Слободян Василь Михайлович
Васи́ль Миха́йлович Слободя́н (нар. 28 вересня 1951, м. Львів) — український історик архітектури, краєзнавець, кандидат історичних наук (2006). Лавреат премії імені Дмитра Яворницького (2010)[3][4].
| Василь Слободян | |
|---|---|
| Василь Михайлович Слободян | |
| Народився | 28 вересня 1951 (73 роки) або 1951[1]  Львів, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик, краєзнавець, письменник |
| Галузь | історія архітектури[2], сакральна архітектура[2] і краєзнавча літератураd[2] |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Знання мов | українська[2] |
| Нагороди | |
Життєпис
ред.Василь Слободян народився 28 вересня 1951 року в місті Львові.
Закінчив Львівський політехнічний інститут (1973). Від 1990 року в Українському регіональному спеціалізованому науково-реставраційному інституті «Укрзахідпроектреставрація»: інженер-конструктор електронних систем; упорядник та головний редактор «Вісника інституту „Укрзахідпроектреставрація“» (1993—2009); керівник видавничого відділу, нині — провідний науковий спеціаліст[5][6].
Доробок
ред.Від 1988 року проводить історичні дослідження, зокрема сакрального будівництва в Україні й на її етнічних землях за кордоном країни[7][8][4].
Автор понад 120 наукових праць із історії архітектури. Опрацював і опублікував біографії українських архітекторів Романа Грицая, Олександра Лушпинського та Василя Нагірного[9].
Монографії:
- «Церкви українців Румунії» (1994)[10];
- «Холмщина і Підляшшя» (1997, співавтор)[11];
- «Синагоги України» (1998)[12];
- «Жовківщина: історико-архітектурні описи церков» (1998)[13];
- «Церкви України: Перемиська єпархія» (1998)[14];
- «Українські церкви Бродівського району» (2000, співавтор)[15];
- «Церкви Турківського району» (2003)[16];
- «Храми Рогатинщини» (2004)[17];
- «Церкви Холмської єпархії» (2005)[18];
- «100 церков Нагірних» (2 частини, 2013—2015, співавтор)[19];
- «Історія церков села Добряни» (2014)[20];
- «Історія Устя Зеленого та його церков» (2018)[21];
- «Українські дерев'яні церкви в рисунках Антона Вариводи» (2020)[22];
- «Атлас українських історичних міст» (2020, співавтор)[23].
У 2006 році захистив кандидатську дисертацію «Церкви Холмської єпархії XIII—XX ст.» у спеціалізованій вченій раді Львівського національного університету імені Івана Франка[24].
Був представником України у спільній комісії з включення українських дерев'яних церков до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У складі колективу дослідників розробляв історичну основу для відтворення архітектурно-етнографічного ансамблю Запорізької Січі на Хортиці[4].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Василь Слободян — лауреат краєзнавчої премії імені Д. Яворницького за 2010 рік. Національна спілка краєзнавців України. 8 листопада 2010.
- ↑ а б в Л. Жукова (8 листопада 2010). Найкращому краєзнавцю України вручено ювілейну премію імені Дмитра Яворницького. Укрінформ. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020.
- ↑ Світлана Корженко (16 липня 2023). Занесені до списку ЮНЕСКО дерев'яні церкви «чекають» на гроші від держави. Gazeta.ua.
- ↑ Оксана Мельник (27 липня 2013). Неповторність і дух дерев’яних церков. Урядовий кур'єр.
- ↑ Галина Терещук (24 травня 2012). За 20 років Україна може втратити унікальні дерев'яні церкви. Радіо Свобода.
- ↑ Ілько Лемко (11 листопада 2009). Василь Слободян: «У сакральному будівництві перервали традицію». Поступ. Архів оригіналу за 2 листопада 2021.
- ↑ У Науково-технічній бібліотеці Львівської політехніки вшанували Василя Нагірного. НУ «Львівська політехніка». 31 березня 2023.
- ↑ Слободян В. Церкви українців Румунії: південна Буковина, Задунав'я, Банат, Марморощина. — Львів: Стрім, 1994. — 112 с.
- ↑ Борисенко В., Вишневська Г., Гаврилюк Ю., Головатюк В., Ігнатюк І., Кара-Васильєва Т., Карабович К., Карабович Т., Конєва Я., Крип'якевич І., Купріянович Г., Лесів М., Назарук В., Радович Р., Рижик Є., Сергійчук В., Слободян, В. Холмщина і Підляшшя: іст.-етногр. дослідж.: монографія / НАН України, Ін-т нац. відносин і політології, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. — Київ: Родовід, 1997. — 383 с.
- ↑ Слободян В. Синагоги України. — Львів: Центр Європи, 1998. — 180 с.
- ↑ Слободян В. Жовківщина: історико-архітектурні описи церков. — Жовква, 1998. — 186 с.
- ↑ Слободян, В. Церкви України: Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — 863 с.
- ↑ Слободян В., Івасейко С., Вуйцик, В. Українські церкви Бродівського району. — Львів: Місіонер, 2000. — Т. 1. — 192 с. — (Українські церкви Львівщини).
- ↑ Слободян В. Церкви Турківського району. Ілюстрований каталог. — Львів, 2003. — 200 с.
- ↑ Слободян В. Храми Рогатинщини. — Львів: Логос, 2004. — 251 с.
- ↑ Слободян В. Церкви Холмської єпархії. — Львів, 2005. — 558 с. — ISBN 9667155935.
- ↑ Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних (у 2 частинах). — Львів, 2013—2015.
- ↑ Слободян В. Історія церков села Добряни. — Дрогобич: Коло, 2014. — 100 с. — ISBN 978-617-642-151-1.
- ↑ Слободян В. Історія Устя Зеленого та його церков. — Львів: Растр-7, 2018. — 147 с.
- ↑ Слободян В. Українські дерев'яні церкви в рисунках Антона Вариводи. — Видавництво Українського Католицького Університету, 2020. — 312 с.
- ↑ Сілаєв О., Рибчинський О., Капраль М., Слободян В. Атлас українських історичних міст. — Львів, 2020. — Т. Том 4: Жидачів. — 44 с. — ISBN 978-966-02-9124-9. (співавтори — Олександр Сілаєв, Олег Рибчинський, Мирон Капраль)
- ↑ Слободян Василь Михайлович. irbis-nbuv.gov.ua. Науковці України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 8 жовтня 2020.
Джерела
ред.- Сіреджук П. Слободян Василь Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 596. — ISBN 978-966-528-318-8.
Посилання
ред.- Василь Слободян // Збруч.
- Слободян Василь Михайлович // Науковці України.
- Слободян Василь Михайлович // Знання про Україну.