Ву́лиця Степа́на Банде́ри — вулиця на межі Галицького та Франківського районів міста Львова[4]. Починається від вулиці Коперника і закінчується перетином з площею Кропивницького, поряд з якою в 2007 році був встановлений пам'ятник Степану Бандері, та вулицею Городоцькою. Обмежує зі сходу історичну місцевість Новий Світ.

Вулиця Степана Бандери
Львів
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині видно костел святої Марії Магдалини
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині видно костел святої Марії Магдалини
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині видно костел святої Марії Магдалини
Місцевість Новий Світ
Район Галицький, Франківський
Назва на честь Степана Бандери
Колишні назви
Новий Світ, Леона Сапеги, Комсомольська, Фюрстенштрассе, Сталіна, Миру
польського періоду (польською) Nowy Świat, Leona Sapiehy
радянського періоду (українською) Комсомольська, Сталіна, Миру
радянського періоду (російською) Комсомольская, Сталина, Мира
Загальні відомості
Протяжність 1 260 м
Координати початку 49°50′04″ пн. ш. 24°01′11″ сх. д. / 49.8345806° пн. ш. 24.0198972° сх. д. / 49.8345806; 24.0198972Координати: 49°50′04″ пн. ш. 24°01′11″ сх. д. / 49.8345806° пн. ш. 24.0198972° сх. д. / 49.8345806; 24.0198972
Координати кінця 49°50′13″ пн. ш. 24°00′14″ сх. д. / 49.8370167° пн. ш. 24.0039139° сх. д. / 49.8370167; 24.0039139
поштові індекси 79013[1]
Транспорт
Автобуси № 15, 24, 30, 41, 42, 43, 114[2]
Трамваї № 2, 4, 9[2]
Маршрутні таксі № 7, 15, 24, 41, 42, 43[2]
Зупинки громадського транспорту «Львівська Політехніка», «Вулиця Коновальця», «Вулиця Русових», «Площа Кропивницького», «Вулиця Карпінського»[2]
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1—91
Архітектурні пам'ятки № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 11а, 12, 14, 16, 20, 23, 24, 25, 31, 33, 35, 37, 39, 43, 46, 47, 47а, 49, 57, 59, 61, 69, 91[3]
Храми Костел святої Марії Магдалини
Навчальні заклади Національний університет «Львівська політехніка»
Поштові відділення ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1]
Забудова бароко, класицизм, історизм, віденська сецесія, конструктивізм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Бандери у Вікісховищі
Вулиця Степана Бандери біля 5-го корпусу Львівської політехніки на перехресті з вулицями Митрополита Андрея, Антоновича та Русових

Прилучаються вулиці: Брюллова, Петра Дорошенка, Михайла Вербицького, Генерала Чупринки, Професорська, Політехнічна, Глибока, Архітекторська, Сергія Єфремова, Карпінського, Євгена Коновальця, Русових, Володимира Антоновича, Митрополита Андрея, Митрополита Ангеловича, Героїв УПА, Федьковича, Шептицьких та площа Маркіяна Шашкевича.

Назва ред.

 
Ухвала Львівської міськради народних депутатів про перейменування вулиці Миру на вул. С. Бандери від 17 квітня 1992 року

Історія ред.

У XVIII столітті заміська територія вздовж нинішньої вулиці Степана Бандери належала польським аристократам Чарторийським, а на початку XIX століття їх майно розділили на декілька частин, одна з яких дісталася польським князям Сапігам. Дорога, правда без назви, на місці нинішньої вулиці вказана у плані міста в 1750 році, по ній проходила межа між Галицьким і Краківським передмістями Львова. Десь у 1840 році вона почала називатися вулицею Новий Світ, і ця назва розповсюдилася на район на захід від неї (район Новий Світ).

Забудова вулиці почалася в останній чверті XIX століття. У 1877 році на вулиці збудували головний корпус Технічної академії (тепер головний корпус університету «Львівська політехніка»). У радянський період Львівський політехнічний інститут отримав ще декілька будівель на вулиці, для нього були побудовані також нові корпуси. У 1890 році на розі із вулицею Коперника за проєктом архітектора Юзефа Каетана Яновського звели будівлю казарм австрійської жандармерії. За часів Польської республіки тут розміщувалося Головне управління польської поліції Львівського воєводства, пізніше — Львівська тюрма НКВС № 1, при німецькій окупації — гестапо, у 1990-х—2000-х роках — ізолятор СБУ.

У 1894 році по вулиці пустили лінію електричного трамвая[5]. У цей час, в забудові вулиці переважає еклектика і сецесія, характерні для архітектури Львова кінця XIX — початку XX століття.

28 вересня 2020 року розпочалася реконструкція вулиці Степана Бандери. Цьому передувало проєктування реконструкції вулиці у рамках проекту «Вулиця для всіх», який реалізує КУ «Інститут міста» за фінансової підтримки Львівської міської ради та уряду Німеччини. Проєкт реалізовувався спільно з німецькими експертами та мешканцями, яких було залучено в процес обговорення реконструкції вулиці[6].

18 грудня 2021 року вулицю Степана Бандери повністю відкрили для проїзду транспорту. Всі роботи виконувала компанія «Онур». Загалом вони обійшлися міському бюджету у 209,5 млн грн. Під час реконструкції було облаштовано дві смуги для суміщеного руху автотранспорту разом з рейковим транспортом, оновлено трамвайні колії та тротуари, прокладено велосмуги з обох боків вулиці, замінено всі інженерні мережі та облаштовано «кишені» для паркування. На тротуарах присутнє тактильне покриття. У рамках реконструкції облаштували пішохідну зону біля Церкви Святих Ольги і Єлизавети. У майбутньому планують створити транспортний хаб на перетині вулиць Степана Бандери та Генерала Чупринки, а також висадити нові дерева[7][8].

Споруди і архітектурні пам'ятки ред.

 
Сецесійні двері колишнього прибуткового будинку архітектора Каспера Юліана Драневича (1906; вул. Бандери, 61)

Пам'ятники, пам'ятні таблиці ред.

27 грудня 2015 року на розі вулиць Степана Бандери — Генерала Чупринки — Михайла Вербицького, відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України — Михайлу Вербицькому. Авторами пам'ятника є львівські скульптори Володимир і Андрій Сухорські. Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури — постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського гімну. Замовником на проєктування, виготовлення та встановлення пам'ятника було Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння». Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви[38][39][40].

22 листопада 1925 року у річницю листопадових боїв 1918 року відбулося урочисте відкриття пам'ятного знаку «Хрест оборони Львова», встановленого на фасаді загальноосвітньої мішаної школи імені святої Марії Магдалини (нині — львівська державна комунальна середня загальноосвітня школа № 3)[41]. До наших днів не зберігся.

Примітки ред.

  1. а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—13. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 28 січня 2022. 
  2. а б в г Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 2 січня 2021. 
  3. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 2 січня 2021. 
  4. Ухвала № 867 від 28.12.2000 р. «Про зміни адміністративно-територіального устрою міста Львова». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 28 грудня 2000. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016. 
  5. Галицьке передмістя, с. 183.
  6. Як зміниться вулиця Бандери у Львові після реконструкції. urbanua.org. ГО «Платформа розвитку міст». Процитовано 8 серпня 2022. 
  7. Пресслужба ЛМР (22 червня 2021). Реконструкція вул. С. Бандери триває: до кінця року планують завершити роботи і відкрити вулицю для проїзду. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 8 серпня 2022. 
  8. Крутько Дар'я (31 травня 2022). Минулого року у Львові почали реконструкцію вулиці Бандери. Як вона виглядає зараз?. hmarochos.kiev.ua. Хмарочос. Процитовано 8 серпня 2022. 
  9. Архітектура Львова… — С. 274, 275.
  10. а б в Закон України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року № 574-VI. rada.gov.ua. Верховна рада України. 23 вересня 2008. Процитовано 2 січня 2021. 
  11. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 42.
  12. а б в Архітектура Львова… — С. 490.
  13. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 322.
  14. Архітектура Львова… — С. 342.
  15. Архітектура Львова… — С. 98.
  16. Архітектура Львова… — С. 139, 140.
  17. а б Бірюльов Ю. О. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2003. — Т. 2. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0..
  18. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 114. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  19. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 569.
  20. Архітектура Львова… — С. 282.
  21. Архітектура Львова… — С. 290, 291.
  22. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 48.
  23. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 81.
  24. Демків М. В., Лінда С. М. Аналіз стильових та композиційних характеристик об'єктів львівського історизму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2000. — № 410. — С. 359.
  25. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 558.
  26. Архітектура Львова… — С. 469, 486, 487.
  27. Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 102.
  28. Архітектура Львова… — С. 301, 302.
  29. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 516.
  30. Архітектура Львова… — С. 488.
  31. Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 632.
  32. Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 79.
  33. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 150.
  34. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 472, 475, 480. — ISBN 83-88372-29-7.
  35. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 629.
  36. Бірюльов Ю. О. Карасінський Ян // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 103. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  37. Архітектура Львова… — С. 285.
  38. Діана Лядик (27 грудня 2015). У Львові відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 1 січня 2016. 
  39. Ярема Чуйко (27 грудня 2015). Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові. unn.com.ua. Інформаційне агентство «Українські національні новини». Процитовано 1 січня 2016. 
  40. У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України. uagolos.com. 28 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2016. 
  41. Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — S. 130. (пол.)

Джерела ред.

Посилання ред.