Відкрити головне меню

Вулиця Горбаче́вського — вулиця у Франківському районі Львова, місцевість На Байках. Сполучає вулиці Генерала Чупринки та Сахарова, а також утворює трипроминеве перехрестя з вулицями Котляревського та Метрологічною. Прилучається вулиця Кастелівка. Також сходами, що біля будинку № 20, можна підійнятися на вулицю Моршинську.

Вулиця Горбачевського
Львів
Горішня частина вулиці
Горішня частина вулиці
Місцевість На Байках
Район Франківський
Назва на честь Івана Яковича Горбачевського
Загальні відомості
Координати початку 49°49′48″ пн. ш. 24°00′27″ сх. д. / 49.8301361° пн. ш. 24.0077028° сх. д. / 49.8301361; 24.0077028
Координати кінця 49°49′38″ пн. ш. 24°00′39″ сх. д. / 49.8273250° пн. ш. 24.0109528° сх. д. / 49.8273250; 24.0109528
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Горбачевського (Львів) на Вікісховищі

Зміст

Історія та назваРедагувати

Утворена 1895 року[1] і названа на честь вірменського католицького архієпископа Ісака Миколая Ісаковича. Під час німецької окупації деякий час мала назву Руненґассе. У радянський час була названа на честь російського байкаря Івана Крилова. Сучасну назву на честь українського хіміка Івана Горбачевського має від 1993 року.[2]

ЗабудоваРедагувати

Вулиця забудована переважно малоповерховими будинками і віллами початку XX століття Деякі належать до сусідніх вулиць, як от будинок № 50, що на вулиці Сахарова. Перспективу вулиці замикає церква святого Климентія папи, колишній костел і монастир кармеліток босих (збудований 1895 року, проект Франца Штатца).[3]

  • № 16. Житловий будинок, споруджений у часи незалежності. Проект створений авторським колективом під керівництвом А. І. Воловенка. Архітектор Б. А. Павлов, інженер В. П. Пєшков, конструктор Є. П. Коротун.[7]
  • № 18. Колишній «I дім дехніків» (гуртожиток Політехніки).[1] Збудований 1895 року фірмою Івана Левинського[8] за проектом Міхала Лужецького і Якуба Курася.[1] Ділянку під будівництво подарували професори Юліан Захаревич та Іван Левинський.[8] Тепер тут знаходиться Інститут бізнесу та перспективних технологій НУ ЛП.[1]
  • № 24. Спортивно-розважальний комплекс «Медик». На території знаходиться зокрема плавальний басейн, створений на місці колишнього озера «Світязь». 1955 року комплекс реконструйовано за проектом Ярослава Новаківського.[1]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 125. — ISBN 966-7022-26-9.
  2. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 16. — ISBN 966-603-115-9.
  3. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 305—306. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  4. Бірюльов Ю. О. Левинський Іван // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 48. — ISBN 978-966-8853-23-4..
  5. Від вілли Попеля немає навіть попелу… // Високий замок. — 22 квітня 2013. — № 60 (4928). — С. 1, 4.
  6. Архітектура Львова… — С. 496.
  7. Воловенко А. Сучасне проектування житлових будинків // Архітектурний вісник. — 2000. — № 1—2 (10). — С. 33.
  8. а б Нога О. П. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів : Центр Європи, 2009. — С. 169. — ISBN 978-966-7022-81-5.
  9. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 315. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  10. Ćwiklińska B. Konkurs architektoniczny na pensjonat w Krynicy (1926). Jego postaci i pokłosie // Almanach Muszyny. — 2005. — S. 159. — ISSN 1234-6276.
  11. Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — 2007. — № 3-4 (147—148). — С. 22—23.

ДжерелаРедагувати