Відкрити головне меню

Ве́рхній Ясені́в — село Верховинського району Івано-Франківської області.

село Верхній Ясенів
Пам'ятник в селі Верхній Ясенів
Пам'ятник в селі Верхній Ясенів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Верховинський район
Рада/громада Верхньоясенівська сільська рада
Код КОАТУУ 2620881501
Основні дані
Засноване 1686
Населення 1205
Площа 15 км²
Густота населення 80,33 осіб/км²
Поштовий індекс 78712
Телефонний код +380 03432
Географічні дані
Географічні координати 48°09′41″ пн. ш. 24°56′43″ сх. д.H G O
Водойми Чорний Черемош
Місцева влада
Адреса ради 78712 Івано-Франквіська область, Верховинський район, с. Верхній Ясенів, тел. 5-36-22
Карта
Верхній Ясенів. Карта розташування: Україна
Верхній Ясенів
Верхній Ясенів
Верхній Ясенів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Верхній Ясенів
Верхній Ясенів
Мапа

Верхній Ясенів у Вікісховищі?

РозташуванняРедагувати

Село розташоване на відстані 12 км від районного центру Верховина, за 45 км від залізничної станції Ворохта, в долині річки Чорний Черемош, в яку впадає струмок Млинський.

У селі струмок Росошний впадає у річку Чорний Черемош.

ІсторіяРедагувати

Засноване 1686 р. До 1922 р. відоме під назвою Ясенів Горішній, а з 1922 р. — село Ясенів-Гурний.

Наприкінці 19 ст. великим земельним власником у селі було Товариство для плодів лісу (Відень), а його попередником — родина Страшерів.

Уродженець села Іван Бойчук після загибелі Олекси Довбуша очолив у 1745 році рух карпатських опришків. Загін Бойчука брав участь у гайдамацькому русі на Правобережній Україні.

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Ясенів Горішній Жаб'євського району перейменовано на село Верхній Ясенів і Ясенево-Горішнівську сільську раду — на Верхньоясенівська.

У Верхньому Ясенові жив[1] останній[2][3] мольфар Карпат — Михайло Нечай.

24—26 липня у селі Верхній Ясенів (урочище Запідок) проходив еко-туристичний фестиваль «Черемош-Фест»

23 серпня 2015 року єпископ Коломийський і Косівський Юліан (Гатала) у Верхньому Ясенові звершив освячення храму святої Софії премудрості Божої[4]

СьогоденняРедагувати

Багато місцевих жителів — різьбярі по дереву й металу.

Туристична інфраструктура в селі слабо розвинена, є кілька приватних садиб зеленого туризму.

ЛюдиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Домбчевський Роман Йосифович (25 травня 1884 — 1952, Одеса) — юрист (закінчив Львівський університет 1908 р.), сотник УГА, секретар посольства УНР у Чехії (1921—1922 рр.), фаховий захисник української мови, публіцист, автор книги «За права мови» (вид. 1934 р.). Вільно володів вісьмома мовами. За свої погляди режимом московських кагебістів засуджений до восьми років каторги (дружина Ірена (1886—1964) з дочкою Христиною зуміли втекти 1939 року до Польщі, звідти перебратися до США). Після відбуття покарання д-ру Домбчевському заборонили повертатися з Сибіру до Галичини, займатися юридичною практикою, писати статті й публікуватися. В Одесі працював вантажником у порту, нічого не знаючи про долю рідних, навіть чи живі вони. Помер у неймовірній скруті. Дружина до останнії своїх днів вела активні розшуки чоловіка, але через «залізну завісу» в СРСР не могла нічого дізнатися про його долю. Дочка Домбчевських Христина у 1970-1980-х роках працювала заступником голови Союзу Українок Америки.
  • Марія Кречунєк «Чукутиха» (26 квітня 1836 — середина 1930-х) — відома гуцульська співачка[5].
  • Кумлик Роман Петрович (1948—2014) — гуцульський музикант-віртуоз, поет-коломийкар, заслужений працівник культури України, керівник капели «Черемош», власник приватного Музею гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів, дійсний член Наукового карпатського товариства у Варшаві.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати