Відкрити головне меню

Вулиця Городо́цька — вулиця у Залізничному, Франківському та Галицькому районах Львова. Початок бере в центрі міста, поблизу Львівської опери та прямує через місцевості Богданівка та Сигнівка і закінчується авторозв'язкою на окружній дорозі. Вулиця Городоцька є найдовшою магістральною вулицею Львова, її протяжність близько 8,4 км.

Вулиця Городоцька
Львів
Вулиця Городоцька неподалік від центру Львова
Вулиця Городоцька неподалік від центру Львова
Місцевість Історичний центр Львова, Богданівка, Сигнівка
Район Залізничний, Франківський, Галицький
Назва на честь міста Городок
Історичні відомості: колишні назви
Святої Анни в ІІ дільниці, Казимирівська, Казимира Великого, Казимірштрассе, Казимирівська, Чапаєва, 1 Травня
Краківська дорога, Ґрудецька (Ґрудекерштрассе), Токаржевськоґо, Вінерштрассе
Ґрудецька дорога за рогаткою, Боґданівка, Ґрудецька, Городецька
австрійського періоду (українською) Ґрудекерштрассе
австрійського періоду (німецькою) Grudekerstrasse
польського періоду (польською) Świętej Anny, Świętej Anny w II dzielnicy, Kazimierzowska, Kazimierza Wielkiego, Krakowska droga, Tokarzewskiego, Gródecka droga za rogatkom, Bogdanówka, Gródecka
радянського періоду (українською) Казимирівська, Чапаєва, Городецька, 1 Травня
радянського періоду (російською) Казимировская, Чапаева, Городецкая, 1 Мая
Загальні відомості
Протяжність 8 400 м.
Координати початку 49°50′39″ пн. ш. 24°01′31″ сх. д. / 49.8443833° пн. ш. 24.0255056° сх. д. / 49.8443833; 24.0255056
Координати кінця 49°49′15″ пн. ш. 23°54′55″ сх. д. / 49.8210000° пн. ш. 23.9155417° сх. д. / 49.8210000; 23.9155417
Поштові індекси 79007,79015,79016,79018,79022,79040,79041[1]
Номери телефонів (032) 237-ХХ-ХХ
(032) 240-ХХ-ХХ
(032) 262-ХХ-ХХ
(032) 269-ХХ-ХХ
(032) 295-ХХ-ХХ
(032) 297-ХХ-ХХ
Транспорт
Автобуси експрес; 2А,6А; 1Н,2Н,3Н,4Н,5Н,6Н,7Н; 31,49
Трамваї 1,6,7,9,10
Тролейбуси 7,12
Маршрутні таксі 10,14-18,20,21,24,25,28-30,32,34,36,41,43,49; приміські — 111,121,125,129,138,140,142,156,170,182-184,184А,185,190,195,199,1001,217А
Зупинки громадського транспорту «ТЦ Магнус»
«Вулиця Северина Наливайка»
«Церква Святої Анни»
«Драмтеатр ім. Лесі Українки»
«Цирк»
«Площа Кропивницького»
«Привокзальний ринок»
«Вулиця Смаль-Стоцького»
«Вулиця Кульпарківська»
«Вулиця Народна»
«Вулиця Окружна»
«Мотозавод»
«Вулиця Вівсяна»
«Вулиця Вільхова»
«Церква Вознесіння Господнього»
«Вулиця Станційна»
«Торгові центри»
«ТЦ Метро»
«Епіцентр»
Рух двосторонній
Покриття бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Богдану-Ігору Антоничу
Храми Церква Святої Анни, Храм Святих Ольги та Єлізавети, Храм Вознесіння Господнього
Поштові відділення ВПЗ № 16 (вул. Городоцька, 187), ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151), ВПЗ № 22 (Городоцька, 251)
Забудова історизм, сецесія, конструктивізм 1930—1990-х, багатоповерхова 2000-х років.
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
commons:Вулиця Городоцька у Вікісховищі

Зміст

НазваРедагувати

Початкова ділянка вулиці від сучасної площі Торгової до розвилки з вулицею Шевченка від кінця XVI століття мала назву Святої Анни, бо закінчувалася однойменним костелом, у ХІХ столітті — Святої Анни в ІІ дільниці. Від 1871 року називалася Казимирівською — на честь польського короля Казимира III Великого, який у 1340-х роках розпочав захоплення галицьких земель і приєднання їх до Королівства Польщі. Від 1933 року ця назва змінилася на Казимира Великого, за радянських часів, у 1944—1964-х роках, вулиця мала спочатку довоєнну назву, а від грудня 1944 року була перейменована на честь військового діяча радянської Росії Василя Чапаєва.

Ділянка вулиці від розвилки з вулицею Шевченка до вулиці Залізничної, яка ще до кінця XVIII століття називалася Краківською дорогою, оскільки вже декілька століть дорога прямує до Городка Яґелонського і далі через Перемишль до Кракова, а від 1786 року Грудецькою, вже на честь міста Городок. 1938 року перейменована на вул. Токажевського — на честь бригадного генерала Войска Польського Міхала Тадеуша Токажевського-Карашевича.[2] Під час німецької окупації Львова цю ділянку перейменовано на вулицю Віденську.

Ділянка вулиці від вулиці Залізничної до повороту на вулицю Боберського, яка ще до кінця XVIII століття називалася Краківською дорогою, потім Ґрудецькою.

Ділянка вулиці від повороту на вулицю Боберського до межі міста до середини XIX століття називалася Городоцькою дорогою за «рогаткою», оскільки починалася від Городоцької рогатки та прямувала за місто, до тогочасного передміського села Богданівка. Від 1871 року ця ділянка стала називатися Богданівка, а від 1933 року — Ґрудецькою.

У липні 1944 року три ділянки сучасної вулиці починаючи від вулиці Шевченка й до меж міста об'єднані в одну вулицю Городецьку, а 1964 року до вул. Городецької приєднано вул. Чапаєва та й перейменовано на вулицю 1 Травня. Від 1990 року вулиця знов стала називатися Городоцькою.

ЗабудоваРедагувати

Забудова вулиці складається з будель, збудованих у стилях історизм, сецесія, конструктивізм 1930—1990-х років, а також багатоповерхова 2000-2010-х років. Декілька будинків на вулиці Городоцькій мають статус пам'ятки архітектури місцевого значення та містобудування м. Львова.[3]

№ 1—50Редагувати

№ 1. (інша адреса — проспект Свободи, 44). В цій кам'яниці у міжвоєнний період містилася фабрика парасоль Вальдмана, у 1950—1960 роках тут працювала перукарня, нині тут знаходяться кафе-бар «Горлиця», магазин білизни «Докар» та бар «Версаль».

№ 2.
Пам'ятки архітектури місцевого значення № 1378
Будинок (колишня адреса — вул. Чапаєва, 4) в якому у міжвоєнний період містився товарний склад, від радянських часів тут міститься обласне аптечне управління та аптечний склад,[4] а також був магазин «Здоров'я», а згодом — аптека. Нині там міститься ювелірний салон «Золотий вік», аптека «Розмарин-фарм», а також магазин «Оптика № 2».

№ 3. У житловому будинку до 1939 року містилася магазин біжутерії Кінстора, магазин тканин Адлерштайна й суконні товари Герстенфельда, у 1950-х років магазин товарів художньої вишивки, згодом крамниця «Філателія», нині тут весільний салон «Діва» та магазин ювелірних виробів «Агат». На другому поверсі будинку міститься салон «Весільні та вечірні сукні».

№ 4. У житловому будинку в міжвоєнний період були 1-ша фабрика парасоль, магазин музичних інструментів «Ліра» Ліпшютца і магазин грамофонів Балабана та Гехта, наприкінці 1980-х років у цьому будинку відкрили перше у Львові кооперативне кафе «Хлібосол», яке мало тоді надзвичайну популярність серед львів'ян, нині це приміщення порожнє. У цьому ж будинку міститься приватний магазин «Продукти».

№ 5. У житловому будинку був цех з виготовлення сподків і штраймлів — хутряних хасидських головних уборів, а також їх крамниця і синагога «Сподкес»[5], у міжвоєнний період містилася годинникарська майстерня Аустрайхера і торгівля сукном Соломона Львова, у 1950—1960-х роках — чайна, нині — кафе-бар «Вілія» та магазин тканин «Сновянка», який працює ще від радянських часів. На другому поверсі будинку міститься туристична фірма «Горгани».

№ 7. У житловому будинку в міжвоєнний період була цукерня Заморського і перукарня Дюкера, тут ще від радянських часів працює магазин «Дорожні речі», а 1991 року з'явилася також крамниця відео/аудіо, нині у цьому приміщення міститься магазин сумок «Стиль» та компанія з виробництва зовнішньої реклами «Неон», яка у 2010-х роках змінила свою назву на ПП «Зовнішня реклама» (вхід через браму будинку).

№ 8. Цю адресу у міжвоєнний період мав магазин тканин Цєхановського, склад і продаж скла й порцяляни Апфельбаума та Бекеша, магазин колоніальних товарів Kaf-Tea, за радянських часів тут містилися ремонт годинників та клуб добровільного протипожежного товариства, тепер тут салон одягу «House», страхова компанія «Alico AIG-Life», агенція нерухомості «Квартал-А».

№ 9. У житловому будинку (колишня адреса — вул. Чапаєва, 9) в міжвоєнний період була фабрика меблів «Капезет» і магазин капелюхів та шапок Вальдмана, наприкінці 1940-х років — магазин артілі львівського облліспромсоюзу,[6] у 1950—1960-х роках — майстерня артілі «Побутобслуговування», нині — магазин «Взуття» і туристична фірма «Ферос».

№ 10. Цю адресу у міжвоєнний період мав магазин Крішера. Одноповерхове приміщенні, збудоване на початку 1970-х рр., де тривалий час містився магазин «Сантехніка», нині там знаходиться магазин одягу «Мюнхен» та крамниця спорттоварів «Планета спорт».

№ 11. У житловому будинку за радянських часів містився магазин «Побутові товари», пізніше кафе «Бістро», нині — магазин канцтоварів «Галицький писар» та аптека № 17 мережі «ОптТорг».

№ 12. У житловому будинку від 1950-х років були клуб пожежників, магазини «Посуд», «Одяг», салон з виготовлення дверей, від радянських часів тут залишилися лише магазин «Взуття» та майстерня з ремонту швейних машин, а на місці інших нині знаходяться: кредитна установа «Кредит-маркет», магазини швейної фурнітури та брендового одягу «Viapi persona».

№ 13. У житловому будинку у міжвоєнний період працював магазин швейних машин і грамофонів «Сирена», від радянських часів й донині тут міститься магазин «Електропобутові товари».

№ 14.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 2082
Житлова адміністративна будівля. Нині на першому поверсі будинку міститься салон-перукарня «Фігаро».

№ 15.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1379
Будинок збудований 1914 року на замовлення Львівського Оперного Театру за проектом, розробленим в бюро Адольфа Піллера, ймовірно архітектором Тадеушем Гартлем.[7] За польських часів був готель Фріда «Асторія». Від радянських часів тут міститься готель «Київ» (колишня адреса — вул. Чапаєва, 15)[8], за часів УРСР тут також був Клуб творчої молоді, відомий серед львів'ян як «Комсомольський андеграунд», і ательє мод 1-го розряду «Силует», наприкінці 2000-х років у цій будівлі, крім готелю, працювало ательє з ремонту взуття та майстерня з виготовлення ключів. У 2013 році колишній готель «Київ» після тривалого ремонту відчинив свої двері, але вже під своєю історичною назвою «Асторія».

№ 16.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1380
У житловому будинку за цією адресою до 1939 року містилася фабрика хутра Маряша, у 1950—1960-х роках механічний технікум, у 1960—1980-х роках — магазин готового одягу фірми «Маяк», нині — магазин побутової техніки «Фокстрот», магазин кухонних меблів «Рода», кафе-бар «Оксамит», прокуратура та Державне казначейство Шевченківського району м. Львова. Наприкінці XIX — на початку ХХ ст. в кам'яниці Раппапорта на вул. Казиміровській № 16 існувала приватна синагога рабина Гірша Оренштайна[9].

№ 17. Будинок, що на розі з вулицею Наливайка, збудований у 1914 році за проектом Тадеуша Гартля, що працював в архітектурному бюро Адольфа Піллера.[10] У будинку в міжвоєнний період був склад та магазин текстильних товарів Ерліха, а також фабрика парасоль та ціпків Гевюрця, до початку 2010-х років тут знаходився магазин побутової техніки «Технолюкс», нині в цій будівлі містяться магазин дитячого одягу «Wojcik», взуттєвий магазин мережі «Злата».

№ 18. За цією адресою у 1950-х роках мав скупочний пункт, тепер цієї адреси не існує. Колись будинок під № 18 на вул. Казиміровській був поділений на номери 18, 20, 22. На мансарді будинку № 22 була влаштована приватна синагога Буберів.[11]

№ 19. У житловому будинку в міжвоєнний період працював магазин колоніальних товарів і магазин тканин Гутмана, нині тут міститься магазин «Комп'ютерний всесвіт».

№ 20. Приміщення колишнього монастиря Святої Бригіди, збудованого 1614року. Під час касаційних реформ австрійського уряду кінця XVII століття, а саме 1784 року монастир було закрито, а 1786 року — переобладнано під в'язницю, яка отримала назву «Бригідки». За Польщі тут містилося карно-слідче управління поліції, а в'язниця використовувалася переважно для утримання політичних в'язнів. Від 1946 р. установа функціонує як місце попереднього ув'язнення, підпорядковане МВС СРСР. 1998 року, у зв'язку із створенням Державного департаменту України з питань виконання покарань установу передано у підпорядкування цього відомства. У грудні 1999 року установу перейменовано у Львівський слідчий ізолятор. Від 2010 року — Львівська установа виконання покарань № 19 Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області. У 2018-2020 роках планувалося перенесення слідчого ізолятора за межі історичного центру міста, спочатку у промзону «Сигнівка» на вул. Збиральну[12], а наприкінці липня 2018 року винесено остаточне рішення, а саме, будівля нового ізолятора буде споруджена на території Личаківської виправної колонії № 30, що на вул. Шевченка, 156. Новий ізолятор зможе вмістити 850 осіб.[13]. Цю ж саму адресу в міжвоєнний період мав млин Горовіца-Зіманда.

№ 21. У житловому будинку в міжвоєнний період містилася друкарня Мадфуса і біжутерія Гальперна, за радянських часів тут містився магазин головних уборів, нині за цією адресою знаходяться: магазин мережі комп'ютерної та оргтехніки «Комп'ютерний Всесвіт», магазин «Вишиванка» та взуттєвий магазин.

№ 22. Перший поверх житлового будинку у міжвоєнний період ділили магазин тканин Фінкельштайна і склад заліза Франкля. У різні часи на першому поверсі кам'яниці знаходився кафе-бар, нині містяться — відділення банку, майстерня з ремонту мобільних телефонів.

№ 23. Цю адресу у міжвоєнний період мав продаж швейних машин Гроскопфа, у 1950-х роках — артіль «Кооптруд», нині за цією адресою «прописані» ПрАТ «Ремонтно-будівельне управління „Галич“», підприємство «Аріадна» (виробництво робочого, форменного, медичного та корпоративного одягу), сервісний центр «ДІ-сервіс».

№ 24. За цією адресою нині знаходяться юридична контора та магазин спортивного одягу «Geox».

№ 25. На першому поверсі житлового будинку в міжвоєнний період був продаж рільничих машиин «Аграрія» Камінського, перукарня Розенберга, ательє дамських капелюхів Нойвельта та магазин чоловічого готового одягу Барта і Штайна, за радянських часів тут містився магазин дитячого взуття «Оленка», а з середини 1990-х роках тут працював салон мобільного зв'язку «Київстар». Нині частина будинку стоїть пусткою, а в іншій містяться магазини «Дрогобицькі ковбаси» та «Взуття».

№ 26. Будинок зведений 1903 року за проектом Артура Шлеєна.[14] У будівлі за австрійських та польських часів містилися міські казарми поліції, а також Гродський заміський суд, у 1950-х рр. тут містилася львівська філія Українського театрального товариства, від листопада 1939 року тут почала функціонувати Львівська школа робітничо-селянської міліції, нині — Львівський державний університет внутрішніх справ.

№ 27. За радянських часів перший поверх житлового будинку займали магазин «Тканини», крамниця чоловічого взуття, магазин «Шкіряна галантерея» та відділення «Ощадбанку». У 2000-х роках тут містилися крамниця побутової техніки «Нью Вінд», магазин аудіо-, відеотехніки «Сінема», ювелірний магазин-салон «Діадема», взуттєві магазини «Монарх» та «Мілано», а приватна нотаріальна контора. Нині приміщення «Монарха» займає ювелірний магазин-салон «Адамас».

№ 28. Тут у міжвоєнний період був меблевий магазин Штайля, в повоєнні часи цю саму адресу мав ремонт годинників, радіоапаратури, галантереї, іграшок, велосипедів, дитячих візочків і панчіх «Капрон», нині цієї адреси не існує.

№ 29. (інша адреса — вул. Менцінського, 12) в міжвоєнний період була аптека Шимона Гая «Під золотим левом», назву якої відновили за української незалежності. Цю саму адресу за Польщі мали готель Борера й перукарня Ляунера.

№ 30. Тут за Польщі знаходилася управа міської поліції, нині цієї адреси не існує.

№ 31. Раніше на цьому місці стояла православна церква Благовіщення, яка 1802 року розібрана. У 1881 році тут споруджено житловий будинок за проектом Емануеля Галля. На межі XIX і XX століть у ньому діяла кав'ярня Г. Зальцберга «Pod Capkiem» — традиційне місце зустрічей акторів міського театру, зокрема Людвіка Сольського, Тадеуша Павліковського, Кароля Адвентовича.[15] За радянських часів містився магазин радіоелектротоварів, нині тут крамниця модного одягу «Парк Авеню» та продуктовий магазин «Еколан», який до 1990-х років був хлібним магазином.

№ 32.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1584
Цю адресу за Польщі мав костел святої Анни. Скульптуру Яна Непомука, встановлену перед костелом 1910 року, знищила радянська влада. Від повоєнних років у храмі влаштували міські залізничні каси, й це місце ще до початку XXI століття називали «біля міських кас», від 1960-х років тут містився меблевий магазин № 6, також цю адресу за радянських часів мала міськдовідка. На початку 1990-х році храм передали УГКЦ. За радянських часів на фасаді церкви встановлена мармурова таблиця, яка сповіщала, що на цій вулиці 16 квітня 1936 року під час похорону Владислава Козака відбувалися барикадні бої трудящих м. Львова з поліцією.[16]

№ 33. В цьому будинку за Польщі містилося ательє дамських капелюхів Ротштайна та ювелірний магазин Шорра, в повоєнні часи до 1950-х років тут працював скупний пункт дорогоцінних металів та цінних речей, у 1960—1980-х роках — магазин взуття та крамниця електротоварів і культтоварів, у 2000-початку 2010-х років тут було відділення ПроКредит Банку та салон з виробництва вікон та дверей «Партнер». Нині тут відділення «банку «Михайлівський»» та магазин жіночого одягу та аксесуарів «OLKO».

№ 34. Адресу за польських часів мали повітові суди, тепер її не існує.

№ 35. У житловому будинку за Польщі містився магазин чоловічого одягу Перльберґера, ювелірна крамниця Каца, книгарня Маргулеса й магазин дзеркал Маркуса, тут діяла синагога «Клойз Комарно». За радянських часів тут працював подарунковий магазин «Український сувенір», у 1995-2013 роках — продуктова крамниця «Фазан» та салон мобільного зв'язку. Нині тут містяться магазин косметики та побутової хімії національної мережі «КОСМО» та взуттєва крамниця.

№ 36.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1381
Будівля колишнього Католицького дому (колишні адреси — вул. Грудецка, 2а, вул. Городецька, 6), зведена у 1909-1910 роках за проектом архітектора Адама Опольського архітектурно-будівельним бюро Ігнатія Кендзерського та Опольського. Великий зал Католицького дому орендував кінотеатр, котрий у різні часи мав різні назви: «Ілюзіон» (1911), «Стелла-Маре» (1911), «Геліос» (1911–1912), «Перлина» (1912–1916), «Народний кінотеатр Червоного Хреста» (1916–1918), «Світанок» та кіноклуб «Авангард» (1932–1944). У 1918–1932 роках кінотеатр не працював, тут діяв Малий міський театр.[17] Також тут містився Малий театр комедії та функціонував ресторан Юзефа Косіва. У 1944–1948 роках працював кінотеатр «Москва», потім працював Львівський театр музичної комедії.[18] 1954 року його перевели до Одеси, натомість сюди з Одеси переїхав Російський драматичний театр, заснований 1931 року. Згодом його реорганізували в театр Прикарпатського військового округу, потім це був театр Західного оперативного командування, нещодавно його передали у власність міста, і згодом він розпочав свою діяльність як Львівський муніципальний театр. Цю саму адресу за радянських часів мала майстерня роздрібного об'єднання «Промтовари». На початку XXI століття тут також розмістили нічний клуб «Труба», весільний та косметичний салони.

№ 37. (колишня адреса — вул. Чапаєва, 39). У житловому будинку за Польщі працював магазин кухонних товарів Лємана, від 1950-х років — фотосалон республіканського тресту «Укрфото»,[19] нині — цифрова лабораторія та фотостудія «Кодак» та магазин «Продукти».

№ 38.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1382
У будівлі до 1939 року містилася польська приватна гімназія ім. Юліуша Словацького, у повоєнні роки тут була залізнична середня школа № 2, пізніше — спеціалізована середня школа № 56 із поглибленим вивченням англійської мови. За часів української незалежності тут розмістили ще й Галицький правничий ліцей. На початку 2000-х років школу було закрито, а від 2003 року її правонаступницею є Львівська українська гуманітарна гімназія ім. Олени Степанів з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови, що знаходиться на вул. Олени Степанівни, 13.[20]

 
Вулиця Городоцька в районі Львівської гуманітарної гімназії ім. Олени Cтепанівни (ліворуч). На передньому плані пам'ятник Героям Листопадового чину встановлений на честь 100-річчя повстання

.

№ 39. Житловий будинок на розі з вул. Лепкого, в якому у 1950-х років містилася артіль ім. Паризької комуни, в 1960—1980-х роках — комісійний магазин, нині — магазин взуття «Астрея» та ювелірна крамниця «Діамантик».

№ 40. (колишня адреса — вул. Грудецка, 4/8). Колишні артилерійські казарми ім. ерцгерцога Фердинанда, споруджені у 1839—1841 роках для потреб австрійського війська, а від 1845 року тут розташовувався 30-й полк піхоти. Після того, як полк перевели до новозведених укріплень на Цитаделі, то казарми були віддані артилеристам. Від 1840 році у прилеглому до казарм будинку містилася Кадетська школа, яку 1882 року було закрито.[21] Також поруч розташована споруда, що була збудована 1879 року для депо кінного трамваю, але пізніше використовувався лише як військовий манеж[22], відомий як манеж Віндішгреца. Напередодні першої світової війни в казармах був розташований 11-ий полк польових гаубиць генерал-майора барона Йозефа фон Смола. За часів Польщі їх назвали казармами Юзефа Бема й в них розташовувався 5-й полк легкої артилерії. Від радянських часів тут міститься військова частина. На території давніх казарм найближчими роками заплановано розпочати роботи з переобладнання комплексу під гарнізонну гауптвахту.[23]

Навпроти колишніх артилерійськіх казарм ім. ерцгерцога Фердинанда, які у листопаді 1918 року утримували січові стрільці стоїть пам'ятник Героям Листопадового чину.[24]

№ 41. (інша адреса — вул. Лепкого, 2). Перший поверх кам'яниці займають: відділення «ПриватБанку» «Елегія», поштомат № 1016 «Нової пошти», інтернет-магазин «Хмара».

№ 42. Житловий будинок (колишня адреса — вул. Городецька, 12), збудований у 19261930 роках в стилі модернізованого класицизму, за проектом архітектора Рудольфа Індруха на замовлення фонду військового квартирування львівського гарнізону. Він призначався для родин офіцерів польського війська.[25]. Наприкінці 1940-х років — артіль «Вільна праця» львівського облтекстильшвейшкірпромсоюзу,[26] нині — магазини: спортивного харчування «Трек Нутрілон», з ремонту і продажу мобільних телефонів «Пако», дешевих товарів «Все від 1 гривні»; студія краси і моди «Діас», львівська філія ПАТ «Універсальна страхова компанія», ТзОВ «Експерттранском», салон цифрової фотографії тощо.

№ 43. На першому поверсі житлового будинку у 1950-х рр. містилося кафе, від 1970-х років тут працює фірма побутових послуг із ремонту й виготовлення галантерейних виробів та дзеркальне ательє «Алмаз», а у внутрішньому подвір'ї будинку працює майстерня з ремонту мобільних телефонів.

№ 44. Житловий триповерховий будинок, на першому поверсі якого знаходяться: офтальмологічна клініка «Центр слуху», магазин «Граніт, мармур», туристична агенція «TUI», а також в будинку функціонують приватна нотаріальна контора та рекламна агенція «Креатив» (вхід через браму будинку).

№ 45.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 766
У житловому будинку до 1939 року містилася синагога, яку облаштував єврейський промисловець Йона Шпрехер, у 1950—1960-х роках роках тут містилася майстерня з ремонту та індпошиву взуття й ремонт швейних машин, згодом — продуктовий магазин, також за часів СРСР тут містилася ювелірна крамниця «Ізумруд», на початку 2010-х років — ювелірна галерея «Луїдор», також тут функціонували гриль-бар «Люкс» та салон «Вікна і двері». Нині перший поверх будинку займають — продуктовий супермаркет ТМ «Близенько» та бістро «Кайрос», а також в будинку функціонують приватна нотаріальна контора та готель економ-класу для подорожуючих «Пан Хостел» (вхід через браму будинку).

№ 46. (інша адреса — вул. Ярослава Мудрого, 2), цю адресу мають — взуттєвий магазин «Lux-Elite», крамниця «Продукти», бістро «Смак-Дог», салон з продажу та ремонту ювелірних виробів «Алмаз».

№ 47. (інша адреса — вул. Огієнка, 20). У житловому будинку за Польщі був магазин канцелярського приладдя Фріда, фотоательє Файля та магазин з продажу друкарських машинок Svedpol. За радянських часів, спочатку до 1950-х рр. містився скупний пункт, згодом — ювелірний магазин «Талісман», а також за часів незалежності тут облаштували магазин сантехніки «Металбуд». Нині на першому поверсі будинку знаходяться: магазин товарів для вагітних «Діанора», магазин товарів для школярів, взуттєвий магазин та аптека-медтехніка-оптика «Сальве».

№ 48. (інша адреса — вул. Ярослава Мудрого, 1). Житловий будинок збудований 1950-1955 роках за проектом архітекторів Ярослава Назаркевича та Анатолія Консулова, в стилі сталінського ампіру. Перший поверх нині займає відділення «Кредобанку» та приватна нотаріальна контора.

№ 49. (інша адреса — вул. Огієнка, 17). У житловому будинку у 1950-х роках містився магазин меблів та госптоварів, а також ательє індпошиву одягу, у 1960—1980-х рр. — магазини «Оптика», «Шкіргалантерея» та «Килимові вироби», нині — крамниця «Продукти», а також магазини госптоварів та посуду.

№ 50. Кам'яницю споруджено 1885 р. за проектом львівського архітектора Якуба Кроха[27]. У цій кам'яниці, на другому поверсі, у 1928—1937 роках мешкав видатний український поет Богдан-Ігор Антонич. 1989 року на фасаді будинку встановлено меморіальну таблицю поетові, авторства архітектора Миколи Посікіри. За радянських часів тут знаходився книжковий магазин, а нині це приміщення стоїть пусткою, а поруч відкрився магазин мережі «Гуртові ціни. Алкоголь».

№ 51—99Редагувати

  • У житловому будинку № 51 за Польщі був магазин готового жіночого одягу Люфта, за радянських часів — магазин «Продукти», від радянських часів тут працює магазин «Тканини», а від часів незалежності — крамниця будматеріалів «БудСам» і магазин галантереї «Левеня».
  • У будинку № 52 (колишня адреса — вул. Городецька, 18) від радянських часів працювала спочатку ощадна каса І розряду № 6310/03,[28] пізніше відділення «Ощадбанку», від часів незалежності — салон мобільного зв'язку «Київстар», магазин алкогольних напоїв «Алко» і крамниця «Церковні тканини».
  • У житловому будинку № 53 за Польщі був продаж рільничих машин Нойберґера, від радянських часів — хлібний магазин, тепер це — домашній магазин «Еколан».
  • № 55,55-А Триповерхова кам'яниця, збудована 1894 року за проектом архітектора Генрика Сальвера як готель «Панський».[29] Під № 55 за радянських часів працював хлібний магазин, нині тут перукарня, під № 55-А за радянських часів — майстерня з ремонту годинників, нині тут ломбард «Партнер» та крамниця «Родинна ковбаска».
  • У житловому будинку № 57 за часів СРСР був приймальний пункт будинку побуту, тепер тут магазин «Жива риба» і крамниця мобільних телефонів «Мобілочка».
  • У житловому будинку № 59 за радянської влади був книжковий магазин, тепер тут гральні автомати.
  • У будинку № 61 від часів СРСР міститься магазин «Спорттовари», також тут розташовані крамниця «Світоч» і піцерія «Пронто».
  • У житловому будинку № 62 за радянських часів була їдальня, тепер тут туристична агенція «Андерс».
  • У будинку № 63 за часів СРСР було відділення з працевлаштування Залізничного району, тепер — аптека й мобільний салон «Київстар».
  • № 64. Цю адресу за польських часів мала фабрика сільськогосподарських машин. Споруди зведені за проектом Генрика Заремби у 19191922 роках.[30] Від часів СРСР тут завод автозапчастин, який має вхід із вулиці Одеської, крім того, від початку XXI століття тут міститься більярдна.
  • У житловому будинку № 66 від польських часів існує аптека, за часів незалежності тут відкрили також магазин фітопрепаратів «Зелена планета».
  • У житловому будинку № 67 за Польщі був заклад гіпсово-цементних виробів Кампеля, за радянських часів — ательє мод 1-го розряду «Силует», від часів СРСР тут працює мисливський магазин, який до 1990-х років мав назву «Мисливець», тепер це «Сокіл». У цьому самому будинку за незалежності розташували магазин сантехніки «Дельфін», крамницю касет, CD і DVD «Ля Ля Фа» й міні-маркет «Овен».
  • У житловому будинку № 68 за часів СРСР був комісійний магазин, тепер тут крамниця «Вікна-двері».
  • У будинку № 70 була розташована синагога товариства «Аґудас Реїм».
  • У будинку № 72 від радянських часів міститься хлібний магазин, також тут працює крамниця «Продукти».
  • У житловому будинку № 73 від часів СРСР функціонує бібліотека для дітей, від часів незалежності — магазин «Вікна-двері».
  • У будинку № 74 за радянських часів були продовольчий магазин «Першотравневий» та «Варенична», тепер це, відповідно, магазин «Родинна ковбаска» й «Бістро».
  • У житловому п'ятиповерховому будинку 1950-х років № 76 за СРСР був фірмовий магазин телевізійного заводу «Електрон», з 2005-го року тут крамниця спортивного одягу «Адідас», а з 2013-го року магазин продуктів «Рукавичка».
  • У житловому будинку № 82 за радянських часів містився магазин «Скло, кераміка, фарфор», тепер — крамниця побутової техніки «Термокомфорт».
  • Під № 83 — Львівський державний цирк, збудований 1968 року. Архітектори Адольф Бахматов і Михайло Каневський.[31] Цю саму адресу має також готель цирку «Арена».
  • У житловому будинку № 84 за часів СРСР був фотосалон, від радянських часів тут працює перукарня, також у цьому будинку міститься магазин автозапчастин.
  • П'ятиповерховий наріжний будинок № 85 збудований у стилі сталінського класицизму на початку 1950-х років за проектом Павла Конта і Людмили Нівіної[32]. Від часів СРСР тут розташований гуртожиток Інституту новітніх технологій та управління (колишній технікум радіоелектроніки), за часів СРСР тут була також їдальня технікуму, тепер у цій будівлі містяться аптека, ресторан «Еліта», в подвір'ї — ресторан «Літній майданчик».
 
Ріг Городецької та площі Солярні (Городоцька і площа Кропивницького). Фото 1896 р.
 
Ріг Городоцької та площі Кропивницького. Фото 2010 р.
  • У житловому будинку № 86 за радянських часів працював магазин «Галантерея», тепер тут ювелірна крамниця «Золото і срібло».
  • № 87-89 житлові будинки у стилі сецесії, зведені у 19051906 роках за проектом Наполеона Лущкевича[33].
  • У житловому будинку № 90 за часів СРСР містився магазин «Молоко», тепер — крамниця продуктів «Люкс-М».
  • На подвір'ї житлового будинку № 95 за Польщі знаходилася 4-класна хлоп’яча Народна школа ім. Б. Грінченка та чоловіча фахова доповнююча школа,[34] яка була заснована 1910 року та належала до системи шкіл «Рідної школи».[35] 30 жовтня 1921 року у приміщенні школи відбулася 1-ша крайова конференція КПСГ, що тоді нелегально діяла в Галичині. Місце проведення заходу було викрите поліцією, а його учасників заарештовано. З 22 листопада 1922 року по 11 січня 1923 року у Львівському окружному суді тривав процес над учасниками конференції, відомий під назвою «Святоюрський процес». За радянських часів на фасаді будинку була встановлена меморіальна таблиця, яка сповіщала про це.[36] По сусідству працювала гарбарня «Хром» та крамниця «Пласт», котра за радянських часів перетворилася на типовий для радянської дійсності магазин під прозаїчною назвою «Продукти»[35], нині тут міститься крамниця будівельних матеріалів «Сучасна оселя».
  • У житловому будинку № 96 від радянських часів тут містився популярний у цьому районі гастроном «Львів», нині він не працює.

№ 100—149Редагувати

  • У житловому будинку № 100 за радянських часів був промтоварний магазин Львівської залізниці й ремонт годинників, який працює донині. Крім того, за часів незалежності тут відкрили кафе «Салі».
  • У житловому будинку № 102 за часів СРСР був магазин «Взуття», відтоді тут залишилася ювелірна крамниця «Рубін», також працює магазин фототоварів і годинників та крамниця засобів зв'язку «Титан».
  • У житловому будинку № 104 за часів СРСР був магазин спорттоварів і продовольча крамниця, також тут працювало кафе-морозиво, яке згодом перетворили на кафе-бар «Магнолія», в цьому будинку також працює майстерня з виготовлення решіток та огорож і магазин торговельної мережі «Електромайстер».
  • У житловому будинку № 106 за радянських часів був галантерейний магазин Львівської залізниці, тепер тут містяться страхова агенція «Гарант», магазин «Культтовари», крамниця «Продукти» й торговельний центр «Універмаг».
  • Адресу № 108 за часів СРСР мав магазин «Тканини», тепер це житловий будинок на вулиці Стародубській, 1.
  • У будинку № 110 за часів СРСР був магазин «Риба», тепер тут крамниця насіння «Зелений світ» і гральні автомати.
  • № 112 (інша адреса — вул. Залізнична, 2) — за радянських часів тут працювала їдальня, за часів незалежності — кафе «Українські страви» та салон мобільного зв'язку «Евросеть». Від 2015-2017 років ці приміщення займають піцерія «Смачні сезони» та ювелірна крамниця «Золотий вік».
  • У житловому будинку № 115 за часів СРСР була комісійна крамниця, тепер тут магазин зброї «Арсенал-Л».
  • У будинку № 117 за часів СРСР містився трикотажний магазин «Панчохи», нині — крамниці «Продукти», «Тканини», «Львівський тютюн» і меблева майстерня. Дім у змішаному неоромансько-неомавританському стилі споруджено 1911 року за проектом Генрика Орлеана і Едварда Скавінського, скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.[27]
  • Адресу № 121 від польських часів має хлібокомбінат, у цьому житловому будинку також є домашній магазин «Еколан».
  • У будинку № 123 за радянських часів працював магазини «Парфумерія», тепер це — крамниця косметики й парфумерії «Вікторія», також тут є магазини «Продукти», «М'ясо-ковбаси» та гральні автомати. Адресу № 123 також має Приміський залізничний вокзал, відкритий 1997 року на місці товарної станції, за польських часів тут був Чернівецький двірець.
  • У житловому будинку № 125 від часів СРСР існує відділення «Ощадбанку», також тут працює магазин «Електротовари», ательє з пошиття та ремонту хутрових виробів і ремонт годинників.
  • Адресу № 126 (колишня адреса — вул. Городецька, 108) від часів СРСР — 7-е відділення міліції м. Львова,[37] пізніше — Залізничний райвідділ міліції та міськвідділ ДАІ, а також паспортний стіл. У 2015-2018 роках тут містився Залізничний відділ поліції ГУНПУ м. Львова, від 2018 року — батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» та Залізничний районний відділ м. Львова ДМС України і Залізничний відділ Центру пробації у Львівській області.
  • Під № 132 від часів СРСР — Львівський жиркомбінат, який до часів незалежності мав назву «Жовтень». Корпуси збудовано у 19221924 роках за проектом Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського для Акційного товариства рафінерії спирту. Стилістично будівлі належать до пізнього модерну з елементами раннього функціоналізму.[38]
  • У житловому будинку № 133 за часів СРСР був фотосалон, тепер тут магазин «Взуття».
  • У будинку № 135 за часів СРСР працював магазин готового жіночого одягу, нині тут крамниця косметики «ДЦ».
  • Одноповерховий будинок 1950-х років № 136 спорудили як дитячий садок, останніми роками він служить як житловий будинок.
  • У будинку № 137 за радянських часів містилося районне відділення з працевлаштування Радянського району, тепер тут магазин спортивного взуття й салон мобільного зв'язку Life.
  • У житловому будинку № 139 від часів СРСР працює бібліотека для дорослих, також тут є магазини «Взуття» і «Меблі».
  • У житловому будинку № 141 за радянських часів був магазин готового чоловічого одягу, тепер тут крамниця «Промтовари».
  • У будинку № 143 від часів СРСР працює відділення «Ощадбанку», також тут міститься кафе «Млинці» й магазин «Взуття».
  • Житлові будинки барачного типу № 146 (одноповерховий) та № 150 (двоповерховий) збудовано у 1950-х роках.

№ 150—199Редагувати

  • У житловому будинку № 151 за часів СРСР була майстерня монтажного управління, від тих часів тут також працює відділення поштового зв'язку № 22.
  • Під № 155 розташований Привокзальний ринок, збудований у повоєнні роки частково на ділянці колишнього Городоцького цвинтару, на зламі ХХ і XXI століть територію ринку розбудували і спорудили за цією адресою ТЦ «Привокзальний».
  • На розі вул. Городоцької та нині не існуючої площі Фабричної 1901 року за проектом архітектора Яна Ерделі у стилі неокласицизму збудована синагога «Огель єшарім». Знищена під час німецької окупації Львова у серпні 1941 року.
  • Під № 161 за радянських часів був збірний пункт працевлаштування населення, тепер на цьому місці — новозбудований житловий приватний будинок.
  • №№ 165,167,169,171,173 — комплекс житлових будинків у неоготичному стилі, зведений у 19091912 роках для працівників львівської залізниці.[39]
  • № 168. — тут 1908 року був відкритий найбільший у Львові хлібозавод «Меркурій», від 1939 року — Львівський хлібозавод № 1.[40] У 19601980-х роках мав назву Українське виробниче об'єднання підприємств макаронної промисловості («Укрмакаронпром») Міністерства харчової промисловості УРСР.
  • У житловому будинку № 171 у 1990-х роках обладнали один із перших у Львові магазинів музичних інструментів «Ямаха», нині тут гральні автомати.
  • У будівлі 1960-х років під № 172 від часів СРСР міститься меблева фабрика «Карпати» та Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова
  • Адресу № 174 має Львівський мотозавод, спочатку це був велосипедний завод, облаштований на місці польської велосипедної майстерні.
  • Під № 179 розташований супермаркет «Скриня», збудованого 2006 року на місці одного з виробничих корпусів збанкрутілого Львівського заводу телеграфної апаратури.
  • Під № 183,185 (колишня адреса — вул. Городецька, 167)[41] від польських часів міститься трамвайне депо № 1.
  • Під № 186 Львівський відокремлений підрозділ Державної Установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров’я України», що займається дослідженнями для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи продовольчої сировини і харчових продуктів, умов праці на робочих місцях підприємств з виявом шкідливого впливу фізичних факторів: шуму, вібрації, ультрафіолетового випромінювання, інфразвуку, освітленості робочих місць, яскравість моніторів, напруженості електромагнітного та електростатичного полів, параметрів мікроклімату, тощо;
  • У чотириповерховому житловому будинку 1950-х років № 187 від радянських часів працює магазин «Продукти» і кафе-бар.
  • Під № 195 знаходиться корпус № 2 Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання та дизайну міста Львова.

№ 200—371Редагувати

  • №№ 205,207. корпуси колишнього заводу «Львівсільмаш».
  • № 209. Чотирьохповерховий житловий будинок, збудований у 1955 році, поруч з тоді ще діючою церквою Святого апостола Андрія і святого Володимира (збудована — 1918 року, зруйнована — 1961 року).[42] Тут проживає заслужений ветеран колишнього Львівського заводу телеграфної апаратури Мальцева Світлана Іванівна.[джерело?]
  • № 225. Будинок культури об'єднання «Львівхімсільгоспмаш», зведений за типовим проектом.[43]
  • № 226А. За цією адресою планується будівництво багатофункціонального комплексу з торговими, офісними, готельними, житловими приміщеннями та багатоповерховим паркінгом. 12 січня 2018 року виконавчий комітет ЛМР надав містобудівні умови та обмеження на будівництво ТзОВ «Ріел-Майно».[44]
  • № 226Б. Офіс компанії «Київстар» у Львові.
  • № 229. Житловий п'ятиповерховий цегляний будинок, збудований у 1965 році будівельним управлінням № 51 тресту «Львівжитлобуд» за проектом львівської філії «Діпромісто». Про це інформує табличка, що встановлена на фасаді будинку.
  • № 243. Житловий п'ятиповерховий панельний будинок, збудований у 1960-х роках. Цю ж адресу має ресторан «Балканський дворик», що знаходиться біля автомобільного шляхопроводу на вул. Городоцькій.
  • №№ 276,278,280. Комплекс триповерхових будинків, зведених 1928 року на замовлення Фонду військового квартирування для працівників Скнилівського летовища. Будинки за проектами архітекторів Тадеуша Обмінського та В. Лімбергера споруджували фірми Петра Тарнавецького та Юзефа Закшевського.[45]
  • № 285. (колишня адреса — вул. Городецька, 295) Будівля за цією адресою збудована у 1930-х роках, як Народний львівської дільниці Сигнівка. У 1946–1949 роках тут діяв кінотеатр «Метал» на 150 глядацьких місць. Пізніше, у 1949 році, перейменований на честь радянського комбрига-льотчика Валерія Чкалова,[46] а 1953 року число глядацьких місць збільшилося до двохсот. У 1990 році глядацький зал збільшився до 220 місць. Згодом кінотеатр імені В. Чкалова було перейменовано на «Арлекіно».[47] На початку 2000-х років кінотеатр припинив своє існування, натомість у цьому приміщенні відкрився паб «Арле-Кіно», пізніше його змінив інший клуб-паб «Rock Garage». Нині приміщення колишнього кінотеатру стоїть пусткою. Цю ж саму адресу має й бібліотека-філії № 17 ЦБС для дорослих. На початку 2016 року будинок передано на баланс ЦБС для дорослих міста Львова. Тепер на базі бібліотеки та колишнього кінотеатру «Арлекіно» планується створення громадського центру розвитку. Згідно з проектом, приміщення відремонтують та трансформують у сучасну бібліотеку нового типу — ще один громадський простір, який буде доступним та зручним для маломобільних людей.[48]
  • № 299. Триповерхова будівля цегляна, збудована за радянських часів, де від початку на першому поверсі містився магазин промислових товарів, а на другому та третьому — ательє мод «Силует». Пізніше магазин «Продукти», кав'ярня та ремонт взуття. Від середини 2000-х років приміщення першого поверху займав магазин «Меблі», а на другому поверсі містилася сьома Львівська державна нотаріальна контора. На початку 2010-х років будівлю викупило львівське міське управління юстиції, де після ремонту відкрився Залізничний відділ державної виконавчої служби львівського міського управління юстиції.
  • № 319а. Храм Христового Воскресіння, збудований у 1936-1939 роках за проектом польського архітектора Вавжинця Дайчака, як костел Святих Петра і Павла. Через початок Другої світової війни будова не закінчилася[49]. І лише 18 квітня 1994 року була відправлена урочисто перша Свята Літургія, а сама святиня стала називатися Храмом Христового Воскресіння.[50]
  • № 321. Триповерховий будинок, де за радянських часів містилося Державне підприємство сервісно-виробничий техно-торговельний центр комерційний «ЛОРТА-сервіс». Ухвалою № 1400 сесії ЛМР від 18.12.2007 року земельна ділянка площею 0,3236 га на вул. Городоцькій, 321, вилучена з користування ДП ЦСВКТТЦ «Лорта-сервіс» та зарахувана до земель міста і передана ФОП Дюкарєву Ю. М. в оренду терміном на 10 років для обслуговування будівлі (магазин-салон «Меблі ДЮК»).[51] Хоча у цьому приміщенні магазин міститься від 1995 року[52], а також львівська ветаптека ВАТ «Укрзооветпромпостач».[53] Власник салону меблів Дюкарєв Ю. М. отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об’єкта будівництва на будівництво семиповерхового офісного комплексу комерційно-ділової діяльності, затверджені рішенням виконавчого комітету ЛМР від 14 грудня 2017 року.[54] Наприкінці грудня 2017 року розпочато будівельні роботи, які станом на третю декаду серпня 2018 року вже закінчено. Проводиться улаштування навколишньої території поблизу нового офісного центру. Цю ж адресу має одноповерхова будівля колишнього диспетчерського пункту ЛМКП «Львівелектротранс», що використовувався також як місце відпочинку водіїв електротранспорту,[55] в одному з приміщень якого на початку 2000-х років містився пункт обміну валют, а нині уся будівля стоїть пусткою.
  • № 321а. П'ятиповерхова споруда радянських часів, колись належала ЛДЗ «ЛОРТА», а нині стоїть пусткою. 3 серпня 2018 року виконавчий комітет ЛМР прийняв рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об’єкта будівництва на реконструкцію з розширенням Музикою І. І. нежитлової будівлі на вул. Городоцькій, 321а за рахунок надбудови під офіс з торгово-виставковими приміщеннями.[56]

Важливі спорудиРедагувати

У своїй середній частині вулиця Городоцька утворює шестипроменеве перехрестя з вулицями Залізничною, Степана Бандери, Чернівецькою та Тобілевича. Звідси до Кульпарківської рогатки вулиця йде двома рукавами, які розділені широкою смугою. На цій ділянці розташовано:

За перехрестям з вулицею Кульпарківською по обидвох боках вулиці розташовано декілька промислових підприємств, як нині діючих, так збанкрутілих, приміщення останніх займають приватні фірми та магазини.

  • Львівський жиркомбінат (ТМ «Щедро»), розташований на вул. Городоцькій, 132;
  • ПЧ-1 (відокремлений підрозділ «Львівська дістанція колії» ДТГО «Львівська залізниця»), розташований на вул. Городоцькій, 166;
  • Львівський хлібозавод № 1, розташований на вул. Городоцькій, 168;
  • Львівська меблева фабрика «Карпати», розташована на вул. Городоцькій, 172;
  • колишній Львівський мотозавод, цехи якого займали територію за адресою вул. Городоцька, 174;
  • Львівський відокремлений підрозділ Державної Установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров’я України», розташований на вул. Городоцькій, 186;
  • колишній завод «Львівсільмаш», розташований на вул. Городоцькій, 207;
  • колишній палац культури заводу «Львівсільмаш», розташований на вул. Городоцькій, 225, навпроти Левандівського моста.
  • колишня промзона «Сигнівка», розташована за Скнилівським мостом по обидва боки від автомобільної траси. Нині в межах промзони знаходиться багато складів різних підприємств, гуртівні, супермаркети, зокрема ТЦ «Метро», ГМ «Епіцентр».

ТранспортРедагувати

Вулиця має виняткове значення у транспортному сполученні міста: вулицею рухаються трамваї, тролейбуси, міські та приміські автобуси та маршрутні таксі.

ТрамвайРедагувати

Вже у 1895 році, коли у місті було запроваджено електричні трамваї, перший маршрут проліг через вулицю Городоцьку на ділянці від вулиці Чернівецької до початку Городоцької. Від 1925 року трамвайну лінію продовжено до Городоцької рогачки, а від 1930 року на Городоцькій рогачці з’явилось трамвайне депо, яке розташовано там досі, трамвайну колію продовжено до Богданівки. Втім, до 1969 року трамвайну колію на Богданівку було демонтовано. 2012 року після ремонту ділянки відновлено регулярний рух трамваїв до трамвайного депо на Городоцькій. [58]

ТролейбусРедагувати

1952 р., коли у Львові було запроваджено рух тролейбусів, у трамвайному депо на Городоцькій було розташовано також й тролейбусне депо. Вже у 1955 році тролейбусна лінія з’єднала вулицю Чернівецьку із зупинкою «Льотне поле», що біля колишнього магазину «Мотор». У 1960 році її було продовжено до станції Скнилів. 1972 року тролейбусна лінія пролягла від Городоцької на Ряшівську. У 1989 році тролейбусна лінія була прокладена від вулиці Городоцької на Левандівку. Станом на грудень 2017 рік вулицею Городоцькою на ділянці від пл. Кропивницького до станції Скнилів курсує тролейбус № 7 і на ділянці від пл. Кропивницького до вул. Сяйво — тролейбус № 12. На перетині вул. Городоцької з Ряшівської є розворотне кільце тролейбусних маршрутів N№ 3 та 10.

Міські та міжміські автобуси і маршруткиРедагувати

За новою транспортною схемою, яка була запроваджена у Львові у 2012 році, вся вулиця Городоцька має ключове значення у транспортному русі міста, зокрема у русі маршрутних таксі — їх маршрути пролягають по всій довжині вулиці Городоцької.

Окрім того вулиця має велике значення для приміського автобусного сполучення городоцького та самбірського напрямків.

Інші зміниРедагувати

У 1990-х роках на Городоцькій збудовано три підземні переходи: на розі з вул. Виговського, біля мотозаводу; поблизу деревообробного комбінату та на розі з вул. Патона, перед Скнилівським мостом.

У 2006 році відкрито рух обвідною дорогою від супермаркету «Скриня» до початку вулиці Кульпарківської. Нині цією дорогою їздить весь транспорт в напрямку від центру.

У 2016 року проведено реконструкцію шляхопроводу по вул. Городоцькій, 166. Було розширено проїзну частину дороги до 4-х смуг на вул. Городоцькій — на ділянці від хлібзаводу до повороту на Левандівський міст.[59]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України на сайті Укрпошти. Архів оригіналу за 6 квітень 2010. Процитовано 24 грудень 2017. 
  2. Patroni ulic Lwowa w XX wieku — główne trendy i statystyka (пол.)
  3. Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  4. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 141.
  5. Bałaban M. Z wczorajszego Lwowa // Chwila. — Lwów, 13 grudnia 1925. — № 2421. (пол.)
  6. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 183.
  7. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 426. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Бірюльов Ю. О. Гартель Тадеуш // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2006. — Т. 5. — С. 409. — ISBN 966-02-3355-8..
  8. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 159.
  9. Bałaban M. Z wczorajszego Lwowa. // Chwila. Львів, 19 вересня 1925 р., № 2339 (пол.)
  10. Архітектура Львова… — С. 464–465; Бірюльов Ю. О. Гартель Тадеуш // Енциклопедія сучасної України. — т. 5. — С. 409.
  11. Bałaban M. Z wczorajszego Lwowa. // Chwila. — Lwów, 19 wrzesnia 1925. — № 2339 (пол.)
  12. «Бригідки» переїдуть з Городоцької на Сигнівку
  13. Нове СІЗО збудують у Львові за три роки
  14. Архітектура Львова… — С. 414.
  15. Lwów. Ilustrowany… — S. 147.
  16. Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині... — С. 62.
  17. Кінотеатр «Світанок»
  18. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 131.
  19. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 170.
  20. Львівська українська гуманітарна гімназія: історія
  21. Давній будинок казарм Фердинанда
  22. Городоцька вул. Депо трамваїв (№ 40)
  23. Казарми Фердинанда — 174 роки на службі військових
  24. Поліковська Ю. У Львові оголосили конкурс на проект пам’ятника українським бійцям Листопадового чину
  25. Смірнов Ю. Індрух Рудольф // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 546. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  26. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 180.
  27. а б Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 153. — ISBN 966-7022-26-9.
  28. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 168.
  29. Hotel pański // Głos Wolny. — 1 listopada 1894. — S. 2; Lwów. Ilustrowany… — S. 148.
  30. Бірюльов Ю. Заремба Генрик // Енциклопедія сучасної України. — Т. 10. — С. 317.
  31. Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. 248.
  32. Архітектура Львова… — С. 597.
  33. Бірюльов Ю. Лущкевич Наполеон // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 250. — ISBN 978-966-8853-23-4..
  34. Народна школа ім. Б. Грінченка
  35. а б Школа ім. Грінченка
  36. Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині. — Львів : Каменяр, 1977. — С. 37.
  37. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 140.
  38. Бірюльов Ю. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 310. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  39. Архітектура Львова… — С. 494.
  40. Львівський хлібозавод № 1
  41. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 105.
  42. Втрачена церква Св. ап. Андрія і св. Володимира на Богданівці у Львові
  43. Трегубова Т., Мих Р. Львів… — С. 199.
  44. У Львові «Ріел» зведе ще один житлово-торгівельний комплекс
  45. Архітектура Львова… — С. 559; Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 51, 52.
  46. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 133.
  47. Вул. Городоцька, 285 — колишній кінотеатр
  48. Одну з бібліотек Львова перетворять на громадський центр розвитку
  49. Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 355. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  50. Історія храму Христового Воскресіння
  51. Ухвала № 1400 від 18.12.2007 року Про користування фізичною особою — підприємцем Дюкарєвим Ю. М. земельною ділянкою на вул. Городоцькій, 321 у м. Львові
  52. Сайт компанії
  53. Ветлікарні, ветаптеки, приватні ветлікарі
  54. На вул. Городоцькій у Львові зведуть 7-поверховий офісний центр
  55. Чарномський В. Для електротрансу Копперфілд — ніхто!
  56. Виконавчий комітет ЛМР прийняв ряд рішень у сфері містобудування
  57. Львівський слідчий ізолятор. Архів оригіналу за 29 червень 2012. Процитовано 24 грудень 2017. 
  58. http://www.lvivtrans.net/Shems_tram/today_ua.jpg
  59. Ремонт моста на Городоцькій. Нова схема руху

ДжерелаРедагувати