Відкрити головне меню

Давидів

село в Пустомитівському районі Львівської області України

Дави́дів — село в Україні, у Пустомитівському районі Львівської області, адміністративний центр Давидівської сільської об'єднаної територіальної громади. Населення становить 6060 осіб[2]. Орган місцевого самоврядування — Давидівська об'єднана територіальна громада.[3]

село Давидів
Davydiv pstm gerb.png
Герб
Панорама Давидова. На задньому плані — храм Петра та Павла (Українська православна церква — Київський патріархат)
Панорама Давидова. На задньому плані — храм Петра та Павла (Українська православна церква — Київський патріархат)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада/громада Давидівська об'єднана територіальна громада
Код КОАТУУ 4623682401
Облікова картка с. Давидів 
Основні дані
Засноване 1355
Населення 6060
Площа 4,37 км²
Густота населення 1042,79 осіб/км²
Поштовий індекс 81151[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°44′39″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 49.74417° пн. ш. 24.13806° сх. д. / 49.74417; 24.13806Координати: 49°44′39″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 49.74417° пн. ш. 24.13806° сх. д. / 49.74417; 24.13806
Середня висота
над рівнем моря
309 м
Водойми р. Давидівка
Найближча залізнична станція Давидів
Місцева влада
Адреса ради 81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Незалежності 1а, тел. (032) 227-75-47
Карта
Давидів. Карта розташування: Україна
Давидів
Давидів
Давидів. Карта розташування: Львівська область
Давидів
Давидів
Мапа

Давидів у Вікісховищі?

В Давидові працює амбулаторія загальної практики сімейної медицини, 10 магазинів, 2 аптеки. Працює школа, сучасний дім культури і сільська рада.

ІсторіяРедагувати

На місці сучасного Чуркістану знайдено археологічні пам'ятки, які відносяться до пізньоскіфської культури, тож можна стверджувати, що на місці села існувало поселення ще у II ст. н. е. На території сільради, біля с. Черепин, знайдено поселення з пам'ятками ранньозалізного часу (IX—VII ст. до н. е.) і ранньослов'янської черняхівської культури (III—IV ст. н. е.), а також житло давньоруського часу (XII—XIII ст. н. е.).

Існує думка, що Давидів був заснований у ХІІ ст. князем Давидом Ігоровичем і заселений полоненими половцями. У другій половині ХІІІ ст. Давидів був зруйнований татарськими військами Бурундая. Село відродилося лише у XIV ст. після завоювання поляками Львова.[джерело?]

Перша письмова згадка про Давидів, яка дійшла до нас відноситься до 20 березня 1355 р.: це акт про надання села польським королем Казимиром ІІІ  шляхтичу Григорію Тимшицю[4] (чи Григорію Темнишу) зі Шлезька (тобто Сілезії)[джерело?]. Його нащадки, які почали підписуватися «з Давидова», а потім — Давидовськими — успадкували дідівщину. Згадується також про те, що село стояло при давній дорозі з Галича до Львова.

Дідич Осташко з Давидова:

З подальшої історії видно, що Давидів та його околиці неодноразово переходили з рук в руки різних феодалів. Село було заселено досить густо, а на територію Давидова було переселено чимало поляків. Під 1649 р. зазначається, що Давидів був вже власністю львівського католицького монастиря домініканців.

Після поділу Речі Посполитої і переходу Галичини до складу Австрійської імперії (друга половина XVIII ст.) починається наступний етап в історії розвитку села. 1845 р. у селі була відкрита початкова однокласна школа. У 1848 р. в Давидові, як і по всій Галичині було скасовано панщину. 1897 р. під час виборів до австрійського парламенту повстали селяни Давидова проти місцевих властей. Бунт було придушено лише з допомогою регулярних військ.

У ХІХ ст. громада Давидова мала власну печатку з гербом: у полі печатки — хорт зі свічкою в пащі, який лежить на книзі (герб домініканського ордену), над ним — герб «Одровонж» (стріла з роздвоєним оперенням), а також держава і потир (ЛНБ ім. В.Стефаника. — Відділ рукописів. — Ф. 45. — Оп. 1. — Спр. 989. — Арк. 89).

Жителі Давидова брали участь у боях Першої світової війни, а також у національно-визвольних змаганнях українців у 19181921 рр.

За даними Володимира Щуровського, у Давидові під час українсько-польської війни діяв госпіталь УГА, комендантами якого були доктори Яцик Тадей, Гнідий Кость.[6]

У першій половині ХХ ст. у Давидові, як деяких інших селах Галичини, переважало польське населення, лише 30 сімей у селі були українськими. У 1933 р. жителі села на заклик священиків збирали гроші для голодуючих східних областей України.

В 1946 р. закінчилося сумнозвісне «добровільне» переселення, згідно з домовленістю між Польським урядом і СРСР від 9 вересня 1944 року. Громадяни польської національності, які проживали в Давидові, виїжджали до Польщі, а звідти прибували українці. До Давидова приїхали люди з Річиці, Терношина, Хотинця, Дев'ятира та інших сіл.

Активно діяли в селі члени УПА. Уряд намагався придушити їхні дії. За фальшивими звинуваченнями було арештовано чимало давидівців. Не обминула давидівців і жорстока хвиля сталінських репресій, що прокотилася українськими землями в кінці 40-их на початку 50-их рр. Чимало жителів села довгі роки змушені були провести в сталінських таборах, в далеких снігах Сибіру або степах Казахстану.

1988 р. в Давидові була відкрита школа, яка функціонує донині. Того ж року поблизу школи було зведено пам'ятник Тарасу Шевченку, скульптор Богдан Романець. У 2004 р. жителі Давидова активно долучилися до Помаранчевої революції. Також у Давидові функціонує єдина в Україні бруківкова дорога, що з'єднує Давидів з с.Милятичі.

НаселенняРедагувати

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 5160 осіб[7]. Мовний склад населення був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 5 144 99,69
російська 16 0,31

ГербРедагувати

На лазуровому щиті золота фігура гусляра, супроводжувана у верхніх кутах щита двома золотими восьмикінечним зірками. Щит обрамований золотим декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною.

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. Картка громади
  3. Давидівська об'єднана територіальна громада
  4. Wilamowski M. Stanislaw (Ostaszko) z Dawidowa (Dawidowski) h. Wilczekosy (Prus II) (zm. 1442/3) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2003. — T. XLII/1, zeszyt 172. — S. 23. (пол.)
  5. Wilamowski M. Stanislaw (Ostaszko) z Dawidowa (Dawidowski) h. Wilczekosy (Prus II) (zm. 1442/3)… — S. 25.
  6. Олена Сапіга. Організація військових госпіталів Української Галицької Армії та їх матеріальне забезпечення (1918—1920 рр.). Архів оригіналу за 2 серпень 2017. Процитовано 26 січень 2015. 
  7. Облікова картка с. Давидів. ВРУ. Процитовано 15 травня 2014. [недоступне посилання з квітень 2019]
  8. Zygmunt Lasocki. Breiter Ernest Teodor (1865—1935) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1936.— t. II/1, zeszyt 1.— S. 425 (пол.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати