Верховина

смт в Івано-Франківській області (Україна)

Верхови́на (до 27 грудня 1962 р. — село Жаб'є) — селище в Івано-Франківській області, адміністративний центр Верховинського району та Верховинської селищної громади. Розташоване на висоті 620 м над рівнем моря, на березі річки Чорний Черемош, за 150 км від Івано-Франківська і за 31 км від залізничної станції Ворохта. Осередок гуцульської культури.

селище Верховина
Герб Верховини
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Верховинський район
Громада Верховинська селищна громада
Рада Верховинська селищна рада
Код КАТОТТГ UA26020030010013669
Основні дані
Засновано 1424[1]
Перша згадка писемна 17.8.1424
Колишня назва до 27.12.1962 — Жаб'є
Статус із 2024 року
Площа 51.8 км²
Населення 5815 (01.01.2021)[2]
Густота 112,8 осіб/км²;
Поштовий індекс 78700
Телефонний код +380 3432
Географічні координати 48°09′06″ пн. ш. 24°48′49″ сх. д. / 48.15167° пн. ш. 24.81361° сх. д. / 48.15167; 24.81361Координати: 48°09′06″ пн. ш. 24°48′49″ сх. д. / 48.15167° пн. ш. 24.81361° сх. д. / 48.15167; 24.81361
Висота над рівнем моря 620 м
Водойма р. Чорний Черемош


Відстань
Найближча залізнична станція: Ворохта
До станції: 32,1 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 119 км
Селищна влада
Адреса 78700, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, м. Верховина, вул. Івана Франка, 3
Голова селищної ради Мицканюк Василь Миколайович
Вебсторінка Офіційний сайт Верховини
Карта
Верховина. Карта розташування: Україна
Верховина
Верховина
Верховина. Карта розташування: Івано-Франківська область
Верховина
Верховина
Мапа

Верховина у Вікісховищі

Назва

ред.

Франко колись написав: «Ось Жаб'є — гуцульська столиця. Нема, мовляють, села понад Жаб'є. І більшого лиха шукати дарма».

1962 року відбулося перейменування поселення. Цікавим є факт, що Верховину хотіли назвати Франківськом, на честь прізвища Івана Франка. Назву Верховина запропонували через безліч верхів, якими оточене селище — коли дивитися з висоти, то поселення насправді нагадує чашу, тобто знаходиться в умовній ямі, оточеною верхами та горами.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 5312 98.95%
російська 51 0.94%
білоруська 4 0.07%
німецька 2 0.04%
Усього 5412 100%

Історія

ред.

Перша писемна згадка про селище датується 1424 роком: 17 серпня Жаб'є згадане у грамоті великого князя Лева-Свидригайла[4].

Своєрідною формою боротьби та виявом стихійного протесту селянства проти чинного ладу за Речі Посполитої був опришківський рух. Багато жителів села Жаб'є діяли в загонах Олекси Довбуша, І. Пискливого, Пинті, Бойчука, Баюрака.

У 1772 році в результаті Першого поділу Речі Посполитої між Російською імперією, Прусією та Австрією землі теперішнього Верховинського району увійшли до Австрії. Масовим явищем серед горян стали скликання віча. У першій половині XIX ст. у Жабйому і сусідніх селах діяли опришки на чолі з М. Штолюком.

Під час Першої світової війни в околицях села Жаб'є та інших сіл точилися бої між австрійцями та росіянами. Багато гуцулів воювали у складі австрійської армії, особливо у легіоні Українських січових стрільців.

У квітні 1920 року відбулося селянське повстання (отримало назву «Гуцульське повстання»), яке було придушене польською владою. Учасникам Гуцульського повстання 1920 року споруджено пам'ятний знак.

З 1921 до 1939 року Верховина входила до складу Польської народної республіки. 1 квітня 1928 р. вилучено присілки (хутори) Дземброня, Бистрець, Зелене і Явірник із ґміни (громади) Жаб'є та з них утворено самоврядну адміністративну ґміну Дземброня[5]. 17 вересня 1939 р. на підставі пакту Молотова — Ріббентропа, радянські війська вступили на територію Галичини.

12 червня 2020 року Верховина утворила Верховинську селищну громаду разом з іншими населеними пунктами.[6]

Присілки

ред.

У давнину ділилося на дві частини: Жаб'є-Ільці та Жаб'є-Слупійка. Селище мало багато присілків: Красний Луг, Кривополе, Волова, Ходак, Віпче, Замагура. У різні часи до ґміни Жаб'я належали села Бистрець, Дземброня, Топільче, Зелене, Явірник, Буркут.

Ділиться також на присілки: Слупійка, Безвідне, Центр, Віпче, Ровенька, Пушкар, Жаб'євський потік, Багни та Грабовець. Вважається, що залежно від присілка, виділяється певна ментальність та психологія жителя. Наприклад мешканців Жаб'євського потоку характеризують чудовими акторськими здібностями, цей «закуток» (так гуцульським діалектом називають присілок) також іменують як «гуцульський Голівуд», бо фільми «Анничка» (1968 р.), «Тіні забутих предків» (1964 р.), «Олекса Довбуш» (1959 р.), «Тіні незабутих предків» (2013 р.) та багато інших фільмів знімались та знімаються саме тут, а місцеві жителі грали та продовжують грати ролі у них.

Жителі Віпча характеризуються надмірною активністю, адже це один з найвисокогірніших присілків, а також надзвичайною любов'ю до танців та співів. Саме жителі цього присілку мають найкращий музичний слух, з своїми танцями та музикою вони об'їхали цілу Європу та навіть США.

Культура та традиції

ред.

Стрій (одяг)

ред.

Традиційний одяг: у жінок довга вишита сорочка, кужух, зґарди на шиї (дорогоцінна гуцульська прикраса ручної роботи, де намистини переплетені з старовинними монетами), запаски (своєрідна «спідниця», що складається з двох частин, задньої і передньої), попрушка (пояс, що утримує запаски), хустка, взимку сардак (зимовий верхній одяг), на ногах капчури та постоли (взуття).

У чоловіків: кужух, капчури, постоли, подовжена сорочка, пасок, тузінки (штани), кресаня (капелюх), рогата шапка (зимова шапка). Традиційний одяг завжди яскравий та кольоровий.[7] Одяг змінюється залежно від свят та сезонів.

Господарство і соціальна сфера

ред.
 
Логотип Верховини

На Гуцульщині виробляється щонайменше 7 видів сирів та багато інших унікальних молочних продуктів. У Верховині створену власну породу коней «Гуцулик».

На території Верховинської селищної ради проживає близько 7500 жителів, налічується 2050 дворів. Земельні ресурси, придатні для ведення сільського господарства, незначні: 1347 га сінокосів, 1158 га пасовиськ, ріллі — 40, садів — 20, без рослинного покрову — 93, решта 2199 га — ліси. Це зумовлює структуру господарства селища — переважно лісозаготівля і тваринництво.

У Верховині працюють: районна лікарня, поліклініка, фельдшерсько-акушерські пункти. Функціонують Народний дім, клуби, центральна районна бібліотека та її філії, районна дитяча бібліотека, дитяча школа мистецтв, ліцей.

Спортивні змагання проводяться на місцевому комплексі «Черемош», також є трамплін для стрибків на лижах, діє спортивна школа.

Транспорт

ред.

З місцевої автостанції курсують автобуси до Івано-Франківська, інших населених пунктів області, а також до Києва та Чернівців. Селищного громадського транспорту, окрім таксі, немає.

Освіта

ред.

У Верховині працює 9 освітніх закладів, зокрема гуманітарно-прикладний ліцей, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, середня школа-інтернат, загальноосвітня школа І ступеня на присілку Синиці, школа-садок І ступеня, ясла-садок «Сонечко»[8], заочна загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів, дитяча юнацька спортивна школа та будинок школяра.

У селищі є Верховинський коледж туризму і готельного господарства ПНУ.

Центр гуцульської культури

ред.

«Ось Жаб'є, Гуцульська столиця. Нема, мовляють, села понад Жаб'є, і більшого лиха шукати дарма…» (Іван Франко, 1884 рік.)

Верховина є центром гуцульської культури. З 1991 року під керівництвом Романа Кумлика (1948—2014) виступає відомий ансамбль «Черемош», розвиваються й інші колективи народної самодіяльності. У селищі функціонують державні та приватні музеї.

 
Гуцульський музикан Роман Кумлик — один з найвідоміших скрипалів України


Музеї

ред.
 
Хата-музей фільму «Тіні забутих предків»

Культові споруди

ред.

Туризм

ред.

У Верховині швидкими темпами розвивається туризм. Функціонує табір та школа рафтингу. Охочі мають змогу спливати на байдарках, рафтах, каяках, сходити на вершини Карпат, рибалити та займатися скелелазанням. Функціонує гірськолижний курорт Верховина.

Молоді люди віком до 18 років мають можливість відпочити у дитячому оздоровчому комплексі «Верховина».

Природоохоронні території

ред.

На південь від Верховини розташований ландшафтний заказник місцевого значення Чивчино-Гринявський.

Видатні люди

ред.

Народилися

ред.

Пов'язані

ред.

Цікаві факти

ред.

Ґражда XIX ст. з селища Верховина розташована в Національному музеї народної архітектури та побуту України у Києві.

Галерея

ред.

Архітектурні об'єкти селища

ред.

Ландшафти

ред.

Примітки

ред.
  1. а б різні автори Верховина // Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  3. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
  4. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — СПб. : Тип. Эдуарда Праца, 1863. — Т. 1 : 1361—1598. — С. 8.
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lutego 1928 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Dzembronia w powiecie kosowskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  6. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області»
  7. Верховина: історія та цікаві факти. frankivsk.name (укр.). Процитовано 30 квітня 2021.
  8. На Прикарпатті уряд Японії фінансує відновлення дитячого садка
  9. Сабіна Ружицька. Секрети ворожбитів / Експрес. — Львів, 2015. — № 74 (8334). — 1-8 жов. — С. 11.
  10. Музей Петра Шекерика-Доникового. ЙО, ВЕРХОВИНА. Процитовано 19.12.2021.
  11. ПЦУ на Івано-Франківщині поповнилася ще однією парафією від УПЦ МП
  12. На Тернопільщині знайшли місце захоронення прикарпатських патріотів, який розстріляли німецькі окупанти в 1942 році. ФОТО

Джерела

ред.

Посилання

ред.