Головний корпус Львівської політехніки
Головний корпус Львівської політехніки — будівля у Львові (по теперішній вулиці С. Бандери) споруджена у 1873 – 1877 в неокласичному стилі за проектом архітектора Юліана Захарієвича[1] для розміщення Цісарсько-королівської технічної академії у Львові (тепер — Львівської політехніки). Ю. Захарієвич запроектував також і оформлення інтер’єрів споруди[2].
Головний корпус Львівської політехніки | |
---|---|
49°50′08″ пн. ш. 24°00′52″ сх. д. / 49.835548° пн. ш. 24.0143911° сх. д. | |
Країна | Україна |
Розташування | Львів |
Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
Архітектор | Захаревич Юліан |
Дата початку спорудження | 1873 |
Дата закінчення спорудження | 1877 |
Площа приміщень | ? m² |
Головний корпус Львівської політехніки у Вікісховищі |
З історії будівлі
ред.Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2019) |
Архітектура
ред.Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2019) |
За задумом архітектора Ю. Захарієвича головний корпус технічної академії у Львові мав би бути не гіршим від головної будівлі[de] знаменитої Вищої технічної школи у Відні[3] (Віденської політехніки). Архітектор переосмислив стиль віденського історизму і додав у конструкцію будови елементи ренесансу і бароко.
Головний корпус Політехніки — прямокутний, триповерховий, з двома внутрішніми замкненими подвір’ями й коридорною системою аудиторій. У ньому розташована й астрономічна обсерваторія, що діє донині. Будівля була розрахована на 300 студентів. Її фасад відзначається спокійним пропорційним групуванням архітектурних мас, гармонійним поєднанням простих геометричних об’ємів. Урочистість входу та центр головного фасаду акцентують шість колон коринфського ордера, що міцно спираються на перший ярус центрального ризаліту, увінчаний трифігурною скульптурною композицією авторства професора Академії Леонарда Марконі. Алегоричні жіночі фігури символізують Інженерію, Архітектуру й Механіку — три факультети, що розташовувалися тоді в будівлі. На аттику великими латинськими літерами написано: LITTERIS ET ARTIBUS («Науками й Мистецтвом»)[4].
Примітки
ред.- ↑ Julian Oktawian Zachariewicz-Lwigród (1837-1898) - architekt (przedstawiciel historyzmu), profesor i rektor Politechniki Lwowskiej, konserwator zabytków. Autor projektu gmachu głównego Politechniki Lwowskiej oraz odrębnego gmachu Wydziału Chemicznego // Wielka Encyklopedia Powszechna Ilustrowana 1891, t. III [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Жук О. К. Мистецтво дизайну у творчості Юліана Захарієвича // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Архітектура. – 2008. – №632. — C. 217. (link 1 [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.] link 2 [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.])
- ↑ Lwów. Przewodnik turystyczny. — Lwów, 2015. — S. 67 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
- ↑ Національний університет "Львівська політехніка" [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] / Нац. ун-т "Львів. політехніка", редкол.: Ю. Я. Бобало (голова) та ін. — К.: Логос Україна, 2008. — 448 с. — C. 11.
Див. також
ред.Галерея
ред.Література
ред.- Жук О. Головна будівля Львівської політехніки. 2-ге вид. — Львів, 2008. — 75 с.
- Юлія Курдина[1]. Будівництво головного корпусу цісарсько-королівської технічної академії у Львові (1873 – 1877) // Східноєвропейський історичний вісник. — Дрогобич: Посвіт, 2018. - Вип. 6. - С. 64 - 69. (link here [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.])
- Жук О. К., Петрик В. М. Нові матеріали до відтворення архітектурного вистрою головного корпусу Львівської політехніки // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2011. – № 716 : Архітектура. Ландшафт дахів історичного центру міста: проблеми збереження і регенерації. – С. 117–123. (link here [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.])
- Гнат Г. О., Черняєва В. М. Перспективи реконструкції горища головного корпусу львівської політехніки під навчальні та офісні функції // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Архітектура. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2018. — № 893. — С. 37–43. (link here [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.])
Примітки
ред.- ↑ кандидат історичних наук, асистент кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Національного університету «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
Посилання
ред.- Львівська політехніка // ЗУАП - Західноукраїнський Архітектурний Портал [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Вул. Бандери, 12 – Головний корпус Національного університету "Львівська політехніка" // lia.lvivcenter.org (Інтерактивний Львів) [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.] (те ж саме польською — Ul. Bandery, 12 – gmach glówny Politechniki Lwowskiej [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.])
- Львівська політехніка – п’ята у рейтингу найкрасивіших вищих навчальних закладів України // lp.edu.ua/news [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Ігор Галущак. Цьогоріч Львівській політехніці виповнюється 200 років! // Світогляд, 2016, № 6 (62). (те ж саме)
- 200 lat Narodowego Uniwersytetu „Politechnika Lwowska” // Nasze Drogi. Czasopismo Federacji Organizacji Polskich na Ukrainie. - Rok XXI. - Nr. 4 (83) 2016. - S. 40 - 46. [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Wołodymyr Wujcyk. Zespół architektoniczny Politechniki Lwowskiej [Архівовано 24 червня 2019 у Wayback Machine.] // Halicka Brama we Lwowie. [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.] Nr 1, wrzesień 1994. (lwow.com.pl)
- Wielcy zapomniani. Julian i Alfred Zachariewiczowie — sławni architekci Lwowa // z gazety "Nasz Dziennik". [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Julian Oktawian Zachariewicz. Część I - Kurier Galicyjski [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Politechnika Lwowska // Pogranicze ~ ua.pogranicze.eu - portal przygraniczny [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Witraże secesyjne na terenie Galicji Wschodniej. Część I. – Barwy Szkła [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |