Збі́гнєв Вінце́нтій Бро́хвич-Леви́нський (пол. Zbigniew Wincenty Brochwicz-Lewiński, 16 грудня 1877, Кельці — 19 грудня 1951, Глазго) — польський архітектор, військовий діяч.

Збігнєв Брохвич-Левинський
пол. Zbigniew Brochwicz-Lewiński
Народження16 грудня 1877(1877-12-16)
Смерть19 грудня 1951(1951-12-19) (74 роки)
Країна
(підданство)
 Республіка Польща
НавчанняВище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1903)
Діяльністьархітектор, офіцер
Праця в містахЛьвів
Архітектурний стильмодерн
ЧленствоСокіл
Нагороди
Хрест Незалежності
Хрест Незалежності
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Кавалер Великого Хреста ордена «За військову доблесть»
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
CMNS: Збігнєв Левинський у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився 16 грудня 1877 року в місті Кельцях. Син Марцелія Левинського і Олександри з Шимкевичів. У Кельцях відвідував гімназію, з якої був виключений за участь у підпільних гуртках. Атестат зрілості отримав 1895 року у Варшаві. Освіту здобув у 18961903 роках на факультеті архітектури Петербурзької академії мистецтв. 1904 року мобілізований до російського війська для участі у російсько-японській війні. Утік до Галичини, оселився у Львові. 1908 року отримав концесію будівничого, організував власне проєктне бюро, яке розташовувалося на вулиці Кадетській, 8 (нині вулиця Героїв Майдану), а від 1912 року — на вулиці Свєнціцького, 11а. Проєктував у стилі раціонального модерну, застосовуючи форми стилізованих історичних стилів.

Від 1911 року член мистецького об'єднання «Зеспул» (пол. «Zespół»). Входив до його правління.[1] 1913 року брав участь у колективній виставці об'єднання в залах Технологічного інституту.[2] У 19081915 роках був членом Політехнічного товариства.[3] Входив до складу журі конкурсу на проєкт вілли для виставки у Римі (1910)[4], ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)[5], будинку земельного товариства у Перемишлі (1912).[6] Член польових дружин польського товариства «Сокіл».

Брав участь у польсько-українській і польсько-більшовицькій війнах. Під час останньої, у 1920 році був тяжко поранений. 1921 року закінчив Вищу військову школу. 1935 року вийшов на пенсію. 1939 року був референтом у штабі головнокомандувача. Автор низки публікацій у військових часописах. Емігрував до Франції, де став комендантом Центру навчання офіцерів в Ансені. Пізніше виїхав до Великої Британії. Помер у Глазго 19 грудня 1951. Похований там же.

Нагороджений орденом Virtuti Militari 5 ступеня, Хрестом незалежності, Орденом Відродження Польщі 4 ступеня, Золотим Хрестом Заслуги, Хрестом Хоробрих (двічі), болгарським Орденом «Святого Олександра» 3 ступеня, французьким Орденом Почесного легіону 5 ступеня.

Роботи
Нереалізовані проєкти
  • Проєкт садиби у Жміґруді. Макет експонували 1913 року на виставці товариства «Зеспул» у Львові.[8]
  • Проєкт друкарні Оссолінеуму у дворі будинку на вулиці Калічій горі, 5 (1913).[9]
  • Друга нагорода на конкурсі проєктів Купецької палати в Кракові (співавтор Ян Протшке).[10]
  • Третя нагорода на конкурсі регуляції вулиці Вольської у Кракові (1914, співавтор Ян Протшке).[11]

Примітки

ред.
  1. Zespół // Architekt. — 1911. — № 6. — S. 87.
  2. L. S. II. Pokaz Towarzystwa sztuki stosowanej «Zespół» we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 246.
  3. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 92.
  4. Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Rozstrzygnięcie konkursu na dworek // Nowa Reforma. — 18 kwietnia 1910. — № 173. — S. 5.
  5. Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  6. Ocena i rozstrzygnięcie sądu konkursowego na dom Towarzystwa Zaliczkowo-rolnego w Przemyślu // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 20. — S. 295—298.
  7. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 509. — ISBN 83-88372-29-7.
  8. Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — Tabl. XXXIII.
  9. Вул. Каліча Гора, 5 — покинутий будинок. lvivcenter.org. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
  10. Rozstrygnięcie konkursu na dom Stow. kupców i młodzieży handl. w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 164; Protokół śądu konkursowego na dom Stowarzyszenia kupców i młodzieży handlowej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 183.
  11. Protokół sądu konkursowego // Architekt. — 1914. — № 6—7. — S. 95, tabl. 19, 22.

Джерела

ред.
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 487, 488, 501, 521. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Бірюльов Ю. О. Левинський Збіґнев Брохвіч // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 45—46. — ISBN 978-966-8853-23-4.
  • Cygan W. Oficerowie Legionów Polskich 1914—1917. Słownik biograficzny. — T. 1, A-F. — Warszawa: Barwa i Broń 2005. — S. 121—122.
  • Łoza S. Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 174.
  • Pająk J. Lewiński-Brochwicz Zbigniew // Świętokrzyski Słownik Biograficzny. / pod red. Jerzego Szczepańskiego. — T. 2, 1795—1918. — Kielce, 2009. — S. 286.