Вулиця Шота Руставелі (Львів)

Вулиця у Галицькому районі Львова.

Вулиця Шота Руставелі — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від вулиці Зеленої до перехрестя із вулицями Франка і Стрийською.

Вулиця Шота Руставелі
Львів
Кам'яниця (вул. Руставелі, 2)
Кам'яниця (вул. Руставелі, 2)
Місцевість Штіллерівка
Район Галицький
Назва на честь Шота Руставелі
Колишні назви
Яблоновського, Яблоновських, Карпатенштрассе, Яблоновских
польського періоду (польською) Jabłonowskiego, Jabłonowskich
радянського періоду (українською) Яблоновських
радянського періоду (російською) Яблоновских
Загальні відомості
Протяжність 600 м
Координати початку 49°50′03″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.8341778° пн. ш. 24.0355111° сх. д. / 49.8341778; 24.0355111Координати: 49°50′03″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.8341778° пн. ш. 24.0355111° сх. д. / 49.8341778; 24.0355111
Координати кінця 49°49′46″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8295250° пн. ш. 24.0320139° сх. д. / 49.8295250; 24.0320139
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Автобуси №№ 3А,4А,4Н,53
Тролейбуси №№ 11,25
Маршрутні таксі №№ 44,18,26,30; № 1004 (приміський)
Зупинки громадського транспорту «Вулиця Шота Руставелі», «Стрийський ринок»
Рух двосторонній
Покриття бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці №№ 8,8А,18,20,22,24,32,34,36,42,44[2]
Храми Церква Ісуса Христа Святих останніх днів
Державні установи проектний інститут «Теплоенергопроект»
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова сецесія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Шота Руставелі у Вікісховищі

НазваРедагувати

Початкова назва вулиця Яблоновського походить із 1863 року. 1871 року перейменовано на Яблоновських. У листопаді 1941 року під час німецької окупації перейменована на Карпатенштрассе. У червні 1944 знову повернуто назву Яблоновських. Сучасна назва на честь грузинського поета часів середньовіччя Шота Руставелі — від грудня 1944.[3]

ЗабудоваРедагувати

Переважна більшість будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення міста Львова.[2]

№ 2. Жиловий будинок (інша адреса — вулиця Зелена, 6), збудований 1901 році для Доміцелі Клімович. Архітектор Володимир Підгородецький, скульптурне оздоблення, ймовірно, Петра Війтовича.[4]

№ 4. За цією адресою у 2002 році відкрився торговельний центр ДП «Державний ювелірний завод» — це окремий структурний підрозділ заводу, що спеціалізувався на розробці та виробництві ювелірних прикрас з діамантами із сплавів 750°, так званого білого золота. До складу підрозділу увійшли: магазин-салон, пункт обміну брухту дорогоцінних металів на ювелірні вироби та фірмовий ювелірний магазин «Галицькі золотарі».[5]

№ 7. Будинок проектного інституту «Теплоенергопроект», споруджений 1965 року за спільним проєктом архітекторів П. Юдкіна та Лариси Кузьми-Скорик,[6] добудова архітектора М. Каневського.[7] Нині проєктний інститут функціонує як адмінбудівля, тому власник будівлі вирішив, що доцільно буде змінити її функціональне призначення, передбачивши в додаток до офісної функції влаштування готелю та добудову житла.[8]

№№ 8,8А.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 262
Колишній прибутовий житловий дім банкіра Міхала Стоффа. Виходить головним фасадом до вулиці і одночасно до площі Петрушевича. Споруджений 1906 року у стилі орнаментальної сецесії проєктно-будівельним бюро Едмунда Жиховича за проектом архітектора Владислава Садловського.[9]

№ 11. Релігійна організація реставраціоністського походження Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) у Львові.

№№ 18, 20, 22.
Пам'ятки архітектури місцевого значення №№ 1658,1659,263
Сецесійні житлові будинки, збудовані у 19061907 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича.[10] Скульптурне оздоблення виконав Теобальд Оркасевич.[11]

№ 24.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 664
Житловий будинок у стилі сецесії, споруджений 1907 року за проєктом архітектора Сaломона Рімера.[9]

№ 26. Житловий будинок у стилі сецесії, споруджений 1907 року за проєктом Сaломона Рімера.[9]

№ 30. Колишній «Офіцерський дім», збудований у 19281930 роках для Фонду військового квартирування за конкурсним проєктом архітекторів Мар'яна Нікодемовича, Мечислава Штадлера, Стефана Брили. Другою чергою будівництва мали бути два тильних крила, які би виходили на вулицю Франка і утворювали курдонер. Однак цю частину проекту ніколи не було реалізовано.[12] [13]

№ 32.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 790
Сецесійний житловий будинок, споруджений 1909 року за проєктом архітектора Августа Богохвальського.[9]

№ 34.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 265
Кам'яниця, споруджена 1906 року за проєктом архітектора Станіслава Уленецького у стилі орнаментальної сецесії.[9]

№ 36.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 266
Кам'яниця, збудована 1911 року за проєктом архітектора Генрика Заремби на замовлення Зигмунта Ґутвальда.[14][15]

№№ 42, 44.
Пам'ятки архітектури місцевого значення №№ 1660,2197
Кам'яниці, збудовані 1908 року у стилі сецесії для Софії Мрозовицької за проєктом архітектора Тадеуша Обмінського.[9]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-5. ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 10 лютого 2020. 
  2. а б Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 10 лютого 2020. 
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 61
  4. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 125. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  5. Історія Львівського державного ювелірного заводу. zoloto.lviv.ua. Процитовано 18 лютого 2020. 
  6. Архітектура Львова, 2008, с. 636
  7. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 218
  8. Львівська міська рада. Засідання архітектурно-містобудівної ради № 4 від 26 квітня 2017 року
  9. а б в г д е Архітектура Львова, 2008, с. 478
  10. Архітектура Львова, 2008, с. 478—479
  11. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 242—244.
  12. Архітектура Львова, 2008, с. 559
  13. Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 2-3. — S. 71—73. (пол.)
  14. Архітектура Львова, 2008, с. 479
  15. Бірюльов Ю. О. Заремба Генрик // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2010. — Т. 10. — С. 316. — ISBN 978-966-02-5721-4.

ДжерелаРедагувати