Вулиця Гоголя (Львів)
Ву́лиця Го́голя — вулиця у Галицькому районі міста Львова. Сполучає вулиці Листопадового Чину та Городоцьку.
| Вулиця Гоголя Львів | |
|---|---|
 Управління Львівської залізниці (вул. Гоголя, 1) | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Миколи Гоголя |
| Колишні назви | |
| До Єзуїтського саду, Поштова нова, Зиґмунтовська, Челюскінців, Зиґмунтовська, Зиґмундштрассе, Зигмунтівська | |
| польського періоду (польською) | Do Jezuickiego sadu, Pocztowa nowa, Zygmuntowska |
| радянського періоду (українською) | Челюскінців |
| радянського періоду (російською) | Челюскінцев |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 315 м |
| Координати початку | 49°50′22″ пн. ш. 24°01′07″ сх. д. / 49.8396417° пн. ш. 24.0187750° сх. д.Координати: 49°50′22″ пн. ш. 24°01′07″ сх. д. / 49.8396417° пн. ш. 24.0187750° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′29″ пн. ш. 24°00′56″ сх. д. / 49.8416083° пн. ш. 24.0158139° сх. д. |
| поштові індекси | 79007[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній[2] |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | № 1, 4, 5, 10, 12, 14, 17[3] |
| Державні установи | управління Львівської залізниці |
| Навчальні заклади | Ліцей № 52 ім. М. Лобачевського Львівської міської ради |
| Медичні заклади | поліклінічне відділення клінічної лікарні Львівської залізниці |
| Заклади культури | кімната-музей Миколи Лобачевського |
| Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
| Забудова | класицизм, історизм, конструктивізм 1950-х років |
| Комерція | готель «Apartments In Стилі Loft Po» |
| Парки | парк імені Івана Франка |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7512894 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Гоголя у Вікісховищі | |
Історія ред.
До середини XIX століття, в австрійський період, вулиця носила назву До Єзуїтського саду та Поштова нова. Польська назва вулиці — Зиґмунтовська, від 1871 року. З 1939 по 1941 рік — вулиця Челюскінців, на честь учасників льодового плавання на судні «Челюскін» в Арктиці. Сучасну назву, Миколи Гоголя[4], вулиця отримала у липні 1944 року, на честь українського письменника Миколи Гоголя[5].
Забудова ред.
В архітектурному ансамблі вулиці Гоголя переважають класицизм, історизм та конструктивізм 1950-х років[6]. Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[3].
№ 1, 3а — комплекс будівель управління Львівської залізниці та житловий будинок, споруджені у 1912—1913 роках. Спорудженню передував конкурс, на якому перші місця вибороли проєкти архітекторів Яна Завейського та Романа Бандурського, Альфреда Захаревича та Людвіка Соколовського, С. Піотровського та С. Фертнера. Але до реалізації прийнято позаконкурсний проєкт архітектора Збіґнєва Брохвіча-Левинського. Під № 1 — до 1939 року Дирекція державних залізниць[7], від радянських часів й донині — управління Львівської залізниці. У 1940-х—1950-х роках цю адресу мала редакція газети «Львівський залізничник»[8] та кооператив «Побут»[9]. 2008 року на фасаді з боку вулиці Листопадового Чину встановлена меморіальна таблиця Георгію Кірпі (архітектор — Андрій Дорош, скульптор — Роман Патик)[10]. В будинку під № 3-А від 1910-х років мешкав на той час віце-директор Дирекції державних залізниць Зиґмунт Ясінський[11].
№ 4 — триповерховий будинок, збудований у 1882 році за проєктом архітектора Л. Вархаловського для банкіра О. Крайзера. у якій за Польщі містилася фабрика з виробництва корків, за радянських — дитячий садочок[12]. Нині це житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення № 576-м[3].
№ 5 — шестиповерховий будинок, збудований одночасно з Управлінням Львівської залізниці для інженерного складу та керівництва залізниці. Дерев'яна брама цього будинку відреставрована у березні 2019 року, в межах програми співфінансування реставрації історичних дверей і брам між Львівською міською радою та мешканцями у будинках, які належать до культурної спадщини міста[13]. Будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 577-м[3].
№ 6/8 — житловий п'ятиповерховий будинок, збудований у 1953 році в стилі так званого сталінського ампіру. Галицька районна адміністрація у 2018 році планувала провести капітальний ремонт внутрішнього подвір'я будинку з облаштуванням там громадського простору[14]. Громадський простір (дитячий майданчик) був оновлений за програмою малих проєктів міста Львова. За цією адресою працюють квест-кімнати[15].
№ 7 — житловий будинок, до 1939 року на першому поверсі містився ресторан Дрікса.
№ 9 — житловий будинок. Нині тут міститься готель «Apartments In Стилі Loft Po»[16].
№ 10 — житловий будинок, збудований 1874 року за проєктом архітектора Емануеля Галля, від січня 1874 року тут мешкав Леонард Марконі — львівський скульптор, педагог італійського походження[17]. Нині в одному з приміщень першого поверху міститься приватна стоматологічна клініка «Медісі»[18]. Будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 578-м[3].
№ 11, 12, 13 — житлові будинки. В будинку № 11 від 1910-х років містилася приватна музична школа Ґізели Шахт[19]. Будинок № 12 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 579-м[3].
№ 14 — житловий будинок, в якому містився магазин зброї «Дуплет». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення № 2573-м[3].
№ 15 — житловий будинок, колись тут був магазин електротехнічних товарів «Агіді», нині бюро «Верітас» та Львівська філія страхової групи «Теком».
№ 17 — комплекс будинків збудований Мозесом Йонасом у 1853 році на розі вулиць Зигмунтовської, Городоцької та Замкненої. Комплекс складався з трьох окремих будівель, що примикали одна до одної. «Єврейське товариство середніх і початкових шкіл» на пожертви євреїв, вихідців зі Східної Галичини придбало три будівлі, об'єднало в один цільний комплекс. Заняття в гімназії розпочалися навесні 1917 року. Приватна гімназія «Єврейського товариства середніх і початкових шкіл», як і фотоательє Воха, що знаходилося у цьому ж будинку діяли до 1939 року. У 1950-х роках — 1-а залізнична середня школа, нині — ліцей № 52 імені М. Лобачевського Львівської міської ради. 1993 року у школі створена кімната-музей Миколи Лобачевського. Будівля ліцею внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2574-м[3].
-
Палац Голуховських (вул. Гоголя 2) -
Будинок № 1 -
Будинок № 4 -
Будинок № 5 -
Будинок № 10 -
Скульптура атланта
(будинок № 10) -
Будинок № 12 -
Будинок № 14 -
Будинок № 17
Примітки ред.
- ↑ а б Міське відділення поштового зв'язку: Львів—7. ukrposhta.com. Укрпошта. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Володимир Балита (13 грудня 2013). У Львові на вулицях Огієнка та Гоголя змінено рух (схеми). zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 вересня 2020.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 36.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 16.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 87.
- ↑ Igor Siomoczkin, Paweł Hrankin Trzy gmachy Dyrekcji Lwowskiej Kolei [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Brama Halicka. — № 14. — kwiecień 1996. (пол.)
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 124.
- ↑ Ілько Лемко (29 серпня 2008). Гоголя вул. Управління Львівської залізниці (№ 1). pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 22 вересня 2020.
- ↑ Дизайн в іменах, 2010, с. 42—43.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 138.
- ↑ Ілько Лемко (29 серпня 2008). Гоголя вул. Будинок (№ 4). pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 22 вересня 2020.
- ↑ Ганна Пищула (12 березня 2019). Дерев'яну браму на вул. Гоголя, 5 відреставрували у співфінансуванні між містом і мешканцями: вартість робіт 34,5 тис. грн. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 23 вересня 2020.
- ↑ На вулиці Гоголя у Львові облаштують громадський простір. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 14 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 23 вересня 2020.
- ↑ Квест Львів. questroom.com.ua. Процитовано 26 червня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Інформація про готель. loft-9-lviv-ua.hotelmix.com.ua. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 23 вересня 2020.
- ↑ Бірюльов Ю. Львівський мистець Леонард Марконі // Студії мистецтвознавчі. Архітектура. Образотворче та декоративно-вжиткове мистецтво. — 2011. — Чис. 2 (34). — С. 40—52.
- ↑ Офіційна сторінка стоматологічної клініки. medici.com.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 23 вересня 2020.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=nfr(довідка) - ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 397.
Джерела ред.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 36. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Гоголя вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 87. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 124. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 316, 317. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мигаль С. Дизайн в іменах. Львівська школа: Науково-популярне видання. — Львів : Папуга, 2010. — С. 42—43. — ISBN 966-504-454-451.
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
Посилання ред.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Гоголя M. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.
- Проєкт «Міський медіаархів»: управління Львівської залізниці на розі вул. Гоголя і Листопадового Чину. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.