Відкрити головне меню

Губенко Тихон Павлович

радянський електромеханік

Губенко Тихон Павлович
Народився 26 серпня 1896(1896-08-26)
м. Конотоп, Сумська область
Помер 8 квітня 1971(1971-04-08) (74 роки)
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Національність українець
Alma mater Київський політехнічний інститут
Заклад Національний університет «Львівська політехніка»
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України

Губенко Тихон Павлович (26 серпня 1896(18960826), Конотоп, Сумська область — 8 квітня 1971) — заслужений діяч науки і техніки, видатний вчений в галузі електричних машин і електроприводу, доктор технічних наук, завідувач кафедри електричних машин Національного університету «Львівська політехніка».

БіографіяРедагувати

Т. П. Губенко народився 26 серпня 1896 року у м. Конотопі Сумської області в українській родині, де цінувалась любов до праці, рідної землі, справедливість, щирість, високе почуття обов'язку та народні традиції.

У 1913 р. закінчив Конотопське комерційне училище, в наступному році вступив на електромеханічне відділення Петроградського політехнічного інституту, але у зв'язку з призовом в армію у 1916 р. перервав навчання. Після повернення з армії навчався у Київському політехнічному інституті на електротехнічному факультеті (1922 —1927 рр.).

З 1932 р. завідував кафедрою електрообладнання промислових підприємств, а через три роки виконував обов'язки професора у Харківському електротехнічному інституті. Паралельно він працював в Електропромі, де керував проектуванням електрообладнання нових гігантів соціалістичної індустрії — прокатних станів «Запоріжсталі» і металургійних заводів Донбасу.

З 1938 р. Т. Губенко призначений завідуючим кафедрою промислового використання електричної енергії у Середньоазіатському індустріальному інституті в Ташкенті. Тут він займався питаннями регулювання і зупинки електричних двигунів. Ця робота в подальшому зайняла центральне місце в його науковій діяльності.[2]

У 1947 р. Т. Губенко приїхав до Львова і з того часу безсумнівно працював у Львівському політехнічному інституті на посаді завідуючого кафедрою електричних машин. Предтечею кафедри електричних машин у Львівській політехнічній школі була кафедра електротехнічних конструкцій, заснована в листопаді 1906 р., а в 1928 р. на механічному факультеті створено нову кафедру «Електричні машини». По-справжньому кафедра почала зростати з 1947 року, коли її очолив видатний вчений у галузі електричних машин і електроприводу заслужений діяч науки і техніки Узбецької РСР, доктор технічних наук, професор Тихон Павлович Губенко — талановитий педагог, інтелектуал, який добре володів п'ятьма мовами, інтелігент і гуманіст, вихователь інженерних і викладацьких електротехнічних кадрів високої кваліфікації, в тому числі українських національних.[3]

18 березня 1949 р. відбувся захист кандидатської дисертації на тему «Динамічне гальмування індукційних машин». У своїй дисертаційній роботі Тихон Павлович дав струнку узагальнену теорію векторних і кругових діаграм індукційної машини, глибоку і здорову критику ряду робіт по динамічному гальмуванню і запропонував свої методи, які б дозволили будувати кругові діаграми насичених машин, швидко і досить точно визначати гальмівні моменти та час гальмування.

У 1950 р. Т. Губенко був затверджений професором кафедри «Електричні машини». Після захисту докторської дисертації у 1955 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук. А в період з 1956 до 1959 рр. професор займав посаду декана енергетичного факультету, очолював лабораторію автоматизованого електроприводу машинознавства і автоматики АН УРСР та завідував лабораторією автоматизованого електроприводу ЛПІ, яка зробила значний внесок в автоматизацію процесів буріння і нафтодобування.

З 1957 р. Т. Губенко очолив Вчену раду, що приймала до захисту кандидатські та докторські дисертації з електротехнічних спеціальностей. Ця Рада була одним із загальносоюзних центрів підготовки та атестації наукових кадрів. Тут захищали дисертації вчені з України, Білорусі, Азербайджану, Вірменії, Молдавії, Литви, Латвії, Естонії.

8 квітня 1971 р. після важкої хвороби на сімдесят п'ятому році життя помер видатний учений і педагог професор Тихон Павлович Губенко.

Професійна діяльністьРедагувати

Наукова діяльність видатного професора у Львові була продовженням робіт, розпочатих ще за межами України. Це стосується, зокрема, й наукових інтересів професора в галузі автоматизації нафтової промисловості, адже в той час Прикарпаття було одним із основних джерел енергоносіїв Радянського Союзу. Відомими були такі газопроводи, як: Дашава-Київ, Дашава-Москва, Дашава-Мінськ, Дашава-Ленінград. Вони сприяли газифікації Європейської частини СРСР.

Т. Губенко та його наукова школа на початку 50-х років розробили теорію, яка дала вичерпні відповіді на низку проблем динаміки систем автоматичного регулювання з розподіленими параметрами, що дозволило здійснити їх практичну реалізацію. Але основним напрямом наукових досліджень кафедри в цей час стають електричні машини. Розроблялась теорія індукційних машин з високим ступенем використання активних матеріалів. Значним досягненням в теорії індукційних машин були роботи з дослідження несиметричних режимів, які значною мірою дали розв'язок даної проблеми та відкрили дорогу до практичного застосування цих режимів у приводах різноманітних механізмів.

До наукових досліджень залучались талановиті студенти й аспіранти. В аспірантурі професора Губенка у Львівській політехніці та у Львівській філії АН УРСР постійно навчались 5—6 аспірантів. Вихована ним наукова школа нараховує понад 25 кандидатів наук, з яких ціла низка стала надалі докторами наук, зокрема, П. Бразаускас, Р. Фільц, В. Фокін, В. Чабан, Л. Глухівський, М. Яцун, Ю. Чучман, В. Маляр.[4]

Значним кроком у розвитку теорії електричних машин була розробка математичної теорії електромеханічних перетворювачів з нелінійними електромагнітними зв'язками, започаткована Т. Губенком й розвинена у працях Р. Фільца та Л. Глухівського.

Авторитет науки, що розвивалася під егідою професора Т. Губенка, високий рівень спеціалістів-випускників кафедри, сприяли створенню у Львівській політехніці електромеханічного факультету, організованого у 1962 р. особистими зусиллями професора. Він був його першим деканом.

Праці вченогоРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка»Львів: 1994. — С. 210–211. — 257 с.
  2. Гелеш А. Професор Т. П. Губенко — видатний учений у галузі теорії електричних машин / А. Гелеш // Українознавчий альманах. — 2013. — Вип. 14. — С. 179—182. — Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2013_14_51
  3. Історія кафедри електричних машини і апаратів [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.lp.edu.ua/ema/istoriya-kafedry Архівовано 13 листопад 2016 у Wayback Machine.
  4. Історія кафедри електричних машини і апаратів [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.lp.edu.ua/ema/istoriya-kafedry Архівовано 13 листопад 2016 у Wayback Machine.

ПосиланняРедагувати