Відкрити головне меню

Здзіслав Криговський

польський математик, ректор Львівської політехніки

Здзіслав Ян Евангелі Антоній Криговський (пол. Zdzisław Jan Ewangeli Antoni Krygowski; 22 грудня 1872, Львів — 10 серпня 1955, Познань) — польський математик, ініціатор криптологічних досліджень з Енігми, ректор Львівської політехніки.

Здзіслав Криговський
Zdzisław Krygowski
Народився 22 грудня 1872(1872-12-22)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер 10 серпня 1955(1955-08-10) (82 роки)
Познань, ПНР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Діяльність математик
Заклад Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Науковий керівник Kazimierz Żorawski[d]
Батько Антоній Криговський
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Офіцер ордена Почесного легіону
Орден Академічних пальм
Автограф Zdzislaw krygowski kurs szyfrowy 1929 01.jpg
Сімейна могила, в якій поховано Богуміля Криговського

Зміст

Сім'яРедагувати

  • Був сином Антонія Криговського (1824—1904), за освітою був математиком і фізиком, відмінним педагогом, професором гімназій у Тернополі, Тарнуві та Львові, а у 1876—1887 роках очолив гімназію у Вадовіце.
  • Відвідував гімназію в Вадовіце (I—V кл. До 1882 р.), а потім вступив до ліцею Собєського в Кракові, 1882—1887 рр.

КраківРедагувати

  • У 1890 р.  розпочав навчання на факультеті філософії Ягелонського університету. Під час навчання слухав лекції М. Баранецького, Л. Біркенмайера, Ф. Карлінського, під керівництвом якого працював 3 роки (з 1890 по 1893) в астрономічній обсерваторії у Кракові.

Брав участь у семінарі під керівництвом М. А. Баранецького і Ф. Карлінського.

  • У 1893 році разом з Т. Лопушнянським він заснував математичний гурток студентів Ягелонського університету.
  • У 1895 році склав іспит у вчителя математики та фізики.
  • 13 листопада 1895 року отримав звання доктора, на підставі дисертації «Загальні твердження Гріна».
  • 1895—1896 рр. отримав наукову стипендію в Берліні, працював під керівництвом Лазаруса Емануїла Фукса та Германа Амандуса Шварца.
  • З 1896 по 1898 рр. працював у Парижі (Паризький Університет- факультет наук) під керівництвом Павла Еміля Апеля та Еміля Пікарда, з якими він товаришував

Опублікував близько 30 робіт з еліптичних та гіпереліптичних функцій та їх інтегралів у польських та французьких журналах («Математично-фізичні праці», «Математичний твір», «Comptes rendus de l'Académie des Sciences de Paris», «Bulletin de la Société Mathematique de Francé») серед інших. «Розвиток функції Z (n) у тригонометричному ряді» («Робота Познанського товариства друзів науки» 1922 р.).

  • У серпні 1889 року призначений заступником вчителя математики та фізики в Краківському університеті.

ПеремишльРедагувати

  • 1899—1901 рр. учитель у гімназії в Перемишлі.

ЛьвівРедагувати

  • 1901 р. призначений професором математики на факультеті хімії та архітектури Львівської політехніки, одночасно читав лекції з математики та фізики. Працював до 1908 року, з короткою перервою з 1906—1907 рр., коли був змушений виїхати до Парижа, де працював над дисертацією.
  • 1908 р. опублікував роботу «Сучасний розвиток гіпереліплікації та тригонометрії» («Математична і фізична робота» 1908 р.).
  • 31 жовтня 1908 р. призначений професором математики Львівської політехніки.
  • 13 грудня 1908 р. перейшов на кафедру математики після трагічної смерті професора Станіслава Кєпінського.
  • з 1 листопада 1909 р. заслужений професор.
  • У 1913—1915 роках був деканом факультету водного господарства Львівської політехніки.
  • 1917—1918 рр. ректор цього університету.

Окрім робіт, опублікованих на той час у журналах, працював над такими працями:

  • «Елемент вищої математики» (літографічний курс)
  • «Математичні лекції» (частина 1 «Диференціальне обчислення та теорія рядів», видана студентами Львівської політехніки.

ПознаньРедагувати

  • 1919 р. при заснуванні Познанського університету призначений завідувачем кафедри математики.

Організував семінар, присвячений аналітичним функціям, які він очолював 19 років. У 1919 році був призначений заступником голови першої екзаменаційної комісії в Познані для кандидатів на вчителя.

 
Фотокопія подяки з підписом генерала Піскора, начальника головного штабу РГ
  • у 1920—1921 роках декан філософського факультету
  • в 1919—1920 і 1934—1936 рр.проректор Познанського університету.
  • 29 січня 1929 отримує від ген. Тадеуша Піскора подяку від польських збройних сил за допомогу в розробці секретних кодів серед студентів третього і четвертого курсу. Створивши серед своїх студентів групу з понад двадцяти чоловік. Навчання складалося з основ криптології та відділу математичного аналізу (перестановки, ймовірності тощо). Були проведені спеціалізовані заняття та лекції. Наприкінці 1929 року була проведена систематизована робота з розв'язання німецької системи «Енігма». Три найбільш талановитих криптолога були переведені в столицю. Це були Маріан Реєвський, Генрик Зигальський та Єжи Ружицький — найталановитіші студенти професора Криговського.

До початку війни жив у Познані на вул. Фоча ,54. Під час війни, він втратив всю свою власність, включаючи безцінну колекцію, близько 3000 книг. Після депортації залишився в Кракові. Після звільнення, читав лекції у новоствореному Краківському технологічному університеті.

  • 1946—1955 рр. повернувся до Познанського університету як звичайний професор за контрактом, читав лекції майже до останнього моменту життя, аж до квітня 1955 р.

У 1946 році працював у відділі фізіології Познанського університету, разом з професором Стефаном Дабровським працював над дифузією тіл у рідині.

Криговський був президентом Львівського відділення Польського математичного товариства та Познанського відділення цієї компанії. У 1926 році він був президентом цієї компанії.

Цікавився музикою, особливо Шопеном.

Здзіслав Криговський помер 10 серпня 1955 року о 5 годині вечора. Похорони відбулися в Познані 13 серпня 1955, похований на парафіяльному цвинтарі св. Івана Віанея в Познані.

Відзнаки та нагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Uniwersytet Poznański za rektoratu Heljodora Święcickiego, Księga Pamiątkowa: (pod redakcją Adama Wrzoska). — Poznań MCMXXIV. (пол.)
  • Historia Ruchu Naukowego Studentów Matematyki i Informatyków na Uniwersytecie w Poznaniu 1919—1999 (pod redakcją: Magdalena Jaroszewska, Maciej Kandulski, Małgorzata Małowińska). — Poznań: UAM, 1999. (пол.)
  • Informator Wydziałowy, Rok XII, numer 10(113) Wydział Matematyki i Informatyki UAM (pod redakcją: Magdalena Jaroszewska, Julian Musielak). — Poznań: UAM, lipiec 2005. (пол.)

ПосиланняРедагувати