Відкрити головне меню

Ву́лиця Коцюби́нського — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Вітовського і Грабовського та є уявним продовженням вулиці Грабовського.

Вулиця Коцюбинського
Львів
Початок вул. Коцюбинського
Початок вул. Коцюбинського
Місцевість Цитадель
Район Галицький
Назва на честь Михайла Коцюбинського
Колишні назви
Узвізна, Супінського, Гартунґґассе, Супінського
польського періоду (польською) Wąwozowa, Supińskiego
радянського періоду (українською) Супінського
радянського періоду (російською) Супинского
Загальні відомості
Протяжність 300 м
Координати початку 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.8298056° пн. ш. 24.0300500° сх. д. / 49.8298056; 24.0300500Координати: 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.8298056° пн. ш. 24.0300500° сх. д. / 49.8298056; 24.0300500
Координати кінця 49°49′53″ пн. ш. 24°01′32″ сх. д. / 49.8313944° пн. ш. 24.0258083° сх. д. / 49.8313944; 24.0258083
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній, односторонній (частково)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 1,3,5,8,10,11а,13,21,23,26[2]
Пам'ятники пам’ятні таблиці С. Бандері, Є. Чикаленку
Навчальні заклади навчальний корпус № 2 УАД, ДНЗ № 32
Медичні заклади медичний центр «Інва»
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Коцюбинського (Львів) на Вікісховищі

Прилучаються вулиці Драгоманова, Кирила і Мефодія.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Від 1863 року вулиця мала назву Узвізна, від 1886 року — Супі́нського, на честь польського економіста Юзефа Супінського (1804–1893), під час німецької окупації — Гартунґґассе (нім. Gartunggasse). В липні 1944 року на короткий час було повернена довоєнна назва і вже у грудні того ж року вулиця отримала свою сучасну назву — Михайла Коцюбинського, на честь видатного українського письменника та громадського діяча.

ЗабудоваРедагувати

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм, історизм, сецесія та конструктивізм. Забудова верхньої частини вулиці вирізняється пізнішими будинками, зведеними в стилі функціоналізму. Декілька будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова[2]:

№ 1.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1274
Житловий будинок

№ 2. За Польщі тут містилися телеграфне відділення № 11 та кравецька майстерня С. Смагаж.[3].

№ 3.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 599
Житловий будинок

№ 4. У цьому будинку містився кабінет акушерки Е. Мазуркевич та камінярське підприємство З. Края.[3].

№ 5. Будинок з каштанами.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 600
Колишній прибутковий будинок, споруджений 1906 р. за проектом архітектора Л. Цибульського.[4] Тут мешкав археолог Кароль Хадачек.[3].

№ 7. За Польщі в кам'яниці містилася механічна столярня «Марцін Пруґар і син», а також майстерня з виробництва спортивного інвентарю (нарти, луки, стріли, пристосування для гімнастичних залів тощо) Бруно Пруґара.[5] За радянських часів, від 1947 року, тут містилася Музична фабрика народних інструментів промислового об'єднання музичних інструментів «Укрмузпром». Згодом тут містився Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу при Інституті кібернетики ім. Глушкова НАН України. Рішенням ЛМР від 7 грудня 2002 року цій установі було заборонено проводити будь-які будівельні роботи по вул. Коцюбинського, 7.[6]. На початку 2002 року НДЦ переїхав на нову адресу — вул. Горбачевського, 19, а земельну ділянку по вул. Коцюбинського, 7 у червні 2002 року надано в користування Карпатському відділенню Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України. 2016 року новий власник отримав дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом та розпочав будівельні роботи.[7][8]. Станом, на січень 2018 року стару будівлю зруйновано, а будівництво багатоповерхівки не розпочато через протести мешканців сусідніх будинків.

№ 8.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 601
Житловий будинок

№ 9. В будинку знаходилося підприємство з виготовлення свічок Т. Новосельського[3].

№ 10.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1275
Житловий будинок, у якому за Польщі містилася приватна музична школа Яніни Сіберової-Коссовської[9].

№ 11,11а,13. Колишній професорський будинок.
Пам'ятки архітектури місцевого значення №№ 1276,1601/1,1601/2
Колишній житловий комплекс викладачів Львівського університету ім. Яна-Казимира[3], споруджений 1927 року за проектом архітекторів Мечислава Штадлера та Мар'яна Нікодемовича.[10]

№ 15. Нині тут знаходиться — «Домашній магазин».

№ 19. У цій кам'яниці мешкав відомий етнограф, перекладач, класичний філолог Осип Роздольський з родиною. Пізніше його син Роман — відомий політолог, історик, економіст-марксист.

№ 21. Колишній Український академічний дім.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1277
Академічний дім споруджений у 1904—1906 роках за проектом архітекторів Тадеуша Обмінського та Філемона Левицького в стилі українського модерну. Відомий також під назвою Дім українських студентів, належав Науковому товариству ім. Т. Шевченка.[11] і фактично виконував функцію гуртожитку для студентів, які навчалися у львівських вищих школах та був важливим осередком українського студентства у Львові, заснований українською громадськістю при щедрій допомозі Є. Чикаленка — наддніпрянського мецената, відомого публіциста та видавця, про що свідчив надпис золотими літерами на мармуровій пам'ятній таблиці: «Євгенові Чикаленкові, меценатові української академічної молоді, що велів коштом дарованих на побудову Академічного Дому 40 тисяч холотих карбованців уфондувати житловий осередок для студіюючої української молоді в княжому Льва-городі». У листопаді 1928 р. під час польського погрому Академічного дому таблиця була знищена. 7 грудня 1930 року, українське студенство в урочистій обстановці та за присутності митрополита Андрея Шептицького на фасаді будинку відкрили пам'ятну таблицю з написом: «На вічну пам'ять великого громадянина Євгена Чикаленка, засновнику цього Дому. Українське студенство. 7.ХІІ.1930». За радянських часів таблиця була знята і лише 1991 року з нагоди 130-річниці з дня народження Є. Чикаленка та з ініціативи ректора львівської академії друкарства Степана Гунька була встановлена нова мармурова таблиця з первісним надписом. Під час капітального ремонту будинку будівельники необачно розтрощили її. 2011 року була встановлена відновлена таблиця Є. Чикаленку.[12]

За цією адресою до 1927 року знаходилася приватна гімназія Сестер Василіянок. За радянських часів, у 1950-х роках тут містився гуртожиток № 1 Львівського поліграфічного інституту, нині у цій будівлі міститься навчальний корпус № 2 Української академії друкарства та кафедри факультету поліграфічного устаткування.[13] 2002 року на фасаді будинку встановлено пам’ятну таблицю Степанові Бандері — видатному українському політичному та військовому діячеві, який мешкав тут у 1929-1930 роках.[14]

№ 21а. За цією адресою міститься дошкільний навчальний заклад № 32.

№ 21б. Багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом, збудований у 2008-2009 роках.[15]

№ 23.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 602
Тут за Польщі були класи Рідної школи імені Тараса Шевченка. Нині цей будинок знаходиться у приватній власності.[16]

№ 26.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 2141
На видовженій ділянці під конскр. № 147/3 у 1895 році була збудована кам'яниця, попередниця сучасної, у стилі пізнього історизму та належала Леону та Ядвізі Ґіжицьким. На початку 1930-х років ділянка перейшла у власність адвоката Вавжинця Корна, що планував збудувати на цьому місці новий елітний будинок для заможних мешканців — зі зручними помешканнями та з гаражами у подвір’ї. З тильного боку ділянки, яке знаходилося на підвищенні, було заплановано зробити невеличкий парк. Проект будинку розробив урядовий будівничий Александер Каплонський, а 19 липня 1938 року магістрат дав дозвіл на будову, згідно з поданим проектом. До закінчення 1938 року були залиті бетонні фундаменти будинку та гаражів. У 1939 році в проект були внесені зміни, що стосувалися часткового перепланування помешкань. Автором додаткового проекту був архітектор-інженер Юзеф Торн. 1 вересня 1939 року Торн отримав дозвіл на заселення нового будинку, але цього не сталося через вибух війни.[17]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси України: м. Львів, вул. Коцюбинського
  2. а б Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  3. а б в г д Włodek P., Kulewski A. Lwów. Przewodnik. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 275.(пол.)
  4. Непересічні фасади львівських будинків
  5. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939... — S. 68. (пол.)
  6. ЛМР Ухвала № 851 від 07.12.2000 р.
  7. Коцюбинського, 7: спотворення Львова без жодних порушень?
  8. На вулиці Коцюбинського незаконно приватизували територіальну власність
  9. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916... — S. 397.(пол.)
  10. Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25... — S. 62—63. (пол.)
  11. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 391. (пол.)
  12. Львівські вулиці і кам'яниці... — С. 216-217.
  13. Академічний дім (№ 21)
  14. Львівські вулиці і кам'яниці... — С. 217.
  15. Новий багатоквартирний житловий будинок на вул. Коцюбинського, 21
  16. Ілько Лемко Юрій Волощак: Ми втрачаємо Львів щодня
  17. Проект «Інтерактивний Львів»: вул. Коцюбинського, 26 – житловий будинок

ДжерелаРедагувати

  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 66. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 130. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 31,92,105,121. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 181,213,214. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Львів: туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 1999. — С. 287-288.
  • Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
  • Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25 — Lwów: Nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza, 1925. — 160 s. (пол.)
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 275 s.: 102 il. z planem miasta (пол.)
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)

ПосиланняРедагувати