Вікіпедія

Вітольд Мінкевич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мінкевич.

Віто́льд Мінке́вич (пол. Witold Minkiewicz; 17 червня 1880, Іркутськ — 24 січня 1961, Гданськ) — архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки.

Вітольд Мінкевич
пол. Witold Minkiewicz
Народження 17 червня 1880(1880-06-17)[1][2]
Смерть 24 січня 1961(1961-01-24) (80 років)
Поховання Цвинтар Сребжиськоd
Країна
(підданство)		  Республіка Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка» і Варшавська політехніка
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Гданськ
Архітектурний стиль раціональний модерн, функціоналізм
Членство Польська академія наук
Заклад Національний університет «Львівська політехніка» і Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
Учні Станіслав Треля
Нагороди
CMNS: Вітольд Мінкевич у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 17 червня 1880 в Іркутську, в сім'ї зісланих повстанців. 1898 року закінчив реальну школу в Тобольську і поступив на інженерно-будівельний факультет Варшавської політехніки. Через участь у студентських заворушеннях був змушений покинути Варшаву. 1901 року перевівся до львівської Політехнічної школи. Серед викладачів із фаху були зокрема Тадеуш Обмінський та Іван Левинський. 1908 року завершив навчання і залишився працювати асистентом на кафедрі утилітарного будівництва. 1910 року проходив практику при будівництві залізниць у Львові, Санкт-Петербургу та на Байкалі. У 1910–1915 роках викладає у Державній промисловій школі. Певний час працював в архітектурній майстерні Івана Левинського. 1911 року став членом мистецького товариства «Зеспул» (пол. Zespół). Був членом правління, виконував зокрема роль скарбника товариства[3]. 1913 року брав участь у колективній виставці об'єднання в залах Технологічного інституту.[4] 1911 року спільно із Владиславом Дердацьким заснував власну архітектурну фірму. 1 січня 1920 року стає надзвичайним професором архітектурного факультету Львівської політехніки. Від 1 червня 1923 — звичайний професор. У 1923–1924 і 1927–1928 роках — декан архітектурного факультету. 1925 року вийшла друком збірка студентських проєктів, із вступною статтею Мінкевича «Про проєктування» (Projekty studentów Wydziału Architektonicznego politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni katedry archiitektury monumentalnej w roku 1923—4).[5] У 1930–1931 роках — ректор Львівської політехніки. 1938 року відзначений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі.[6]

Від 1909 року Мінкевич був членом Політехнічного товариства у Львові.[7] У 1911—1913 роках обирався до складу правління.[8] Входив до складу комітету, який у рамках друкованого органу товариства (журнал «Czasopismo Techniczne») кілька разів на рік видавав номери присвячені архітектурі.[9] Обраний Колом польських архітекторів (підрозділ товариства) до Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві 26 листопада 1926[10] і 4 листопада 1927 року[11]

1945 року примусово вивезений для роботи в шахтах на Донбасі. Того ж року звільнений, виїхав до Кракова і незабаром до Гданська, де колишні львівські професори утворили кафедру монументального будівництва. У березні 1947 стає керівником відбудови катедри на Вавелі. 1951 року полишає цю посаду, залишаючись членом комісії з відбудови і речознавцем при ній. 1960 року вийшов на пенсію. Тоді ж отримав ступінь доктора Honoris Causa Гданської політехніки. Був одружений із Софією Альбіновською[12]. Дітей не мав. Помер 27 січня 1961, похований на цвинтарі у Вжешчі (місцевість Гданська).

Був одним із провідних архітекторів Польщі, що творили у стилі функціоналізму. Більшість будівель за його проєктами споруджені у Львові. Деякі проєкти реалізовані в Перемишлі, Томашеві, Острівці Святокриському, Сандомирі, Познані, Бориславі, Криниці, Галичі. У 1930-х роках проводив підготовку до реставрації Олеського замку на Львівщині (ці підготовчі матеріали використано вже під час реставрації у радянський час)[13]. Представляв Польщу на міжнародних конференціях, присвячених архітектурі, збереженню пам'яток. Був членом журі конкурсів на проєкт катедри в Катовицях (1925)[14], пам'ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові (1930).[15], пам'ятника об'єднанню польських земель у Гдині (1931)[16]. 1933 року був членом комісії Фонду військового квартирування, яка оцінювала конкурсні проєкти будинку на вулиці Краківське передмістя, 11 у Варшаві.[17] Входив до низки інших фахових комісій з питань архітектури і містобудування. Публікував статті у фахових архітектурних журналах. Був членом редакцій часописів «Architekt», «Czasopismo Techniczne», «Architektura i Budownictwo». 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові експонував спільні із Владиславом Дердацьким проєкти дому Бромільських (конкурсний), наріжного прибуткового дому, палацу мистецтв, дому «Сокола» в Гусятині, дому кредитно-рільничого товариства у Перемишлі (конкурсний). А також власні проєкти костелів і будинків.[18] Творчості Вітольда Мінкевича присвячена дисертація польської дослідниці Романи Цельонтковської (1993).[19]

Публікації ред.

  • Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23, 24.
  • O przyszły gmach Uniuwersytetu // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28.
  • Konkurs na ratusz w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31.
  • O projektowaniu // Projekty studentów Wydziału Architektonicznego Politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni katedry architektury monumentalnej w roku 1923-4.
  • Zakład naukowy w Tomaszowie Lubelskim // Architekt. — 1923. — № 2. — S. 19-20.
  • Projekt gmachu labortorjum elektrotechnicznego i wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8.
  • Projekt gmachu laboratorjum elektrotechnicznego I wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8.
  • Laboratorjum maszynowe Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1926. — № 10/11. — S. 6.
  • Domy mieszkalne Zakładu pensyjnego funkcjonarjuszów we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 347—352.
  • Tanie budownictwo mieszkalne zagranicą i u nas // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 15, 16, 17.
  • O problemach wawelskich // Ochrona Zabytków. — 1950. — № 2—3. — S. 113—128.

Роботи у Львові ред.

В інших населених пунктах ред.

  • Конкурсний проєкт двору родини Яна і Софії Влодків у селі Негович Малопольського воєводства. Конкурс організовано 1913 року краківським Колом архітекторів. Серед 56 надісланих робіт проєкт Мінкевича не здобув призових місць, але був відзначений «другою почесною згадкою журі».[37]
  • Комплекс навчального закладу в Томашеві (1923). Перші ескізи значно скромнішої будівлі створено ще 1919 року, але їх реалізації завадила Польсько-радянська війна. Пізніше для майбутнього закладу доброчинцями було подаровано розлогу ділянку розміром 17 моргів, для якої Мінкевич наново спроєктував комплекс і наглядав за його реалізацією.[38].
  • Казарми в Галичі (1923).
  • Будинок суду в Перемишлі.
  • Будинок пошти в Бориславі (1928–1930)[39].
  • Санаторій у Криниці на вулиці Новотарського, 7. Збудований у 1926–1939 роках за конкурсним проєктом.

Нереалізовані ред.

  • Конкурсний проєкт нового костелу святої Анни у Львові у формі неоренесансної споруди із середньовічними елементами, увінчаної масивним центральним куполом. Проєкт отримав II місце (першої премії на конкурсі не призначено), однак не був реалізований. Храм мав постати на роздоріжжі нинішніх вулиць Городоцької і Шевченка замість існуючого. Співавтор Владислав Дердацький.[40]
  • Перша премія у конкурсі на проєкт будинку земельного товариства в Перемишлі (1912, співавтор Владислав Дердацький).[41]
  • Архітектурна частина пам'ятника Смольці у Львові. Конкурсний проєкт 1913 року.
  • Конкурсний проєкт нового корпусу Львівського університету на нинішній вулиці Грушевського, III місце (1913, співавтор Владислав Дердацький)[42]. Того ж року видано збірку, присвячену конкурсу, куди зокрема увійшов проєкт Дердацького і Мінкевича.[43]
  • Проєкт будівель електротехнічної лабораторії і механічного факультету Львівської політехніки (1925). Передбачався цілий комплекс на схід від головного корпусу.[44]
  • Проєкт санаторію Пенсійного закладу для функціонерів приватних у Криниці. Розроблений для конкурсу 1926 року. Здобув одне з трьох перших місць.[45] У кінцевому результаті збудований за проєктом іншого призера. Нині — санаторій «Львігруд» на вул. Нітрібітта, 6.
  • Конкурсний проєкт комплексу пологової клініки в Познані (1927)[46].
  • Нереалізований конкурсний проєкт костелу Матері Божої Остробрамської на Личакові (1930, перше місце призначено Тадеушу Обмінському).[47]
  • Проєкт храму Провидіння Господнього у Варшаві на другому (закритому) конкурсі на цей костел, який проводили в 1931 році.[48] Французький журнал L'Architecture d'aujourd'hui № 5 за 1932 рік опублікував 2 ілюстрації проєкту.[49]

Галерея будинків у Львові ред.

       
Блок будинків на вулиці Київській 26—28а
Корпус Львівської політехніки
Будинок на вулиці Чернігівській, 17
         
Вежа на Тернопільській
Вулиця Стуса, 7
Будинок на вулиці Франка, 26
Будинок на вулиці Бандери, 2

Примітки ред.

  1. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  2. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ Architekt. — 1911. — № 6. — S. 87.
  4. ↑ L. S. II. Pokaz Towarzystwa sztuki stosowanej «Zespół» we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 246.
  5. ↑ Przegląd prasy // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 48.
  6. ↑ Odznaczenia // Gazeta Lwowska. — 16 listopada 1938. — № 260. — S. 2.
  7. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 93.
  8. ↑ Księga pamiątkowa… — S. 76.
  9. ↑ Sprawy bieżące // Czasopismo Techniczne. — № 18. — 1912. — S. 240.
  10. ↑ Różne sprawy // Czasopismo Techniczne. — 1926. — № 24. — S. 416.
  11. ↑ Różne // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 10. — S. 337.
  12. ↑ Дорош А. Альбіновська-Мінкевич Софія // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 55. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  13. ↑ Анчишкіна Л. Борис Возницький і відродження Олеського замку // Художня культура. Актуальні проблеми. Збірник наукових праць. — 2007. — № 4. — С. 632.
  14. ↑ Cielątkowska R. Architektura… — S. 32; Kronika // Architekt. — 1925. — № 4. — S. 40.
  15. ↑ Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 22. — S. 432.
  16. ↑ Konkurs na pomnik «Zjednoczenia ziem Polskich» w Gdyni // Architektura i Budownictwo. — 1931. — № 5-6. — S. 196.
  17. ↑ Lalewicz M. Budowa domu F.K.W. przy Krak. Przedm. № 11 w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 3. — S. 65.
  18. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  19. ↑ Ґранкін П. Е. Львів у кривому дзеркалі // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2007. — № 17. — С. 194.
  20. ↑ а б в г Архітектура Львова… — С. 490.
  21. ↑ Архітектура Львова… — С. 490; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 203. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  22. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu Banku pragskiego we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 2. — S. 33.
  23. ↑ Архітектура Львова… — С. 422; Cielątkowska R. Architektura… — S. 54-55; Lewiński Z. O prawa i zasady // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28. — S. 361—363.
  24. ↑ Архітектура Львова… — С. 394.
  25. ↑ Stefanowski B. Projekt laboratoryum maszynowego Politechniki we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 28. — S. 325—330, tabl. XXXIV—XLI.
  26. ↑ Архітектура Львова… — С. 461, 539; Cielątkowska R. Architektura… — S. 61—63; W. M. [Minkiewicz W.] Laboratorjum maszynowe Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo № 10/11, 1926. — S. 6.
  27. ↑ Biriulow J. Rzeźba… — S. 251.
  28. ↑ Архітектура Львова… — С. 534, 557; Minkiewicz W. Domy mieszkalne Zakładu pensyjnego funkcjonarjuszów we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 347—352.
  29. ↑ Архітектура Львова… — С. 558; Minkiewicz W. Domy mieszkalne…
  30. ↑ Ostrowski J., Pencakowski P. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1996. — Т. 4. — S. 55. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-34-3.
  31. ↑ Cielątkowska R. Architektura… — S. 76.
  32. ↑ Cielątkowska R. Architektura… — S. 66.
  33. ↑ Cielątkowska R. Architektura… — S. 71-72.
  34. ↑ а б Kuryłło A. Dwa zbiorniki wieżowe we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1934. — № 11. — S. 169—174.
  35. ↑ Cielątkowska R. Architektura… — S. 101.
  36. ↑ Бірюльов Ю. О. Касьянов Олександр // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 142. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  37. ↑ Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 22-23, 32, tabl. 4.
  38. ↑ Див. проєкти: Minkiewicz W. Zakład naukowy w Tomaszowie Lubelskim // Architekt. — 1923. — № 2. — S. 19-20.
  39. ↑ Barucki T. Architektura II Rzeczpospolitej na jej wschodnich ziemiach // SARP. — 2006. — № 3. — S. 53. — ISSN 0239-3549.
  40. ↑ Архітектура Львова… — С. 502; Rozstrzygnięcie konkursu na szkice kościoła Św. Anny we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 59; Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. — S. 238, tabl. XXI, XXII.
  41. ↑ Ocena i rozstrzygnięcie sądu konkursowego na dom Towarzystwa Zaliczkowo-rolnego w Przemyślu // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 20. — S. 295—298.
  42. ↑ Архітектура Львова… — С. 502—503; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5-6. — S. 74, 77, tabl. 15; Z konkursu na gmach Uniwersytetu we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 243, 247; Konkurs na plany gmachu uniwersyteckiego // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 20. — S. 286.
  43. ↑ Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162.
  44. ↑ W. M. [Minkiewicz W.] Projekt gmachu labortorjum elektrotechnicznego i wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8; Cielątkowska R. Architektura… — S. 64-65.
  45. ↑ Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 2—7, 31.
  46. ↑ Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 376—378.
  47. ↑ Архітектура Львова… — С. 551; Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 263, 274. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.
  48. ↑ Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 3—4. — S. 65, 69, 117—119, 128.
  49. ↑ Kronika // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 11. — S. 364.

Джерела ред.

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Цельонтковська Р. Вітольд Мінкевич // Львівський політехнік. — 4 квітня 1994. — № 9 (20..). — С. 8.
  • Cielątkowska R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 309—319. — ISBN 83-905682-7-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вітольд_Мінкевич&oldid=35310242