Відкрити головне меню

Станіслав Вінценз
Stanisław Vincenz
Вінценз Станіслав.jpg
Народився 30 листопада 1888(1888-11-30)
Слобода, Коломийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер 28 січня 1971(1971-01-28) (82 роки)
Лозанна, Швейцарія
Поховання Сальваторський цвинтар
Громадянство
Національність поляк
Діяльність перекладач, філософ, письменник
Мова творів польська
Magnum opus «На високій полонині» (пол. Na wysokiej połoninie)
Партія Polish People's Party "Wyzwolenie"[d]
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Лавр Академічний (Золотий)

Станіслав Вінценз у Вікісховищі?
Меморіальна таблиця на будинку Коломийської гімназії.

Стані́слав Ві́нценз (* 30 листопада 1888, Слобода-Рунґурська, нині село Слобода Коломийського району Івано-Франківської області,— † 28 січня 1971, Лозанна) — польський письменник, філософ, перекладач.

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Предки Вінценза походили з Франції, але пізніше проживали у Відні і Станіславі. Батько письменника, Фелікс Вінценз, народився та жив у Слободі-Рунґурській на Коломийщині, займався видобутком нафти, а мати, Зофія Пшибиловська, належала до старовинного польського роду, що переселився на Гуцульщину. С. Вінценз народився 30 листопада 1888 р. у Слободі-Рунґурській, дитячі та юнацькі роки провів у свого дідуся і бабусі — Станіслава й Отилії Пшибиловських, які прибули у Карпати із Поділля ще у 1864 р. Проживав у селі Бистрець Верховинського району.

Початкову освіту здобув під керівництвом першого вчителя в Криворівні Л. Гарматія, а також своїх дідуся і бабусі.

Навчався в гімназіях у Коломиї та Стрию.

У Львівському та Віденському університетах вивчав право, біологію, психологію, філософію, санскрит.

У 1914 р. у Відні захистив дисертацію з філософії. Знав чотирнадцять мов, перекладав твори Ф. Достоєвського. Його улюбленими письменниками були Гомер і Данте.

С. Вінценз брав участь у Першій світовій війні на боці Австро-Угорщини, а потім — Польщі.

У 1922 р. демобілізувався і працював у Варшаві редактором журналу «Дорога».

У 1930 р. почав писати головний твір свого життя — чотиритомну епопею про Гуцульщину «На високій полонині». 1936 року він власним коштом біля батьківської хати у Слободі-Рунґурській встановив пам'ятник Іванові Франку[1], один із перших у світі. У 1939 р. енкавеесівці заарештували Вінценза в Слободі-Рунґурській. Завдяки допомозі українських письменників Івана Ле та Петра Панча його звільнили з тюрми, після чого він перебрався у свій маєток у Бистриці на присілку Скарби, а звідти 1940 р. таємно, разом з дружиною Іреною і дітьми Андрієм та Барбарою, завдяки допомозі бистрецького гуцула П. Білоголового, перейшов через кордон на Чорногірському хребті (Татарський перевал).

До 1946 р. жив в Королівстві Угорщина, згодом два роки — у Західній Німеччині, а потім — у Греноблі (Франція). З 1964 р. і до кінця життя мешкав у Лозанні (Швейцарія). Співпрацював із паризьким видавництвом «Культура». Чотири десятки років працював над тетралогією «На високій полонині».

Помер 28 січня 1971 р. в Лозанні. У 1991 р. тіла С. Вінценза та його дружини були перепоховані на Сальваторському цвинтарі у Кракові.

РодинаРедагувати

Син Андре де Вінценз — французький славіст, професор славістики Ґеттінґенського університету (Німеччина). Дослідник гуцулської антропонімії, ономастики та румунських впливів у Північних Карпатах.[2]

ТвориРедагувати

  • Na wysokiej połoninie: — «На високій полонині»
  • 1. Prawda starowieku (Warszawa 1938) — «Предвічна правда»
  • 2. Nowe czasy (Zwada) (Londyn 1970); Nowe czasy (Listy z nieba) Londyn 1974 — «Нові часи (Сварня)», «Нові часи (Листи з неба)»
  • 3. Barwinkowy wianek (Londyn 1979) — «Барвінковий вінок»
  • O książkach i czytaniu (Budapeszt 1942) — «Про книжки і читання»
  • Po stronie pamięci (Paryż 1965) — «З боку пам'яті»
  • Dialogi z Sowietami (Londyn 1966) — «Діалоги з совітами»
  • Tematy żydowskie (Londyn 1977) — «Єврейські теми»
  • Z perspektywy podróży (Kraków 1980) — «З перспективи подорожей»
  • Po stronie dialogu (Warszawa 1983) — «З боку діалогу»
  • Powojenne perypetie Sokratesa (Kraków 1985) — «Післявоєнні перипетії Сократа»
  • Outopos. Zapiski z lat 1938—1944 (Wrocław 1992) — «Утопос. Записки з 1938—1944 років»
  • Atlantyda. Pisma rozproszone z lat II wojny światowej (Warszawa 1994) — «Атлантида. Розрізнені твори з часів Другої світової війни»

Переклади українськоюРедагувати

  • Вінценз С. Ф. На високій полонині. Правда старовіку / Переклав із польської Богдан Сенежак. — Львів: Червона калина, 1997. — 452 с.
  • Станіслав Вінценз Уявна дійсність? / Переклав із польської Олег Король. — журнал «Ї», 2009, № 58.
  • Станіслав Вінценз. Львівські космополіти / Переклав із польської Олег Король. — журнал «Ї», 2009, № 58.
  • Станіслав Вінценз. На високій полонині / Переклав із польської Тарас Прохасько. — Ів.-Фр.: Лілея-НВ, 2011. — 640 с. — ISBN 978-966-668-271-3.

БібліографіяРедагувати

  • Мирослава Олдаковська-Куфльова: Станіслав Вінценз: письменник, гуманіст, поборник зближення народів. Біографія. Люблін: Наукове товариство Люблінського католицького університету імени Івана Павла Другого, 2012.
  • Renata Makarska: Der Raum und seine Texte. Konzeptualisierungen der Hucul'ščyna in der mitteleuropäischen Literatur des 20. Jahrhunderts. Peter Lang, Frankfurt am Main 2010, ISBN 978-3-631-59302-8.
  • Marek Bernacki: Hermeneutyka fenomenu istnienia: studia o polskiej literaturze współczesnej: Vincenz, Miłosz, Wojtyła, Herbert, Szymborska. Bielsko-Biała: ATH, 2010.
  • Michał Kaczmarek: Proza pamięci. Stanisława Vincenza pamięć i narracja. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2009.
  • Юстина Чонстка-Клапита: Гуцули, бойки, лемки — традиція і сучасність (матеріали наукової конференції: Станіслав Вінценз — в бік діалогу: вибрані листи і фотографії). Kraków: Centralny Ośrodek Turystyki Górskiej PTTK, 2008
  • Вінцензіана: статті, листи, фрагменти творів / Редактор-упорядник М. Васильчук. — Коломия: Вік, 2008. — 320 с.
  • Гуцульський калєндар — 2008 рік. — Верховина: Гуцульщина, 2007. — 112 с.
  • Mirosława Ołdakowska-Kuflowa: Stanisław Vincenz. Pisarz, humanista, orędownik zbliżenia narodów. Biografia. Lublin 2006.
  • Jan Pieszczachowicz: Stanisław Vincenz — pisarz uniwersalnego dialogu. Kraków 2005.
  • Криворівня / Матеріали міжнародних наукових конференцій. — Івано-Франківськ, 2003. — 177 с.
  • Vincenz i Krytycy. Antologia tekstów / Wybór, wstęp i oprac. Piotr Nowaczyński. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2003.
  • Stanisław Vincenz — humanista XX wieku/ Pod red. Mirosławy Ołdakowskiej-Kuflowej. Lublin: Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 2002.
  • Vincenzowa I. Rozmowy ze Stanisławem Vincenzem/Regiony, 2001, № 101 (2).
  • О. Комаринець: Діалоги продовжуються… Спогади про симпозіум «Станіслав Вінценз: Українська і європейська культура», присвячені 70-річчю Теофіля Комаринця. — Львів: Видавнича спілка «Просвіта», 1997. — 88 с.
  • Mirosława Ołdakowska-Kuflowa: Wypowiedzieć słowo. Stanisław Vincenz wobec dziedzictwa kultury. Lublin, Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II, 1997
  • Studia o Stanisławie Vincenzie/ Piotr Nowaczyński, ed. Lublin — Rzym: Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1994.
  • Włodzimierz Próchnicki: Człowiek i dialog. «Na wysokiej połoninie» Stanisława Vincenza. Kraków 1994.
  • Irena Vincenzowa: Rozmowy ze Stanisławem Vincenzem. «Regiony» 1993—1996.
  • Olejniczak J. Arkadia i małe ojczyzny: Vincenz, Stempowski, Wittlin, Miłosz. Kraków: Oficyna Literacka, 1992.
  • Świat Vincenza. Studia o życiu i twórczości Stanisława Vincenza (1888—1971). Pod red. Jana A. Choroszego i Jacka Kolbuszewskiego. Wrocław 1992.
  • Aleksander Madyda: W poszukiwaniu jedności człowieka i świata. Folklor w twórczości Stanisława Vincenza. Toruń 1992.
  • Choroszy J.A. Huculszczyzna w literaturze polskiej. Wrocław: Nakł. Autora, 1991.
  • Sprach- und Kulturkontakte im Polnischen: gesammelte Aufsätze für A. de Vincenz zum 65. Geburtstag / Gerd Hentschel, Gustav Ineichen und Alek Pohl, Hrsg. München: O. Sagner, 1987.
  • Czesław Miłosz: La Combe, w: St.Vincenz, Po stronie dialogu, t. I, Warszawa 1983 s. 17-32.
  • Eugeniusz Czaplejewicz: Stanisław Vincenz, czyli kontynuacja dialogów Platona. «Przegląd Humanistyczny» 1981 nr 6.

Нагороди і відзнакиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати