Вікіпедія

Евстахій Потоцький

шляхтич
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Евстахій Потоцький на Підгайцях (пол. Eustachy Potocki, 1720 — 23 березня 1768, Варшава або Радзинь-Підляський) — польський шляхтич гербу Срібна Пилява, воєначальник, урядник, меценат.

Евстахій Потоцький
Eustachy Potocki
Народився1720(1720)
Помер23 березня 1768(1768-03-23)
Радинь-Підляський, Седлецька губернія, Королівство Польське, Російська імперія
·Варшава або Радзинь-Підляський
ПохованняJesuit Churchd
ГромадянствоРеспубліка Обох Націй
Діяльністьвоєначальник, урядник, меценат
ПосадаЧашник великий коронний[1], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, депутат[d], дубенківський старостаd, Генерал артилерії литовської[2], львівський староста[d], Грабовецький старостаd, димерський старостаd, Тлумацький старостаd і ужендувський старостаd
Військове званняротмістр
Конфесіякатолик
РідПотоцькі
БатькоЄжи Потоцький
МатиКонстанція Подбереська
РодичіФелікс Казімєж Потоцький (дід)
Яблоновський Станіслав Вінцентій (шваґро)
У шлюбі зМарія з Ковцьких (Концьких, Контських)
ДітиКаєтан, Іґнацій, Єжи Міхал, Ян, Станіслав Костка, Цецилія Уршуля
Нагороди
орден Білого Орла
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Син старости грабовецького, тлумацького Єжи Потоцького та його другої дружини Констанції Підберезької[3] (Друцької-Подбереської).[4] Старший брат маршалка утвореної 26 квітня 1768 р. конфедерації Галицької землі Мар'яна Потоцького (черкаський, грабовецький староста), Катажини Коссаковської.

Військові звання: полковник коронних військ з 1743 р., ґенерал-майор військ коронних з 1752 р., генерал артилерії литовської (1759—1768).

Уряди (посади): чашник коронний з 1754 р., староста львівський (посесор староства[5]) в 1762—1767 (11 серпня 1767 відступив його кузину Антонієві Потоцькому[6]) роках, староста грабовецький, тлумацький, ужендувський у 1738 р., дубенський у 1731 р.[7]

У 1743 р. видав грамоту-привілей для міщан Будзанова, в якій було визначено права мешканців міста. 1765 р. коштом Евстахія Потоцького та дружини Марії з Контських (Концьких) замок у Будзанові частково відбудували, його західне крило перебудоване на костел.[8]

Відійшовши від політичного життя, зайнявся господарюванням у своїх численних маєтках на Люблінщині. У спадкових Серниках він заснував парафіяльний костел, а останні роки життя провів у Радзині, де у 1749-1750 роках збудував розкішний палац із садом за проектом Якуба Фонтани.

Був похований разом з дружиною в костелі єзуїтів Варшави при вул. Сенаторській; Якуб Фонтана, на замовлення сестри Катажини Коссаковскої, виконали йому та дружині «castrum doloris» у костелі.

Сім'я

ред.

Був одружений із Маріанною (Марією[джерело?]) з Концьких (Контських); шлюб 1741 року[3], дочка генерального подільського старости Яна Станіслава Концького, внучка Станіслава Антонія Щуки[джерело?], померла 1768 року[3]. Дружина привнесла, зокрема, маєтності Горностайпіль і Бородянка.[9] Діти:

Власність, маєтності, оренди

ред.

Державив королівщини вартістю їх кварти 25690 злотих польських. Посідав Дубенку над Бугом у Белзькому воєводстві, Тлумацьке староство (отримав від батька 1738 року), тенуту Дембно в Белзькому воєводстві, села Хрептіїв, Дзюрдзянку, Данківці (під Кам'янцем) у Подільському воєводстві, Ужендувське староство в Люблінському воєводстві (відступив 8 січня 1768 р. сину Каєтанові), села в Руському воєводстві: Камінна, Братківці, Велесниця, Тернавиця Лісова, Тернавиця Пільна, Гринівці, Королівка, Димерське староство. Львівське староство відступив 11 серпня 1767 р. стриєчному брату Антонієві.[11] Записав фундуш для костелу міста Білгорай.[12]

Примітки

ред.
  1. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 36. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 216.
  3. ↑ а б в г Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Konstancja Drucka-Podbereska h. Druck [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]. (пол.)
  5. ↑ Baliński М., Lipiński T. Wojwództwo ruskie // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — S. 559. (пол.)
  6. ↑ Szczygielski W. Potocki Antoni h. Pilawa (zm. ok. 1782) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 791. (пол.)
  7. ↑ Eustachy Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Blaschke K. Kościoł parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie… — S. 34—35.
  9. ↑ а б Hornodstajpol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 131. (пол.) — S. 131. (пол.)
  10. ↑ так зване графство
  11. ↑ Grosfeld B. Potocki Eustachy h. Pilawa (ok. 1720—1678)… — S. 806.
  12. ↑ Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 730. (пол.)


Джерела

ред.
  • Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 17. — 508 s., 806 il. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  • Grosfeld B. Potocki Eustachy h. Pilawa (ok. 1720—1678) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1—176 s. — S. 804—807. (пол.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Евстахій_Потоцький