Бучацькі

родина шляхетного походження

Бу́чацькі — прізвище давніх шляхетських родин гербів «Абданк» («Габданк»), Тарак. Інші гілки роду гербу Абданк — Язловецькі, Монастирські.

Бучацькі гербу Абданк

ред.

Прізвище взяли від назви поселення (або вже міста) Бучача, яким володіли від XIII до початку XVI ст.

Походження

ред.

Походження роду до цього часу є дискусійним (руське[1], литовське, польське, можливо, вони не пов'язані між собою). В «Енциклопедії Українознавства» вони вказані як польський рід.[2] Дослідник Олег Однороженко вважає їх (поряд із Кмітами, Одровонжами та іншими) нащадками шляхти з Малопольщі.[3] Віталій Михайловський також висловив припущення про їхню приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького-Язловецького.[4] Про те, що Бучацькі — давній польський рід, стверджував і Владислав Семкович[5], який також висловив гіпотезу про їх появу в Галичині за Казимира ІІІ.

Владислав Лозинський називав його родом, що осів у Руському воєводстві.[6] Сучасний польський дослідник Єжи Сперка, досліджуючи міграцію лицарів із Сілезії на територію Руського домену короля[7], стверджує, що Міхал Авданець був одним з наближених до князя Владислава Опольського осіб та отримав від нього найбільше бенефіцій.[8] Також він вважає, що немає певности, чи Міхал Абданк появився в Галичині за Казимира ІІІ, чи вже за Людовика Угорського.[9]

Відомості про представників

ред.

Першим Бучацьким, якого згадують у доступних джерелах, був Ґабріель (Гаврило) Бучацький — староста кам'янецький у книзі Бартоша Папроцького «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),[10] на яке посилається ксьондз Садок Баронч ОП у своїй розвідці «Pamiątki buczackie».[11][12]

Після сутичок за спадок Романовичів близько 1366 р. територія між Віслоком, Карпатами, Серетом та Поліссям відійшла Польщі до кінця життя короля Казимира III (пом. 1370). Східні кордони терену отримали польські Абданки, які назвались Бучацькими гербу Абданк, змогли поширити вплив вглиб Пониззя[13]. Володіючи маєтностями на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники роду були лояльними до нього, але після його смерти відразу стали на сторону короля Ягайла.[14]

Бучацькі відіграли помітну роль в історії Поділля, зокрема, його прилученні до Корони,[15] кінця XIVXV, меншу — Галичини. Близько 1440 року їхнім коштом збудували родинну каплицю-усипальницю при Латинському катедральному соборі Львова (пізніше — перебудована, тепер на її місці, за одними даними — каплиця Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими — каплиця святого Казимира[16]). Для відправ служб у каплиці Анна з Бучацьких, дружина белзького каштеляна Дерслава з Угнева, записала фундуш.

 
Львів. Каплиця Святих Дарів (каплиця Вишневецьких; на дальньому плані)
 
Бронзовий надгробок з латинської катедри Львова, який вважали надгробком Бучацького

Представники

ред.

На сторінці про канцлера є інформація про канцлера з іменем Michał Awdaniec[pl], (з роду Awdaniec (Awdańcy)[pl]), який по роках виходить явно старшим за всіх Михайлів, згаданих в історії Бучача. Працював канцлером в 11121113 роках. Згідно сторінки про герб Awdańcy, Michał Awdaniec був осліплений за бунт в 1117 р. (але не зрозуміло чи то був Міхал-тато чи Міхал-син).


Маєтності

ред.

У різні часи представники роду володіли містами Бучачем, Язловцем, Підгайцями, Червоногородом, Кацюбіївом, Баришем[32], Монастириськами, Устям[33], Чернелицею[34], багатьма селами.

Бучацькі гербу Тарак

ред.

Представниками Бучацьких гербу Тарак були Якуб Мурза Бучацький, син Селім, онук Ян[35]. Зофія — дружина Алексадера Ахматовича гербу Ахмат[36].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Раніше так вважав ШайнохаJadwiga a Jagiełło, 13741413. — T. III. — S. 314. (пол.), Антоній Роле на додачу вказував, що були православними → Dr. Anoni J… Zameczki podolskie na kresach // Przegla̜d polski. — Т. 5. — Вип. 1—6. — S. 357. (пол.)
  2. Бучацькі… — С. 200.
  3. Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — іл. — C. 72. — ISBN 978-617-569-025-3.
  4. Михайловський В. Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą [Архівовано 4 червня 2015 у Wayback Machine.]. — S. 124. (пол.)
  5. Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — T. 7. — S. 297—298. (пол.)
  6. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 25. (пол.)
  7. У польській історіографії вживають термін Червона Русь.
  8. Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 297. (пол.)
  9. Sperka J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu] — S. 74. (пол.)
  10. а б в Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — S. 609. (пол.)
  11. а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 40. (пол.)
  12. Ці дані наводить також о. К. Несецький ТІ → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — T. 1. — S. 216. (пол.)
  13. Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — S. 33. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)
  14. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 39. — ISSN 0130-5247.
  15. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  16. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 81. (пол.)
  17. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 4.
  18. Несецький вказав: 1) 1332 рік як згадку про укладення шлюбу чи вже про те, що вона його дружина; 2) посади П. Гаштовта: староста кам'янецький, віленський воєвода, при цьому посилався на праці Кояловича, Темберського
  19. оскільки не була вказана дата урядування → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — T. 1. — S. 216.
  20. К. Несецький про нього не згадував.
  21. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 29.
  22. а б в Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
  23. Несецький вказав, що Кромер ствердив про 3 рідних братів — Михайла, Теодорика та Мірсила
  24. його батько — Зиґмунт з Радзанова, Угнева
  25. Rudniki (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 939. (пол.) — S. 939. (пол.)
  26. Jazlowieccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  27. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 44.
  28. Barbara Schroppe (ID: 8.505.42). Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
  29. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 8. — S. 276. (пол.)
  30. Короткий родовід Давида Бучацького. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 1 березня 2013.
  31. Вл. Семкович у біограмі Івашка Гаштовта вказує, що Бучацька правдоподібно була його матір'ю та донькою Міхала Авданьця → Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — T. 7. — S. 297. (пол.)
  32. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Baryszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 13. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  33. Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Cz. I. — T. 18. — S. 295.
  34. Zaucha Т. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Cz. I. — T. 18. — S. 53.
  35. Kryczyński S. Buczacki Jakub Murza, h. Abdank (um. 1835) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — S. 83-84. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
  36. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 1. — S. 22.

Джерела і література

ред.

Посилання

ред.