Вікіпедія

Шашкевич Григорій

український громадсько-політичний, освітній і церковний діяч
(Перенаправлено з Григорій Шашкевич)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шашкевич.

о. Григо́рій Шашке́вич (24 січня 1809, с. Сусолівка, нині Сосулівка — 18 серпня 1888, Перемишль[1] або Львів[2]) — український галицький громадсько-політичний і церковний діяч, священик УГКЦ. Стрийко[3] (за іншими даними двоюрідний брат[джерело?]) Маркіяна Шашкевича.

о. Григорій Шашкевич
о. Григорій Шашкевич
о. Григорій Шашкевич
Григорій Шашкевич, 1851 р.
Посол до Австрійського парламенту
10.07.1848 — 07.03.1849
Посол до Галицького сейму
1870 — 1876
заступник голови повітової ради Перемишльського повіту
1871 — 1873
член повітової ради Перемишльського повіту
1867 — 1875
Народився 24 січня 1809(1809-01-24)
Сусолівка, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 18 серпня 1888(1888-08-18) (79 років)
Перемишль
Похований Головний цвинтар у Перемишліd
Виборчий округ Монастириська, Перемишль — Нижанковичі
Відомий як ректор греко-католицької духовної семінарії у Відні
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперія → Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
У шлюбі з Тереза Холодинська (†1848)
Діти син
Професія священик
Звання доктор теології
Релігія греко-католик
 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився у сім'ї дяка 24 січня 1809 року в с. Сусолівка[2] (нині Сосулівка, Чортківський район, Тернопільська область, Україна). Батько Іван помер за два місяці до його народження сина, тому ним опікувався стрийко Роман Шашкевич — парох у селі Устечко.[3]

За сприяння стрийка Григорій навчався у головній школі[4] та гімназії при монастирі василіян у м. Бучач.[3] У 1831 році закінчив Львівську греко-католицьку духовну семінарію.[2] Вивчав теологію у Львівському університеті в 1827 —1831 рр.[5]

З 1833 року адміністратор парафії Чернелиця (тут часто зазнавав кривд від місцевого дідича Наполеона Рациборського[3]), з 1835 року парох Долішнього Угринова неподалік від Станиславова (нині Івано-Франківськ).

У 1848 році став співзасновником і заступником голови Станиславівської окружної руської ради — філії Головної Руської Ради у Львові; також послом до австрійського парламенту (посол Станиславівської округи, в тому числі від Монастириська, Бучача, мав вести переклади Олекси Заклинського виступів послів парламенту для руського народу[6]). Був послом у 1848—1849 роках[2]. Після вступу на престіл нового цісаря Франца Йозефа І 2 грудня 1848 року був у складі делегації руських послів на зустрічі з ним в Оломоуці.[7]

У 1848—1865 (1856[2]) роках був радником міністерства освіти у Відні, керував департаментом (референт) галицького шкільництва, був цензором шкільних підручників. Від 1852 року — канонік, згодом архипресвітер капітули в Перемишлі. Від 1858 року — ректор «Барбареуму» — греко-католицької духовної семінарії у Відні.

Під час виборів до Галицького сейму 1867 р. (округ Любачів — Чесанів, не вистачило 1-го голосу) було забраковано 17 голосів виборців через те, що виборці-селяни помилково проголосували за його опонента — Шишкевича.[8]

По поверненні до Галичини став послом до Галицького сейму (1870—1876 роки, округ Перемишль — Нижанковичі; входив до «Руського клубу»[9]). Парох катедрального собору в Перемишлі, член Перемиської повітової ради (з 1867 року) і повітової управи. Почесний громадянин Коломиї, почесний член Ставропігійського інституту. Член-засновник Галицько-Руської матиці. Меценат Народного Дому.[10]

Помер 18 серпня 1888 року у м. Львів, був похований 21 серпня.[11]

Громадська діяльність ред.

Григорій Шашкевич відомий як активний поборник національної незалежності українців, поділу Галичини на дві адміністративні провінції (українську і польську) за етнічною ознакою, пристрасний оборонець народної мови та противник москвофільської тенденції у письменстві, автор меморандуму, спрямованого проти проекту латинізації української писемності (1859).

Зібрав цінні документи до історії «Азбучної війни» в Галичині, які опублікував Іван Франко («Українсько-руський архів», том 8, 1912).

Був автором однієї з перших граматик української мови для народних шкіл (1862) і «Німецько-руської правничої термінології» (1851), виданої у Відні у співавторстві з Яковом Головацьким і Юрієм Вислобоцьким.

Примітки ред.

  1. ↑ Ks. Grze­gorz Szaszkiewicz. Kurjer Lwowski. 1888, No 232, s. 4. [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.](пол.)
  2. ↑ а б в г д Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 191.
  3. ↑ а б в г Кметь І. Бібліотека архіпресвітера Григорія Шашкевича [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 631.
  4. ↑ у джерелі вказано, що в нормальній школі
  5. ↑ Kurzbiografie Szaszkewycz (Szaszkiewicz, Šaškevyč), Hryhoryj (Grzegorz, Gregor) Dr. theol. (1858)
  6. ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 46, 52-53.
  7. ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 53-54.
  8. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 20.
  9. ↑ Там само. — С. 107—108.
  10. ↑ Там само. — C. 191—192.
  11. ↑ Кметь І. Бібліотека архіпресвітера Григорія Шашкевича [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 634.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шашкевич_Григорій&oldid=41782291