Мар'ян Нікодемович
Мар'я́н Алекса́ндер Нікодемо́вич (пол. Marian Aleksander Nikodemowicz; 2 лютого 1890, Мельниця-Подільська — 8 лютого 1952, Львів) — львівський архітектор, педагог.
| Мар'ян Александер Нікодемович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 2 лютого 1890 |
| Смерть | 8 лютого 1952 (62 роки) |
| Поховання | Янівський цвинтар[1] |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | модерн, функціоналізм |
.jpg)
Біографія
ред.Народився 2 лютого 1890 в Мельниці Подільській Борщівського повіту. Батько — Іґнаци Нікодемович (пом. 1897), вірменин за походженням і мати — Любіна Левицька. Дитячі роки провів у Бережанах, де навчався у класичній гімназії. 1908 року вступив до Львівської політехніки (на той час — Політехнічна школа), на інженерний відділ. Через рік перевівся на відділ архітектури. У 1912—1914 роках, ще як студент, працював у будівельній фірмі Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького. 1915 року отримав диплом інженера-архітектора з відзнакою. Обійняв посаду старшого асистента, а пізніше — ад'юнкта при кафедрі загального будівництва (керівник кафедри Тадей Обмінський). У тому ж 1915 році працював у технічному департаменті львівського магістрату, займаючись реставрацією будинку Корнякта. Від 1916 року член Політехнічного товариства у Львові, пізніше також Кола польських архітекторів та Спілки архітекторів Речі Посполитої. У 1917, 1918 роках викладав на відділі будівництва курсів для військових. У 1915—1920 роках епізодично працював при відбудові зруйнованих війною об'єктів залізничної інфраструктури. У 1921 році співпрацював із Євгеном Червінським та Альфредом Захаревичем при проєктуванні павільйонів Східних торгів. 1925 року заснував власну архітектурно-будівельну фірму спільно з Мечиславом Штадлером. Від того року багато проєктів Нікодемовича вважаються виконаними у співавторстві зі Штадлером. Фірма спеціалізувалася переважно на проєктуванні та будівництві недорогого житла у Львові та Східній Польщі. Викладав у Львівській політехніці (1916—1928), у львівській Державній промисловій школі (1927—1936, будівництво і рисунок). Під час Другої світової війни працював у різних установах, що займались відбудовою пошкоджених споруд. Після війни, у 1944—1950 роках викладав перспективу та нарисну геометрію у Політехніці. Помер у Львові 8 лютого 1952 року. Похований на Янівському цвинтарі в родинному гробівці (поле 31)[2].
Два сини Мар'яна Нікодемовича після війни виїхали за кордон. Третій, Анджей залишився у Львові, навчався і працював у консерваторії, став відомий як композитор, 1980 року через тиск радянської влади виїхав до Польщі в місто Люблін[3].
Проєкти
ред.- Реалізовані
- Костел Христа Царя (нині — Храм Різдва Пресвятої Богородиці) у Брюховичах. Перша нагорода на конкурсі проєктів у 1925 році, збудований у 1927[4].
- Житлові будинки для викладачів Львівського університету на вулиці Коцюбинського, 11, 11а, 13 (1927, спільно з Мечиславом Штадлером)[5].
- Ратуша у Дрогобичі, спроєктована спільно з Яном Семковичем 1924, реалізована до 1929 року.
- Санаторій у Ворохті зі своєрідною конструкцією дерев'яних лоджій (1929).
- Виховний заклад Абрагамовичів на нинішній вулиці Бой-Желенського, 5 у Львові (1928–1930)[6]. Будівництво провадив Олександр Каплонський[7]. У 1938 році Нікодемович підготував проєкт добудови нового крила і каплиці, нереалізований через початок війни.
- Колишній «Офіцерський дім» на нинішній вулиці Руставелі, 30 у Львові (1928–1930, співавтори Стефан Брила, Мечислав Штадлер). Будівництву передував загальнопольський конкурс, на який було надіслано 62 проєкти[8].
- Лікарня Каси хворих у Старому Мізуні (1920-ті).
- Дім скаутів у Ліську (1920-ті).
- Народний дім у селі Верхньому Синьовидному (1920-ті).
- Приватні вілли та ратуша в Яремче, вілли в Трускавці (1920-ті).
- Будинок на нинішній вулиці Саксаганського, 8 у Львові (1931, спільно з Мечиславом Штадлером)[9].
- Лікарня Каси хворих і дім старців у Долині (кінець 1920-х).
- Надгробок Казімежа Станіслава Якубовського на Личаківському цвинтарі (після 1926). Статуї виконані ймовірно Юзефом Стажинським, мармуровий медальйон із барельєфним зображенням Матері Божої виготовлений у майстерні Людвіка Тировича.[10] Надгробок архітектора Євгена Червінського на тому ж цвинтарі (після 1930)[11].
- Костел у Ненадовій (частково збудований у 1930–1934 роках, добудований через 60 років за іншим проєктом).
- Дім Львівської комерційної академії, колишній «Дім академічний студентів медицини» на вулиці Самчука, 9 (1936)[12].
- Розбудова неврологічної клініки на нинішній вулиці Юрія Руфа у Львові (1930-ті).
- Розбудова комплексу цукрового заводу в Ходорові: адміністративна будівля, казино, житлові будинки, та інше (1930-ті).
- Розбудова ангару в Скнилові (1930-ті).
- Казарми у Стрию і Бродах (1930-ті).
- Санаторій у Моршині. Нинішня назва — «Мармуровий палац» (1938).
- Власний будинок на нинішній вулиці Генерала Чупринки, 76 (1937–1938)[13].
- Нереалізовані
- Друга премія на конкурсі проєктів Сілезійського сейму в Катовицях (1923, співавтор проєкту Євген Червінський). Журі відзначило виразну монументальність проєкту.[14]
- Проєкт Міського торгового залу в Підгайцях (1924[15] нині Тернопільської області).
- Конкурсний проєкт костелу і дому курії в Катовицях (1925).
- Конкурсний проєкт будинку Національного музею у Варшаві (1925, перша нагорода)[16]. Будинок, однак, зведено за проєктом варшавського архітектора Тадеуша Толвінського, обраного на повторному конкурсі, до якого львівських архітекторів не допущено.
- Третя нагорода за проєкт санаторію Каси хворих, що мав постати у Львові на вулиці Курковій (нині Лисенка), 31 (1927).
- Дім професорів Львівського університету (проєкт 1930-х).
- Реставрація та відбудова
- Реставрація будинку Корнякта у Львові на площі Ринок, 6 (1915).
- Відбудова об'єктів залізничної інфраструктури (епізодично у 1915–1920).
- Відбудова вежі костелу домініканського монастиря у Підкамені (близько 1922).
- Проєкт відбудови Жовківського замку (1920-ті).
Примітки
ред.- ↑ https://web.archive.org/web/20201109170914/http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/14810/1/15_pohovannya.pdf
- ↑ Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — № 3-4 (147—148), 2007. — С. 23; Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563-3977; Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 277. — ISBN 966-7022-26-9.
- ↑ Grabowski W. Portret artysty na jasnym tle // Akcent. Literatura i sztuka. Kwartalnik. — № 1 (119), 2010. — S. 153, 154. (пол.)
- ↑ Lwów. Ilustrowany… — S. 281.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 558; Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25. — Lwów: Nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza, 1925. — S. 62—63; Lwów. Ilustrowany… — S. 172.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 538; Lwów. Ilustrowany… — S. 184.
- ↑ Wspaniała fundacja // Gazeta Lwowska. — 5 września 1930. — № 204. — S. 4.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 559; Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 2-3. — S. 71—73; Lwów. Ilustrowany… — S. 191.
- ↑ Lwów. Ilustrowany… — S. 87.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 180, 265. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- ↑ Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 290. — ISBN 978-83-61915-07-2.
- ↑ Lwów. Ilustrowany… — S. 180.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Вілли… — С. 23; Lwów. Ilustrowany… — S. 130.
- ↑ Protokóły sądu konkursowego // Architekt. — 1923. — № 6. — S. 49, 54—55, tabl. 27—28. (пол.)
- ↑ Бойко О., Слободян В. Про відновлення Підгайців у 1920-ті роки після воєнних знищень // Підгайці та Підгаєччина / Упор. С. Колодницький. — Тернопіль : Терно-граф, 2012. — С. 454—455. — ISBN 978-966-457-133-0.
- ↑ Konkurs na gmach Muzeum Narodowego w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 20—31; Konkurs na gmach Muzeum Narodowego w Warszawie // Tygodnik Ilustrowany. — 31 stycznia 1925. — № 5. — S. 86; Rozstrzygnięcie konkursu architektonicznego // Rzeczy Piękne. — 1925. — № 1. — S. 22. (пол.)
Джерела
ред.- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Nikodemovicz A. Architekt lwowski Marian Nikodemowicz // Cracovia Leopolis. — 2000. — № 3. — S. 8—11, 57. (пол.)
Посилання
ред.- Христина Базюк (16 грудня 2016). Мар'ян Нікодемович — архітектор, який забудовував Львів, Дрогобич та Моршин. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 12 серпня 2023.