Чернелиця

селище Чернелиця
	Герб Чернелиці
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Чернелицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA26080250010021531
Основні дані
Засновано	відоме із середини 15 століття як Черлениця
Статус	із 2024 року
Агломерація	7,000 осіб
Площа	30.40 км²
Населення	▼ 1589 (01.02.2022)
Густота	55,9 осіб/км²;
Назва мешканців	чернелича́нин; чернелича́нка; чернелича́ни
Поштовий індекс	78112
Телефонний код	+380 3430
Географічні координати	48°48′40″ пн. ш. 25°25′48″ сх. д. / 48.81111° пн. ш. 25.43000° сх. д.
Водойма	Річка Дністер, потік Ленг ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Городенка-Місто
До станції:	25 км
	До обл. центру:
- залізницею:	106 км
- автошляхами:	75 км
Селищна влада
Адреса	78112 Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с-ще Чернелиця, вул. Незалежності, 19
Карта
	Чернелиця
	Чернелиця
	Чернелиця у Вікісховищі

Чернели́ця (раніше також Черлениця) — містечко на Покутті, селище Коломийського району Івано-Франківської області), за 4 км від Дністра (правий берег), за 50 км від Коломиї. Адміністративний центр Чернелицької селищної громади.

Географія

Селищем протікає потік Довга.

Історія

Костел. Головний портал. Вигляд з північного заходу.

У XV ст. занотовані окремо Чернелиця Велика, Чернелиця Гнила; власниками обидвох поселень були Бучацькі. В 1454—1467 роках власниками були Теодорик Бучацький-Язловецький, його сини Міхал Язловецький^[2], Ян (Іван) Монастирський. 1493 року Чернелицею управляла від імени Яна Монастирського Анна — дідичка Чишок.^[3]

У податковому реєстрі 1515 року документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі^[4].

В ІІ-й половині XVI ст. Чернелиця отримала права міста. В ІІ-й половині XVII ст. місто було власністю князя Михайла Юрія (Міхала Єжи) Чарторийського, одруженого з вдовою снятинського старости Пйотра Потоцького Евфрозиною з Станіславських. Чернелиця перестала бути власністю Чорторийських перед 1696 роком (з того року походить грамота, засвідчена королем Яном ІІІ Собеським, що Казимир Чорторийський звільнив Франциска та Станіслава Дідушицьких, Миколая Косаковського від претензій на Чернелицю, Чортовець, Заболотів, Косів).

В І-й половині XVIII ст. місто було власністю волинського воєводи Міхала Потоцького, потім його сина Пйотра, який частину маєтку в 1774 році продав Пйотру М. Ґартенберґу Садоґурському.^[5]

Дослідник Александр Чоловський, крім Потоцьких, співвласниками Чернелицького замку називає представників родин Ґалєцьких, Стадницьких. На початку 1830-х років дідичкою міста була Текля Раціборська. у 1850-60-х роках Наполеон Раціборський. Близько 1880 року дідичем був Кароль Краснопольський; з початку ХХ ст. до 1939 року — Тереза Петрович та інші співвласники.^[6] В адміністративному відношенні містечко (після 1867 р.) належало до Городенківського повіту Королівства Галичини.

У 1870-х рр. відомий львівський краєзнавець Антоній Шнайдер опрацював для містечка проект герба: щит розколений: у верхній червоній частині — срібний двічі переламаний пояс (герб роду Язловецьких «Абданк»), у нижній блакитній — срібний семикутний хрест (герб роду Потоцьких — «Пилява»). Авторський ескіз герба зберігся в особистому архіві краєзнавця (ЛНБ ім. В.Стефаника. — Відділ рукописів. — Ф. 144. — Оп. 5. — Спр. 5. — Арк. 185).

На 01.01.1939 в Чернелиці проживало 3770 мешканців, з них 2360 українців-грекокатоликів, 690 українців-римокатоликів, 100 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду, 500 євреїв^[7].

1939 року Чернелиця була загарбана більшовиками, 1940 року була позбавлена статусу містечка^[8], стала райцентром. У 1957 р. район ліквідовано.

Пам'ятки історії та культури

Чернелицький замок

Домініканський костел

Церква Пресвятої Богородиці

У Чернелиці збереглися:

залишки Чернелицького замку, збудованого брацлавським воєводою Михайлом Юрієм Чорторийським 1659 року. В 1672 та 1676 роках замок зазнав пошкоджень під час війни з турками. По відбудові відігравав важливу роль під час польсько-турецької війни в 1685—1691 роках. Це була найбільша східна фортеця Речі Посполитої на правому березі Дністра. В часи молдавських походів Яна III Собеського замок був місцем зберігання провіанту і фуражу.
костел домініканців з 1661 року. Костел з'єднано з замком підземним ходом.

Релігія

Греко-католицька парафія

Римо-католицька парафія

За часів Королівства Яґеллонів, Речі Посполитої в місті проживали поляки, була римо-католицька парафія (документи не збереглись). Входила до складу Устецько-Галицького деканату, потім Коломийського, Бучацького, знову Коломийського, від 1843 року до ІІ-ї світової війни до Городенківського деканату. На межи ХІХ-ХХ ст. до складу Чернелицької парафії входили Хмелева, Чернелиця, Копачинці, Корнів, Кунисівці, Вільхівець, Оліїв, Раковець, Семенівка. У 1930-х роках входили Хмелева, Чернелиця, Дубки, Копачинці, Кунисівці, Вільхівець. При парафії діяли Братство Вервечкове (пол. Różańcowe, засноване, ймовірно, на початку XVIII ст.), Католицьке стоваришення жіночої молоді, Третій закон Святого Франциска.^[9]

Економіка

Є підприємтво харчової промисловості.

Транспорт

Існує автомобільне сполучення з Городенкою, Івано-Франківськом. Є автобусне сполучення з названими містами.

Відомі люди

Народились

отець Добрянський Роман — український галицький релігійний, громадський діяч, парох (УГКЦ) Заліщиків, від 1957 року у Вінніпеґу.^[10]
Нестайко Юліян — український галицький військовий та громадський діяч.
Нестайко Зиновій — вояк Легіону УСС, УГА, батько відомого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка.^[11]
Степан Давимука
Венгренович Роман Дмитрович — (доктор фізико-математичних наук, професор) викладає в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Юрій Сивак — відомий дизайнер^[12], викладач^[13], актор^[14], модель, веломандрівник^[15], бігун та громадський активіст^[16]
Єрмолаєв Ілля Іванович (2001—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Проживали, перебували, працювали

отець Денис Нестайко — завідувач парохії, парох містечка^[17]

Примітки

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.262, № 2912 [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
↑ T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
↑ Szczygielski Wacław. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. po 1800) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 124. (пол.)
↑ T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 53-54.
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 25.
↑ T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54.
↑ T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54-55.
↑ В. Олійник. Добрянський Роман // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 203. — ISBN 978-966-528-318-8.
↑ Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 371.
↑ Yurii Syvak. Dribbble (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018.
↑ Відкритий урок з Web Design - Beetroot Academy. Beetroot Academy (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018. [Архівовано 2018-09-17 у Wayback Machine.]
↑ MAUT Band (6 травня 2017), MAUT - Pavo Indus [Short Music Film], архів оригіналу за 27 червня 2020, процитовано 17 вересня 2018
↑ П’ятеро франківців вирушили у експедицію Європою «Їдь ровером» (ФОТО) - "Репортер". "Репортер" (укр.). 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018.
↑ Річний звіт платформи "Тепле Місто" 2014/2015. Issuu (англ.). Процитовано 17 вересня 2018.
↑ Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 370.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Чернелицький замок // Пам'ятки України. — К., 2015. — № 7-9 (191) (лип.-вер.). — 84 с.
Tomasz Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
Czernelica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 816. (пол.) — S. 816. (пол.)

Посилання

Облікова картка
Чернелиця. Замки та храми України [Архівовано 14 березня 2007 у Wayback Machine.]
фото Петро Власенко [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.]
фото starina
Дністровські ремінісценції
Костел Домініканців
Замок Чарторийських
Греко-католицька церква Пресвятої Богородиці, смт Чернелиця [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Чернелицький замок на фільмі з дрона (2018) [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.].

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)

[2] Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.262, № 2912 [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)

[3] T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)

[4] Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.

[5] Szczygielski Wacław. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. po 1800) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 124. (пол.)

[6] T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 53-54.

[7] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 25.

[8] T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54.

[9] T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54-55.

[10] В. Олійник. Добрянський Роман // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 203. — ISBN 978-966-528-318-8.

[11] Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 371.

[12] Yurii Syvak. Dribbble (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018.

[13] Відкритий урок з Web Design - Beetroot Academy. Beetroot Academy (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018. [Архівовано 2018-09-17 у Wayback Machine.]

[14] MAUT Band (6 травня 2017), MAUT - Pavo Indus [Short Music Film], архів оригіналу за 27 червня 2020, процитовано 17 вересня 2018

[15] П’ятеро франківців вирушили у експедицію Європою «Їдь ровером» (ФОТО) - "Репортер". "Репортер" (укр.). 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018.

[16] Річний звіт платформи "Тепле Місто" 2014/2015. Issuu (англ.). Процитовано 17 вересня 2018.

[17] Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 370.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]