Чернели́ця  (раніше також Черлениця) — містечко на Покутті, селище Городенківського району Івано-Франківської області), за 4 км від Дністра (правий берег), за 50 км від Коломиї.

Селище Чернелиця
Герб Чернелиці
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Городенківський район - коломийський район
Рада Чернелицька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано відоме із середини 15 століття як Черлениця
Статус із 2024 року
Агломерація 7,000 осіб
Площа 30.40 км²
Населення 1589 (01.02.2022)[1]
Густота 55,9 осіб/км²;
Поштовий індекс 78112
Телефонний код +380 3430
Географічні координати 48°48′40″ пн. ш. 25°25′48″ сх. д. / 48.81111° пн. ш. 25.43000° сх. д. / 48.81111; 25.43000Координати: 48°48′40″ пн. ш. 25°25′48″ сх. д. / 48.81111° пн. ш. 25.43000° сх. д. / 48.81111; 25.43000
Водойма Річка Дністер, потік Ленг


Відстань
Найближча залізнична станція: Городенка
До станції: 25 км
До обл. центру:
 - залізницею: 106 км
 - автошляхами: 75 км
Селищна влада
Адреса 78112 Івано-Франківська обл., Городенківський р-н, смт. Чернелиця, вул. Незалежності, 19
Карта
Чернелиця. Карта розташування: Україна
Чернелиця
Чернелиця
Чернелиця. Карта розташування: Івано-Франківська область
Чернелиця
Чернелиця
Мапа

Чернелиця у Вікісховищі

Географія ред.

Селищем протікає потік Довга.

Історія ред.

 
Костел. Головний портал. Вигляд з північного заходу.

У XV ст. занотовані окремо Чернелиця Велика, Чернелиця Гнила; власниками обидвох поселень були Бучацькі. В 1454—1467 роках власниками були Теодорик Бучацький-Язловецький, його сини Міхал Язловецький[2], Ян (Іван) Монастирський. 1493 року Чернелицею управляла від імени Яна Монастирського Анна — дідичка Чишок.[3]

У податковому реєстрі 1515 року документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі[4].

В ІІ-й половині XVI ст. Чернелиця отримала права міста. В ІІ-й половині XVII ст. місто було власністю князя Михайла Юрія (Міхала Єжи) Чарторийського, одруженого з вдовою снятинського старости Пйотра Потоцького Евфрозиною з Станіславських. Чернелиця перестала бути власністю Чорторийських перед 1696 роком (з того року походить грамота, засвідчена королем Яном ІІІ Собеським, що Казимир Чорторийський звільнив Франциска та Станіслава Дідушицьких, Миколая Косаковського від претензій на Чернелицю, Чортовець, Заболотів, Косів).

В І-й половині XVIII ст. місто було власністю волинського воєводи Міхала Потоцького, потім його сина Пйотра, який частину маєтку в 1774 році продав Пйотру М. Ґартенберґу Садоґурському.[5]

Дослідник Александр Чоловський, крім Потоцьких, співвласниками Чернелицького замку називає представників родин Ґалєцьких, Стадницьких. На початку 1830-х років дідичкою міста була Текля Раціборська. у 1850-60-х роках Наполеон Раціборський. Близько 1880 року дідичем був Кароль Краснопольський; з початку ХХ ст. до 1939 року — Тереза Петрович та інші співвласники.[6] В адміністративному відношенні містечко (після 1867 р.) належало до Городенківського повіту Королівства Галичини.

У 1870-х рр. відомий львівський краєзнавець Антоній Шнайдер опрацював для містечка проект герба: щит розколений: у верхній червоній частині — срібний двічі переламаний пояс (герб роду Язловецьких «Абданк»), у нижній блакитній — срібний семикутний хрест (герб роду Потоцьких — «Пилява»). Авторський ескіз герба зберігся в особистому архіві краєзнавця (ЛНБ ім. В.Стефаника. — Відділ рукописів. — Ф. 144. — Оп. 5. — Спр. 5. — Арк. 185).

На 01.01.1939 в Чернелиці проживало 3770 мешканців, з них 2360 українців-грекокатоликів, 690 українців-римокатоликів, 100 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду, 500 євреїв[7].

1939 року Чернелиця була загарбана більшовиками, 1940 року була позбавлена статусу містечка[8], стала райцентром. У 1957 р. район ліквідовано.

Пам'ятки історії та культури ред.

 
Чернелицький замок
 
Домініканський костел
 
Церква Пресвятої Богородиці

У Чернелиці збереглися:

Релігія ред.

Греко-католицька парафія ред.

Римо-католицька парафія ред.

За часів Королівства Яґеллонів, Речі Посполитої в місті проживали поляки, була римо-католицька парафія (документи не збереглись). Входила до складу Устецько-Галицького деканату, потім Коломийського, Бучацького, знову Коломийського, від 1843 року до ІІ-ї світової війни до Городенківського деканату. На межи ХІХ-ХХ ст. до складу Чернелицької парафії входили Хмелева, Чернелиця, Копачинці, Корнів, Кунисівці, Вільхівець, Оліїв, Раковець, Семенівка. У 1930-х роках входили Хмелева, Чернелиця, Дубки, Копачинці, Кунисівці, Вільхівець. При парафії діяли Братство Вервечкове (пол. Różańcowe, засноване, ймовірно, на початку XVIII ст.), Католицьке стоваришення жіночої молоді, Третій закон Святого Франциска.[9]

Економіка ред.

Є підприємтво харчової промисловості.

Транспорт ред.

Існує автомобільне сполучення з Городенкою, Івано-Франківськом. Є автобусне сполучення з названими містами.

Відомі люди ред.

Народились ред.

  • отець Добрянський Роман — український галицький релігійний, громадський діяч, парох (УГКЦ) Заліщиків, від 1957 року у Вінніпеґу.[10]
  • Нестайко Юліян — український галицький військовий та громадський діяч.
  • Нестайко Зиновій — вояк Легіону УСС, УГА, батько відомого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка.[11]
  • Степан Давимука
  • Венгренович Роман Дмитрович — (доктор фізико-математичних наук, професор) викладає в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
  • Юрій Сивак — відомий дизайнер[12], викладач[13], актор[14], модель, веломандрівник[15], бігун та громадський активіст[16]
  • Єрмолаєв Ілля Іванович (2001—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Проживали, перебували, працювали ред.

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.262, № 2912 [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
  3. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  4. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  5. Szczygielski Wacław. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. po 1800) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 124. (пол.)
  6. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 53-54.
  7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 25.
  8. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54.
  9. T. Zaucha. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 54-55.
  10. В. Олійник. Добрянський Роман // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 203. — ISBN 978-966-528-318-8.
  11. Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 371.
  12. Yurii Syvak. Dribbble (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018. 
  13. Відкритий урок з Web Design - Beetroot Academy. Beetroot Academy (uk-UA). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018. 
  14. MAUT Band (6 травня 2017). MAUT - Pavo Indus [Short Music Film]. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 17 вересня 2018. 
  15. П’ятеро франківців вирушили у експедицію Європою «Їдь ровером» (ФОТО) - "Репортер". "Репортер" (uk-UA). 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018. 
  16. Річний звіт платформи "Тепле Місто" 2014/2015. Issuu (англ.). Процитовано 17 вересня 2018. 
  17. Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 370.

Джерела ред.

Посилання ред.