Юзеф (Осип Людвикович) Вольф (пол. Józef Ludwik Wolff; нар.15 грудня 1852, Варшава, Царство Польське, Російська імперія — †9 серпня 1900, Гайдельберг, Німецька імперія) — польський знавець геральдики та генеалогії, бібліофіл і книготорговець. Член-кореспондент Польської академії знань у м. Кракові.

Юзеф Вольф
пол. Józef Wolff
Народився 15 грудня 1852(1852-12-15)
Варшава, Російська імперія
Помер 9 серпня 1900(1900-08-09) (47 років)
Гайдельберг, Німеччина
Поховання
Країна Королівство Польське
Місце проживання Санкт-Петербург[1]
Діяльність історик, медієвіст, геральдист, генеалог, книгар
Галузь історія[2], геральдика[2] і генеалогія[2]
Alma mater Лейпцизький університет
Знання мов польська[2]

Життєпис ред.

Син єврейського[3] торговця й банкіра Людвіка Вольфа. Навчався на економічному факультеті університету в Лейпцигу. Після його закінчення працював у Торговому банку в м. Варшаві.

Пізніше Ю.Вольфа поглинула пристрасть до вивчення історії. Він переїхав до Санкт-Петербургу і зайнявся дослідженням документів про історію, генеалогії та просопографії правлячих, княжих та інших родів і осіб, які займали чільне становище у Великому князівстві Литовському.

З 1883 р. почали публікуватися роботи Ю.Вольфа з історії дворянства середньовічної держави, частини території якого нині входять до складу Білорусі, України, Литви, Латвії, Польщі (Підляшшя), Росії, Естонії.

Основним джерелом історичних даних для нього служила, крім архівів, литовська метрика — збори копій всіх документів, що вийшли з великокнязівської канцелярії і сейму Великого князівства Литовського.

Праці ред.

Капітальна праця польського історика Юзефа Вольфа про литовсько-руських князів, за багатством зібраного матеріалу (перш за все з книг Метрики) до сих пір не має собі рівних.

  • Князья Кобринские. — Краков, 1883.
  • Сенаторы и сановники Великого княжества Литовского 1386—1795 гг. — Краков, 1885.
  • Пацови. Историко-генеалогические материалы — СПб., 1885.
  • Еврей — министр короля Сигизмунда. Исторический очерк. — Краков, 1885 (репринтное издание — Тель-Авив, 1988)
  • Род Гедимина. — Краков, 1886
  • Князья литовско-русские с конца XIV века. — Варшава, 1895.
  • Сапеги. — СПб., 18901893.

З неопублікованої спадщини Ю.Вольфа був його рукопис «Гербовник литовської шляхти», що згорів під час пожежі в бібліотеці Красинських у м. Варшаві в 1944 році.

Примітки ред.

  1. https://www.polskipetersburg.pl/hasla/wolff-jozef-ludwik
  2. а б в г Czech National Authority Database
  3. (пол.) Matthias Mieses, «Polacy-chrześcijanie pochodzenia żydowskiego», Warszawa, 1938. — s. 235.

Джерела ред.

  • (рос.) Бычкова М. Е., «Юзеф Вольф в Петербурге» (Из истории генеалогических исследований в последней четверти XIX века) // История и историки: 1978. — М.: Наука, 1981. — С.252—262.
  • (біл.) Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, 2001. — 576 с.: іл. ISBN 985-6302-33-1.
  • (пол.) Matthias Mieses, «Polacy-chrześcijanie pochodzenia żydowskiego», Warszawa, 1938. — s. 235.
  • (пол.) Marian Leczyk, «Polsko-rosyjskie związki społeczno-kulturalne na przełomie XIX i XX wieku», Warszawa, 1980. — s. 155 nn
  • (пол.) Maria Prosińska-Jackl, «Słownik historyków polskich», Warszawa, 1994. — s. 562.
  • (пол.) Artur Kijas, «Polacy w Rosji od XVII wieku do 1917 roku. Słownik biograficzny», Poznań, 2000. — s. 380.

Посилання ред.