Королівство Польське (1815—1915)

автономна польська держава у складі Російської імперії в 1815–1875 рр.
Królestwo Polskie  (польська)
Царство Польское (російська)
Королівство Польське
Варшавське герцогство Flag of the Duchy of Warsaw.svg
1815–1867/1915
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
Z nami Bóg!
"З нами бог!"
Гімн
Pieśń narodowa za pomyślność króla
"Національна пісня до благополуччя короля"
Розташування Королівство Польське
Царство Польське (1815)
Столиця Варшава
Мови польська
російська (офіційні)[1]
Форма правління конституційна монархія
Король (у російських документах — цар)
 - 181525 Олександр І
 - 182531 Микола I (російський імператор) (повалено)
 - 18941915 Микола II (відрікся)
Намісник
 - 1815–1826 (перший) Юзеф Зайончек
 - 1914–1915 (останній) Павло Єнгаличев
Законодавчий орган Сейм
Історія
 - Віденський конгрес 9 червня 1815
 - Прийняття конституції 27 листопада 1815
 - Польське повстання 1830—1831 29 листопада 1831
 - Польське повстання 1863—1864 22 січня 1863
 - Утворений
Привіслянський край
1867
 - Втрачене Німеччині під час Першої світової війни 1915
Площа 128 500 км2
Населення
 -  3 300 000 осіб
     Густота 25,7 осіб/км² 
Попередник
Наступник
Flag of the Duchy of Warsaw.svg Варшавське герцогство
Привіслянський край Flag of Russia.svg
Генерал-губернаторство Варшави Flag of the German Empire.svg
Королівство Польща (1916—1918) Flag of Poland (1919–1928).svg
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Польське (1815—1915)

Королівство Польське (Конґресове; Ца́рство По́льське; пол. Królestwo Kongresowe; пол. Królestwo Polskie Kongresowe, як прийнято в польській історіографії; рос. Царство Польское) — автономна польська держава у складі Російської імперії в 18151875 роках. Утворена на основі Варшавського герцогства, шляхом конституційної персональної унії з Російською імперією, згідно з рішеннями Віденського конгресу. Займала територію Люблінського, Лодзинського, Мазовецького, Підляського і Свентокшиського воєводств Польщі. Голова держави — російський імператор, він же — король Польщі (у російських документах — цар).

Мала обмежене самоврядування, сильно урізане внаслідок поразки Листопадового повстання (1830—1831) і Січневого повстання (1863) років. Поступово втратила автономію, перетворившись 1875 року на російську провінцію (Привіслянський край)[2][3].

1915 року відновлене Центральними державами як Королівство Польща. В іноземній історіографії також — Російська Польща, Конгресове королівство (пол. Królestwo Kongresowe).

ІсторіяРедагувати

Королівство Польське Конгресове було утворене з Варшавського герцогства згідно з рішеннями Віденського конгресу 1815, коли європейські держави перебудовували Європу після наполеонівських війн. Утворення Царства Польського обумовило поділ польських земель між Росією, Австрією та Пруссією[4][5][6]. Царство Польське втратило статус незалежної держави в 1831. Хоча назва залишалась в офіційному російському використанні, пізніше у роки російського правління назва поступово замінювалося (хоча неофіційно)[7] на Привіслянський край. Після поразки повстання 1830—1831 окремі адміністративні установи були скасовані, проте навіть після цього територія зберегла деяку міру самоврядування.

Королівство Конгресове мало площу 128 500 км² і населення приблизно 3.3 мільйонів осіб. Створена Конгресом держава була однією з найменших в історії форм польської державності та квазідержавності: менша, ніж Варшавське герцогство, і набагато менша, ніж І Річ Посполита, яка мала населення 10 мільйонів, площа території 1 млн км² (до Шведського Потопу це була одна з наймогутніших держав Європи, до 1772 року — найбільша після Росії)[6]). Населення Царства Польського досягло 6.1 мільйонів у 1870, 10 мільйонів у 1900. Більшість етнічних поляків Російської імперії мешкали в Царстві Польському, хоча деякі області за його межами мали велику частку польського населення.

Царство Польське значною мірою з'явилося як результат зусиль міністра закордонних справ Російської імперії, поляка Адама Єжи Чарторийського[8], який прагнув відродити Польську державу в альянсі з Росією. Формально Царство Польське на початку свого існування було однією з небагатьох конституційних монархій у тодішній Європі.

НапівнезалежністьРедагувати

Теоретично Королівство Польське Конгресове в його первинній формі було напівавтономною державою в персональній унії з Росією під егідою російського царя. Держава мала Конституцію, одну з найліберальніших в Європі 19 століття[8], законодавчий Сейм був підзвітний перед царем, власну армію, власну грошову одиницю, бюджет, кримінальний і цивільний кодекси і митницю на кордоні з рештою російських земель.

Хоча Польща мала демократичні традиції («золота воля»), і польська шляхта глибоко шанувала особисту свободу, фактично царі мали автократичну владу, і не мали бажання поступатися нею. Опозиція до імператора підлягала переслідуванню, і польський закон міг бути проіґнорований російськими посадовими особами[9]. Абсолютистська влада Росії унеможливлювала встановлення ліберальних традицій та інститутів у Царстві Польському. Незалежність Королівства тривала 15 років; спочатку Олександр І мав титул царя Польщі і був зобов'язаний дотримуватися конституції. З часом ситуація змінилася — він надав наміснику, Великому Князю Костянтину Павловичу майже диктаторські повноваження[5]. З часом Петербург перестав рахуватися з рішеннями Віденського конгресу. У 1819 Олександр І скасував свободу преси і ввів цензуру.

Опір російській владі почався в 1820-х рр. Російська секретна поліція на чолі з Миколою Новосільцевим почала переслідування польських конспіративних організацій, з 1821 цар почав переслідувати масонів, що представляли патріотичні традиції Польщі.

Починаючи від 1825, сесії Сейму відбувалися таємно.

Повстання і втрата автономіїРедагувати

Наступник Олександра I, Микола I, був коронований королем Польщі 24 травня 1829 у Варшаві, але він відмовився присягати на вірність полякам, дотримуватися Конституції, продовжував обмежувати незалежність конґресового Королівства. За правління Миколи I впроваджували в життя ідеологію «офіційної народності» російського міністра освіти графа Уварова («Православ'я, Самодержавність, Народність»). Щодо поляків ці ідеї мали на меті асиміляцію, яка перетворила би їх на лояльних православних росіян.

Православна Церква в Російській імперії фактично була частиною держави, інші релігії були дискриміновані. Папські булли в Царстві Польському не могли бути оголошенні без згоди російського уряду.

Все це призвело до незадоволення й опору поляків. У січні 1831 Сейм детронізував російського імператора як короля Польщі (у відповідь на його повторне урізування конституційних прав). Цар відреагував скеруванням російських військ до Польщі і придушенням повстання[10].

Після 11-місячної воєнної кампанії конґресове Королівство втратило свою напівнезалежність, згодом було остаточно інтеґроване до Росії. Це було узаконено через видання імператором Органічного статуту Царства Польського (1832), який скасував у Польщі конституцію, власну армію та законодавчі збори. Наступні 30 років серія заходів зв'язувала Царство Польське дедалі більше з Росією. У 1863—1864 рр. чергове польське повстання було придушено, результатом чого було скасування окремого статусу Царства Польського, і край був остаточно об'єднаний з Російською імперією.

Замість «Царства Польського» увійшла до вжитку назва "Привіслянський край", яке стало намісництвом під контролем намісніка. У 1880-х рр. державною мовою там стала російська, а польська мова була заборонена як у офіційному вжитку, так і в освіті.

У 1912 східні частини Люблінської та Седлецької губерній Привіслянського краю, у значній мірі заселені «православними» українцями та білорусами, були перетворені на окрему Холмську губернію, яку приєднали до решти Росії.

Територію Царства Польського Росія втратила 1915 року внаслідок німецько-австрійського наступу під час Першої світової війни. Центральні держави створили на ній Королівство Польщі.

Освіта, наука, культураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. The Social and Political History of the Polish Language in the Long 19th Century. Kamusella. 24 January 2017. Процитовано 1 November 2018. 
  2. Nicolson, Harold George (2001). The Congress of Vienna: A Study in Allied Unity, 1812-1822. New York: Grove Press. с. 171. ISBN 0-802-13744-X. 
  3. Palmer, Alan Warwick (1997). Twilight of the Habsburgs: The Life and Times of Emperor Francis Joseph. Boston: Atlantic Monthly Press. с. 7. ISBN 0-871-13665-1. 
  4. Henderson, WO (1964). Castlereagh et l'Europe, w: Le Congrès de Vienne et l'Europe. Paris: Bruxelles. с. 60. 
  5. а б Miłosz, Czesław (1983). The history of Polish literature. Berkeley: University of California Press. с. 196. ISBN 0520044770. Процитовано 2008-04-10. 
  6. а б Nicolson, Harold George (2001). The Congress of Vienna: A Study in Allied Unity, 1812-1822. New York: Grove Press. с. 179–180. ISBN 0-802-13744-X. Процитовано 2008-04-10. 
  7. Kingdom of Poland. The Brockhaus and Efron Encyclopedia (1890–1906). Архів оригіналу за 2006-09-02. Процитовано 2006-07-27. 
  8. а б Ludwikowski, Rett R. (1996). Constitution-making in the region of former Soviet dominance. Durham, N.C: Duke University Press. с. 12–13. ISBN 0-822-31802-4. 
  9. Królestwa Polskiego. Encyklopedia PWN. Архів konstytucja оригіналу за 2006-10-01. Процитовано 2006-01-19. 
  10. Janowski, Maciej; Przekop, Danuta (2004). Polish Liberal Thought Before 1918. Budapest: Central European University Press. с. 74. ISBN 9639241180. Процитовано 2008-04-10. 

ДжерелаРедагувати