Покровська церква (Львів)
Церква Покро́ви Пресвято́ї Богоро́диці (давніше костел святого Миколая, костел Пресвятої Трійці та святого Миколая Єпископа, тринітарський костел) — чинна церква, катедральний собор Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України, пам'ятка архітектури XVIII століття у Львові. Розташована в центральній частині міста, на вулиці Михайла Грушевського, 2[3].
| Церква Покрови Богородиці | |
|---|---|
| Назва на честь: | Миколай Чудотворець |
 | |
|
49°50′03″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8344083° пн. ш. 24.0316806° сх. д.Координати: 49°50′03″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8344083° пн. ш. 24.0316806° сх. д. | |
| Тип | церква |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Львів |
| Конфесія | Православна церква України |
| Єпархія | Львівсько-Сокальська єпархія |
| Тип будівлі | Базиліка |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Архітектор | Ф.Плаціді |
| Будівник | о. Казимир Гранацький |
| Матеріал | цегла |
| Побудовано на кошти |
Самуеля Мухавецького Яна Яблоновського |
| Будівництво | 1739 — 1745 |
| Реліквії |
|
| Настоятель | митрополит Львівський і Сокальський Димитрій |
| Адреса | вул. Грушевського, 2 |
  Покровська церква (Львів) (Україна)  Покровська церква (Львів) (Львів) | |
 | |
 Покровська церква у Вікісховищі | |
Історія ред.
Перші тринітарії прибули до Львова 1685 року з Іспанії. Поступово вони придбали кілька будинків у львівському середмісті, де влаштували тимчасовий монастир.
22 серпня 1693 року затвердили перший документ стосовно фундушів монахам. Миколай Стшалковський записав у 1694 році 40000 злотих для монастиря.[4] Також заповів ченцям земельну ділянку на Галицькому передмісті і кошти на будівництво.
Дерев'яний монастир на мурованому фундаменті було споруджено 1694 року. Через 2 роки завершено будівництво дерев'яного костелу святого Миколая. У 1739—1745 роках коштом Самуеля Мухавецького та Яна Яблоновського споруджено сучасну будівлю. 1769 року сталась пожежа. Відбудова тривала до 1777 року. 1782 року орден тринітаріїв був скасований — 9 капланів, 3 брати, що мешкали тут, змушені були залишити святиню.
Інвентар 1783 року засвідчив, що у костелі було 10 вівтарів (включно із головним), амвон, 9-голосний орган на хорах. 1790 року костел став парафіяльним, а у кляшторі розмістилась плебанія. 1837 року храм віддано під опіку Єзуїтам. У 1853 році поруч із костелом, у будинку Єзуїтського конвікту був розташований Львівський університет. 1903 року завершено реставрацію під керівництвом Міхала Лужецького.
Авторство проєкту приписують італійцеві Франческо Плачиді. Будівельником, ймовірно, був чернець-тринітарій Казимир Гронацький, уродженець Любліна.
Архітектура ред.
Костел тринавний, перекритий напівциркульними склепіннями з розпалубками. Фасад завершено традиційним для свого часу фронтоном з волютами. Площина фасаду розчленована пілястрами і значно розвинутими карнизами.
Інтер'єр виконаний в стилі рококо та прикрашений пишною ліпниною, різьбленням по дереву і скульптурою. Автором ліпного декору, виконаного в 1746 році, був чернець Л. Печицький (з Підляшшя). Вівтарна дерев'яна скульптура належить майстру Себастьянові Фесінґеру.
Цінною пам'яткою мистецтва є вівтар Шольц-Вольфовичів, зроблений близько 1595 року, що знаходиться у лівій наві. Він походить з Латинського собору Львова, його фундатором у 1595 році був райця Львова Ян Шольц-Вольфович,[5] виконаний скульптором Яном Зарембою (польський дослідник Збіґнєв Горнунґ припускав авторство Андреаса Бемера[5]).
Статуя Яна Непомука ред.
З 1796 року перед храмом стояла статуя святого Яна Непомука, яка перед тим розташовувалася біля мосту через Полтву на Галицькому передмісті, потім — на Академічній площі.[6]
Світлини ред.
-
1943 рік -
Сучасний стан (2015 рік) -
Всередині
.jpg)
.JPG)
Примітки ред.
- ↑ Ікона Львівської Богородиці – одна з найзагадковіших пам’яток української церковної культури
- ↑ У Львові в соборі Покрови Пресвятої Богородиці з’явилася знакова ікона Божої Матері XVIII ст. – «Знамення». Фото
- ↑ колишня радянська назва вулиці — Щербакова.
- ↑ C. Rozwój poszczególnych domów zakonnych trynitarzy / Krótka historia zakonu TRÓJCY PRZENAJŚWIĘTSZEJ na terenie Polski (1685—1907) [Архівовано 16 листопада 2015 у Wayback Machine.]. (пол.)
- ↑ а б Hornung Z. Bemer Andrzej, budowniczy… // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935 (reprint 1990). — T. I. — S. 420. (пол.)
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 123.
Література ред.
- Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 80.
- Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР. — К. : Будівельник, 1983—1986. — Том 3. — C. 42.
- Смірнов Ю. Костел св. Миколая // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 532—536. — ISBN 978-966-7007-99-7..
- Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів: Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. 96. — ISBN 5-7705-0178-2.
- Białynia-Chołodecki J. Trynitarze. — Lwów : Nakładem towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1911. — S. 44—46, 69—75.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 122—123.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Покровська церква (Львів) |
Посилання ред.
- Покровська церква Віртуальний 3D тур
- prysjan.ucoz.ua/lviv/ [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.]