Дудикевич Валерій Богданович

Валерій Богданович Дудикевич (нар. 23 листопада 1941, Білоскелювате, Луганська область) — український науковець у сфері захисту інформації. Доктор технічних наук (1991), професор (1992), завідувач кафедри захисту інформації Інституту комп'ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка». Заслужений винахідник України. Почесний професор Львівської політехніки[1].

Дудикевич Валерій Богданович
Народився23 листопада 1941(1941-11-23) (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Білоскелювате, Краснодонський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвикладач університету, інформатик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка» Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональний університет «Львівська політехніка» Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук
БатькоДудикевич Богдан Корнилович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
нагрудний знак «Винахідник СРСР» Заслужений винахідник України
медаль «15 років Збройним Силам України»
нагрудний знак «За наукові досягнення»

Життєпис

ред.

Українець за національністю. 1958 закінчення закінчив середню школу, 1963 — з відзнакою факультет автоматики та напівпровідникової електроніки, де залишився на посаді асистента кафедри автоматики та телемеханіки. Упродовж 1966—1969 років навчався в аспірантурі, став асистентом. З 1971 року — кандидат технічних наук, наступного року затверджений у вченому званні доцента на кафедрі «Автоматика та телемеханіка». З 1972 до 1976 рр. — заступник декана факультету автоматики.

1991 року захистив докторську дисертацію, став доктором технічних наук. Із 1992 — професор, декан факультету. Наступного року очолив кафедру автоматики та телемеханіки.

Наукова діяльність

ред.

Тематика наукових робіт — розроблення й дослідження методів перетворення та кодування частотних і часових сигналів засобами імпульсного моделювання тощо. Автор понад 260 наукових праць.

Серед праць:

  • Умножитель низких частот к цифровому частотомеру (Львів, 1969)
  • Быстродействующие широкодиапазонные цифровые частотомеры низких и инфракрасных частот (Севастополь, 1972, співавтор Микола Кіріанакі)
  • Методы и устройства цифрового измерения низких и инфракрасных частот (Львів, 1975, співавтор Микола Кіріанакі)
  • Синтез функціональних число-імпульсних перетворювачів кодів (Львів, 1991).

Примітки

ред.
  1. Почесні професори Львівської політехніки. Офіційний сайт Національного університету «Львівська Політехніка». Процитовано 19 січня 2025.

Джерела

ред.