Відкрити головне меню

Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики (початково це́рква і монасти́р свято́ї Марі́ї Магдали́ни) у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках. Розміщений на вулиці С. Бандери, 10.

Церква Марії Магдалини
Фасад, осінь 2014
Фасад, осінь 2014
49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835000000027775968° пн. ш. 24.018055560027779194° сх. д. / 49.835000000027775968; 24.018055560027779194Координати: 49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835000000027775968° пн. ш. 24.018055560027779194° сх. д. / 49.835000000027775968; 24.018055560027779194
Країна Україна Україна
Місто Львів
Дата будівництва  століття

Церква Марії Магдалини. Карта розташування: Україна
Церква Марії Магдалини
Церква Марії Магдалини
Церква Марії Магдалини (Україна)
Церква Марії Магдалини у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Вигляд з площі Шашкевича, 2011
 
Костел, осінь 2014

Будівлю теперішнього римо-католицького костелу святої Марії Магдалени було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного храму, фундаторкою якого була Анна Пстроконська гербу Папарона.[1] Авторами проекту були архітектори Войцех Келар й Мартин Годний[2]. Будівництво закінчено 1635 року.

Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий шпиталь святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття церква постраждала від пожежі.

У 17541758 році церкву розширив і перебудував архітектор Мартин Урбанік: змінено фасади, добудовано вежі. Перед 1764 роком дві камінні статуї святих Домініка та Гіацинта на фасаді храму виконав Себастьян Фесінґер[3].

Після «йозефінської касати» 1783 року храм став парафіяльним, в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала діяти 1922 року.[4]

Сучасного вигляду церква отримала 1870 року. У наш час споруда є тринавною шестистовпною базилікою з витягнутим хором і гранчастою апсидою, перекритими хрестовими склепіннями. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані рядом високих вікон, відтінюють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко («шоломи» на вежах поставили наприкінці ХІХ ст.[5]).

У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака. Проведено адаптацію для потреб політехніки.[6] У 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Gebrüder Rieger» (opus 2565), найбільший на території України[7].

У радянський період, від 1962-го, у будинку якийсь час розміщувався спортивний зал[8].

У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка.

З 1998 року в будинку відбуваються римо-католицькі богослужіння. Римо-католицька громада святої Марії Магдалини домагається повної передачі в їхні руки будинку[9].

Польський скульптор Станіслав Роман Левандовський виготовив пам'ятник польського ученого, графа Станіслава Борковського-Дуніна, який установили в костелі[10].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 778. (пол.)
  2. у книзі Мечислава Орловича вказано, що Ян Годний → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  3. Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  5. Лемко І. Цікавинки з історії Львова… — іл.
  6. Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 37—38.
  7. Органи України. Архів оригіналу за 23 листопад 2012. Процитовано 25 червень 2008. 
  8. Чвари біля вівтаря. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 20 вересень 2007. 
  9. Міська влада не збирається закривати львівський Будинок органної та камерної музики. Архів оригіналу за 28 вересень 2007. Процитовано 20 вересень 2007. 
  10. Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати