Бахматов Адольф Ісаакович
Бахматов Адольф Ісаакович (26 липня 1912, Київ — 19 липня 1991) — український архітектор і графік.
| Бахматов Адольф Ісаакович | |
|---|---|
| Народження | 26 липня 1912 |
| Смерть | 19 липня 1991 (78 років) |
| Діяльність | архітектор |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
Біографія
ред.Народився 26 липня 1912 року в Києві. Навчався у Київській академії мистецтв. 1939 року переїхав до Львова[1]. 1940 року короткий час був директором Музею українського мистецтва (тепер Національний музей) у Львові[2]. Пройшов Другу світову війну, був поранений. Демобілізувався у званні старшого лейтенанта. Працював у Львові у повоєнний період[1]. 1946 року очолив кафедру композиції щойно створеного Інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв)[3]. Член Спілки архітекторів УРСР. У 1957 і 1960 роках входив до правління львівського відділення спілки[4]. Спроєктував низку нежитлових споруд. Займався створенням екслібрисів. Автор понад 200 зразків[5]. Помер 19 липня 1991 року.[1]
- Споруди
- Адміністративний будинок на вулиці Личаківській, 81 у Львові (не пізніше 1970-х)[6].
- Адміністративний будинок на вулиці Личаківській, 128 у Львові (не пізніше 1970-х, співавтор архітектор Богдан Посацький)[6].
- Житловий будинок для працівників газопроводу «Союз» на вулиці Єфремова, 72 у Львові[6].
- Будівля цирку на вулиці Городоцькій, 83 у Львові (1968, співавтор Михайло Каневський)[7].
- Нереалізований проєкт корпусу нафтового факультету Львівської політехніки (1952—1953, співавтори Валеріан Сагайдаковський, Микола Мікула)[8].
- Участь у проєктуванні забудови села Вузлового Радехівського району[9].
Примітки
ред.- ↑ а б в Бахматова Я. Архитектор Бахматов (воспоминания дочери) // Хэсэд-Арье. — 2003. — № 11 (38). — С. 5.
- ↑ Сидор О. Національний музей у Львові в історії музейництва Галичини кінця XIX — початку XX ст. // Літопис Національного музею у Львові. — Львів, 2004. — Вип. 3 (8). — С. 29.
- ↑ Бадяк В. Перші митці львівського вищого навчального закладу (до 50-річчя випуску) // Вісник Львівської академії мистецтв. — 2003. — № 14. — С. 6. — ISSN 0236-4832.
- ↑ Шуляр В. З історії фахових об'єднань архітекторів Львова // Народознавчі зошити. — 2018. — № 4 (142). — С. 891—892.
- ↑ Бердичевский Я. И. Народ книги. К истории еврейского библиофильства в России. — Издание 2-е, дополненное. — К. : Дух і літера, 2005. — С. 244—245, 323. — ISBN 966-72-73-46-6. (рос.)
- ↑ а б в Посацький Б. С. «Новий» архітектурний образ центрів міст Західної України (на тлі ідеологічних та культурних тенденцій 1945—1975 рр.) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505: Архітектура. — С. 321.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. 248.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 591—592. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Вузлове // Мистецтво України. Енциклопедія в 5 томах / редкол.: А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін. — Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1: (A—B). — С. 395. — ISBN 5-88500-027-1.
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |