Відкрити головне меню

Новаківський Ярослав Олексійович

український архітектор

Яросла́в Олексі́йович Новакі́вський (1 січня 1920, Львів — 21 травня 1982, там само) — львівський архітектор, містобудівник. Зачинатель післявоєнної містобудівної школи Львова.

Новаківський Ярослав Олексійович
Народження 1 січня 1920(1920-01-01)Львів
Смерть 21 травня 1982(1982-05-21) (62 роки)там же
Поховання
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор, містобудівник
Праця в містах Львів
Містобудівні проекти планування центрів Ужгорода, Рівного; приміських зон Львова, Ужгорода, Чернівців; генплан Львова на ранніх стадіях розробки.

БіографіяРедагувати

Народився у Львові, син художника Олекси Новаківського та Анни-Марії з дому Пальмовських. Навчався у I-й міській гімназії (19281938). Закінчив інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту (19381940 і 19461950). Відразу після закінчення навчання працював у бюро «Облпроекту» (згодом львівський філіал інституту «Діпроміст»). Від 1957 року член Спілки архітекторів УРСР, член правління львівської філії Спілки у 19741982. 1961 року очолив щойно створену планувальну майстерню № 2 інституту. Депутат Львівської міської ради (19641973), обіймав посаду головного художника міста Львова (19641975). 1974 року отримав звання заслуженого архітектора УРСР. Ініціатор створення Державного історико-архітектурного заповідника у Львові, парку-заповідника Шевченківський гай. Один із авторів герба Львова, затвердженого 1967 року. Автор статей з історії архітектури. Містобудівні ідеї, підходи і методики Новаківського залишились лише у формі проектів та доповідних записок. Вони не були оформлені у вигляді монографії чи статей і потребують окремого опрацювання.

Ярослав Новаківський помер у Львові 21 травня 1982 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 59.[2] До 80-ліття з дня народження у Художньо-меморіальному музеї ім. Олекси Новаківського експонувалась виставка робіт архітектора. Організована благодійним фондом «Олекса Новаківський та його художня школа» та працівниками архітектурно-планувальної майстерні інституту «Містопроект». Основу експозиції склали матеріали особистого архіву Новаківського.

Планувальна майстерня № 2Редагувати

1961 року Ярослав Новаківський очолив щойно створену планувальну (містобудівну) майстерню № 2 інституту «Діпроміст». Тут було розроблено проектну документацію для більшості міст і селищ міського типу Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської (частково) і Чернівецької областей. До цього часу подібні проекти для західного регіону виконувались лише київським інститутом «Діпроміст». Майстерня Новаківського стала свого роду школою для низки молодих архітекторів. Серед працівників майстерні у різний час були архітектори Наталія Дзядик, Алла Петрова, Лариса Каменська, Олександра Кобат, Лариса Скорик, Олег Чамара, Наталія Сивенька, Володимир Сколоздра, Михайло Федик, Петро Крупа.

У 1970-х роках було отримано замовлення на виготовлення генплану Львова. Через передчасну смерть Новаківський зміг взяти участь лише у ранніх стадіях проектування. Однак в основу генплану лягла концепція поліцентричної системи центру міста, вперше обґрунтована Новаківським ще 1976 року у проекті детального планування реконструкції Львова. Генплан було затверджено 1993 року. Загалом Новаківський є автором та співавтором понад 400 містобудівних проектів.

Список споруд та вибраних містобудівних проектівРедагувати


ПриміткиРедагувати

  1. Личаківський некрополь — С. 327.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 332. — ISBN 966-8955-00-5.
  3. Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 198. — ISBN 966-7022-26-9.
  4. Шуляр А. М. 45 років Львівському Будинку архітектора // Архітектурний вісник. — 2004. — № 1—2 (21). — С. 46.
  5. а б Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 213. — ISBN 978-966-441-384-5.
  6. Посацька Д. Проекти розбудови Національного музею у Львові у 1920—1960-х роках // Галицька брама. — 2006. — № 5—6 (137—138). — С. 9—10.
  7. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 321.
  8. Памятники истории… — С. 325.
  9. Памятники истории… — С. 314.
  10. Памятники истории… — С. 315.

ДжерелаРедагувати