Відкрити головне меню

Холмська губернія (рос. Холмская губерния) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Російської імперії, УНР та Української Держави.

Холмська губернія
RUS gubernia chełmska COA.png

Герб
Gubernia chełmska.png
Центр Холм
Існування 19131915
Утворено 8 вересня 1913
Ліквідовано 1915
3 лютого 1919
Площа 10 460
Населення 703 000 осіб (1909)
Густота 67.2 осіб / км²
Попередники Люблінська губернія
Наступники Люблінське воєводство

Російська імперіяРедагувати

Виділена ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) зі східної частини Люблінської і Сідлецької губернії, заселених українцями (Холмщина). Офіційне відкриття губернії відбулося 8 вересня 1913 року. Територія — 10460 км², населення (на 1909) 703000 осіб.

Холмська губернія складалася з 8 повітів:

Була утворена імператорським урядом 1912 року за потреби відділити українське населення Західної Волині від Польського королівства. Проте початок війни 1914 року завадив остаточному влаштуванню адміністрації Холмської губернії у Російській імперії. Ліквідована була практично у складі Російській імперії в 1915 році, під час початку Першої світової війни. Але продовжувала існувати у складі УНР та Української Держави до 3 лютого 1919.

НаселенняРедагувати

На 1909 рік населення становило 703 000 осіб.

Національність Відсоток
українці 52,6 %
поляки 24,4 %
євреї 15,3 %
німці 4,0 %
росіяни 3,7 %

УНР та Українська державаРедагувати

Згідно умов Берестейського миру від 9 лютого 1918 р. між УНР і державами Четверного блоку Берестейщина (південні повіти Гродненської губернії) Холмщина і частина Підляшшя визнавалися територією незалежної української держави — УНР. Але на той момент УНР зовсім не контролювала ці території, які ще з осені 1915 р. були окуповані військами Німеччини і Австро-Угорщини. Лише у березні 1918 р. до м. Берестя прибув за призначенням з Києва невеликий персонал новоутвореного Холмського губернського управління на чолі з Скоропис-Йолтуховським. Центральною Радою губернія включена разом із Берестейщиною до Підляшшя. Українські адміністратори почали поступово перебирати владу від німців на цих територіях. Однак працювати їм довелось дуже складно. Значна частина етнічних українців була виселена з цієї території ще у 1915 р. відступаючими російськими військами. В результаті цього відсоток поляків серед місцевого населення зріс. Практично ж вся польська громадськість і політики вважали ці землі своїми і не бажали їх нікому віддавати. Протягом літа — осені 1918 р. було утворено український адміністративний апарат на Берестейщині і в Підляшші. Холмщина ж з м.Холм так і не була передена під українську владу, бо це була зона окупації Австро-Угорщини, яка дуже не хотіла сваритись з поляками. Скоропис-Йолтуховський залишився працювати губернатором Холмської губернії і за правління гетьмана Скоропадського, хоча і була спроба замінити його російським генералом Морозовим у травні 1918 р. 15 листопада 1918 року гетьманат виділив окрему Холмську губернію. Центральним губернським містом визначався Брест-Литовськ. Губернією керував староста Олександр Скоропис-Йолтуховський.

До Холмської губернії входили також:

Після капітуляції Німеччини у 1-й світовій війні Польща проголосила відновлення своєї незалежної держави. Відразу ж почались спроби польських збройних сил захопити Підляшшя та Берестейщину, але цьому заважала присутність німецьких військ. У української ж адміністрації Холмської губернії свої збройні відділи були практично відсутні. 2 грудня 1918 р. війська Німеччини залишили території Підляшшя на захід від р. Буг з м. Біла. Разом з ними евакуювалась і українська адміністрація. Після переходу влади в Україні від УД до Директорії УНР Скоропис-Йолтуховський і далі залишився губернатором. 2-3 лютого 1919 р. війська Польщі після евакуації німецьких військ зайняли м. Берестя. Всі українські чиновники були поляками заарештовані і кинуті до в'язниці. На цьому Холмська губернія припинила своє існування.

Наш часРедагувати

Сьогодні в складі Україні є невеликий шматочок колишньої Холмської губернії — село Пісочне, що входило до складу Довгобичівської гміни Грубешівського повіту Люблінської, а згодом Холмської губернії. До цієї ж гміни належало колишнє село Павловичі, на місці якого розташована однойменна прикордонна застава «Павловичі» (офіційно ця застава нині є частиною села Нісмичі за річкою Варяжанка, що до 1918 р. було частиною Австро-Угорщини).

Джерела та літератураРедагувати