служби Львівської філії ПАТ «Укртелеком», а нові приміщення колишньої семінарії займає географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (нинішня адреса — вул. Дорошенка 41). Поруч розташована дзвіниця церкви Святого Духа (1729), яка знаходилася поруч з однойменною церквою. Сама ж церква була зруйнована 15 вересня 1939 року, під час бомбардування Львова німецькою авіацією. У наш час на місці, де стояла церква Святого Духа, проведено археологічні дослідження, виявлено фундаменти церкви, але навіть до консервації справи так і не дійшли. Планувалася навіть відбудова церкви. Нині у дзвіниці Свято-Духівської церкви розташовано експозицію музею «Русалка Дністровая».
  • № 38. За цією адресою за Польщі працювала майстерня Яна Ортнера з виготовлення меблів,[29] також жіночий загальноосвітній гуманітарний та математично-фізичний ліцей Ольги Філіпі-Жихович.[30] Нині цієї адреси не існує.
  • № 40. В будівлі міститься львівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9 з поглибленим вивченням інформаційних технологій.[31]
  • № 40а. Палац князів Сапігів. Палац, збудований 1868 року у стилі французького бароко за проектом архітектора Адольфа Куна. У радянські часи у вцілілій після війни частині палацу містилася бібліотека та актова зала львівської середньої загальноосвітньої школи № 9, пізніше тут розташували львівську обласну організацію Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Вздовж вул. Коперника біля будівлі збереглися залишки палацового парку.
  • № 42. Палац Бєльських було перебудовано у 1921—1923 роках архітектором професором Іваном Багенським для графів Бєльських. В радянський період тут був Дім вчителя, при якому було відкрито педагогічний музей.
  • № 56. За Польщі в будинку містилася першокласна майстерня чоловічого, жіночого і дитячого взуття та ремонту калошів і валянок М. Зубрицького.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-поштамт
  2. а б в г д Маршрути громадського транспорту м. Львова
  3. Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  4. Ілько Лемко Вулиця Коперника // Львівська газета. — 25 травня 2008.
  5. Старовинні леви з давньої ратуші біля криниці на вул. Коперника
  6. На Коперника запрацював відреставрований фонтан «Криниця з левами». Фото, відео
  7. а б Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 13.
  8. У Львові на місці історичної аптеки відкрили інтерактивний музей-кондитерську (фото, відео)
  9. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 55.
  10. Бірюльов Ю. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 235—239. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  11. У Львові відкрили інформаційну таблицю консульства Данії початку ХХ ст.
  12. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 51.
  13. Жук І., Мельник І. Вул. Коперника, 04 — будинок банку
  14. а б в Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 56.
  15. а б в Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 54.
  16. Дудыкевич, 1949, с. 140
  17. Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 34—36. — ISBN 978-83-7543-003-5.
  18. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 22.
  19. Дудыкевич, 1949, с. 122
  20. Кучерський П., Лепак О. Вул. Коперника, 09 — кінотеатр «Кінопалац-Коперник»
  21. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 58.
  22. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 164. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  23. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 60.
  24. Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski. — Lwów, 2002. — S. 68. — ISBN 966-7022-27-7.
  25. а б Biriulow J. Rzeźba… — S. 135.
  26. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 28.
  27. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 21.
  28. Biriulow J. Rzeźba… — S. 167.
  29. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 59.
  30. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 17.
  31. СЗШ № 9

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати