Відкрити головне меню

Вулиця Стрийська (Львів)

вулиця в Галицькому, Сихівському і Франківському районах міста

Вулиця Стрийська — одна з семи магістральних вулиць Львова. Починається від вул. Івана Франка, 96, а закінчується на окружній дорозі.

Вулиця Стрийська
Львів
Неподалік від початку вулиці, будинки 3 і 5
Неподалік від початку вулиці, будинки 3 і 5
Район Галицький,Сихівський Франківський.
Загальні відомості
Координати початку 49°49′45″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8292667° пн. ш. 24.0319472° сх. д. / 49.8292667; 24.0319472
Транспорт
Автобуси № 3а
Тролейбуси № 3,25,20
Маршрутні таксі № 40,25,1004,131,133
Зупинки громадського транспорту «Стрийський парк», «Сахарова», «Лазаренка», «Автобусний завод», «Наукова», «Скорини», «Гашека», «Максимовича», «Автовокзал»
Рух двосторонній
Покриття асфальт, бруківка.
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Монумент Слави
Храми Церква Блаженних мучеників УГКЦ, Храм Святих Мучеників Бориса і Гліба
Державні установи ДПА у Львівській області
Навчальні заклади ЗОШ №32,№86
Парки Стрийський парк, Парк культури, Парк «Боднарівка».
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap r2277463
Мапа
CMNS: Вулиця Стрийська (Львів) на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

До кінця XVIII століття на Стрий їздили вул. Зеленою — через Давидів, Вовків, Раковець. Лише на початку XIX століття. проклали цісарський гостинець вздовж сучасної Стрийської вулиці. У 2010—2011 роках, в рамках підготовки до Євро-2012, дорожнє покриття вулиці пройшло глибокий капітальний ремонт (із зняття верхнього шару старого асфальту), тож наразі, автомобільна дорога вулиці, можливо, в своєму найкращому стані за всю історію.

Об'єкти на вулиці та їхня історіяРедагувати

На початку нинішньої вулиці наприкінці XVIII століття відкрили старе Стрийське кладовище, засноване згідно з розпорядженням цісаря Йозефа ІІ Габсбурга від 11 грудня 1783, проіснувало до 1823 року. Згодом цвинтар перенесли на місце, де тепер розташувався Військовий меморіал (верхня тераса Парку культури імені Богдана Хмельницького). Тут, на Помірках, Стрийський цвинтар функціонував до 1893 року. У 1947—1952 роках на місці цвинтаря та старих цегелень було закладено парк імені Богдана Хмельницького. 1970 року тут споруджено Монумент бойової слави радянських Збройних Сил (скульптори Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика, Олександр Пирожков, архітектори Мирон Вендзилович, Аполлон Огранович), відзначений 1972 року Державною премією Української РСР імені Тараса Шевченка.

У південній частині міста вздовж вул. Стрийської, від залізничної колії Львів-Чернівці до кільцевої дороги простягається Боднарівка. У XIX столітті Боднарівка (Беднарувка, Бондарівка) була присілком біля фільварку, що входив до складу громади Кульпарків. Північна частина Боднарівки (до нинішньої вул. Хуторівка) увійшла в межі Львова у 1931 р., а південна, що належала до тодішнього Сокільницького, а потім Пустомитівського району, — у 1955 році. Частина Боднарівки із західного боку вул. Стрийської (від № 228) зберегла сільську та приміську забудову 1930—1950-х років. Між Боднарівкою та Козільниками бере початок річка Зубря (Зубра). У 1950-х роках на цій річці (між Боднарівкою та Сиховом) було створено Піонерське озеро із зоною відпочинку. Однак через забрудненість водойма була згодом спущена.

БудинкиРедагувати

 
Блок будинків № 50-76
 
Будинок № 78
 
Будинок Державної податкової служби (№ 35)
 
Будинок № 45а

Початкова ділянка непарної сторони вулиці забудована рядом кам'яниць початку XIX століття у стилі історизму.

Ще у 1930-х роках поруч із вулицею Сахарова мав постати комплекс навчальних корпусів Львівської політехніки. У 1950-х роках їх планували добудувати у стилі сталінського ампіру для нафтового факультету вишу. Врешті-решт ці корпуси перетворили на цехи заводу «Львівприлад», засекреченого як «поштова скринька № 49». У 2017 році будівлі колишнього заводу «Львівприлад» знесли[1] задля створення на цій ділянці інноваційного парку LvivTech.City. Інноваційний парк складатиметься з двох частин — офісної та житлової.[2] Перша черга будівництва — офісна частина, що має складатися з трьох будівель — двох п'ятиповерхових та однієї одинадцятиповерхової та будуть розташовані безпосередньо з вул. Стрийської.[3] Площа офісних будівель разом з підземним паркінгом складатиме понад 60 000 м². Друга черга будівництва — житлова частина з шести житлових багатоповерхівок, що будуть розташовані за офісними будівлями. Площа житлової забудови разом об’єктами комерції та соціальної інфраструктури (дитячим садком, медичним центром, сервісними службами) складатиме понад 42 000 м². Підземний паркінг в офісній зоні буде розрахований на понад 250 паркомісць, а у житловій — на понад 550.[2] Першу чергу інноваційного парку LvivTech.City. мали ввести в експлуатацію наприкінці 2018 року, а загалом будівництво триватиме до 2020-2021 років.[1]

№ 5. Житловий будинок зведений за проектом Міхала Ковальчука у 18961897 роках. Необарокове скульптурне оздоблення виконав скульптор Броніслав Солтис.[4]

№ 22, 24, 26. Будинки споруджено фірмою Івана Левинського у 1906 році, архітектор — Наполеон Лущкевич.[5] Тут у 1911 — 1939 роках відомий антрополог Ян Чекановський, який став всесвітньо відомим завдяки низці експедицій до Африки.

№ 38-42. Комплекс функціоналістичних кам'яниць, що називався «На Гірці». Збудований у 19281930 роках за проектом Вітольда Мінкевича. У липні 2012 року на будинку під № 38 відкрито меморіальну таблицю на честь польського діяча Яцека Куроня, який мешкав тут.[6]

№ 50-76в. Замкнутий блок із 16 кам'яниць у стилі раннього функціоналізму на розі з вулицею Сахарова, що виник у 1930-х роках довкола великого подвір'я за проектом архітектора Міхала Риби та призначався для викладачів Львівської Політехніки.[7]

№ 78. Блок 9-поверхових секцій скомпонованих під кутом до вул. Сахарова. Споруджені на місці колишньої Стрийської рогатки, за проектом Володимира Дорошенка, у 1970-х роках.

№ 80—86. Житловий будинок пенсійного закладу Міських електричних мереж. Проект 1927 року реалізований до середини 1928 року, за проектом архітекторів Владислава Дердацького та Станіслав Ревуцький. Проект огорожі та двох менших окремих корпусів не реалізовано.[8]

На цих землях ще наприкінці XVI століття заклав власний фільварок львівський міщанин, радник Йодок Ґляч (Юст Ґляц), від імені якого й походить назва цієї місцевості — Юстґляцівка. На місці нинішньої військової частини (за радянських часів — 7-й мотострілецький Прикарпатський полк, нині  80—й аеромобільний полк) у міжвоєнний час було два стадіони: футбольного клубу «Погонь», який бував чемпіоном Польщі, та Товариства рухомих забав. За сучасними містобудівельними концепціями тут має постати комплекс адміністративних будівель обласного та міського значення, який міг би розвантажити центр міста.

Поруч дві споруди з обох боків вулиці Лазаренка наочно демонструють боротьбу з «надмірностями» у радянській архітектурі середини 1950-х роках. Збудований трохи раніше дім ліворуч (вул. Лазаренка, 1) ще до ремонту 2016 року зберігав декоративну ліпнину фасаду та балкони з балясинами. У 2016-2017 роках проведено реконструкцію цього будинку з надбудовою ще одного поверху. Будинок праворуч, споруджений кілька місяців пізніше, вже позбавлений оздоб, а його балкони виконані зі стандартними металевими перилами.

За колишнім іподромом, на місці якого створили тепличний комплекс, у 1907—1908 роках спорудили Міську електростанцію. Її промислова архітектура вирішена у сецесійному стилі за проектами Адольфа Піллера, Юзефа Сосновського, Альфреда Захаревича.

Розвиток Боднарівки відбувався після першої світової війни, коли за мостом через залізничну колію, відкрився цегельний завод спілки «Радзивіл, Віммер і Зеліньські», що тоді мав адресу вул. Стрийська, 108.[9] Приміщення колишньої цегельні знесені 2015—2016 року, а на їх місці нині будується житловий квартал «Національний». З непарного боку вулиці з'явилася міська бетонярня (нині — завод залізобетонних виробів). Вдовж парної сторони Стрийської дороги, як згадував Олександр Надрага, «розвели свої городи болгари», які постачали львів'янам свіжі овочі і фрукти, зокрема «екзотичні» у ті часи помідори.

За бетонярнею у 1931 році заснували монастир Кармелітів Босих, при якому до 1938 року збудували костел Матінки Божої Шкаплерної за проектом архітектора Людомила Гюрковича. Перебудована споруда храму, за радянських часів, стала одним з корпусів проектного інституту автобусобудування, що знаходився на вул. Персенківка, 10. Поблизу монастиря перенесли міський іподром, який перед І Світовою війною розташовувався між нинішніми вулицями Стрийською та Козельницькою.

У ті ж роки було збудовано комплекс споруд для казарм внутрішніх військ на вул. Стрийській, 146, яка стала тодішньою домінантою Боднарівки.

Дільниця стала інтенсивно забудовуватися стандартними житловими будинками у 1960—1980 роках — спочатку між вул. Артема) та Суркова, пізніше — зі східного боку вул. Стрийської (за вул. Хуторівкою).

Тоді ж було закладено парк Боднарівка, прикрасою якого став дитячий кінотеатр, влаштований у фюзеляжі літака Ан-10. Протягом 19982005 років на цьому місці споруджено православну церкву Святих Мучеників Бориса і Гліба за проектом Романа Сивенького.[10]

СтадіониРедагувати

На місці, де у 1980-х роках будували адміністративну будівлю для обласного керівництва, яка з 1990-х років стала місцеперебуванням Державної податкової адміністрації (ДПА), ще у 1889 році Товариство вирощування коней заснувало іподром. У 1920-х роках іподром перенесли за колію Львів-Чернівці, а на його місці спорудили стадіон львівського спортивного клубу «Чарні». Після війни тут був стадіон «Динамо». Пам'ятний знак, встановлений у 2001 року перед будівлею ДПА, невірно інформує, що саме тут у 1911—1939 роках був спортивний майдан «Український город» громадсько-політичного і гімнастично-пожежного товариства «Сокіл-Батько». Насправді стадіон «Сокола-Батька» був ближче до центру — на розі перекритої зараз вул. Козельницької, там, де зараз станція дитячої залізниці «Сонячна». За радянських часів на місці стадіону заклали алею, оздоблену бюстами російських митців і композиторів та скульптурною групою «Сталін і Горький», а неподалік встановили вежу для стрибків з парашута, яка простояла до середини 1960-х років.

На місці нинішньої військової частини (за радянських часів — 7-й мотострілецький Прикарпатський полк, тепер 80-й — аеромобільний полк) у міжвоєнний час було два стадіони: футбольного клубу «Погонь», який бував чемпіоном Польщі, та Товариства рухомих забав.

2008 року на околиці міста, де Стрийська перетинається з Кільцевою дорогою, почали будувати новий стадіон, де відбулися матчі Євро-2012.

ПаркиРедагувати

Підприємства та установиРедагувати

У 1945 році розпочалося будівництво автоскладального заводу, обладнання для якого привозили спочатку з окупованої Німеччини. Початково на підприємстві випускали автокрани, згодом воно було перепрофільоване на Львівський автобусний завод, який значно розширився, поглинаючи навколишні території, зокрема й іподром, на початку 1970-х років.

В Освіцькому гаю, після війни було створено танкоремонтний завод. У 1950-х роках до нього з центру міста було прокладено тролейбусну лінію № 5.

У 19761980 роках на південній околиці міста споруджено будівлю автовокзалу (вул. Стрийська, 109), початково розраховану на 800 відправлень на годину. Архітектори В. Сагайдаківський, М. Столяров, інженери В. Бойків, А. Єфремов.[11]

За нею створили (четвертий за чергою) Львівський іподром. Свого часу іподром був одним із найкращих, у 1987 році, за рішенням Держагропрому СРСР, його було зараховано до п'ятірки провідних іподромів колишнього СРСР. Це місце стало місцем паломництва сотень тисяч галичан та гостей міста, коли на території іподрому 26 червня і 27 червня 2001 року відбувалась Божественна Літургія за участю Папи Римського Івана Павла ІІ.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Офісний центр на місці "«Львівприладу» будуватимуть кілька років
  2. а б На місці «Львівприладу» будують інноваційний парк
  3. «Львівприлад» перетворять на офіси
  4. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 167. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  5. Читайло О. Він зміг розговорити стіни мовчазні… // Леополіс. — 30 грудня 2010. — № 53 (226). — С. 6; Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 182. — ISBN 966-7022-26-9.
  6. Вербовська М. Згадка про Яцека Куроня // Львівська газета. — 12 липня 2012. — № 38 (677). — С. 4.
  7. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 558. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  8. Lwów: miasto, architektura, modernizm / pod red. B. Czerkesa i A. Szczerskiego. — Wrocław: Muzeum Architektury we Wrocławiu, 2016. — S. 96. — ISBN 978-83-89262-96-7 (пол.)
  9. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...nbsp;— С. 54. (пол.)
  10. Архітектура Львова… — С. 685.
  11. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 252—254. — ISBN 5-7705-0178-2..

ДжерелаРедагувати

  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів: Центр Європи, 2008. — 384 с.: 330 іл. ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)