Нестайко Юліян Денисович
| Частина інформації в цій статті застаріла. (вересень 2018) |
Юліян Денисович (Діонізійович) Нестайко (1885, містечко Чернелиця, нині смт, Городенківський район, Івано-Франківська область — 1920, м. Бершадь, нині Вінницька область) — український галицький військовий та громадський діяч. Четар, сотник,[1] поручник Легіону УСС, поручник УГА. Стрийко видатного українського дитячого письменника Всеволода Нестайка, вуйко Романа Барановського.
| Юліян Нестайко | |
|---|---|
 Підпоручник (лейтенант) Поручник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1885 смт. Чернелиця, нині Городенківський район, Івано-Франківська область |
| Смерть |
1920 м. Бершадь, нині Вінницька область (тиф) |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Alma Mater | Коломийський ліцей імені Михайла Грушевського[d] |
| Військова служба | |
| Приналежність |
ЗУНР |
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
| Командування | |
| сотня УСС | |
Життєпис ред.
Народився 1885 року в містечку Чернелиця, нині смт, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна. Старший син священика УГКЦ, пароха Бучача о. Дениса Нестайка.
Навчався в Бучацькій (зокрема, у 1909—1910 роках[2]) і Коломийській цісарсько-королівських гімназіях. Упродовж 1911—1914 років відвідує греко-католицьку семінарію м. Станиславова.
У вересні 1918 року в Бучачі підготував відділ, що брав участь у Листопадовому чині 1918 р. у Львові.[3] Наприкінці жовтня 1918 р. перебував у Бучачі. Був довіреною особою, яка отримувала інформацію щодо дій стосовно перебрання влади у Бучачі та повіті в жовтні—листопаді 1918 року, яку передавав доктору Іларіонові Боцюрківу, Остапові Сіяку, Климові Рогозинському. Під час нарад у будинках Рогозинських, Нестайків, Сіяків забезпечував їх охорону. На початку листопада 1918 р. тимчасово був призначений начальником Бучацького повітового відділу державної жандармерії ЗУНР, працював до мобілізації на фронт в українсько-польській війні 1918—1919 років.[4]
З переходом УГА через річку Збруч брав участь у боях проти більшовиків (як і брат Зиновій).[3]
Захворів на епідемічний висипний тиф, який тоді вирував на теренах України, від нього помер у 1920 році в місті Бершадь, нині Вінницька область.
Вшанування пам'яті ред.
У церкві святого Михаїла (Нагірянка—Бучач) є пам'ятна таблиця з прізвищами та іменами людей, які віддали життя, беручи участь у визвольних змаганнях 1918—1920 років у складі УГА та Армії УНР, серед яких — ім'я Юліяна Нестайка.
Примітки ред.
- ↑ http://halychyna.ca/USSTOC/USSOCR023.pdf Спис старшин, що повнили службу в легіоні У. С. С.
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1910. — S. 87. (пол.)
- ↑ а б Барановська С. Рід Нестайків… — С. 370.
- ↑ Шипилявий С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу… — С. 73—74.
Джерела ред.
- Барановська С. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 370.
- Ганчин Р. Особливості встановлення влади ЗУНР на Тернопільщині.
- Шипилявий С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 71—75.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |