Вулиця Горбачевського (Львів)

Вулиця Горбаче́вського — вулиця у Франківському районі Львова, місцевість На Байках. Сполучає вулиці Генерала Чупринки та Сахарова, а також утворює трипроминеве перехрестя з вулицями Котляревського та Метрологічною. Прилучається вулиця Кастелівка. Також сходами, що біля будинку № 20, можна підійнятися на вулицю Моршинську.

Вулиця Горбачевського
Львів
Горішня частина вулиці
Горішня частина вулиці
Горішня частина вулиці
МісцевістьНа Байках
РайонФранківський
Назва на честьІвана Горбачевського
Колишні назви
Іссаковича, Руненґассе, Іссаковича, Крилова
польського періоду (польською)Issakowicza
радянського періоду (українською)Крилова
радянського періоду (російською)Крылова
Загальні відомості
Протяжність395 м
Координати початку49°49′48.49″ пн. ш. 24°0′27.73″ сх. д. / 49.8301361° пн. ш. 24.0077028° сх. д. / 49.8301361; 24.0077028
Координати кінця49°49′38.37″ пн. ш. 24°0′39.43″ сх. д. / 49.8273250° пн. ш. 24.0109528° сх. д. / 49.8273250; 24.0109528
поштові індекси79057[1]
Транспорт
Маршрутні таксі№ 41[2]
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 4—24[3]
Архітектурні пам'ятки№ 10, 11, 19, 21[4]
Державні установиНауково-дослідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу
Навчальні закладиІнститут просторового планування та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка»[5]
Поштові відділенняВПЗ № 57 (вул. Коновальця, 97)[1]
Забудоваконструктивізм
Комерціяспортивно-розважальний комплекс «Медик»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2646152
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Горбачевського у Вікісховищі

Історія та назва

ред.

Утворена 1895 року[6] і названа на честь львівського вірменсько-католицького архієпископа Ісака Миколая Іссаковича. Під час німецької окупації, від 1942 року, мала назву Руненґассе. Після встановлення радянського режиму у липні 1944 року повернена передвоєнна назва і вже у грудні того ж року була названа на честь російського байкаря Івана Крилова. Сучасну назву на честь українського хіміка Івана Горбачевського має від 1993 року[7].

Забудова

ред.

Вулиця Горбачевського забудована переважно малоповерховими будинками і віллами початку XX століття. Деякі належать до сусідніх вулиць, як от будинок № 50, що на вулиці Сахарова. Перспективу вулиці замикає церква святого Климентія папи, колишній костел і монастир кармеліток босих (збудований 1895 року, проєкт Франца Штатца)[8].

№ 6 — двоповерхова вілла, збудована 1902 року за проєктом Владислава Ґодовського, виконаним бюро Івана Левинського на замовлення скульптора Антона Попеля. В будинку також містилася скульптурна майстерня Антона Попеля[9]. У 1930-х роках вілла перебудована[6]. 2006 року вілла продана міською радою і 2013 року розібрана новими власниками для будівництва багатоповерхівки. Охоронного статусу не мала[10].

№ 8 — вілла, зведена 1913 року за проєктом Івана Багенського[11]. 2006 року вілла продана міською радою та 2013 року розібрана новими власниками для будівництва багатоповерхівки, яку збудували у 2015 році.

№ 10 — сецесійна вілла, збудована 1905 року за проєктом Юзефа Висоцького для власних потреб[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1278-м[4].

№ 11 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1616-м[4].

№ 12а — триповерховий багатоквартирний житловий будинок. Наприкінці 2018 року ЛМР затверджені містобудівні умови та обмеження на реконструкцію з розширенням цього будинку за рахунок надбудови четвертого та п'ятого мансардних поверхів та прибудовою ліфта[12].

№ 16 — житловий будинок, споруджений будівельною корпорацією «Карпатбуд» у 1999 році. Проєкт створений авторським колективом під керівництвом А. І. Воловенка. Архітектор Б. А. Павлов, інженер В. П. Пєшков, конструктор Є. П. Коротун[13].

№ 17а — п'ятиповерховий житловий будинок-вставка, споруджений у 1960-х роках за проєктом архітектора Я. Бандрівського[14].

№ 18 — колишній «I дім дехніків» (гуртожиток НУ «Львівська Політехніка»)[6], збудований 1895 року фірмою Івана Левинського[15] за проєктом Міхала Лужецького та Якуба Курася[6]. Ділянку під будівництво подарували професори Юліан Захаревич та Іван Левинський[15]. Нині тут міститься Інститут просторового планування та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка»[5].

№ 19 — двоповерхова вілла з цокольним поверхом, мансардою та високим двосхилим дахом, споруджена у 19291930 роках будівельною фірмою Кароля Ольґерда Юраша та Альфреда Захаревича[16] за проєктом одного з працівників фірми — архітектора Адама Мсцівуєвського для подружжя Юрашів[17]. За радянських часів тут містилося управління магістральних нафтопроводів «Дружба», нині тут розташований науково-дослідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу при інституті кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України — Національного космічного агентства України. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1279-м[4].

№ 20, 22 — багатоквартирний житловий будинок, збудований у 1970-х роках за проєктом Олега Радомського[6]. Раніше на цьому місці стояла власна вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, збудована ним у 18911892 роках. У своєму архітектурному оздобленні поєднувала елементи неороманського та «швейцарського» стилів[18]. У жовтні 2007 року мешканцями будинку створене ОСББ «Дружба-2007».

№ 21 — чотириповерховий житловий будинок, споруджений в стилі функціоналізму наприкінці 1930-х років. Будинок прикрашений типовими для стилю вікнами-ілюмінаторами. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2449-м[4].

№ 24 — спортивно-розважальний комплекс «Медик». На території знаходиться зокрема плавальний басейн, створений на місці колишнього озера «Світезь». 1955 року комплекс реконструйовано за проєктом Ярослава Новаківського[6].

Примітки

ред.
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2022.
  2. Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 28 грудня 2020.
  3. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  4. а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2020.
  5. а б Офіційна сторінка інституту підприємництва та перспективних технологій НУ «Львівська політехніка». ippt.lpnu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2020.
  6. а б в г д е ж Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 125.
  7. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 16.
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 305.
  9. Бірюльов Ю. О. Левинський Іван // Енциклопедія Львова: в 4 т / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: К—Л. — С. 48. — ISBN 978-966-7007-23-4.
  10. Від вілли Попеля немає навіть попелу… // Високий замок. — 22 квітня 2013. — № 60 (4928). — С. 1, 4.
  11. Архітектура Львова, 2008, с. 496.
  12. Містобудівний кадастр м. Львова. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
  13. Воловенко А. Сучасне проєктування житлових будинків // Архітектурний вісник. — 2000. — № 1—2 (10). — С. 33.
  14. Трегубова Т., Мих Р. Юність стародавнього міста (1960-1980-і роки): Житлове будівництво // Львів: Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 234. — ISBN 5-7705-0178-2.
  15. а б Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат, 2009, с. 169.
  16. Захаревичі, 2010, с. 315.
  17. Ćwiklińska B. Konkurs architektoniczny na pensjonat w Krynicy… — S. 159.
  18. Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — 2007. — № 3-4 (147—148). — С. 22—23.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

[[Категорія:Новий Світ (Львів)]