Вулиця Бандери (Львів)

Ву́лиця Степа́на Банде́ри — вулиця на межі Галицького та Франківського районів міста Львова[5]. Починається від вулиці Коперника і закінчується перетином з площею Кропивницького, поряд з якою в 2007 році був встановлений пам'ятник Степану Бандері, та вулицею Городоцькою. Обмежує зі сходу історичну місцевість Новий Світ.

Вулиця Степана Бандери
Львів
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині костел святої Марії Магдалини
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині костел святої Марії Магдалини
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині костел святої Марії Магдалини
МісцевістьНовий Світ
РайонГалицький, Франківський
Назва на честьСтепана Бандери
Колишні назви
Новий Світ, Леона Сапеги, Комсомольська, Фюрстенштрассе, Сталіна, Миру
польського періоду (польською)Nowy Świat, Leona Sapiehy
радянського періоду (українською)Комсомольська, Сталіна, Миру
радянського періоду (російською)Комсомольская, Сталина, Мира
Загальні відомості
Протяжність1260 м
Координати початку49°50′4.49″ пн. ш. 24°1′11.63″ сх. д. / 49.8345806° пн. ш. 24.0198972° сх. д. / 49.8345806; 24.0198972
Координати кінця49°50′13.26″ пн. ш. 24°0′14.09″ сх. д. / 49.8370167° пн. ш. 24.0039139° сх. д. / 49.8370167; 24.0039139
поштові індекси79013[1]
Транспорт
Автобуси№ 15, 24, 30, 41, 42, 43, 114[2]
Трамваї№ 2, 4, 9[2]
Маршрутні таксі№ 7, 15, 24, 41, 42, 43[2]
Зупинки громадського транспорту«Львівська Політехніка», «Вулиця Старосольських», «Вулиця Бандери», «Площа Кропивницького»[2]
Рухдвосторонній
Покриттябруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 1—91[3]
Архітектурні пам'ятки№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 11а, 12, 14, 16, 20, 23, 24, 25, 31, 33, 35, 37, 39, 43, 46, 47, 47а, 49, 57, 59, 61, 69, 91[4]
ХрамиКостел святої Марії Магдалини
Навчальні закладиНаціональний університет «Львівська політехніка»
Поштові відділенняВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1]
Забудовабароко, класицизм, історизм, віденська сецесія, конструктивізм
ПаркиДендрарій «Львівської Політехніки»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Бандери у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Вулиця Степана Бандери на перехресті з вулицями Митрополита Андрея, Антоновича та Русових

Прилучаються вулиці: Ірини Калинець, Петра Дорошенка, Михайла Вербицького, Генерала Чупринки, Професорська, Політехнічна, Глибока, Архітекторська, Сергія Єфремова, Старосольських, Євгена Коновальця, Русових, Володимира Антоновича, Митрополита Андрея, Митрополита Ангеловича, Героїв УПА, Юрія Федьковича, Шептицьких та площа Маркіяна Шашкевича.

Назва

ред.
 
Ухвала Львівської міськради народних депутатів про перейменування вулиці Миру на вул. С. Бандери від 17 квітня 1992 року

Історія

ред.

У XVIII столітті заміська територія вздовж нинішньої вулиці Степана Бандери належала князям Чорторийським, а на початку XIX століття їх майно розділили на декілька частин, одна з яких дісталася князям Сапегам. Дорога, правда без назви, на місці нинішньої вулиці вказана у плані міста в 1750 році, по ній проходила межа між Галицьким і Краківським передмістями Львова. Десь у 1840 році вона почала називатися вулицею Новий Світ, і ця назва розповсюдилася на район на захід від неї.

Забудова вулиці почалася в останній чверті XIX століття. У 1877 році на вулиці збудували головний корпус Технічної академії (тепер головний корпус університету «Львівська політехніка»). У радянський період Львівський політехнічний інститут отримав ще декілька будівель на вулиці, для нього були побудовані також нові корпуси. У 1890 році на розі із вулицею Коперника за проєктом архітектора Юзефа Каетана Яновського звели будівлю казарм австрійської жандармерії. За часів Польської республіки тут містилося Головне управління польської поліції Львівського воєводства, пізніше — Львівська тюрма НКВС № 1, під час німецькій окупації — гестапо, у 1990-х—2000-х роках — ізолятор СБУ.

У 1894 році по вулиці пустили лінію електричного трамвая[6]. У цей час, в забудові вулиці переважає еклектика та сецесія, характерні для архітектури Львова кінця XIX — початку XX століття.

28 вересня 2020 року розпочалася реконструкція вулиці Степана Бандери. Цьому передувало проєктування реконструкції вулиці у рамках проєкту «Вулиця для всіх», який реалізує КУ «Інститут міста» за фінансової підтримки Львівської міської ради та уряду Німеччини. Проєкт реалізовувався спільно з німецькими експертами та мешканцями, яких було залучено в процес обговорення реконструкції вулиці[7].

18 грудня 2021 року вулицю Степана Бандери повністю відкрили для проїзду транспорту. Всі роботи виконувала компанія «Онур». Загалом вони обійшлися міському бюджету у 209,5 млн грн. Під час реконструкції було облаштовано дві смуги для суміщеного руху автотранспорту разом з рейковим транспортом, оновлено трамвайні колії та тротуари, прокладено велосмуги з обох боків вулиці, замінено всі інженерні мережі та облаштовано «кишені» для паркування. На тротуарах присутнє тактильне покриття. У рамках реконструкції облаштували пішохідну зону біля Церкви Святих Ольги і Єлизавети. У майбутньому планують створити транспортний хаб на перетині вулиць Степана Бандери та Генерала Чупринки, а також висадити нові дерева[8][9].

Споруди і архітектурні пам'ятки

ред.
  • № 14. Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 195
    Будівля Львівської академічної гімназії1906 року; до захоплення Галичини та Волині Радянським Союзом у 1939 році єдина державна гімназія з викладанням українською мовою).
  • № 16. Житловий будинок зведений у 1909 році. Архітектор Станіслав Дец[24].
  • № 21. Тут на початку XX століття діяла аптека Едварда Брюкнера «Під Агнцем Божим»[25]. Будинок у стилі французького неоренесансу споруджено 1884 року за проєктом Юліуша Цибульського[26].
  • № 22. Будинок споруджений за проєктом Юзефа Горнунга у 1911 році[27].
  • № 24. Будинок, на розі із вулицею Старосольських, споруджений за проєктом архітектора Фердинанда Касслера у стилі раціонального модерну у 1913 році на замовлення Берля Фінклера[28], скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського[29].
  • № 28. Будівля навчального корпусу № 5 Львівської політехніки, в оформленні якого використаний титан.
  • № 29. Триповерховий житловий будинок на розі з вулицею Глибокою. На першому поверсі будинку містяться кафе-бар та перукарня.
  • № 30, 32. Комплекс будівель колишнього монастиря Святої Терези з дитячим притулком святої Софії, збудований у 18551862 роках за проєктом Йосифа Франца[30]. За радянського часу — військова кафедра, дослідний завод, а пізніше кафедра автомобілів Львівської політехніки.
  • № 31, 33. Будинки у стилі орнаментальної сецесії, споруджені у 1908 році за спільним проєктом Владислава Гертманна та Юзефа Пйонтковського для Юзефа Кеніга[31][32]. У міжвоєнний період на першому поверсі будинку № 33 містився магазин Марії Лютман.
  • № 35, 37, 39. Сецесійні прибуткові будинки архітектора Якуба Кроха, зведені за його власним проєктом до 1905 року[33].
  • № 47, 47а. Чотириповерхові будинки на розі з вулицею Єфремова. Стельові розписи сходових кліток будинків виконали художники Ісер Феллер та Моїсей Крох[34]. 15 червня 2015 року в будинку № 47а була відкрита перша кото-кав'ярня в Україні.
  • № 55. Будівля навчального корпусу № 7 Львівської політехніки.
 
Сецесійні двері колишнього прибуткового будинку архітектора Каспера Юліана Драневича (1906; вул. Бандери, 61)

Пам'ятники, пам'ятні таблиці

ред.

27 грудня 2015 року на розі вулиць Степана Бандери — Генерала Чупринки — Михайла Вербицького, відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України — Михайлу Вербицькому. Авторами пам'ятника є львівські скульптори Володимир і Андрій Сухорські. Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури — постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського гімну. Замовником на проєктування, виготовлення та встановлення пам'ятника було Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння». Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви[43][44][45].

22 листопада 1925 року у річницю листопадових боїв 1918 року відбулося урочисте відкриття пам'ятного знаку «Хрест оборони Львова», встановленого на фасаді загальноосвітньої мішаної школи імені святої Марії Магдалини (нині — львівська державна комунальна середня загальноосвітня школа № 3)[46]. До наших днів не зберігся.

Примітки

ред.
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
  2. а б в г Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 2 січня 2021.
  3. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 2 липня 2024.
  4. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  5. Ухвала № 867 від 28.12.2000 р. «Про зміни адміністративно-територіального устрою міста Львова». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 28 грудня 2000. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  6. Галицьке передмістя, с. 183.
  7. Як зміниться вулиця Бандери у Львові після реконструкції. urbanua.org. ГО «Платформа розвитку міст». Архів оригіналу за 16 червня 2024. Процитовано 8 серпня 2022.
  8. Пресслужба ЛМР (22 червня 2021). Реконструкція вул. С. Бандери триває: до кінця року планують завершити роботи і відкрити вулицю для проїзду. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 8 серпня 2022. Процитовано 8 серпня 2022.
  9. Крутько Дар'я (31 травня 2022). Минулого року у Львові почали реконструкцію вулиці Бандери. Як вона виглядає зараз?. hmarochos.kiev.ua. Хмарочос. Архів оригіналу за 8 серпня 2022. Процитовано 8 серпня 2022.
  10. Архітектура Львова, 2008, с. 274, 275.
  11. а б в Закон України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року № 574-VI. rada.gov.ua. Верховна рада України. 23 вересня 2008. Архів оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 2 січня 2021.
  12. Енциклопедія Львова_т.2, 2008, с. 42.
  13. а б в Архітектура Львова, 2008, с. 490.
  14. Енциклопедія Львова_т.2, 2008, с. 322.
  15. Архітектура Львова, 2008, с. 342.
  16. Архітектура Львова, 2008, с. 98.
  17. Архітектура Львова, 2008, с. 139, 140.
  18. Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 534.
  19. а б Ю. О. Бірюльов. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0.
  20. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 114.
  21. Енциклопедія Львова_т.1, 2007, с. 569.
  22. Архітектура Львова, 2008, с. 282.
  23. Архітектура Львова, 2008, с. 290, 291.
  24. Енциклопедія Львова_т.2, 2008, с. 48.
  25. Енциклопедія Львова_т.1, 2007, с. 81.
  26. Демків М. В., Лінда С. М. Аналіз стильових та композиційних характеристик об'єктів львівського історизму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2000. — № 410. — С. 359.
  27. Енциклопедія Львова_т.1, 2007, с. 558.
  28. Архітектура Львова, 2008, с. 469, 486, 487.
  29. Мистецтво львівської сецесії, 2005, с. 102.
  30. Архітектура Львова, 2008, с. 301, 302.
  31. Енциклопедія Львова_т.1, 2007, с. 516.
  32. Архітектура Львова, 2008, с. 488.
  33. Енциклопедія Львова_т.3, 2010, с. 632.
  34. Мистецтво львівської сецесії, 2005, с. 79.
  35. Енциклопедія Львова_т.2, 2008, с. 150.
  36. Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 535.
  37. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 472, 475, 480. — ISBN 83-88372-29-7.
  38. Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 555.
  39. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 80.
  40. Енциклопедія Львова_т.1, 2007, с. 629.
  41. Енциклопедія Львова_т.3, 2010, с. 103.
  42. Архітектура Львова, 2008, с. 285.
  43. Діана Лядик (27 грудня 2015). У Львові відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 1 січня 2016.
  44. Ярема Чуйко (27 грудня 2015). Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові. unn.com.ua. Інформаційне агентство «Українські національні новини». Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 1 січня 2016.
  45. У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України. uagolos.com. 28 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2016.
  46. Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — S. 130. (пол.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.