Уваров Сергій Семенович
Уваров Сергій Семенович (рос. Уваров Сергей Семёнович; 25 серпня (5 вересня) 1786, Москва — 4 (16) вересня 1855, Москва) — російський державний діяч, міністр народної просвіти, почесний член (1811) та президент (1818–1855) Російської Академії Наук, граф (1846).
| Уваров Сергій Семенович | |
|---|---|
.jpg) Портрет Сергія Уварова. Автор: В. А. Голике (1833) | |
| Народився |
25 серпня (5 вересня) 1786 Москва |
| Помер |
16 вересня 1855 (69 років) Москва |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, класицист, політик, археолог |
| Знання мов | російська[1] |
| Членство | Німецький археологічний інститут, Російська академія наук, Петербурзька академія наук і Баварська академія наук |
| Титул | граф |
| Посада | міністр освітиd |
| Рід | Уваровиd |
| Батько | Semyon Fedorovich Uvarovd |
| Мати | Q104123418? |
| У шлюбі з |
Катерина Кирилівна Розумовська (1783–1848) |
| Діти |
Олексій Сергійович (1828–1884) |
| Нагороди |
   |
 | |
Представник та ідеолог так званого російського «консервативно-аристократичного відродження», що в дійсності було реакцією на Велику французьку революцію.
БіографіяРедагувати
Навчався в Гетингенському університеті, де слухав лекції А. Л. Шльоцера. Август Людвиг Шльоцер, як і Г. Ф. Міллер, автор «Сибірської історії», належав до плеяди німецьких інтелектуалів-гуманітаріїв, близько знайомих з російської історією. Вони розвивали власні концепції історії Росії, відмінні від «сарматизму», «скіфству» і взагалі «варварству» Русі, пануючому тоді і закріпленому в польських хроніках. Пізніше Уваров підпав під вплив ідей Ґьоте та Шлегеля.
Опублікував ряд робіт з давньогрецької літератури та археології. Входив до літературного товариства «Арзамас» (з прізвиськом рос. Старушка). З 1832 — заступник міністра, в 1833-1849 — міністр народної просвіти.
У 1857 син Уварова Олексій Сергійович запровадив на честь батька Уваровські премії при Академії наук.
Теорія офіційної народностіРедагувати
Сергій Уваров увійшов до російської історіографії як автор написаної ним у 1834 р. на замовлення царя Миколи І російської великодержавницької доктрини[2], що сорок років пізніше здобула назву «Теорії офіційної народності». Популярна в подальшому формула з неї — «Православіє-самодержавіє-народность» — є перекладом-калькою з німецької. Сергій Уваров запозичив у німецького історика Гайнріха Людена[de] (1778–1847) його тріаду: «батьківщина-народ-держава».[3]
КритикаРедагувати
На думку російського історика Семена Окуня, Уваров був «мракобіс за переконаннями та святенник за натурою»[4]
Особисте життяРедагувати
З 1811 був одружений з фрейліною графинею Катериною Олексіївною Розумовською (1783—1849), дочкою графа Олексія Розумовського, попереднього міністра народної освіти. Від шлюбу з нею мав сина і трьох доньок:
- Єлизавета Сергіївна (1812-?), Померла незаміжньою.
- Олександра Сергіївна (1814—1865), була заміжня за князем Павлом Олександровичем Урусовим (1807—1886).
- Наталія Сергіївна (1821—1843), була заміжня за Іваном Петровичем Балабіним.
- Олексій Сергійович (1825—1884), любитель старовини, російський археолог і вчений, був одружений з Парасковією Щербатовою.
У петербурзькому товаристві жваво обговорювали і гомосексуальні схильності Уварова. Призначення ним на пост віце-президента академії свого коханця Дондукова-Корсакова висміяв у відомій епіграмі Пушкін ("В Академії наук Засідає князь Дундук … ") [5].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Опублікована у вигляді міністерської директиви у 1-му томі Журналу міністерства народної просвіти за 1834 рік.
- ↑ Г. Г. Шпет. Нарис розвитку російської філософії. 1922. — М.: РОССПЭН, 2008.
- ↑ М. М. Шевченко. Понятие «теория официальной народности» и изучение внутренней политики императора Николая I.
- ↑ Библиотека Гумер — Кон И. С. Любовь небесного цвета(рос.)
ДжерелаРедагувати
- Зорин А. Л. Идеология «православие — самодержаваие — народность»: Опыт реконструкции // М. : НЛО, 1997. — Т. 26. — С. 71—104. (рос.)
- Фролов Э. Д. Граф Сергей Семенович Уваров и академический классицизм. (рос.)
ПосиланняРедагувати
- Уваров Сергій Семенович // Шевченківська енциклопедія: — Т.6:Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 354.
- Уваров Сергій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1945-1946. — 1000 екз.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уваров Сергій Семенович |