Зелене (Верховинський район)

Село Верховинського району Івано-Франківської області, Україна

Зеле́не — село Верховинського району Івано-Франківської області. Відстань до райцентру становить близько 22 км і проходить автошляхом місцевого значення. Село лежить у межах Карпатського національного природного парку.

село Зелене
Село Зелене, присілок Шибене
Село Зелене, присілок Шибене
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Верховинський район
Рада Зеленська сільська рада
Код КОАТУУ 2620884001
Облікова картка Зелене 
Основні дані
Засноване XV ст.
Населення 815
Площа км²
Густота населення 101,88 осіб/км²
Поштовий індекс 78730
Телефонний код +380 3432
Географічні дані
Географічні координати 48°03′03″ пн. ш. 24°45′22″ сх. д. / 48.05083° пн. ш. 24.75611° сх. д. / 48.05083; 24.75611Координати: 48°03′03″ пн. ш. 24°45′22″ сх. д. / 48.05083° пн. ш. 24.75611° сх. д. / 48.05083; 24.75611
Середня висота
над рівнем моря
797 м
Водойми Чорний Черемош, Людовець, Гнилець, Змянки
Відстань до
обласного центру
135 км
Відстань до
районного центру
22,5 км
Найближча залізнична станція Ворохта
Відстань до
залізничної станції
43,5 км
Місцева влада
Адреса ради 78730 Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Зелене
Сільський голова Феркаляк Володимир Михайлович
Карта
Зелене. Карта розташування: Україна
Зелене
Зелене
Зелене. Карта розташування: Івано-Франківська область
Зелене
Зелене
Мапа

CMNS: Зелене у Вікісховищі

НазваРедагувати

У 1993 р. назву села Зелена було змінено на одну літеру.[1]

ГеографіяРедагувати

Присілком села протікає річка Погорілець. У селі потоки Людовець, Гнилець, Змянки впадають у річку Чорний Черемош.

Загальні відомостіРедагувати

Зелене центр сільської ради, лежить у долині Чорного Черемошу, за 22 км від районного центру і 43 км від залізничної станції Ворохта. Населення — 815 осіб. Сільраді підпорядковані села Буркут, Топільче і Явірник. Бригада колгоспу ім. Івана Франка — тваринницька. У селі є церква, два лісопункти, чотири лісництва, середня загальноосвітня школа I—III cт. та дві школи І ст., при шкільна їдальня, два будинки культури, клуб, дві бібліотеки, три амбулаторії, здоровпункт, аптека, при шкільна їдальня, вісім магазинів.

У селі струмки Скорушний, Людовець, Студенєк, Погорілець впадають у Чорний Черемош.

Ґрунтова дорога веде через вододільний хребет Чивчинських гір Копилаським перевалом до села Руська Поляна на Марморощині.[2] Попри десятиріччя обіцянок обласних керівників про відкриття пішохідного переходу такий проєкт залишається малоймовірним.

ІсторіяРедагувати

Зелену засновано на початку XV століття. У квітні 1920 року Зелена стала центром селянського повстання проти буржуазно-поміщицької Польщі. Загін патріотів, що розташувався на горі Платку, об'єднував близько 600 чоловік. Сміливо й мужньо діяли О. Мартищук, В. Савчук, Д. Шкрібляк та інші.

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Угорський Зеленської сільської ради Жаб'євського району перейменовано на хутір Яструбці.[3]

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Жаб'ївському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Гринява, Бистрець і Зелене.[4]

Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене)Редагувати

В центрі села розташована дерев'яна гуцульська церквапам'ятка архітектури національного значення. Церква хрестоподібна в плані з масивною центральною навою та невеликими боковими раменами. Побудована в 1869 році, використовується парафією Православної церкви України.[5][6]

Докладніше: Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене)

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 757 осіб, з яких 386 чоловіків та 371 жінка.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 814 осіб.[8]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 99,88 %
російська 0,12 %

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України
  2. Йосип Гілецький. Перевали Українських Карпат
  3. «Прикарпатська правда», 13 липня 1946
  4. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 43. — ISBN 966-8090-63-2
  5. П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 2021-03-17. 
  6. Храм Усікновення голови Івана Хрестителя с. Зелене » Коломийська єпархія. kolomija.com. Процитовано 2021-03-19. 
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 

ПосиланняРедагувати