Відкрити головне меню

Ву́лиця Профе́сорська — вулиця в Галицькому районі Львова, місцевість Новий Світ. Сполучає вулиці Бандери та Устияновича.

Вулиця Професорська
Львів
Profesorska Lviv.jpg
Місцевість Новий Світ
Район Галицький
Колишні назви
Марії Маґдалини (част.), Нікоровіча, Бібліотекштрассе, Нікоровича
польського періоду (польською) Marii Magdaleny (cz.), Nikorowicza
радянського періоду (українською) Нікоровича
радянського періоду (російською) Никоровича
Загальні відомості
Протяжність 148 м
Координати початку 49°50′09″ пн. ш. 24°00′58″ сх. д. / 49.8361083° пн. ш. 24.0163472° сх. д. / 49.8361083; 24.0163472Координати: 49°50′09″ пн. ш. 24°00′58″ сх. д. / 49.8361083° пн. ш. 24.0163472° сх. д. / 49.8361083; 24.0163472
Координати кінця 49°50′05″ пн. ш. 24°00′59″ сх. д. / 49.8348111° пн. ш. 24.0163944° сх. д. / 49.8348111; 24.0163944
Поштові індекси 79013[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1,2[2]
Навчальні заклади Національний університет «Львівська політехніка»
Заклади культури Науково-технічна бібліотека Національного університету «Львівська політехніка»
Поштові відділення ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1]
Забудова класицизм
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Професорська (Львів) на Вікісховищі

Історія та назваРедагувати

Станом на 1739 рік разом із сучасною Бібліотечною вже відома під назвою вулиці Марії Маґдалини, бо проходила за однойменним костелом. Від 1895 року — вулиця Нікоровича, на честь польського композитора Юзефа Нікоровича. На часі німецької окупації, від листопада 1941 року — Бібліотекштрассе, назва походить від розташування на цій вулиці бібліотеки Львівської політехніки. У липні 1944 року повернена передвоєнна назва. Сучасна назва — з 1946 року[3].

ЗабудоваРедагувати

Вся забудова вулиці Професорської здійснена у стилі класицизму[4]. Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення:[2]

№ 1. Будівля науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» споруджена у 19291934 роках за проектом професора Львівської Політехніки, архітектора Тадеуша Обмінського у стилі неокласицизм початку ХХ століття[5].

№ 1а. Будівля інституту інженерної механіки та транспорту Національного університету «Львівська політехніка» (14-й навчальний корпус) споруджена у XVII столітті, як чернечі келії домініканського монастиря святої Марії Магдалини. Після «йосифінської касати» 1783 року в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала функціювати лише 1922 року[6]. У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака та проведено адаптацію для потреб львівської політехніки.[7]

№ 2. Будівля інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка» (11-й навчальний корпус), споруджена у 1890 році для потреб 4-ї державної гімназії (у 19201939 роках — 4-та державна гімназія імені Яна Длуґоша).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати