Національний університет «Львівська політехніка»

Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка» — технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи, заснований у 1816 році як Реальна школа з дозволу австрійського імператора Франца І. За результатами експертного рейтингу Львівська політехніка впродовж останніх років входить у чільну п'ятірку найкращих вітчизняних вищих навчальних закладів.

Національний університет "Львівська Політехніка"
НУ «ЛП»
Головний корпус Львівської політехніки
49°50′ пн. ш. 24°00′ сх. д.
Тип	національний
Країна	Україна
Розташування	Львів
Гасло	лат. Litteris et artibus
Засновано	7 березня 1816
Акредитація	IV  рівня
Ректор	Юрій Бобало
Студентів	35000
Співробітників	3587 (з них понад 2200 — науково-педагогічний склад)
Докторів	350
Приналежність	Асоціація університетів України, European University Association
Членство у	Асоціація університетів Європи і Університетське Агентство Франкофонії
Випускники	Категорія:Випускники Львівської політехніки
Адреса	79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 12
Сайт	lp.edu.ua
Нагороди
Національний університет «Львівська політехніка» у Вікісховищі

Львівська політехніка — одна з найдавніших академічних технічних шкіл Європи. Історія виникнення цього навчального закладу почалася із заснування трикласної реальної школи (1817 р.); через 20 років її статус виріс до рівня Реальної торгової академії. Після переведення з університету кафедри будівництва на її базі була створена Львівська технічна академія, одна з перших політехнік в Європі й перша в Україні. Відкриття Львівської політехніки, яка тоді називалася «Цісарсько-королівською технічною академією», відбулося 4 листопада 1844 р. На той час вона займала приміщення в будинку на вул Театральній. Ця будівля в 1848 р. постраждала від артилерійського обстрілу міста під час «Весни народів». У результаті цього заняття учнів Академії проводили деякий час в орендованих приміщеннях у ратуші, а згодом повернулися до відремонтованого будинку.

7 березня визначено — Днем Львівської політехніки.

Історія

Світлина з початку XX століття.

Львівська політехніка — це університет трьох століть — XIX, XX і XXI. Це історичний бренд, сутність якого закодована у безсмертних словах присяги: «Litteris et Artibus» — «Науками й Мистецтвом», вірність якій зберігали десятки поколінь львівських політехніків.

7 березня 1816 року у Львові відкрито Цісарсько-королівську реальну школу. Утримували технічну школу за кошти нововведеного місцевого промислового податку. В навчальних планах Реальної школи основну роль відвели предметам природничо-математичного циклу, кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Реальної школи у Львові, що невдовзі стала визнаним науково-інтелектуальним та освітнім центром, осередком національної культури, свободи й демократичного розвою. Навчальний процес у Реальній школі здійснювався на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог. Новостворена Реальна школа розмістилася в гарному будинку під номером 20 на тодішній вулиці Пекарській (нині — вулиця Вірменська).

У 1825 році, за декретом австрійського імператора Франца І, трикласне Цісарсько-королівське реальне училище було реорганізоване у Цісарсько-королівське училище технічних наук і торгівлі у Львові. 1835 року Училище технічних наук і торгівлі перетворили на Цісарсько-королівську реально-торговельну академію у Львові. Тут у 1841 році відкрили технічний факультет.

У 1844 році, в будинку Даровського, що на теперішній вулиці Вірменській, 2 відкрили Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним і торговельним відділами (факультетами). Вона була однією з перших академічних технічних шкіл в Європі й першою в Україні. У 1877 році новий навчальний рік під керівництвом нового ректора Юліана Захаревича почали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери). Проєкт будинку хімічної лабораторії академії виконав архітектор Юліан Захаревич. Тоді ж академію було перейменовано на Вищу політехнічну школу і включено до академічних шкіл Австро-Угорської імперії.

У 1872 році австрійський уряд прийняв рішення про зведення нового будинку для Технічної академії на місці колишніх садів графині Фредро поряд з вул. Новий Світ (нині вул. Бандери). 12 квітня цього ж року львівський магістрат затвердив дозвіл на спорудження будинку.

Проєкт будівлі у 1872 році виконав архітектор Юліан Захаревич. Будівельні роботи у 1873—1877 роках під керівництвом Захаревича провели за державні кошти представники так званого «Будівельного банку», архітектори Зигмунт Кендзерський, Альфред Каменобродський та А. Гауфф. Будівництво було завершено 1 жовтня 1877 року. Академія отримала назву Вищої політехнічної школи. 15 листопада 1877 року відбулося урочисте відкриття будівлі й інавгурація новообраного ректора — Юліана Захаревича.

Вже в перші роки XX століття постала необхідність розширення будинку. До північного фасаду у 1903—1905 роках добудували два ризаліти, де на кожному з трьох поверхів розмістили лекційні аудиторії.

Станом на 1907 рік національний склад студентів був наступний: поляків — 998 студентів (серед яких 6 греко-католиків); русинів (українців) — 69 студентів; чехів — 3 студенти; німців — 1 студент; росіян — 1 студент; французів — 1 студент; англійців — 1 студент; не визначеної національності (імовірно євреї) — 114 студентів. Загалом 1188 студентів.

10 липня 1912 року лекцію у Львівській політехнічній школі прочитала Марія Склодовська-Кюрі. Того ж дня вчена рада Політехніки вшанувала Марію званням почесного доктора технічних наук. Її ім'я увічнено на почесній таблиці докторів Honoris causa Львівської політехніки.

Під час першої світової війни Політехніка, як і інші вищі навчальні заклади Львова, не діяла. У її головному корпусі розмістився австрійський військовий шпиталь. Через відсутність у місті дров для опалення у цей час було спалено майже все дерев'яне обладнання аудиторій. Також постраждав внутрішній вистрій залів і музейні колекції. У листопаді 1918 року під час польсько-української війни тут розмістився головний шпиталь польського війська у Львові.

Після завершення боїв були відновлені фасади корпусу та влаштовано центральне опалення будинку, також частково переплановано будинок та змінено функцію частини приміщень. Коридори набули сучасного вигляду: біля сходів з метою протипожежної безпеки були встановлені перегородки із заскленими дверима. Ці та деякі інші зміни призвели до певного затемнення інтер'єрів. З 1921 року заклад називався «Львівською політехніка», а з 1939 року — Львівським політехнічним інститутом.

Львівська політехніка в 1954 р.

Під час Другої світової війни в будинку розміщувався німецький військовий госпіталь. У післявоєнні роки через нестачу навчальних приміщень забудовано обидва внутрішні подвір'я, де були влаштовані лабораторії. Через цю реконструкцію коридори першого поверху втратили природне освітлення, а з вікон верхніх поверхів відкрився непривабливий вид на рубероїдну покрівлю прибудов.

У 1970-х роках підлогу вхідного вестибюля і сходи, що ведуть із першого на другий поверх, вкрито гранітними плитами.

У червні 1993, за рік до святкування свого 150-літнього ювілею, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий — четвертий — рівень акредитації, статус університету і назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000 році Політехніка отримала статус національного університету. 8 липня 2009 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні надав Національному університету «Львівська політехніка» статус самоуправного дослідницького національного вищого навчального закладу.

З часу заснування і донині Ректорами Львівської політехніки була ціла низка видатних науковців та освітян, серед яких — відомий архітектор Юліан Захаревич, автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 році ректором Політехніки уперше став українець — Юліан Медвецький. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у сучасній незалежній Україні став Юрій Рудавський у 1991 році. З 2007 року університет очолює професор Юрій Бобало.

Архітектура Львівської політехніки

Будівля Львівської політехніки — відома пам'ятка архітектури кінця ХІХ ст. Розміщена на ділянці між сучасними вулицями Професорською, Степана Бандери, Архітекторською та Карпінського; є одним із основних архітектурних домінант вул. Бандери.

Будинок зведений у стилі історизму з мотивами неокласицизму та італійського неоренесансу. Побудований із цегли й каменю, триповерховий, з високим цокольним поверхом, складної форми в плані з двома симетрично розташованими внутрішніми подвір'ями. Планування корпусу відображає європейські традиції у проєктуванні університетських будинків. У своєму вирішенні він подібний до будинку Віденської політехніки, в якій навчався Юліан Захаревич.

Головний корпус університету

Головний корпус Львівської політехніки, споруджений 1877 році у стилі пізнього ренесансу під орудою тодішнього ректора — професора Юліана Захаревича, став справжньою перлиною архітектури міста. Увінчує цю споруду аттик з трифігурною скульптурною композицією, автор якої — відомий скульптор Леонард Марконі. Архітектор переосмислив стиль віденського історизму і додав у конструкцію будови елементи ренесансу і бароко.

Полотна в актовому залі головного корпусу символізують технічний прогрес. Всього в актовому залі — 11 написаних олією картин, які створені у 1880-х роках видатним польським художником Яном Матейком у малих композиційних ескізах. У великих розмірах вони написані майстрами краківської художньої школи під керівництвом автора.

Упродовж трьох століть свого розвитку університет є невід'ємною складовою європейської технічної науки, уславився висококваліфікованими кадрами інженерів, конструкторів, вчених.

Фасад університету

Головний фасад із трьома тонкими ризалітами виконаний у строгих архітектурних формах неокласицизму. Центр його композиції утворює ризаліт потрактований у вигляді монументального неокласичного шестиколонного портика коринфського ордеру висотою у два поверхи. Портик завершений високим аттиком зі скульптурною групою роботи Леонарда Марконі. Алегоричні фігури групи символізують Інженерну науку, Архітектуру та Механіку — три основні факультети, що початково містилися у будинку. На аттику встановлений латинський напис «Litteris et Artibus» (присвята будинку, дослівно означає «Наукам і ремеслам»). На фризі антаблементу до 1919 р. був напис: «Franciscus Josephus, Austriae Imperator, A. D. 1877», («Франц Йосиф, Імператор Австрії, Року Божого 1877»).

Фасади будинку чітко поділені на горизонтальні яруси. Партер рустований, з півциркульними вікнами, відділений від решти карнизом. Прямокутні вікна 2–3 поверхів з профільованими обрамленнями та сандриками — трикутними на другому та лінійними на третьому поверсі.

Інтер'єр вестибюля та сходової клітки

Інтер'єр головного корпусу.

На противагу строгим неокласицистичним формам фасадів будівлі, інтер'єр парадний, неоренесансний. Урочисте враження справляє широкий вестибюль, дзеркальне склепіння центральної частини якого підтримують два ряди подвійних колон тосканського ордеру. Бічні частини вестибюля перекриті хрестовими склепіннями.

Зліва у ніші розміщений мармуровий бюст Юліана Захаревича — робота скульптора Юліуша Белтовського (1910 р.), встановлений у 1913 р. Навпроти  встановлена у 1990-х рр. пам'ятна стела «Борцям за волю України», виконана скульпторами Богданом Поповичем, Федором Василенком та Олегом Лясковським. На бронзовій плиті стели вилиті імена випускників та викладачів Львівської політехніки, які в роки німецької окупації та комуністичного режиму віддали життя в боротьбі за волю України: Микола Шлаг, Петро Франко, Катерина Зарицька, Андрій П'ясецький, Андрій Ластовецький, Олекса Гасин.

З вестибюля дев'ять сходинок ведуть вгору, у просторий передсінок, звідки є двері до коридорів, що ведуть до навчальних аудиторій на першому поверсі.

На другий поверх веде парадна сходова клітка з ліпними балюстрадами, прикрашеними декоративними металевими ліхтарями на п'єдесталах. Простір сходової клітки перекритий дзеркальним склепіннями з розпалубками, зі світловим ліхтарем у центрі. На другому поверсі сходи оточені по периметру аркадами, за якими — галереї, перекриті хрестовими склепіннями. Аркади — іонічного ордеру, з боку сходової клітки їх антревольти арок декоровані алегоричними скульптурами з цементу та гідравлічного вапна, що персоніфікують мистецтво та науку. Автором цих скульптур, а також алегоричних фігур поряд із обома сходовими клітками на третій поверх був скульптор Еміль Шредль.

Поліхромні розписи склепінь сходової клітки та вестибюля виконали братами Маврицієм та Айзіґом Флеками за ескізами Юліана Захаревича.

Актова зала

Полотна в актовому залі головного корпусу, які символізують технічний прогрес.

На другому поверсі, поряд зі сходовою кліткою, розміщена велика актова зала, яка вважається одним з найкрасивіших приміщень  будівлі. Зала — у два світла, її стіни почленовані подвійними тричвертними колонами коринтського ордеру, що підтримують антаблемент із карнизом на модульйонах. Між колонами — дзеркала, розписані 1884 р. художником Іваном Долинським з імітацією мармуру. Над антаблементом  спаровані каріатиди підтримують ще один антаблемент. Стеля пласка, декорована кесонами з позолоченою дерев'яною різьбою, розетами, майолікою. Одинадцять полів між каріатидами прикрашені картинами за ескізами Яна Матейка «Тріумф прогресу», що представляють цикл сцен розвитку людської цивілізації:

1. Створення людини.
2. Відповідальність людини за долю землі.
3. Боже натхнення.
4. Вади людства.
5. Примарний тріумф сатани.
6. Пресвята Богородиця втішає тих, хто приходить до неї.
7. Поезія, Музика, Історія.
8. Скульптура, Живопис та Архітектура.
9. Винахід залізниці та парової машини.
10. Винахід телеграфу.
11. Суецький канал.

Ескізи, виконані на картонах, зберігаються сьогодні у Львівській картинній галереї. Їх виготовив художник Ян Матейко на замовлення імператора Франца Йосифа І у манері властивій для академізму ХІХ ст. Самі ж картини створені викладачами та учнями Краківської школи мистецтв, зокрема Юзефом Унєжицьким, Тадеушем Лісевичем, Володимиром Лускіною, Каспаром Желяховським, Олексієм Стражинським, Влодзімєжом Тетмаєром, Людвіком де Ляво, Вінцентієм Водзіновським та ін.

Дверні прорізи зали оформлені масивними декоративними десюдепортами, підлога вкрита паркетом.

Організація й адміністрація

Керівництво університету

До складу керівництва Львівської політехніки входять:

• Перший проректор — д.т.н., доц. Матвійків Олег Михайлович.
• Проректор з науково-педагогічної роботи та стратегічного розвитку — д.е.н., к.т.н., доцент Жук Лілія Володимирівна.
• Проректор з наукової роботи — д.т.н., доцент Демидов Іван Васильович.
• Проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків — д.е.н., професор Чухрай Наталія Іванівна.
• Проректор з науково-педагогічної роботи та інформатизації  — д.т.н., професор Жежнич Павло Іванович.
• Проректор з економічних питань - головний бухгалтер — к.е.н., доцент Мороз Анатолій Степанович.
• Проректор з науково-педагогічної роботи — к.т.н., доцент Давидчак Олег Романович.
• Проректор з науково-педагогічної роботи та соціального розвитку — д.т.н., доцент Корж Роман Орестович.
• Проректор з навчально-виробничої роботи — д.т.н., доцент Крайовський Володимир Ярославович.
• Вчений секретар університету — к.т.н., доцент Брилинський Роман Богданович.

До складу Національного університету «Львівська політехніка» входять:

• 16 навчально-наукових інститутів;
• Науково-дослідна частина;
• Науково-технічна бібліотека;
• 10 коледжів, дві гімназії;
• 34 навчально-лабораторних корпуси;
• Студентське містечко (13 гуртожитків);
• 4 навчально-оздоровчі табори для студентів та викладачів;
• Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”;
• народний дім «Просвіта (Львівської політехніки)»;
• проєктно-конструкторське об'єднання «Політехніка»;
• геодезичний полігон та астрономо-геодезична лабораторія.

Науково-технічна бібліотека Національного університету «Львівська політехніка»

Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки.

Науково-технічна бібліотека Національного університету «Львівська політехніка» — одна з найбільших книгозбірень вищих навчальних закладів України. Бібліотека є структурним підрозділом університету і, виконуючи функції бібліотечно-бібліографічного, науково-інформаційного, навчально-допоміжного та культурно-просвітницького закладу, забезпечує навчальний процес, науково-педагогічну діяльність, науково-дослідну, виховну і культурно-просвітницьку роботу, з книгами, іншими носіями інформації, що складають фонд бібліотеки. Книжково-журнальний фонд бібліотеки нараховує близько 1 млн. 800 тис. примірників, більшу половину складає фонд наукової літератури. Фонди Науково-технічної бібліотеки поділяють на: основний книжково-журнальний фонд, який нараховує 1 млн. 800 тис. примірників та резервно-обмінний фонд, який складається з дублетних примірників малоактуальних видань, що за своєю тематикою не відповідають профілю навчальної та наукової роботи університету та призначаються для обміну з іншими бібліотеками (7,5 тис. примірників). Бібліотека надає основні бібліотечно-інформаційні послуги науковим і науково-педагогічним працівникам, студентам, аспірантам, іншим працівникам структурних підрозділів Львівської політехніки. У бібліотеці діє єдиний читацький квиток.

Видавництво Львівської політехніки

Видавництво Національного університету «Львівська політехніка» — сучасний видавничо-поліграфічний комплекс. Від 1999 року — щорічний активний учасник Форуму видавців у Львові.

Через Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», Ви можете:

• отримати докладну інформацію про наші книжки у рубриці КАТАЛОГ;
• дізнатися більше про наші нові видання, прочитати інтерв'ю з авторами найцікавіших книг у рубриці ПРОМОЦІЯ;
• вільно читати методичні видання: НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНУ ЛІТЕРАТУРУ з усіх дисциплін, приявних у КАТАЛОЗІ, публікуємо на нашій сторінці у повному обсязі;
• ознайомитися з Вісником Львівської політехніки, іншими фаховими виданнями у рубриці НАУКОВА ПЕРІОДИКА;
• замовити і придбати потрібну книгу, або ж, якщо наклад вичерпано, скористатися послугою «Друк на замовлення».

Lviv Tech StartUp School

У діяльності бізнес-інноваційного центру започатковано Tech StartUp School, в межах якої організовано школу підприємців та інноваторів (стартап-школу), забезпечено умови для підготовки тренерів та менторів, створюються коворкінг, спеціалізовані лабораторії, організовано краудфандинговий майданчик, проводяться конкурси (бізнес-ідей та проєктів, міжнародний конкурс під брендом «Tech Challenge», конкурс зі створення мобільного додатку «Клікерс» тощо).

Навчання

Сучасні корпуси НУ «ЛП» (1970-80-ті).

Львівська політехніка сьогодні — це 18 навчально-наукових інститутів. В університеті навчаються понад 35 тис. студентів та екстернів.

У 2018/2019 навчальному році у Львівській політехніці здійснювалась підготовка фахівців за 66 напрямами підготовки, 61 бакалаврською спеціальністю, 65 бакалаврськими освітньо-професійними програмами, 57 магістерськими спеціальностями, 140 магістерськими освітньо-професійними та 23 освітньо-науковими програмами.

Навчальний процес забезпечує професорсько-викладацький склад чисельністю понад 2200 осіб, з яких понад 320 — доктори наук та більше 1200 — доценти, кандидати наук. До навчального процесу залучено науковців з наукових установ НАН України, виробничих підприємств та проєктних інститутів.

Науково-навчальні інститути

• Інститут гуманітарних та соціальних наук (ІГСН)
• Інститут архітектури (ІАРХ)
• Інститут будівництва та інженерії довкілля (ІБІД)
• Інститут геодезії (ІГДГ)
• Інститут гуманітарних та соціальних наук (ІГСН)
• Інститут економіки і менеджменту (ІНЕМ)
• Інститут енергетики та систем керування (ІЕСК)
• Інститут інженерної механіки та транспорту (ІІМТ)
• Інститут комп'ютерних наук та інформаційних технологій (ІКНІ)
• Інститут комп'ютерних технологій, автоматики та метрології (ІКТА)
• Інститут підприємництва та перспективних технологій (ІППТ)
• Інститут права та психології (ІНПП)
• Інститут прикладної математики та фундаментальних наук (ІМФН)
• Інститут сталого розвитку ім. В. Чорновола (ІСТР)
• Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки (ІТРЕ)
• Інститут хімії та хімічних технологій (ІХХТ)
• Інститут адміністрування та післядипломної освіти (ІАПО)
• Інститут дистанційного навчання (ІДН)
• Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою (МІОК)

Коледжі Львівської політехніки

До структури університету входять 10 коледжів. У цих закладах освіти навчається 8325 студентів за 38 спеціальностями ОКР «молодший спеціаліст», а саме це коледжі:

• Золочівський коледж;
• Коломийський політехнічний коледж;
• Львівський автомобільно-дорожній коледж;
• Львівський коледж «Інфокомунікації»;
• Техніко-економічний коледж;
• Технічний коледж;
• Технологічний коледж;
• Хмельницький політехнічний коледж НУ «Львівська Політехніка».
• Коледж інноваційних технологій Інституту підприємництва та перспективних технологій,
• Коледж телекомунікацій та комп'ютерних технологій.

Вступ до Львівської політехніки

Географія вступників-бакалаврів у 2019 р. за областями України. Університет пропонує широкий вибір навчальних програм першого (бакалаврські програми) та другого (програми спеціаліста та магістра) циклів навчання. Львівська політехніка також веде підготовку кандидатів наук через аспірантуру та докторів наук через докторантуру. Для цього в університеті створений відділ докторантури та аспірантури. Повний перелік навчальних програм можна знайти у Каталозі освітніх програм. У 2019 році серед бакалаврів зараховано на основі повної загальної середньої освіти, 4281 (89,5 %) вступник із західного регіону та 505 осіб (10,5 %) з інших регіонів України (зокрема з Автономної Республіки Крим і Донецької та Луганської областей). На перший курс навчання освітнього рівня «Магістр» відповідно до державного замовлення зараховано: за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів — 1211 осіб (у 2018 р. — 401 особу, в 2017 р. — 1604 особи);

за освітньо-науковими програмами підготовки магістрів — 223 особи (у 2018 р. — 216 осіб). Провідну роль у профорієнтаційній роботі Львівської політехніки відіграє Інтелектуальний навчально-науковий центр професійно-кар'єрної орієнтації. У 2019 році змінено формат інтерактивних онлайн-вебінарів «Дні знайомства з Львівською політехнікою» — їх вперше проведено у вигляді відеоуроків для інформування суспільства про інфраструктуру університету, підбір за допомогою сайта Львівської політехніки спеціальностей з урахуванням отриманих сертифікатів ЗНО, про найкращі лабораторії університету, діяльність центру професійно-кар'єрної орієнтації. У Львівській політехніці упроваджено систему заходів, спрямованих на сприяння працевлаштуванню студентів та випускників, моніторинг ринку праці, налагодження довготривалої співпраці із працедавцями, координування проведення усіх видів практики студентів університету, інформування студентів про програми стажування та вакансій через сайт університету, консультування студентів із питань оформлення резюме та успішного проходження співбесіди. Ці заходи організовує та координує відділ працевлаштування та зв'язків із виробництвом у тісній співпраці з кафедрами.

Інклюзивна освіта

Упродовж 2019 року у Львівській політехніці тривала імплементація інклюзивної освітньої політики задля дотримання загальнолюдських, національних, соціокультурних цінностей. Університет розвиває формування доступного освітнього середовища на засадах холістичного підходу до розуміння здоров'я особистості, з урахуванням архітектурної та соціальної доступності. Забезпечення архітектурної доступності передбачає відсутність архітектурних бар'єрів: облаштовано пандуси, працює гусеничний підйомник, триває розроблення «Архітектурного атласу доступності інфраструктури Львівської політехніки». Формування соціальної доступності передбачає усунення соціальних бар'єрів — комунікативних, культурних, економічних, політичних тощо. Важливим інструментом забезпечення соціальної доступності є індивідуальний супровід осіб з інвалідністю та хронічними захворюваннями, що його реалізує Служба доступності до можливостей навчання «Без обмежень» — спеціальний підрозділ Міжнародного центру професійного партнерства «Інтеграція». Діяльність Служби доступності «Без обмежень» організовано з урахуванням кращих зразків світового досвіду в сфері соціальної інклюзії та інклюзивної освіти. Вагомим ресурсом створення доступного освітнього середовища у Львівській політехніці є сформована

Мережа партнерської взаємодії «Без обмежень». Основні учасники цієї мережі — провідні чужоземні та українські університети, а також інші партнерські організації. Чільні позиції у цій співпраці належать: Манітобському університету та Канадському центру досліджень інвалідності (Канада); Вюрцбурзькому університету Юліуса Максиміліана (Німеччина); Університету НОРД (Норвегія); Оушн Коледжу (США); Академії спеціальної педагогіки ім. М. Ґжеґожевської у м. Варшава (Польща) та ін. Активізації наукового пошуку на всіх рівнях співпраці сприяє створена online-програма — Дослідницька платформа «Без обмежень». Задля реагування на нагальні потреби громадян, зумовлені агресією Росії на Сході України, у Львівській політехніці створено Ветеранську службу для учасників бойових дій, їхніх сімей та внутрішньо переміщених осіб, у становленні якої враховано передовий світовий та вітчизняний досвід, зокрема, у реалізації університетом проєкту «Україна–Норвегія» «Перепідготовка і соціальна адаптація військовослужбовців та членів їхніх сімей в Україні». Цю діяльність підтримує Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Наукова діяльність

З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за типами науково-технічними напрямами та за структурою управління науковими дослідженнями.

Напрямки науково-технічної діяльності:

1. Наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології.
2. Енерго- та ресурсозберігаючі технології.
3. Фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук.
4. Перспективні комп'ютерні системи, інформаційні технології та приладобудування й вимірювальна техніка.

В структурі управління наукові дослідження ведуть:

1. Науково-дослідна частина (НДЧ).
2. Науково-технічна рада.
3. Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених.

Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів і здійснюється в рамках науково-дослідної частини (НДЧ) науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проєктами.

Підвищення ефективності освіти та наукових досліджень, плідна співпраця із міжнародними центрами і фондами, формування інноваційної інфраструктури є основними пріоритетами діяльності Львівської політехніки, які забезпечують її авторитет і визнання вже тепер та гарантують престиж у майбутньому.

Основні наукові напрямки

1. Формування архітектурно-містобудівельними засобами середовища людського проживання.
2. Теоретичні та експериментальні дослідження будівельних конструкцій будівель, споруд і мостів, розроблення енерго- та ресурсоощадних технологій будівництва, прогресивних будівельних матеріалів та підвищення енергоефективності систем теплогазопостачання і раціонального водокористування.
3. Геоінформаційний моніторинг та оцінювання стану навколишнього середовища методами геодезії, картографії, дистанційного зондування та кадастру.
4. Актуальні проблеми гуманітарних і суспільствознавчих наук.
5. Ресурсозберігаючі технології, природоохоронні заходи та засади оцінювання і використання реакраційно-туристичного потенціалу територій.
6. Проблеми економіки та управління інноваційним розвитком.
7. Ресурсозберігаючі технології та інтелектуальні системи керування в енергозабезпеченні об'єктів економічної діяльності.
8. Створення новітніх технологій, технічних систем та матеріалів у промисловості та транспорті, діагностика машин, конструкцій і споруд.
9. Перспективні комп'ютерні системи та інформаційні технології.
10. Розроблення теоретичних основ, технічних та програмних засобів, математичного забезпечення комп'ютерних, вимірювальних, керуючих систем та систем захисту інформації, їх метрологічне забезпечення та сертифікаційне випробування.
11. Правові, психологічні та інформаційні проблеми розвитку державності в Україні.
12. Розроблення математичних методів та фізико-механічних моделей і їх застосування до розв'язування прикладних задач.
13. Інфокомунікаційні радіоелектронні, електронні та оптоелектронні системи та пристрої, матеріали та компоненти.
14. Розроблення теоретичних основ та технологій процесів одержання нових органічних і неорганічних речовин та матеріалів різного призначення.
15. Діаспора та міграційні процеси в українському та світовому вимірах: політологічний, економічний, освітній, культурологічний аспект.

Показники науково-технічної діяльності за 2019 рік

У 2019 році науковці університету виконували:

1. 43 науково-дослідні роботи відповідно до тематичного плану наукових досліджень і розробок, які фінансуються за кошти державного бюджету МОН України.
2. 3 НДР за державним замовленням.
3. НДР за державною цільовою науково-технічною програмою проведення досліджень в Антарктиці.
4. 4 НДР за грантами Президента України.
5. НДР за бюджетною програмою КПКВК 2751270 «Підтримка регіональної політики України».
6. 21 міжнародний науковий проєкт, колективний грант.
7. Близько 300 госпдоговорів, з них 5 — міжнародних.
8. 4 наукові проєкти, що фінансує Львівська політехніка (3 науково-технічні проєкти, НДР для молодих учених).
9. 172 НДР в межах індивідуальних планів викладачів (кафедральна тематика, зареєстрована в УкрІНТЕІ).

Львівська політехніка організувала та провела 60 наукових заходів (40 міжнародних, 20 всеукраїнських). Отримано 82 охоронних документи (з них 16 патентів на винаходи) від Державної служби інтелектуальної власності України та 16 свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Укладено 4 ліцензійні договори (2 — на передавання «ноу-хау»; 1 — на право використання винаходу; 1 — на право використання корисної моделі).

Міжнародні зв'язки

Міжнародна діяльність

• Центр міжнародної освіти
• Підготовче відділення для підготовки іноземних громадян до вступу у ВНЗ України
• Відділ по роботі з іноземними студентами

Рейтинги та репутація

Місце Львівської політехніки в міжнародних рейтингах університетів:

Times Higher Education (World University Rankings Times Higher Education, The WUR)	2017	2018	2019	2020	2023
World University Ranking	801+	1001+	1001+	801‒1000
- Engineering & Technology	-	-	601-800	601‒800
- Physical Sciences	-	-	801+	601‒800
- Computer Sciences	-	-	401-500	251‒300
- Business & economics	-	-	-	501+
- University impact Rankings	-	-	301+

EECA рейтинг охоплює університети 22 європейських країн, що розвиваються, та країн Центральної Азії. QS UNIVERSITY RANKINGS 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2023 QS Global World Rankings - - - - 751-800 751‒800 EECA - 96 101 101 103 113

Міжнародний рейтинг інтернет-присутності WEBOMETRICS WEBOMETRICS 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2023 - серед світових університетів 2159 2278 2526 2469 3074 - серед ЗВО України 6 4 7 8 7

Місце Львівської політехніки в національних рейтингах:

Рейтинг	2015	2016	2017	2018	2019	2020	2023
Консолідований рейтинг ВУЗів України 2017 року	6 (286 ЗВО України)	6 (269 ЗВО України)	6 (288 ЗВО України)	5 (237 ЗВО України)	7 (240 ЗВО України)	? (240 ЗВО України)	6 (181 ЗВО України)
Академічний рейтинг «ТОП-200 України»	5	5	5	5	4
Scopus (рейтинг за кількістю цитувань)	10 (124 ЗВО України)	10 (128 ЗВО України)	10 (136 ЗВО України)	9 (162 ЗВО України)	10 (166 ЗВО України)

Масштабний дослідницький центр QS Quacquarelli Symonds оприлюднив щорічний рейтинг найкращих університетів Європи, Середньої Азії та країн, що розвиваються, на 2022 рік. До списку потрапив й Національний університет Львівська політехніка який зайняв 106 місце.

Відомі особистості

Львівська політехніка — це завжди рух уперед, уособлення активного життя і розвитку, поєднання енергії молодості із мудрістю зрілих років. У Львівській політехніці працював один із творців сучасного функціонального аналізу та фундатор Львівської математичної школи Стефан Банах.

Тут творили визнані в усьому світі вчені — професори Максиміліан Губер, Домінік Зброжек, Ігнацій Мосціцький, Казимир Бартель, Іван Левинський, Максиміліан Туллє, Кароль Скибінський, Дмитро Толопко, Кирило Михалевич, Маркіян Медвідь, Григорій Денисенко, Гавриїл Сокольницький та Юрій Величко.

Ректори Львівської політехніки

1844—1848 — Флоріан Шиндлер 1851—1871 — Александер Райзінґер 1872—1874 — Фелікс Стшелецький 1874—1875 — Ян Непомуцен Франке 1875—1876 — Кароль Машковський 1876—1877 — Авґуст Фройнд 1877—1878 — Юліан Захарієвич 1878—1879 — Владислав Зайончковський 1879—1880 — Юліан Медвецький 1880—1881 — Ян Непомуцен Франке 1881—1882 — Юліан Захарієвич 1882—1883 — Авґуст Фройнд 1883—1884 — Юліуш Биковський 1884—1885 — Юліан Медвецький 1885—1886 — Владислав Зайончковський 1886—1887 — Богдан Мариняк 1887—1888 — Юліан Медвецький 1888—1889 — Густав Бізанц 1888—1889 — Домінік Зброжек 1889—1890 — Авґуст Фройнд 1890—1891 — Ян Непомуцен Франке 1891—1892 — Кароль Скібінський 1892—1893 — Юзеф Ріхтер 1893—1894 — Плацид Дзівінський 1894—1895 — Максиміліан Тульє 1895—1896 — Броніслав Павлевський

1896—1897 — Мечислав Лазарський 1897—1898 — Роман Гостковський 1898—1899 — Густав Бізанц 1899—1900 — Юзеф Ріхтер 1900—1901 — Стефан Нементовський 1901—1902 — Роман Дзеслевський 1902—1903 — Тадеуш Фідлер 1903—1904 — Станіслав Кемпінський 1904—1905 — Леон Сирочинський 1905—1906 — Северин Відт 1906−1907 — Едгар Ковач 1907—1908 — Віктор Синевський 1908—1909 — Стефан Нементовський 1909—1910 — Броніслав Павлевський 1910—1911 — Максиміліан Тульє 1911—1912 — Тадеуш Фідлер 1912—1913 — Едвін Гаусвальд 1913—1914 — Казимир Олеарський 1914—1915 — Максиміліан Титус Губер 1915—1916 — Станіслав Анчиц 1916—1917 — Тадеуш Обмінський 1917—1918 — Здзіслав Криговський 1918—1919 — Тадеуш Годлевський 1919—1920 — Максиміліан Матакевич 1920—1921 — Стефан Павлик 1921—1922 — Максиміліан Титус Губер

1922—1924 — Юліан Фабіянський 1924—1925 — Кароль Вонторек 1925—1925 — Ігнацій Мосцицький 1925—1926 — Ян Лопушанський 1926—1927 — Отто Надольський 1927—1928 — Юліан Токарський 1928—1929 — Казимир Зіпсер 1929—1930 — Каспер Вайґель 1930—1931 — Казимир Бартель 1931—1931 — Вітольд Мінкевич 1931—1932 — Габрієль Сокольницький 1932—1933 — Казимир Зіпсер 1933—1934 — Отто Надольський 1935—1936 — Отто Надольський 1936—1937 — Адольф Йошт 1937—1939 — Едвард Сухарда 1939—1939 — Антоній Верещинський 1939—1941 — Максим Садовський 1943—1944 — Теодор Бедефельд 1944—1944 — Володимир Бужинський 1944—1953 — Стефан Ямпольський 1953—1963 — Микола Максимович 1963—1971 — Григорій Денисенко 1971—1991 — Михайло Гаврилюк 1991—2007 — Юрій Рудавський з 2007 — Юрій Бобало

Почесні професори

• 1908 — Юліан Медвецький
• 1921 — Кароль Скібінський
• 1921 — Єжи Міхальський
• 1925 — Плацид Дзівінський
• 1925 — Тадеуш Вісньовський
• 1925 — Максиміліан Тульє
• 1926 — Ігнацій Мосцицький
• 1929 — Тадеуш Фідлер
• 1931 — Кароль Малсбург
• 1935 — Вавжинець Тессейр
• 1936 — Юліан Фабіянський
• 1939 — Едвін Гаусвальд
• 1994 — Микола Буцко
• 2001 — Петро Потічний
• 2002 — Йосип Захарія
• 2005 — Богдан Гнідець
• 2005 — Іван Тивончук
• 2005 — Вернер Байєр
• 2005 — Борис Атаманенко
• 2006 — Федір Клименко
• 2007 — Віктор Яворський
• 2008 — Андрій Рудницький
• 2009 — Богдан Стадник
• 2011 — Богдан Мандзій
• 2011 — Зенон Готра
• 2011 — Орест Лозинський
• 2011 — Валерій Дудикевич
• 2011 — Станіслав Воронов

Доктори Honoris Causa Львівської політехніки

• 1912 — Марія Склодовська-Кюрі
• 1912 — Август Вітковський
• 1912 — Юліан Медведський
• 1912 — Ян Франке
• 1912 — Казімєж Обренбович
• 1919 — Юзеф Дзеконський
• 1921 — Кароль Скібінський
• 1922 — Ігнацій Мосцицький
• 1923 — Фердинанд Фош
• 1925 — Роман Інгарден
• 1925 — Фелікс Кухажевський
• 1925 — Анджей Кендзьор
• 1925 — Олександр Васютинський
• 1929 — Тадеуш Фідлер
• 1930 — Станіслав Белжецький
• 1930 — Ральф Моджеєвський
• 1930 — Поль Сежурне
• 1931 — Нільс Хандсон
• 1935 — Казімєж Бартель
• 1936 — Здіслав Раушер
• 1939 — Тадеуш Стриєнський
• 1995 — Мартін Кубелік
• 1999 — Вітольд Бростов

Доктори Honoris Causa Львівської політехніки.

• 1999 — Анджей Вишнєвський
• 2001 — Пітер Джордж
• 2001 — Анджей Муляк
• 2002 — Герд Йєґер
• 2002 — Володимир Литвин
• 2002 — Олексій Івахненко
• 2002 — Анатолій Шидловський
• 2003 — Петер Скаліцкі
• 2005 — Ярослав Яцків
• 2005 — Вернер Дурт
• 2006 — Юрій Єхануров
• 2006 — Мар'ян Долішній
• 2006 — Мирон Лозинський
• 2007 — Володимир Панасюк
• 2008 — Бредлі Маккензі
• 2008 — Войцех Зелінскі
• 2009 — Кшиштоф Павловські
• 2011 — Тадеуш Вєнцковський
• 2012 — Тімоті Дж. Мейсон
• 2012 — Жан-Марі Лен
• 2015 — Лешек Бальцерович
• 2016 — Евген Чолій

Відомі випускники

Див. також: Категорія:Львівська політехніка

Випускниками університету були такі відомі науковці та громадсько-політичні діячі ХХ століття, як Бруно Шульц, Станіслав Улям, Роман Шухевич, Степан Бандера. Всі вони були людьми різних національностей, та їх об'єднувала синівська любов до альма-матер.

Нові покоління львівських політехніків повсякчас оберігають та примножують нетлінні традиції старших поколінь. Чимало випускників Політехніки займають найвищі посади у владних, бізнесових та фінансових структурах, науці та освіті. Серед них:

Вербицький Володимир Володимирович (1988 — 2014) — український військовик, учасник російсько-української війни. Дмитро Шимків. Лілія Гриневич. Олександр Шлапак. Юрій Луценко. Олексій Скрипник. Олег Сергеєв. Андрій Садовий.

Микола Кміть. Петро Писарчук. Степан Кубів. Марк Зархін. Цахіагійн Елбегдорж. Оксана Юринець.

Видатні науковці

Свого часу тут працювали видатні науковці й техніки:

Опанас Андрієвський — український державний і політичний діяч, юрист; Стефан Банах — математик; Каспер Вайґель — геодезист, фотограмметрист; Ярослав Бакушевич — економіст; Юзеф Бачевський — підприємець; Юрій Величко; Ігор Вишенчук — радянський вчений, фахівець у галузі приладів інформаційних систем; Северин Відт — геодезист; Остап Волощак — біолог; Тихон Губенко — вчений в галузі електричних машин і електроприводу; Максиміліан Губер — механік; Казимир Бартель — польський математик і політик, неодноразовий прем'єр-міністр Польщі; Роман Залозецький — український вчений, технолог, громадський і господарський діяч; Юліан Захаревич — архітектор; Констянтин Карандєєв — вчений в області електричних вимірювань та автоматичного контролю; Еугеніуш Квятковський — хімік, польський віце-прем'єр і міністр промисловості; Віктор Кияниця; Михайло Комаров;

Іван Левинський — архітектор; Юліан Медведський — український та польський вчений і педагог; Тимофій Мартинович — український фізик, фахівець у галузі механіки деформівного твердого тіла; Андрій Моторний — геодезист; Тадеуш Обмінський — архітектор; Гавриїл Сокольницький; Дмитро Толопко — педагог, інженер-технолог, доктор хімічних наук; Станіслав Улям — польський та американський математик; Станіслав Фризе — польський електротехнік, один з творців основ загальної електротехніки; Олександр Харкевич — фізик-кібернетик, учений у галузі електрозв'язку та електроакустики; Бенціон Швецький — займався проєктуванням електронних цифрових вимірювальних приладів; Микола Шульга — радянський фізико-хімік; Олександр Юрженко — радянський фізико-хімік; Тимофій Юрженко — радянський хімік; Януш Вітвіцький — архітектор, історик, автор пластичної панорами Львова; Юлій Бабей — фахівець у галузі металургії; Ярослава Стецько — політична діячка. Анатолій Штанько (1964—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Студентське життя

Студентське містечко

Географія студентів 1 курсу (2019 рік), поселених у гуртожитки Політехніки.

Студентське містечко Національного університету «Львівська політехніка» складається із 13 студентських гуртожитків та 2 гуртожитків, у яких мешкають викладачі та співробітники вишу.

Наприкінці 2019 року в гуртожитках Студмістечка мешкало близько 8300 студентів та аспірантів. За результатами вступної компанії 2019 року в гуртожитки поселено понад 2200 студентів першого курсу та студентів старших курсів, які вступили до університету.

Студентське містечко Національного університету «Львівська політехніка» — житлово-побутовий комплекс, що об'єднує:

• гуртожитки для студентів, студентських сімей, аспірантів, слухачів підготовчих відділень, абітурієнтів і студентів інших підрозділів університету, де більш ніж 7 тис. студентів проживають, відпочивають;
• житлові будинки, що є на балансі університету.

Студмістечко — окремий структурний підрозділ Національного університету «Львівська політехніка», який керується у своїй діяльності законодавством України, типовим положенням про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти і науки України, Статутом Національного університету «Львівська політехніка» та Положенням про Студентське містечко.

У студентському містечку функціонує 3 спортивні майданчики, бібліотека, 3 спортивних зали, створено умови для обслуговування студентів (студентський магазин, перукарні), у найближчому майбутньому функціонуватиме інтернет-кафе.

Головна мета діяльності студентського містечка — задоволення потреб студентів, аспірантів, студентських сімей, слухачів підготовчих відділень у забезпеченні житлом, створенні для них належних умов для проживання, занять, відпочинку, розвиткові фізичної культури та проведення просвітницької та виховної роботи, а також:

• надання додаткових послуг: копіювально-множильних, у сфері харчування, медичного, бібліотечного, перукарського обслуговування, зв'язку, ремонту одягу, взуття, користування комп'ютерами та інших, використовуючи приміщення нежитлового фонду;
• зміцнення матеріально-технічної бази студентського містечка.

Вільні місця в гуртожитках користаються для створення кімнат для приїжджих чи поселення співробітників та інших осіб у встановленому положенням ладу.

Студентсько-культурна програма

Реалізація молодіжної політики Львівської політехніки здійснюється у навчально-наукових інститутах, а також Науково-технічної бібліотеки, Народного дому «Просвіта», Товариства «Просвіта», тижневика «Аудиторія», Музею історії Львівської політехніки, Спортивного клубу, Студентського клубу, Колегії студентів, Профкому студентів і аспірантів, Товариства «Молода Просвіта» та громадських організацій університету.

Важлива роль у реалізації молодіжної політики належать органам студентського самоврядування та студентській профспілковій організації. Студентське самоврядування університету є співзасновником Студентської ради Львова.

Колегія студентів, Профком студентів і аспірантів спільно з Радою молодих вчених щороку проводять міжнародний молодіжний форум науки «Litteris et Artibus», під час якого відбуваються 9 міжнародних конференцій студентів, аспірантів та молодих вчених.

Найяскравішою щорічною подією у житті університету, яку організовують Колегія студентів та Профком студентів і аспірантів, є традиційний фестиваль студентської художньої самодіяльності «Весна Політехніки». Заходи фестивалю, що тривають місяць, відвідують тисячі глядачів.

Восени студенти проводять фестиваль гумору «Осінь Політехніки», університетські збірні КВК різних років регулярно перемагають на обласних та регіональних чемпіонатах КВК.

Народний дім «Просвіта» у Національному університеті «Львівська політехніка» є гідним осередком мистецької діяльності серед молоді. У Народному домі працюють 13 колективів художньої самодіяльності, а саме:

1. Народна хорова капела студентів «Гаудеамус».
2. Народний театр-студія «Хочу».
3. Народний чоловічий хор «Орфей».
4. Народний камерний оркестр «Поліфонія».
5. Народний ансамбль бандуристок «Заспів».
6. Народний духовий оркестр «Політехнік».
7. Народний ансамбль танцю «Вірність».
8. Народний камерний вокальний ансамбль «Аколада».
9. Народний симфонічний оркестр.
10. Ансамбль бального танцю «Грація».
11. Ансамбль народної музики «Обрій».
12. Ансамбль естрадної пісні «Сузір'я».
13. Шоу-балет «Аверс».

За високий художньо-естетичний рівень виконавської майстерності, глибину змісту, інформування національно-культурних традицій в Україні та за кордоном 9-ти колективам присвоєно почесне звання «Народний». Колективи художньої самодіяльності часто беруть участь у міських заходах.

Студенти та викладачі успішно представляють університет на спортивних змаганнях Львівщини, всеукраїнських та міжнародних змаганнях, 11 студентів є кандидатами в збірні команди України.

У 2019 році збірні команди університету із 12 видів спорту успішно виступили на Всеукраїнській студентській універсіаді, зайнявши 2 місце серед університетів із кількістю студентів 10 тисяч і більше, а в загальному заліку серед 166 ЗВО зайняли 10 місце, пропустивши вперед переважно університети фізичної культури й університети з факультетами фізичного виховання.

Збірні команди Львівської політехніки за результатами участі в Універсіаді Львівщини-2019 серед ЗВО впевнено зайняли в загальному заліку 1 місце серед неспеціалізованих ЗВО. Крім того, у 10-ти видах спорту команди університету зайняли перші місця; у 14 — другі місця; в 10 — треті місця.

Згадки в нумізматиці та філателії

До 165 років Національному університету «Львівська політехніка» випущено Національним банком України ювілейні монети номіналом 2 гривні та 5 гривень (срібна монета). Монети введено в обіг 28 травня 2010 року. Вони належить до серії «Вищі навчальні заклади України».

До 200-літнього ювілею Національного університету «Львівська політехніка» УДППЗ Укрпошта випущено художньо-маркований конверт із зображенням вишу. 8 грудня 2016 року, в Актовій залі Національного університету «Львівська політехніка» відбулися урочисті збори за участі викладацької спільноти закладу та представників обласної влади, присвячені 200-літтю університету. Під час урочистостей відбулося погашення цього конверту спеціальним поштовим штемпелем.

Конверт зі спецпогашенням до 200-літнього ювілею Національного університету «Львівська політехніка»

Див. також

• Список вишів, що готують спеціалістів з видавничо-поліграфічної справи
• Видавництво Національного університету «Львівська політехніка»
• Люблінська Політехніка
• Науково-технічна бібліотека Національного університету «Львівська політехніка»
• Клуб випусників Львівської політехніки

Джерела та література

• Від Реальної школи до Львівської політехніки: нариси з історії Львівської політехніки (1816—1918) / Упорядник О. В. Шишка; За ред. проф. Ю. Я. Бобала; Національний університет «Львівська політехніка», Науково-технічна бібліотека. — Львів : НУ «ЛП», 2016. — 440 с. — ISBN 978-617-607-984-2.
• Витоки та розвиток електротехнічної освіти і науки у Львівській політехніці (1891—2016): до 125-річчя львів. електротехн. шк. / за ред. П. Г. Стахіва. — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2017. — 214 с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 208 (14 назв). — Імен. покажч.: с. 209—212. — ISBN 978-966-941-058-0
• Doctores honoris causa Львівської політехніки / Кузьмин Р. Я., Курдина Ю. М. — Львів : НУ «ЛП», 2016. — 148 с. — ISBN 978-617-607-995-8.
• Видатні вчені-математики Львівської політехніки (1844—1939). Бібліографічний покажчик / Бєлоус І. О. — Львів : НУ «ЛП», 2012. — 100 с. — ISBN 978-617-607-205-8.
• Ректор Гаврилюк: рух у часи «застою». Спогади і думки львівських політехніків / Відповід. ред. проф. Ю. Бобало; редколегія: В. Павлиш, І. Лопатинський, А. Загородній, Б. Стадник. — Львів : НУ «ЛП», 2011. — 324 с. — ISBN 978-617-607-148-8.
• Науково-технічна бібліотека Національного університету «Львівська політехніка» / І. О. Бєлоус, О. В. Шишка, Д. О. Тарасова; за ред. проф. А. Г. Загороднього. — Львів : НУ «ЛП», 2009. — 196 с. — ISBN 978-966-553-757-1.
• Львівська політехніка на фотографіях. Частина І (1844—1990). Альбом / Укладачі О. В. Шишка, Л. В. Жук; За ред. проф. Ю. Я. Бобала. — Львів : НУ «ЛП», 2014. — 272 с. — ISBN 9978-617-607-667-4.
• Історія радіотехнічної освіти і науки у Львівській політехніці (1952—2012). Наукове видання до 60-річчя радіотехнічного факультету — Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки / За ред. І. Н. Прудиуса, О. В. Шишки. — Львів : НУ «ЛП», 2015. — 324 с. — ISBN 978-617-607-849-4.
• Історія хімічної, хіміко-технологічної освіти і науки у Львівській політехніці (1844—1991): монографія: 170-річчю Нац. ун-ту «Львів. політехніка» присвячується / В. Т. Яворський, К. І. Блажівський; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — 2-ге вид., доповн. і доопрац. — Львів : НУ «ЛП», 2015. — 184 с. — ISBN 978-617-607-860-9.
• Кафедра геодезії, 145 років: [іст.-бібліогр. нарис / О. І. Мороз та ін.] ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2016. — 199 с. : іл., табл., портр. — Бібліогр.: с. 195—196 (24 назви). — ISBN 978-617-607-978-1
• Кафедра електронних обчислювальних машин. До 50-річного ювілею / Нац. ун-т «Львів. політехніка»; за ред. А. О. Мельника; упоряд.: Л. О. Березко, Є. Я. Ваврук, В. С. Глухов, В. А. Голембо, В. С. Мархивка, А. О. Мельник, Я. С. Парамуд, В. Я. Пуйда, М. О. Хомуляк. — Львів : НУ «ЛП», 2013. — 228 с. — ISBN 978-617-607-476-2.
• Кафедра обліку та аналізу (2002—2007 рр.) / Національний університет «Львівська політехніка» (Львів), Інститут економіки і менеджменту ; уклад. А. Г. Загородній [та ін.]. — Л. : НУ «Львів. політехніка», 2007. — 104 с.: іл. — ISBN 978-966-553-596-6
• Кафедра фотограмметрії та геоінформатики: 50 років: іст.-бібліогр. нарис / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка»; за ред. О. Л. Дорожинського; уклад.: О. Л. Дорожинський, Х. В. Бурштинська, О. В. Тумська, М. Т. Процик, Л. В. Бабій. — Київ : Картографія, 2013. — 158 с. — ISBN 978-617-670-262-7.
• «Львівська політехніка», нац. ун-т. Кафедра обліку та аналізу. Кафедра обліку та аналізу Львівської політехніки: 2002—2017 : [іст.-довід. нарис / уклад.: І. Я. Яремко та ін.]. — Львів: ЗУКЦ, 2017. — 227 с. : іл., табл., портр. — ISBN 978-617-655-149-2
• Кафедра «Телекомунікації». До 20-річчя заснування (1993—2013) / Нац. ун-т «Львів. політехніка», Ін-т телекомунікацій, радіоелектрон. та електрон. техніки; уклад.: М. М. Климаш, Б. М. Стрихалюк, О. В. Красько. — Львів : НУ «ЛП», 2013. — 80 с.
• Львівська політехніка: litteris et artibus: [наукова діяльність ун-ту (до берез. 2010 р.)] / [Нац. ун-т «Львів. політехніка»] ; [редкол.: Ю. Я. Бобало (голова) та ін.]. — Київ ; Львів: Логос Україна, 2010. — 367 с. : іл. — ISBN 978-966-1581-07-3
• Національний університет «Львівська політехніка»: архітектур. атлас / Богдан Черкес, Світлана Лінда, Юлія Богданова. — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2016. — 403 с. : іл., портр. — ISBN 978-617-607-987-3
• Національний університет «Львівська політехніка»: [історія та сучасність] / [Нац. ун-т «Львів. політехніка»] ; [редкол.: Ю. Я. Бобало (голова) та ін.]. — Київ: Логос Україна, 2009. — 447 с. : іл. — ISBN 978-966-1581-02-8
• Головна будівля Львівської політехніки / О.  Жук; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — 2-ге, зі змін. і доповн. — Львів : НУ «ЛП», 2008. — 74 с. — ISBN 978-966-553-806-6.
• Львівська політехніка в публікаціях (1844—2013). Бібліографічний покажчик / Уклад.: І. О. Бєлоус, Г. К. Белявська, М. В. Загачевська, Н. В. Козел. — Львів : НУ «ЛП», 2014. — 692 с. — ISBN 978-617-607-576-9.
• Пам'ятні монети, медалі та значки — історичні символи Львівської політехніки. Альбом-каталог. До 170-річчя Національного університету «Львівська політехніка» / Загородній А. Г., Якубенко В. М. — Львів : НУ «ЛП», 2014. — 88 с. — ISBN 978-617-607-615-5.
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Креативний урбанізм: до століття містобудівної освіти у Львівській політехніці = Creative urbanism: the 100th anniversary of the urban planning education at Lviv polytechnic: монографія / Нац. ун-т «Львів. політехніка» ; за заг. ред. Богдана Черкеса та Галини Петришин. — Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2014. — 793 с. : рис. — Текст укр., англ. — Парал. тит. арк. англ. — Бібліогр. в кінці ст. — 250 прим. — ISBN 978-617-607-677-3
• Kucharzewski F. Szkoła Politechniczna Lwowska // Przegląd Techniczny. — 1916. — № 1—2. — S. 1—5. (пол.)

Посилання

• Офіційна сторінка Національного університету «Львівська Політехніка»
• Сайт «Наука» Національного університету «Львівська політехніка»
• Віртуальне навчальне середовище Львівської політехніки
• Рада молодих вчених Національного університету «Львівська політехніка»
• Студентське містечко Національного університету «Львівська Політехніка»
• Центр інформаційного забезпечення Національного університету «Львівська Політехніка»
• Інтернет-провайдер Львівської політехніки PolyNet
• Видавництво Національного університету «Львівська Політехніка»
• Світлини Львівської політехніки
• Сайт випускників Львіської політехніки(пол.)
• Інститут Комп'ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська Політехніка»
• Історія Львівської політехніки
• Хронологічний перелік ректорів Львівської політехніки
• Історія Львівської політехніки
• Електронний науковий архів Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка»
• Освітній студентський тижневик «Аудиторія»
• Огляд Національного університету «Львівська Політехніка» у найбільному каталозі вишів
• Львівська політехніка у Open Directory Project (DMOZ)