Вікіпедія

Тадеуш Толвінський

польський архітектор

Тадеуш Толвінський (пол. Tadeusz Tołwiński, 18 січня 1887, Одеса — 13 січня 1951, Варшава) — польський архітектор, урбаніст, педагог.

Тадеуш Толвінський
Народження 18 січня 1887(1887-01-18)
Смерть 13 січня 1951(1951-01-13) (63 роки)
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна
(підданство)		  Польська Республіка
 Російська імперія
 Польська Народна Республіка
Навчання Варшавська політехніка
Діяльність архітектор, викладач університету, містобудівник
Найважливіші споруди Q33546583?
Членство SARPd
Заклад Варшавська політехніка
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
CMNS: Тадеуш Толвінський у Вікісховищі
Дім Трамвайної школи на вулиці Млинарській, 2
Дім державної гімназії ім. Стефана Баторія на вулиці Мислівецькій, 6

Біографія ред.

Народився 18 січня 1887 року в Одесі в сім'ї архітектора Миколая Толвінського і Ядвіги з Бжозовських. Навчався в середній школі в Варшаві, де 1905 року здав екзамен зрілості. У 1906–1911 роках навчався в політехніці Карлсруе і там отримав диплом. Відбув навчальні подорожі до Італії і Англії. 1913 року в петербурзькому Інституті цивільних інженерів здав державний екзамен, після чого працював у Варшаві в бюро Чеслава Пшибильського. 1915 року був одним з організаторів факультету архітектури Варшавської політехніки. Від 1918 року очолював кафедру містобудування. Через два роки іменований професором надзвичайним. 1938 року за наукову діяльність відзначений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі.[1]

Під час війни проводив навчання таємно. Був арештований Гестапо і кілька місяців провів у в'язниці на Павяку. 1945 року тяжко поранений під час військових дій. Тривалий час лікувався в Жирардові. Продовжив викладацьку роботу у Варшавській політехніці і Гірничій академії у Кракові. Від 1947 року співпрацював із Бюро відбудови столиці. Помер 13 січня 1951 року. Похований на Повонзківському кладовищі, поле 217-VI-1/2/3.

Автор праці «Urbanistyka». Перші два томи якої вийшли у 1934 і 1937 роках. Останній, хоч опрацьований у 1940–1945 роках, видано вже після смерті Толвінського у 1963. Член журі конкурсу проектів озеленення міста-саду Зомбки (1913)[2], проектів будівлі Міністерства пошти і телеграфу у Варшаві (1929)[3], закритого другого конкурсу на проект храму Провидіння Господнього у Варшаві (1931)[4], житлового будинку Фонду військового квартирування на розі вулиць Нововєйської і Сухої у Варшаві (1932)[5], першого конкурсу типових проектів малих приватних будинків (1933, організатор Банк господарства крайового у Варшаві)[6], проектів регуляції площі Пілсудського у Варшаві (1935)[7]. 1933 року був членом комісії Фонду військового квартирування, яка оцінювала конкурсні проекти будинку на вулиці Краківське передмістя, 11 у Варшаві.[8]

Роботи
  • Перше місце на конкурсі проектів парцеляції маєтку Зомбки під Варшавою (1912).[9]
  • Будівля школи трамвайників у Варшаві на вулиці Млинарській, 2 в місцевості Воля (1912).
  • Конкурсний проект будівлі Школи красних мистецтв у Варшаві. 1912 рік.[10]
  • Численні житлові будинки у Варшаві, в місцевостях Жабки (1912), Підкова Лесьна (1913), Грохув (1915).
  • План регуляції дільниці Повіслє у Варшаві від схилів цитаделі до вулиці Черняковської. Здобув друге місце на конкурсі 1916 року.[11]
  • Проект будівлі Головного державного управління телеграфу у Варшаві. Розроблений для конкурсу 1922 року, на якому здобув перше місце.[12]
  • План регуляції забудови Львова. Виготовлений на замовлення магістрату, експонувався в ратуші 1924 року разом із проектом Ігнатія Дрекслера.[13]
  • Державна гімназія імені Стефана Баторія на вулиці Мислівецькій, 6 у Варшаві. Збудована 1925 року. Була доволі прогресивною для свого часу спорудою із дотриманням високих санітарних вимог. Окрім класних кімнат, актової зали, шкільних складів мала свій гардероб, кухню, їдальню, власну котельну, басейн, спеціалізовані зали для фізичного та трудового виховання, для уроків фізики, хімії. Чотирикутна у плані утворювала великий внутрішній двір 27×33 м. Мальовничо опрацьовано оточення з газонів, саду, стадіону.[14]
  • Конкурсний проект нової ратуші у Варшаві на площі Театральній. Всупереч умовам конкурсу передбачав повне знесення старих магістратських будівель, а не їх розбудову. Трамвайні лінії планувалось перенести з площі на вулицю Даниловичівську. Проект не здобув нагород на конкурсі 1927 року.[15]
  • Будівля національного музею у Варшаві. 1927–1934 роки.[16]
  • Проекти будинку пошти на вулиці Груєцькій і будинку Централі телефонів на вулиці Познанській у Варшаві. Не реалізовані.[17]
  • Генплан Каліша.
  • Генплан Цехоцінка.

Примітки ред.

  1. ↑ Monitor Polski. — 1938. — № 258. — S. 1.
  2. ↑ Konkurs na projekt zadrzewienia miasta-ogrodu Ząbki pod Warszawą // Architekt. — 1912. — № 11—12. — S. 133; Konkursy // Przegląd Techniczny. — 1912. — № 51. — S. 686.
  3. ↑ Konkurs na gmach Ministerstwa Poczt i Telegrafów w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 7. — S. 239.
  4. ↑ Konkurs zamknięty na projekt szkicowy świątyni pod wezwaniem «Opatzności Bożej» w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 3—4. — S. 69.
  5. ↑ J. S. Konkurs F. K. W. na szkic budynku mieszkalnego dla oficerów w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 9. — S. 275.
  6. ↑ Gutt R. Sprawozdanie z wyniku konkursu na opracowanie wzorowych typów dla drobnego budownictwa mieszkaniowego // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 4. — S. 103.
  7. ↑ Program i warunki 44 konkursu S. A. R. P. // Architektura i Budownictwo. — 1935. — № 3. — S. 96.
  8. ↑ Lalewicz M. Budowa domu F.K.W. przy Krak. Przedm. № 11 w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 3. — S. 65.
  9. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na parcelacyę majątku hr. Adama Ronikiera «Ząbki» pod Warszawą // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 59.
  10. ↑ Konkurs na Szkołę Sztuk Pięknych Warszawie // Architekt. — 1912. — № 2. — S. 25; Architekt. — 1912. — № 3—4. — Tabl. 13.
  11. ↑ Projekty regulacji Powiśla // Stolica. — 18 marca 1956. — № 12 (430). — S. 4—5.
  12. ↑ Konkurs na gmach Gł. Państw. Urzędu tel. w Warszawie // Architekt. — 1922. — № 3—4. — S. 34, tabl. 18.
  13. ↑ Богданова Ю. «Великий Львів» — фантазія реальності чи здійснена химера? // Вісник національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505. — С. 167—170.
  14. ↑ Beill J. Gimnazjum państwowe im Stefana Batorego w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 5-14.
  15. ↑ Konkurs na rozbudowę ratusza i rozplanowanie placu teatralnego w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1928. — № 1. — S. 6, 8, 9, 11.
  16. ↑ Budowle współczesne // Architektura i Budownictwo.  — 1933.  — № 10—12. — S. 328.
  17. ↑ Do Pana Profesora Kazimierza Bartla // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 4. — S. 98—100.

Джерела ред.

  • Tołwiński Tadeusz // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — T. 11. — S. 568.
  • Gadomski B. Tadeusz Tołwiński (1887—1951) // Sylwetki profesorów Politechniki Warszawskiej. — Warszawa: Pracownia Historyczna BGPW, 1988. — № 57.
  • Niemojewski L. Tadeusz Tołwiński (1887—1951) // Rocznik Towarzystwa Naukowego Warszawskiego. — 1951. — № 44. — S. 162—165.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Толвінський&oldid=35310601