Відкрити головне меню

Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки

Інститут телекомунікацій радіоелектроніки та електронної техніки[1] (ІТРЕ) створено у жовтні 2001 року на базі радіотехнічного та електрофізичного факультетів.

ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ, РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

ТА ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕХНІКИ
Національного університету

«Львівська політехніка»
ІТРЕ
ITRE Emblema.jpg
Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки.jpg
49°50′09″ пн. ш. 24°00′57″ сх. д. / 49.835855560027773947° пн. ш. 24.01594722002777971° сх. д. / 49.835855560027773947; 24.01594722002777971Координати: 49°50′09″ пн. ш. 24°00′57″ сх. д. / 49.835855560027773947° пн. ш. 24.01594722002777971° сх. д. / 49.835855560027773947; 24.01594722002777971
Тип заклад вищої освіти
Розташування Львівська політехніка навч корп. № 11, ауд. № 210
Засновано 2001
Акредитація IV  рівня
Директор Прудиус Іван Никифорович
Докторів 23
Професорів 23
Приналежність Національний університет «Львівська політехніка»
Адреса вул. Професорська, 2 Львів, 79013, Україна
Сайт ІТРЕ

Загальна інформаціяРедагувати

З метою поліпшення якості підготовки фахівців та забезпечення їх мобільності, починаючи з вересня 2001 р., на підставі ухвали Вченої ради університету було реорганізовано структуру Львівської політехніки. Замість 16 факультетів утворено 12 навчально-наукових інститутів. Відтак, на базі 4-х кафедр радіотехнічного та 3-х кафедр електрофізичного факультетів утворено ІТРЕ. Засновниками згаданих факультетів були відомі вчені в галузях електротехніки, радіотехніки та електроніки: академік АН СРСР О.О. Харкевич, член-кореспондент АН СРСР та АН УРСР К.Б. Карандєєв, проф. Ю.Т. Величко та проф. О.І. Андрієвський.
Першим директором інституту було призначено д. т. н., професора Б.А. Мандзія. З 2004 року директором інституту телекомунікацій радіоелектроніки та електронної техніки є д. т. н., професор І.Н. Прудиус.
В інституті готують фахівців за напрямами: «Телекомунікації», «Радіотехніка», «Радіоелектронні апарати», «Мікро та наноелектроніка», «Електронні пристрої та системи», «Оптотехніка».
Висококваліфіковану підготовку фахівців в ІТРЕ здійснюють 110 професорів та викладачів, близько 40 працівників науково-дослідних лабораторій, 45 осіб навчально-допоміжного персоналу, з яких наукові ступені і вчені звання мають 92 чол. На кафедрах інституту працює 22 докторів наук, професорів, та 70 кандидатів наук, доцентів.

Перелік бакалаврських програмРедагувати

  • 6.050901 радіотехніка
  • 6.050902 радіоелектронні апарати
  • 6.050903 телекомунікації
  • 6.050801 мікро- та наноелектроніка
  • 6.050802 електронні пристрої та системи
  • 6.051004 оптотехніка

КафедриРедагувати

Навчальний процес за вказаними напрямами і спеціальностями забезпечують 7 кафедр інституту:

Для підготовки науково-педагогічних кадрів і захисту докторських та кандидатських дисертацій в інституті створено 3 спеціалізовані Вчені ради за 9 спеціальностями, на яких за останні 5 років працівниками і аспірантами інституту захищено 13 докторських та 35 кандидатських дисертацій.

Кафедра електронних засобів інформаційно-комп’ютерних технологійРедагувати

Організована на базі кафедри конструювання та технології виробництва радіоапаратури (КТРА), створеної вперше в Україні відповідно до рішення колегії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 10 від 8 січня 1960 р. Ініціатива організації кафедри належала доцентові Євгену Федоровичу Заморі, який був її першим завідувачем до 1974 року. Із 2000 р. кафедрою завідує професор В. А. Павлиш, під керівництвом якого сформована наукова школа фізико-технологічного моделювання радіоелектронних засобів. Професорсько-викладацький склад кафедри налічує 20 осіб, серед яких 3 доктори наук, 4 професори, 15 доцентів, кандидатів наук: В. А. Павлиш — кандидат технічних наук, професор, завідувач кафедри; М. Д. Матвійків — доктор технічних наук, професор; Ю. М. Романишин — доктор технічних наук, доцент; Є. В. Сторчун — доктор технічних наук, професор; кандидати технічних наук, доценти І. В. Атаманова, Г. М. Васьків, З. П. Весоловський, О. М. Воблий, Б. С.Вус, Л. К. Гліненко, Л. І. Закалик,Р. О.Корж,Т.А.Смердова, В. М. Фаст, Г. В. Юрчик, Є. І. Яковенко, К. І. Янгурський; кандидати фізико-математичних наук, доценти В. В. Гоблик, В. І. Процик, В. І.Лозинський. За час існування кафедри підготовлено 7 докторських і 45 кандидатських дисертацій, видано понад 40 монографій. Кафедра здійснює підготовку бакалаврів за напрямом «Електронні апарати» (з 2007 навчального року — «Радіоелектронні апарати»), спеціалістів та магістрів за спеціальностями: «Виробництво електронних засобів» зі спеціалізацією «Електронні засоби бізнес-технологій та банківських систем»; «Біотехнічні та медичні апарати і системи»; «Технології та засоби телекомунікацій».

Кафедра електронних приладівРедагувати

Створена 1 вересня 1963 р. відповідно до рішення колегії Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР на радіотехнічному факультеті. Її завідувачем протягом 1963–1979 рр. був кандидат технічних наук, доцент Е. М.Мушкарден. З 1979 р. і досі кафедру очолює доктор технічних наук, професор Зенон Юрійович Готра. Нині кафедра налічує 16 викладачів (5 професорів, 11 доцентів), які здійснюють підготовку інженерних кадрів за напрямом «Електроніка» та займаються науковою роботою. Поряд із навчальним процесом на кафедрі здійснюється й науково-дослідна робота в НДЛ-3 з розробки та дослідження нових матеріалів, елементів електронної техніки, зокрема інтегральної оптики, для застосування в екології, медицині, технології, наукових дослідженнях. При кафедрі існують аспірантура та докторантура за спеціальностями «Твердотільна електроніка», «Технологія обладнання і виробництво електронної техніки» та «Фізика твердого тіла». Успішне навчання та досягнення в науковій діяльності дозволяє найкращим студентам і співробітникам кафедри проходити стажування в Австрії, Німеччині, Польщі, Франції, Японії та інших країнах.

Кафедра напівпровідникової електронікиРедагувати

Кафедра теоретичної радіотехніки і радіовимірюваньРедагувати

Кафедра радіоелектронних пристроїв і систем (РЕПС) див. детальнішеРедагувати

Створена в 1952 р. одночасно з радіотехнічним факультетом. Спочатку називалась «Радіоприймальні пристрої» і стала профілюючою за спеціальністю «Радіотехніка». Першим завідувачем кафедри був доктор технічних наук, професор, а згодом член-кореспондент Академії наук Радянського Союзу К. Б. Карандєєв, який заклав основи наукових досліджень і створення радіоелектронних пристроїв різноманітного призначення.
Останнє десятиріччя наукового життя кафедри характеризується появою нових напрямів досліджень. Виконується комплекс робіт щодо побудови скануючих телевізійних мікроскопів з високою роздільною здатністю, які дають можливість у реальному часі проводити дослідження фізичних і нових біологічних мікрооб’єктів (керівник — доцент В. І. Шклярський). Під керівництвом завідувача кафедри, професора І. Н. Прудиуса розвинуто напрям наукових досліджень зі створення методів і систем формування та відновлення зображень, цифрової обробки сигналів за умов інтенсивних завад. За цією тематикою захищено 5 кандидатських дисертацій, підготовлено і видано навчальні підручники, посібники, конспекти лекцій.
Навчальний процес студентів забезпечують 3 професори — І. Н. Прудиус, Б. Є. Рицар, В. О. Нічога, 9 доцентів — Л. В. Лазько, М. Й. Николишин, В. І. Оборжицький, К. М. Радіончик, О. В. Самсонюк, Л. А. Сніцарук, М. М. Сумик, Ю. І. Шаповалов, В. І. Шклярський, 5 старших викладачів — М. М. Гнатчук, С. Г. Іваночко, А. О.Кузик, В. Г. Протасевич, В. Г.Сторож та асистент В. В. Мінзюк.

З часу створення кафедра підготувала понад 7000 інженерів і спеціалістів у галузі радіоелектроніки, частина з яких працюють і за межами України.

Кафедра телекомунікаційРедагувати

Кафедра фотонікиРедагувати

Кафедра фотоніки створена у Львівському політехнічному інституті згідно з наказом Ректора № 132-10 від 30 грудня 1993 р. під назвою «Лазерна техніка та оптоелектронні системи».

За ініціативи «Львівської політехніки» та Харківського військового університету в Україні було відкрито нову спеціальність — «Лазерна та оптоелектронна техніка», яка згодом була виокремлена в однойменний напрям фахової підготовки 6.0911 «Лазерна та оптоелектронна техніка», а відтак — у 051004 «Оптотехніка».

Останніми роками різко зріс інтерес до фотонних явищ і процесів, що пов’язані з фотонами. Особливо це стало помітно у зв’язку з відкриттям фотонних кристалів і поняттям «фотонна ширина забороненої зони». Природно, що наукова і технологічна база, де носієм інформації, а також носієм енергії виступає не електрон, а фотон, окреслюється новим поняттям — фотоніка. Визначальним фактором фотоніки є те, що фотон як носій знімає фізичні обмеження по швидкості і є альтернативою до елементної бази електроніки. Фотоніка значно розширює предмет лазерної та оптоелектронної техніки, передбачаючи як слабкі фотонні сигнали (інформаційні технології), так і концентровані фотонні потоки (енергетика), причому оперує фотоніка у дуже широкому діапазоні електромагнітних хвиль: від корпускулярного випромінювання до радіодіапазону.

Враховуючи таку тенденцію наукового розвитку і появу у провідних університетах світу інститутів фотоніки, у червні 2002 року кафедра лазерної техніки та оптоелектронних систем отримала назву кафедри фотоніки (наказ № 113-07 від 21 червня 2002 р.). Підтвердженням вірно вибраного вектора розвитку є той факт, що у 2005 р. Європейський індустрійний консорціум і Об'єднання інженерів Німеччини висунув «Об'єднану європейську ініціативу фотонних досліджень» — рапорт «Фотоніка для ХХІ століття», яку підписали 55 керівників провідних компаній та ректори європейських університетів.

Організатором кафедри і її завідувачем з часу створення є д.т.н., проф. Бобицький Ярослав Васильович.

ПриміткиРедагувати