Вулиця Устияновича (Львів)

Вулиця Устияновича — вулиця у Галицькому районі міста Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає вулиці Технічну та Бібліотечну з площею Святого Юра, а також є уявним продовженням вулиці Бібліотечної. Утворює перехрестя з вулицями Професорською та Рилєєва.

Вулиця Устияновича
Львів
Вулиця Устияновича у Львові
Вулиця Устияновича у Львові
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Миколи Устияновича
Колишні назви
Марії Маґдалени, Липова, Уєйського, Цвілінґштрассе, Уєйського, Бородіна
польського періоду (польською) Marii Magdaleny (cz.), Lipowa, Ujejskiego
радянського періоду (українською) Уєйського, Бородіна
радянського періоду (російською) Уейского, Бородина
Загальні відомості
Протяжність 150
Координати початку 49°50′13″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д. / 49.8369639° пн. ш. 24.0148472° сх. д. / 49.8369639; 24.0148472Координати: 49°50′13″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д. / 49.8369639° пн. ш. 24.0148472° сх. д. / 49.8369639; 24.0148472
Координати кінця 49°50′08″ пн. ш. 24°01′01″ сх. д. / 49.8358306° пн. ш. 24.0171583° сх. д. / 49.8358306; 24.0171583
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Автобуси № 2А, 2Н[2]
Тролейбуси № 22, 29, 30, 32[2]
Маршрутні таксі № 33, 38; приміські — № 138[2]
Зупинки громадського транспорту «вул. Устияновича»[2]
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 5, 8, 8а, 8б[3]
Пам'ятники меморіальні таблиці Леопольду Левицькому, П. А. Поважному
Навчальні заклади механічний факультет НУ «Львівська політехніка»
Заклади культури меморіально-художній музей Леопольда Левицького
Поштові відділення ВПЗ № 1 (вул. Словацького, 1)[1]
Забудова класицизм, сецесія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Устияновича у Вікісховищі

Історія і назваРедагувати

Початково сполучала площу Святого Юра із нинішньою вулицею Дорошенка, однак тепер останній її відрізок виокремлений у вулицю Бібліотечну. Через це нумерація починається з четвертого номера. Першу відому назву Марії Маґдалени мала ще на початку XVIII століття. 1871 року перейменована на Липову, а 1893 — на честь польського поета Корнеля Уєйського. За часів німецької окупації перейменована на Цвілінгштрассе. У радянський період, від 1945 року мала назву на честь російського композитора Олександра Бородіна, який однак до Львова жодного стосунку не мав. 1946 року перейменована на пошану руського письменника і громадського діяча Миколи Устияновича[4], але деякі джерела стверджують, що йдеться про його сина — живописця і письменника Корнила Устияновича[5].

ЗабудоваРедагувати

В забудові вулиці Устияновича переважають класицизм, сецесія.[6] Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[3]:

  • № 5: корпус механічного факультету Львівської політехніки. Збудований у стилі модернізованого, дещо гротескового класицизму у 19131924 роках. Початково корпус планувався за містом. Первинний проект Відтольда Мінкевича, Владислава Дердацького за участі Богдана Стефановського передбачав споруду з нетинькованої цегли, стилізовану під промислове будівництво. Однак виникли проблеми із придбанням ділянки, і будівництво розпочато на теренах, що вже віддавна належали Політехніці — за головним корпусом (нинішнє розташування). Через вибух першої світової війни завершити будівництво не вдалось. Пізніше, під час українсько-польської війни у сутеренах облаштовано тимчасовий морг та каплицю. Будівництво поновлено лише 1922 року та завершилося за три роки. При цьому початковий вистрій фасадів було змінено на неокласицистичний з метою достосувати його до оточення. Модернізований проєкт виконав архітектор Вітольд Мінкевич, скульптурні деталі Яніни Райхерт-Тот[9]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 309-м.[3].
  • № 6: будинок споруджений 1896 року за проєктом Яна Шульца. Одним із мешканців будинку був критик та літературознавець Михайло Рудницький. За Польщі тут містилася майстерня Мечислава Шиманського з виготовлення лабораторних приладів[10], також мешкав доктор медицини Генрік Длугош.
  • № 14: до 1939 року будинок перебував у приватній власності Мар'яна Панчишина. Тут він організував протитуберкульозний диспансер — перший лікувальний заклад такого типу у Львові. На фасаді встановлена меморіальна таблиця, яка сповіщає про те, що у 19441972 роках головним лікарем тут працював П. А. Поважний. Від радянських часів й до 2017 року тут були розташовані фізіопедіатричне та пульмонологічне відділення львівського протитуберкульозного диспансеру. У зв'язку з реорганізацією львівського протитуберкульозного диспансеру ці приміщення були вивільнені, а згодом виставлені на аукціон, виручені кошти від якого скеровані на розвиток медичної галузі[15]. Будівлю колишнього диспансеру на вул. Устияновича, 14 придбало львівське ПП «Біола», що спеціалізується на торгівлі фармацевтичними товарами. Через те, що касаційний суд скасував право Львівської облради на це приміщення, через його незаконне привласнення та подальший продаж, тепер прокуратура подала позови про витребування їх з приватної власності. Тепер приватні власники, які придбали спірне майно, можуть його втратити[16].

ТранспортРедагувати

На вулиці організовано односторонній рух транспорту у напрямку від площі Святого Юра. Вулицею курсують тролейбусні маршрути № 22, 29, 30, 32, а також низка автобусних маршрутів[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-поштамт. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 16 серпня 2019. 
  2. а б в г д Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. Процитовано 16 серпня 2019. 
  3. а б в г Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 18 серпня 2019. 
  4. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 133
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 65
  6. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 98
  7. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 13.
  8. Офіційна сторінка URBAN-бібліотеки. urbanoteka.lviv.ua. Процитовано 17 серпня 2019. 
  9. Cielątkowska R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 61—65. — ISBN 83-905682-7-6; Stefanowski B. Projekt laboratoryum maszynowego Politechniki we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 28. — S. 325—330, tabl. XXXIV—XLI. (пол.)
  10. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 59.
  11. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 50.
  12. а б Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького. nml.com.ua. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Процитовано 23 жовтня 2020. 
  13. Атлас туриста, 1989, с. 54
  14. ЛКСФ, 1980, с. 27
  15. Вивільнені приміщення мають бути продані на аукціоні, — Володимир Гірняк. galinfo.com.ua. 13 березня 2017. Процитовано 18 серпня 2019. 
  16. Продані облрадою лікарні можуть повернути громаді Львова. lmn.in.ua. Львівська мануфактура новин. 1 травня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати