Воро́хтаселище міського типу Надвірнянського району Івано-Франківської області. Ворохта — адміністративний центр Ворохтянської селищної громади, до якої входить смт Ворохта та село Татарів.

смт Ворохта
Vorohta s.gif Vorohta h.png
Герб Ворохти Прапор Ворохти
Гори.jpg
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Ворохта).jpg
Залізничні кам'яні мости 1.jpg
Mist20.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Надвірнянський район
Рада Ворохтянська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1568, назва з 1598
Площа км²
Населення 4235 (01.01.2020)[1]
Поштовий індекс 78595
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 48°16′57″ пн. ш. 24°33′46″ сх. д. / 48.28250° пн. ш. 24.56278° сх. д. / 48.28250; 24.56278Координати: 48°16′57″ пн. ш. 24°33′46″ сх. д. / 48.28250° пн. ш. 24.56278° сх. д. / 48.28250; 24.56278
Висота над рівнем моря 850 м
Водойма Прут, Гаврилець Великий, Гаврилець Малий, Арджелюжа, Ворохцель, Пародчин, Арджелюжа


Відстань
Найближча залізнична станція: Ворохта
До райцентру:
 - автошляхами: 33,8 км
До обл. центру:
 - залізницею: 92 км
 - автошляхами: 88,2 км
Селищна влада
Адреса 78595, Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Ворохта, вул. Д. Галицького, 41а
Голова селищної ради Дзем'юк Олег Михайлович
Вебсторінка Офіційний сайт
Карта
Ворохта. Карта розташування: Україна
Ворохта
Ворохта
Ворохта. Карта розташування: Івано-Франківська область
Ворохта
Ворохта

Commons-logo.svg Ворохта у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Розміщене на висоті 850 метрів над рівнем моря, на річці Прут. Майже з усіх сторін поселення оточене горами й лісами.

У селищі потоки Гаврилець Великий, Гаврилець Малий, Арджелюжа, Ворохцель, Пародчин впадають у річку Прут.

НазваРедагувати

За легендою назва селища з'явилася у XVII столітті. За переказами, у перших жителів присілка Мочерняків був слуга-втікач із польської армії, якого звали Ворохта. Він був дуже здібним, і до нього часто зверталися за порадами, приказуючи «іду до Ворохти». Звідсіля й пішла в народі назва нового гірського поселення — Ворохта.

ІсторіяРедагувати

Перші поселенціРедагувати

Поселення було засноване у 1568 році Василем Янюком, який разом зі своєю худобою покинув рідне село Космач. Про це стало відомо у 1960-х, коли у центрі селища, після знесення великого гуцульського будинку, викопали однолітрову чотиригранну старовинну пляшку з таким написом: «Lwów, Lemberg, Maison Fodee 1782 J.A.Bachewski». На місці робіт перебувала вдова М. Мочерняк, дружина В. Мочерняка, сина Івана від іншої дружини Мочерняка. Вона підібрала пляшку і пересвідчившись, що окрім напівзотлілих документів у ній нема скарбу (Мочерняки служили у ватазі Довбуша і в тій пляшці могла бути частина золота Довбуша), передала документи М. Санковичу. Папір кришився — все доводилося складати потаємно, оскільки Мочерняка та Санковича могли прив'язати до шпигунства. Ті документи описували історію Ворохти детально (мабуть, Іван Мочерняк склав це все на підставі ще давніших записів). Окремо була картка з частинкою тексту (все інше неможливо було прочитати). Окремо була картка з частинкою тексту (все інше неможливо було прочитати), напис там був буквально таким:

Існує такий відповідний досвід, що спочатку на перший горбок прибув Василь Янюк з Космача у 1568 році. Михайло Ворохта прибув у 1598 році. А. М. Пабушевич 1/11 1610.
Оригінальний текст (пол.)
Taki są odpowiednie doswiadczenia, że z początku na pierzem pagozke przybył Wasyl Yanik z Kosmacza w 1568 r. Michał Worochta przybył 1598. A. Pob. M. Pabusiewicz 1/11 1610.

Ці документи розкрили трохи правди про історію Ворохти, але, на жаль, їх не вдалося зберегти. До того випадку була версія про заснування Ворохти в 1780 році (ця дата і позначена на інформаційному стенді), і звісно 1690-х, але ці версії не підтверджувались. 1998 року пішли чутки про 400-річчя Ворохти. Та відповідних документів, які підтвердили б достовірність цих чуток, не знайшлося.

Отже Василь Янюк із Космача прийшов у цю місцевість 1568 року. Дійшовши до розлогого поля, він оселився там. Це місце й дотерпер має назву Янівський Діл. Коли худоба випасла пашу, Янюк пішов шукати інші. Пішов лісом західніше і дійшов до вітровалів багатовікових ялин. Тут зупинився, прив'язав коня, вийшов вище по схилу і побачив за буреломом гарне довгосмуге поле. Янюк завагався: галявини важко дістатися, але на пашу, мабуть, дуже багата. Він повернувся до свого Долу. Розповів усе пастухам — і разом вони вирушили до того поля. Продиралися цілий тиждень. Там був хороший ландшафт, багато паші, але на зиму все ж вернулися до Космача. Навесні знову прийшли до нового поля і назвали Ріжа (сьогодні полонина Ріжі). Якось Янюк осідлав коня й пішов до підніжжя гори (Ріжі знаходилася біля вершини); там ялинові праліси переходили в букові прогалини. Янюк знову пішов на захід, побачив великі поля. Повернувся на Ріжу і розповів це всім. За тиждень вся худоба і живність була на тих полях, спорудили для худоби ста́йню й відділили стіною невелику житлову кімнату. Але на зиму Янюк знов повернувся до Космача. Навесні все господарство перегнав на нове поле. Тут і став жити з господарством. На третю весну після прибуття Янюка почали будувати його будинок на рівному місці над скелею. Це був 1568 рік.

У 1598 році на Янівському Груні (там, де були великі поля) в Дедерчуків оселився втікач із польського війська Михайло Ворохта, який не хотів повертатись на Закарпаття; він був талановитим ткачем. Слава про Ворохту швидко розійшлася по всіх околицях, підвладних Янюкові. Свого будинку Ворохта не мав, але познайомився з Янюком і взяв у помічники його доньку Марію, зробивши для неї ткацький верстат. Таким чином Михайло розширив виробництво. Потім у Березові одружився з Марією. У 1598 році (після весілля) цю місцину назвали Ворохта.[2]; Янюк мав трьох доньок: Євдокію, Марію й Анну. Марію видав за Ворохту, Євдокію — за Дедерчука, Анну — за Воронюка (засновника Вороненки).

Рух опришківРедагувати

З тих же часів прослідковується історія опришків — національного руху опору державному й панському гніту. Найбільш відомим їх ватажком був Олекса Довбуш. Ці традиції були успадковані Українським визвольним рухом ХХ століття.

Під правлінням ВідняРедагувати

З кінця XIX століття Ворохта розвивалася як спортивно-туристичний центр. Цьому сприяло прокладання через Ворохту влітку 1894 року залізниці. У 1895 році був збудований кам'яний арковий міст. При загальній довжині 130 метрів проліт становить 65 метрів. Міст входить до переліку найдовших кам'яних мостів Європи та світу (тепер міст не використовується)[3].

Близько 1910 р. серед численних туристів відвідав Ворохту і Жаб’є юний австрійський ергерцог Вільгельм-Франц Льотрінген-Габсбург (1895-1948). Кілька днів інкогніто він прожив у оселі заможного гуцула, батька діяча Української радикальної партії Петра Шекерика. А згодом увійшов в історію українських визвольних змагань як один з керівників Українських січових стрільців, по­лковник Василь Вишиваний, і був закатований сталінським НКВС у київській Лу­к’янівській в’язниці.[4]

Ворохта була присілком (хутором) Микуличина до 1 жовтня 1927 р., коли отримала статус села Надвірнянського повіту Станіславського воєводства[5].

Історична галереяРедагувати

Учасники визвольної боротьби ОУН та УПАРедагувати

Захоплені та засуджені за участь у визвольній боротьбіРедагувати

  • БЕЛЕЙОВИЧ Марія Олексіївна, 1925 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українка, освіта початкова. Проживала в с-щ і Ворохта, старший бухгалтер. Заарештована 04.01.1945. Звинувачення: член ОУН , псевдо — Степанівна, керівниця жіночої сітки підрайонного проводу  ОУН . Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 02.07.1945 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 03.06.1992.
  • БОЙЧУК Дем’ян, 1921 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го СП. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.01.1992.
  • БОЙЧУК Микола Юрійович, 1913 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, селянин. Заарештований 24.04.1941. Звинувачення: член ОУН, станичний ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 20.06.1941 засуджений на 10 років позбавлення волі та 3 роки пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 28.10.1994.
  • БУДЗУЛЯК Іван Юрійович, 1922 р. н„ с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, робітник лісопильного заводу. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Черемош, зв’язковий станичної ОУН, збирав зброю для УПА. Військовим трибуналом 8-ї СД 08.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 12.02.1992.
  • БУДЗУЛЯК Олексій Юрійович, 1920 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта неповна середня. Проживав у с-щі Ворохта, робітник лісопильного заводу. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Батурин. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 03.06.1992.
  • ГАВРИЩУК Кароліна Михайлівна, 1928 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українка, освіта неповна середня. Проживала в с-щі Ворохта, завідувач карткового бюро лісокомбінату. Заарештована 26.08.1947. Звинувачення: матеріально допомагала УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 03.10.1947 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 17.02.1992.
  • ГРИНЬКО Юрій Ілліч, 1924 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го ФЗСП. Заарештований 20.10.1944. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом 8-їСД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 12.02.1992.
  • ДЕДЕРЧУК Нестор Іванович, 1923 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Дизертирував з радянської армії і проживав нелегально. Заарештований 28.12.1944. Звинувачення: член ОУН (псевдо — Нечай). Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 20.04.1945 засуджений на 15 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 03.06.1992.
  • ДИЛО Микола Федорович, 1929 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у м. Яремча, бухгалтер кооперації. Заарештований 13.06.1946. Звинувачення: під час німецької окупації служив в українській поліції. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 06.09.1946 засуджений на 15-років позбавлення волі та 5 років пораження в правах. Реабілітований 12.02.1992.
  • МОЧЕРНЯК Григорій Іванович, 1903 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, заступник начальника районного відділу робітничої гвардії. Заарештований 25,12.1939. Звинувачення: проводив антирадянську агітацію, писав вірші націоналістичного змісту. Особливою нарадою при НКВС СРСР 25.10.1940 засуджений на 8 років позбавлення волі. Реабілітований 15.08.1989.
  • НИКОРАК Дмитро Олексійович, 1923 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го СП. Заарештований 20.10.1944. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.01.1992.
  • НІМЧУК Юрій Федорович, 1930 р. н., с. Яблуниця Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, майстер ліспромкомбінату. Заарештований 27.02.1951. Звинувачення: зібрав для УПА 200 крб. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 08.05.1951 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах. Реабілітований 23.08.1991.
  • ПАЛІЙЧУК Василь Кузьмич, 1900 р. н., с. Бистрець Верховинського району, українець, малописьменний. Проживав у с-щі Ворохта Надвірнянського району, лісоруб. Заарештований 17.03.1945. Звинувачення: вояк УПА (1945), псевдо — Береза. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 27.04.1945 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 20.08.1991.
  • ПАЛІЙЧУК Микола Михайлович, 1910 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го ЗСП. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Крук. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 04.06.1992.
  • ПЕТРАЩУК Катерина, 1917 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українка, освіта початкова. Проживала в с-щі Ворохта, селянка. Заарештована 28.12.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Лисичка, зв’язкова станичної ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 15.03.1945 засуджена на 10 років позбавлення волі та 2 роки пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 27.12.1991.
  • ПЕТРАЩУК Юрій Андрійович, 1914 р. н., с. Кваси Закарпатської області, українець, малописьменний. Легалізувався. Проживав у с-щі Ворохта Надвірнянського району, селянин. Заарештований 28.12.1944. Звинувачення: вояк УПА (сотня Чорноти), псевдо — Гниличка. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 12.04.1945 засуджений на 15 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 19.09.1991.
  • ПРОДАНЮК Василь Юрійович, 1900 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, лісомайстер ліспромкомбінату. Заарештований 26.04.1947. Звинувачення: збирав продукти для УПА. Особливою нарадою при МДБ СРСР 03.01.1948 засуджений на 7 років позбавлення волі. Реабілітований 08.07.1997.
  • РОСИНСЬКИЙ Михайло Дмитрович, 1921 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, начальник Ворохтянського лісопункту. Заарештований 05.04.1946. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Пугач, станичний ОУН. Особливою нарадою при МДБ СРСР 19.04.1947 засуджений на 8 років позбавлення волі. Реабілітований 29.04.1960.
  • СКОРЕЦЬКИИ Василь Андрійович, 1928 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Легалізувався. Проживав у с-щі Ворохта, селянин. Заарештований 28.12.1944. Звинувачення: вояк УПА (сотня Чорноти), псевдо — Козак. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 14.05.1945 засуджений на 10 років позбавлення волі. Реабілітований 03.12.1991.
  • СОРОХМАНЮК Іван Олексійович, 1901 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, вантажник Ворохтянського ліспромкомбінату. Заарештований 06.02.1949. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Лев, станичний ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 21.05.1949 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 05.02.1955.
  • СТЕФАК Дмитро Олексійович, 1923 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, начальник лісопункту. Заарештований 31.01.1948. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Форт, зв’язковий станичної ОУН. Особливою нарадою при МДБ СРСР 10.07.1948 засуджений на 8 років позбавлення волі. Реабілітований 20.12.1991.
  • ТИСЯЧНИЙ Танасій Васильович, 1921 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, робітник на будівництві мостів. Заарештований 30.11.1944. Звинувачення: служив у дивізії «СС-Галичина». Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 16.01.1945 засуджений на 10 років позбавлення волі та 3 роки пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.11.1992.
  • ТКАЧУК Олексій Іванович, 1908 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського  району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, лісник. Заарештований 23.05.1946. Звинувачення: під час окупації мав зв’язок з українською поліцією. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 12.11.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 18.03.1992.
  • ХОМИН Михайло Васильович, 1927 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, селянин. Заарештований 26.12.1945. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Грінченко. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 15.02.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 15.03.1994.
  • ХОМИН Олексій Юрійович, 1929 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, майстер лісокомбінату. Заарештований 22.02.1951. Звинувачення: допомагав УПА матеріально. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 30.03.1951 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.12.1991.
  • ЮРАЩУК Юрій Григорович, 1921 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Легалізувався. Проживав у с-щі Ворохта, столяр. Заарештований 28.12.1944. Звинувачення: вояк УПА (сотня Чорноти), псевдо — Розважний. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 20.04.1945 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 03.06.1992.

Загинули в збройній боротьбіРедагувати

  • МОЧЕРНЯК Василь Дмитрович, 1910 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта неповна середня. Проживав у с-щі Ворохта, садівник санаторію. Заарештований 27.05.1941. Звинувачення: член ОУН. Загинув 10.08.1942 в тюрмі м. Златоуст Челябінської області (Росія), місце поховання невідоме. 07.10.1942 справу припинено.
  • РОСИНСЬКИЙ Ілля, 1913 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, малописьменний. Рядовий 178-го ЗСП. Заарештований 20.10.1944. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Загинув 29.12.1944 у самбірській тюрмі, місце поховання невідоме. Реабілітований 11.02.1992.
  • ХОМИН Федір, 1920 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова Проживав у с-щі Ворохта, завідувач магазину. Заарештований 24.04.1941. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 20.06.1941 засуджений на 3 роки позбавлення волі та 2 роки пораження в правах. Загинув в ув’язненні, дата смерті й місце поховання невідомі. Реабілітований 28.10.1994.
  • ХОМИН Андрій Васильович, 1915 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, заступник керівника боївки райпроводу ОУН, псевдо - «Арсен», «Купа», загинув 05.06.1950 р., с. Підвисоке Снятинського району.
  • ХОМИН Василь Юрійович, 1927 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, стрілець боївки кущової ОУН, псевдо - «Скеля», загинув 1949 р., невідомо.
  • ГРИДЖУК Дмитро Степанович, 1922 р. н, с-ще Ворохта Надвірнянського району, станичний ОУН, псевдо - Черемош, загинув 24.10.1951, біля с. Чорні Ослави Надвірнянського району.
  • КУЛЬБ’ЯК Іван Юрійович, 1927, с-ще Ворохта Надвірнянського району, керівник кущової ОУН, псевдо - Грім, загинув 1951 р., тодішній Яремчанський район.
  • ОЛЕКСЮК Іван Олексійович, 1922 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, член референтури пропаганди Надвірнянського надрайпроводу ОУН, псевдо: Богун, Довбуш, загинув 18.03.1952, с. Яблуниця Надвірнянського району.
  • ПРИБИЛОВСЬКИЙ Юрій Володимирович, с-ще Ворохта Надвірнянського району, охоронець кущової ОУН «Остапа», загинув 1945 р., невідомо.
  • СКОРЕЦЬКА-ПРИБИЛОВСЬКА Ганна Володимирівна, 1918 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, зв’язкова надрайпроводу ОУН, загинула 18.03.1952 р., с. Яблуниця Надвірнянського району.
  • СКОРЕЦЬКИЙ Юрій Андрійович, 1924 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, стрілець боївки кущової ОУН, псевдо «Андрій», загинув 1947 р., невідомо.

Загинули на території селаРедагувати

  • ЖОЛОБЧУК Василина Олексіївна, с. Зелена Надвірнянського району, член кущової ОУН, загинула 12.08.1947, с-щі Ворохта Надвірнянського району.
  • КЛИМПУШ Юрій Миколайович, 1932, с-ще Ворохта Надвірнянського району, стрілець боївки кущової ОУН, загинув 11.09.1949, біля с-ща Ворохта.
  • ПАЛІЙЧУК Юрій Михайлович, с-ще Ворохта Надвірнянського району, станичний ОУН, стрілець боївки Остапа, псевдо: Сова, загинув 1946 р., біля с-ща Ворохта.
  • ПРИБИЛОВСЬКИЙ Володимир Володимирович, 1924 р. н., с-ще Ворохта Надвірнянського району, охоронець кущової ОУН, псевдо: Черемшина, загинув 10.09.1949, с-ще Ворохта.
  • ФЕДОРЧУК Дмитро Михайович, 1921 р. н., тодішній Яремчанський район, охоронець кущової ОУН, загинув 12.08.1947 р., с-ще Ворохта Надвірнянського району.
  • ХОМИН Антон Васильович, 1907 р. н., с. Новошин Долинського району, член ОУН, псевдо «Чорногора», загинув 12.08.1947 р., с-ще Ворохта Надвірнянського району.[6]

КультураРедагувати

В селищі Ворохта був заснований родинний колектив «Петровичі». Також у селищі заснований і проживає гурт «Петрос» та гурт Джараб.

Туризм та гірськолижний спортРедагувати

 
Гірськолижний трамплін (1938 рік)

У 1930-х роках тут збудували кілька пансіонатів для багатих туристів, у 1957 році відкрили гірськолижну школу. Сьогодні Ворохта є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області як влітку, так і взимку. Для шанувальників лижного спорту тут діє кілька підйомників. Біля бази «Авангард» — бугель 300-метровий і крісельний двокілометровий підйомник. На Маківку — 250-метровий (бугель). Під час зимового сезону встановлюють ще два 100-метрові підйомники. Неподалік від селища розташована спортивно-туристична база «Заросляк», звідки починається маршрут сходження на найвищу вершину України — Говерлу.

Курорт Ворохта є центром підготовки українських спортсменів зі стрибків із трампліна. Це був перший професійний трамплін на теренах Польщі (1922 р.).

Лижний трамплін був побудований у 1922 роках за ініціативою лижної секції Польського Татранського товариства в Станіславові (Ів-Франківськ). Він був розташований на схилах Ребровача (1292 м над рівнем моря).

4-6 березня 1922 року у Ворохті провели Чемпіонат Польщі зі стрибків з трампліну. Їх переміг Олександр Розмус, але в історію польського лижного спорту вони увійшли тим, що змагання у 2-й категорії старших перемогла жінка – Ельжбета Міхалевська-Зенткевичова.

У наступні роки цим об’єктом опікувались, члени спортивного клубу «Strzelec - Raz, Dwa, Trzy» зі Станіславова (Івано-Франківськ).

Близько 1931 року трамплін був перебудований та розширений.

Охорона природиРедагувати

Ворохта входить до складу Карпатського національного природного парку.

ВіадукиРедагувати

За часів Австро-Угорщини, у 1894–1895 роках полоненими італійцями було збудовано чотири залізничні арочні мости-віадуки:

  • Віадук неподалік від бази Авангард, його довжина складає 130 метрів, а довжина найбільшої арки (через р. Прут) — 23 метри;
  • Міст через р. Прут на 500 м на Захід від Церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Його загальна довжина складає 200 метрів, а довжина основної арки — 30 метрів. Це найбільший міст Яремчанської міськради, і один з найбільших у Європі в той час;
  • Міст через струмок Параджин по вул. Височана. Загальна довжина цього моста — 185 метрів;
  • Міст неподалік в'їзду в с. Вороненка, довжина якого 170 метрів.

Задля збереження двох найбільших мостів (мосту через Прут і через Парочин) у 2000 році біля них було зведено по одному сучасному. Зараз обидва мости не функціонують, інші два працюють і далі.

ХрамиРедагувати

Пам'яткою гуцульської дерев'яної архітектури 1615 є церква Різдва Пресвятої Богородиці, перевезена з села Яблуниці 1780 року. 1925-го, під час будівництва нової церкви, дзвіницю, всі коштовності та ікони винесли з церкви Різдва Богородиці й перенесли до церкви святих апостолів Петра і Павла[7]. Будівля руйнувалася ще з 1931 року. На Пасху в 1994 році церкву після реставрації урочисто освятив Єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Павло Василик.[8]

Так з 1600 року Ворохта могла користуватися Вороненківською церквою, яка була далеко (за 8 км), тож у 1602 (або 3) тут, на роздоріжжі біля нинішнього будинку культури звели богослужебну каплицю. За яких обставин вона зруйнована — невідомо. За Австро-Угорщини каплицю відновили у зменшеному вигляді. Але за радянської влади у 1940 році каплицю знищили, а церкву Різдва Богородиці перетворили на конюшню. У 1997 році каплицю відновив В. Паневник.[9]

У 1924–1929 (1930) рр. на пагорбі біля будинку культури зведено церкву святих апостолів Петра і Павла. З церкви Різдва Богородиці все, разом з дзвіницею та церковним музеєм перенесли до цієї церкви. Поруч є невелике кладовище. Ця церква зараз є парафіяльною.[10]

У 1904–1906 році біля залізничної станції збудували костел Успіння Пресвятої Богородиці, де була резиденція ксьондзів. Невеликий, але дуже гарний ззовні і всередині. З 1940 року костел не діяв. У 2000-х будову відреставрували й використовують за призначенням.[11]

Відомі людиРедагувати

Архітектура селищаРедагувати

Світлини селищаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 5— 8. С. 5.
  3. У Карпатах розташований один з найдовших кам'яних мостів світу. ВІДЕО. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016. 
  4. Середницький, Ярослав (1 жовтня 2020). Гуцульська подорож і Перша світова війна ерцгерцога Вільгельма Габсбурга.. Український погляд. Процитовано 21 липня 2022. 
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 30 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Worochta w powiecie nadwórniańskim, województwie stanisławowskiem. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. Івано-Франківська область. www.reabit.org.ua. Процитовано 27 жовтня 2022. 
  7. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 5.
  8. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 19.
  9. <Санкович М.Ворохта // Історія, люди, традиції: Історико-етнографічне видання / Літературний редактор С. Писуляк, художнє оформлення І. Зьола, технічний редактор О. Роса, коректор О. Голич. — Надвірна: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2001. — С. 17.
  10. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 18.
  11. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 25.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати