Чемеринці

село в Перемишлянському районі Львівської області (Україна)

Чемери́нці (Кочерівка, пол. Koczerowka) — село в Перемишлянському районі Львівської області (Україна).

село Чемеринці
Chemeryntsi, Peremyshliany Raion (01).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Перемишлянський район
Рада Чемеринецька сільська рада
Код КОАТУУ 4623388301
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 743
Площа 5,29 км²
Густота населення 140,45 осіб/км²
Поштовий індекс 81233
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°39′47″ пн. ш. 24°46′54″ сх. д. / 49.66306° пн. ш. 24.78167° сх. д. / 49.66306; 24.78167Координати: 49°39′47″ пн. ш. 24°46′54″ сх. д. / 49.66306° пн. ш. 24.78167° сх. д. / 49.66306; 24.78167
Середня висота
над рівнем моря
324 м
Водойми Золота Липа
Місцева влада
Адреса ради 81233, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Чемеринці
Карта
Чемеринці. Карта розташування: Україна
Чемеринці
Чемеринці
Чемеринці. Карта розташування: Львівська область
Чемеринці
Чемеринці
Мапа

CMNS: Чемеринці у Вікісховищі

Розташоване на річці Золота Липа.

Населення становить 743 особи.

Орган місцевого самоврядування — Чемеринецька сільська рада.

ІсторіяРедагувати

Перша згадка в документах — 3 жовтня 1389: король Владислав ІІ Ягайло надав село у власність шляхтича Миколая з Гологір (Гологорів), за що той повинен був посилати на кожну військову виправу одного воїна, озброєного списом, і 4 лучників [1]. Грамота короля написана в Колодному біля Львова (це майже напевне, тепер Велике Колодно — село Кам'янко-Бузького району).

Після окупації Галичини в 1919 році польський уряд заселяв українську землю польськими колоністами. На 01.01.1939 в селі проживало 3090 мешканців, з них 1470 українців-грекокатоликів, 1280 українців-латинників, 20 поляків, 80 польських колоністів міжвоєнного періоду, 140 євреїв[2].

Боротьба ОУН -УПА проти комунізмуРедагувати

Ліквідація “Истребительного баталіону” в с. Чемеринцях Дня 3.12.1944 чота із сотні “Риболовці” під команд[уванням] чотового Байденка на наказ ком. куреня Левка мала завдання розбити “Истребительний баталіон”, який складався із польсько-большевицьких вислужників в с. Чемеринцях, Перемишлянського району. Бій тривав з 3.12 – 4.12.1944 р. від год. 23, до ранку. У висліді бою вбито 45 стрибків. Під час пожару, викликаного запальними кулями, вибухали магазини зброї і амуніції. Здобуто 2 кулемети, 1 кріс, амуніцію і 5 коней. Власних втрат не було жодних.https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_20_Voienna_okruha_UPA_Lysonia_1943-1952_Dokumenty_i_materialy.pdf

09.01.1948р. більшовики переодягнулися у повстанську форму і ходили по селі, вдаючи повстанців.Вони забрали із собою голову сільради і секретаря та водили їх по селі і погрожували , що їх розстріляють за те , що служать Сталіну.Також був роззброєний дільничий МДБ, який квартирував у селі. Водили його селом і говорили , що зловили "босяка". Ніхто із селян не піддався на провокацію.[3]

13.03 1948р в Чемеринцях на хуторі Кутерноги двоє хлопців вбили ст. лейтенанта МДБ Бостонова. Більшовики зробили в цілій окрузі облаву із залученням сил з сусідніх районів.[3]

1951р. в с. Чемеринцях Анна Гнатяк здала позику 100 крб., одначе посіпаки домагалися у неї ще 25 крб. Вона на це не погодилася. Тоді фінагент Горин Кость побив усе хатне нач[и]ння, а довідавшись, що [в]она має гроші зашиті, вирізав з куфайк[и] полу, витягнув ще 150 крб. і забрав їх. За це, що згадана жінка ховала гроші перед «рад[янською] владою», зістала покара[на] штрафом 500 крб., а що не мала грошей, то забрано її корову, яку відпроваджено до колгоспу. За передержання корови в колгоспі платиться 25 крб. денно. В цьому самому селі бригади, які ходили за позикою, носили з собою довбні, якими розбивали позамикані хати та скрині, шукаючи за грішми. У громад[янки] Грендеш Марії домагались грошей. Тому, що вище згадана жінка не мала, то в неї розбили довбнею замкнену скриню, а не знайшовши грошей, поломили її та наробили страшного крику, так, що зі страху ця жінка збожеволіла.

В с. Чемеринцях стар[ший] лейт[е]нант мгб Рудко і голова колгоспу в дні 2-3 провели мітінг. Доповідь Рудка була присвя [ч]ена позиці, яка піде на мирне будівництво. Дальше він говорив, що Радянський Союз є окружений капіталістичними державами, які підготовляють третю світову війну. Рад[янська] влада мусить бути чуйна розбудувати свою промисловість, щоб гідно відбити напад імперіялістичної буржуазії. Дальше розводився над тим, як то «заможно і радісно та культурно живуть працюючі», а як живуть в злиднях в капіталістичних західних державах. Подібні мітінги були в кожному селі.

4.[0]5.[1951 р.] в с. Чемер[и]нцях на хуторі Кузобитиця оперативник Платов з 7-ма бійцями зробив провірку у громадянки Брошки Катерини і Бички Мирона. На цих господарках повалили стіни і порозшивали стріхи. Нічого не знайшли і вибрались.

8.[0]5.[1951 р.] в с. Чемеринцях на хуторі Красне, оперативник з 7-ма бійцями у громадян Пелеха і Вербіцького порозшивали стріхи, повалили печі, стіни і пивниці, нічого не найшли і вибралися.

28.[0]6.[1951 р.] в с. Чемеринцях оперативник Рудко з групою бійців з місцевими стребками і участковим міліції, у партійця завідувачем районного пасічництва Іларія Бойчишина перекопали господарку, а ноч[ч]ю [до]вкола неї тримали засідку. (https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_24_Zolochivska_Okruha_OUNOrhanizatsiini_dokumenty_1941-1952.pdf)

Повстанці.Редагувати

"Чемерис" ( справжні дані - невідомі) , командир бївки,комендант СБ куща ОУН , загинув 21.05. 1945р в с. Чемеринці.[4]

СучасністьРедагувати

По суті, село являє собою аґломерацію розкиданих між лісами та долинами хуторів: Василькове, Юрки, Провал, Гута, Голий Кінець, Кучерівка, Куторноги, Ґуральня, Верхня та Нижня Кузбатиця, Волоськи. Відстань між крайніми хуторами Гутою та Верхною Кузбатецею по прямій досягає 6 км.

Відомі людиРедагувати

НародилисьРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 31-32, XIX.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 28.
  3. а б Звіт по Рогатинському району за січень-березень 1948р., поданий "64-24М" 1.4.1949р.. http://avr.org.ua/viewDoc/9237. АЦДВР - Ф. 9. - Т. 18. 1949. Процитовано 09.01.2021. 
  4. упорядник Горбаль, Мирослав (2002). Літопис УПА , том 36. Тооронто-Львів. с. 751.